«Ми пройшли точку неповернення»: Експрокурор САП Броневицький про відставку Кравченка й мафію кол-центрів

«Замість фахівців — ідіоти та тимчасовці, замість роботи — красиві картинки від штучного інтелекту». Експрокурор САП Станіслав Броневицький відверто про те, чому українська система держуправління летить шкереберть. Про кадрові провали, розвал прокуратури, відсутність інституційної пам'яті та чому владі нарешті пора «вилізти з теплої ванни» й заговорити з суспільством по-дорослому. 

Кожен тиждень у владі лунають гучні вибухи корупційних скандалів: «Канцлер»,  «Королева», «Форест Гамп», десь в бігах «Імператор». Генеральна прокуратура  «кришувала» індустрію кол-центрів, які давно змінили орієнтацію з росіян на громадян України та ЄС.

За даними НАБУ і САП, організацію схеми закидають посадовцю ГПУ Сергію Кропиві («Канцлер»), а будівництво цієї імперії дивовижним чином збіглося з призначенням Руслана Кравченка, якого буквально день тому зняли з посади голосування у Верховній Раді.  

Про кадрову катастрофу, ілюзорні звіти для соцмереж та точку неповернення, після якої владі пора вилізти з «теплої ванни» й заговорити з країною по-дорослому — вкотре і тоно не востаннє говорили з прокуром САП (2020-2024 роки), а тепер розслідувачем Станіславом Броневицьким. Далі — пряма мова правника. 

Справа Mідас: випробування тисячами годин аудіозаписів

Ця осінь — перш за все кінець розслідування справи Mідас.10 листопада закінчується строк досудового розслідування, і до цього часу сторона обвинувачення має завершити процесуальні дії та надати матеріали стороні захисту для ознайомлення.

Перший і найбільш важливий результат. Чому він такий принциповий? Тому що на початку розслідування справи Midas і керівництво НАБУ, і керівництво САП гучно публічно розказували про тисячі годин аудіозаписів. І от нарешті сторона захисту матиме можливість почути ці тисячі годин — не окремо виділені кілька десятків хвилин, а весь масив розмов.

Якщо цього не станеться, якщо стороні захисту не нададуть усе, це буде дуже серйозний прорахунок сторони обвинувачення. Адже адвокати цілком логічно вимагатимуть повних записів. Якраз той випадок, коли НАБУ і САП словами своїх очільників самі загнали себе в глухий кут.

Справа «Карфаген»: зачистка Офісу Генпрокурора та тернопільський слід

Другий важливий вектор — активна стадія справи «Карфаген». Тут принципово говорити саме про правовий результат, а не про політичний.

Поки що ми спостерігаємо лише політичні наслідки у вигляді звільнення генерального прокурора Кравченка. Паралельно тривають кадрові чистки серед посадовців нижчого та регіонального рівнів. Посаду залишає перша заступниця генерального прокурора Марія Вдовиченко, яка керувала тими ж напрямками та «ліфтами», що й Кропива. Звільнені посадовці Черкаської обласної прокуратури — заступник керівника Максим Томпель та його співмешканка Дидич, яка водночас є рідною сестрою Канцлера Кропиви. У Тернопільській податковій службі проведені обшуки в керівниці та її заступників у справі щодо одержання неправомірної вигоди трьома підприємствами.

Тернопільський епізод особливо цікавий тим, що з джерел у навколокарфагенських колах відомо про колишній дуже тісний зв'язок між Кравченком та очільницею Тернопільської ДПС. На оприлюднених «плівках» є відповідна інформація, тому детективи НАБУ завітали з обшуками саме туди зовсім невипадково.

Чого насправді чекає суспільство від справи «Карфаген»

Якщо розслідування зупиниться лише на гучних відставках Кравченка, Вдовиченко та їхнього оточення, це означатиме одне: розслідування затівали виключно заради тимчасового політичного ефекту. А суспільство хоче реальних результатів у боротьбі з чорним ринком шахрайських кол-центрів. Правоохоронці мають чітко назвати загальну кількість таких об'єктів, з яких щомісячно збирали данину службовці Офісу Генпрокурора, та розкрити імена реальних власників цієї індустрії. Адже подібна мережа — це не просто кілька людей із телефонами, а величезні приміщення, дорога апаратура, ціла система найму з HR-відділами, оператори першого контакту та скупка злитих баз даних на чорному ринку.

Крім того, у схему залучена масштабна фінансова інфраструктура. Мова йде про сотні «дропів», які надають свої банківські картки для транзиту вкрадених коштів, банки, які вдають, що не помічають підозрілих операцій, фінмоніторинг та інші силові органи, які роками паралельно збирали данину з цього бізнесу.

Якщо увесь злочин полягав у тому, що працівники прокуратури брали гроші за «кришування», то ці кол-центри купували собі безперешкодну роботу. Тому правоохоронці мають не просто показати прокурорську мафію, яка годувалася зі схеми, а повністю розгромити саму мережу кол-центрів, притягнути до відповідальності тих, хто передавав гроші Канцлеру-Кропиві, та назвати точні суми данини, здираної за весь час діяльності цієї структури. Це $5,7, 10 мільйонів. Ми не розуміємо точної суми, але чудово розуміємо, що гроші там справді колосальні. 

Не лише ОГП: для роботи кол-центрів потрібна змова всіх силовиків

Для діяльності шахрайських кол-центрів ресурсу однієї прокуратури категорично недостатньо. У цій системі мусять бути залучені банки, Держфінмоніторинг, податкова служба та інші правоохоронні органи. Мовчки «добро» мають надати абсолютно всі, адже кожна з цих структур володіє повним інструментарієм, аби вмить зупинити або заблокувати подібну діяльність як ризикову. Податкова, бачачи підозрілу активність сотень ФОПів із нульовими деклараціями у величезних орендованих офісах, зобов'язана негайно сигналізувати в БЕБ. Держава має всі можливості ідентифікувати такі схеми на початковому етапі.

Тому переконаність у тому, що в цій індустрії задіяна лише прокуратура — це ілюзія. Прокуратура з'являється вже на стадії досудового розслідування, коли є справа, і прокурори заявляють «кришованому» бізнесу про конкретну щомісячну плату. Але для того, щоб мережу не хитали постійні візити то Нацполу, то БЕБ, то податківців, нагодованими мають бути всі. Реформоване БЕБ, ДБР, поліція та, цілком імовірно, Служба безпеки України — усі вони були в цій системі. Прокуратура ж усе це координувала за рахунок своїх наглядових повноважень над усіма силовими структурами. Вона самостійно вирішувала, куди приходити з обшуками, а куди ні. З подачі Кропиви обшуки проводилися саме в «неугодних» кол-центрах, які відмовлялися платити.

«Шеф за мною»: чому Кропива не міг діяти без відома Генпрокурора

Кропива обіймав відносно скромну посаду заступника керівника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП. А насправді він усе замикав на собі, фактично керував діями інших правоохоронців і відкрито виступав від імені Генерального прокурора. Наділити посадовця такими невластивими та роздутими функціями могла лише одна людина в країні — сам Генпрокурор.

Якби Кропива діяв самостійно як «самозванець», керівники інших силових відомств (наприклад, Нацполіції) миттєво зателефонували б Генпрокурору зі скаргою та вимогою приборкати чи звільнити підлеглого. Система надто замкнена, приховати такі масштаби неможливо. Руслан Кравченко, який після призначення в ОГП затягнув туди Кропиву (той раніше працював у кіберполіції та Одеській ОВА), не просто знав про цю діяльність. Без його санкції та підтримки розгорнути подібне «кошмарення» кол-центрів на загальнонаціональному рівні було б фізично нереально. Тож Генпрокурор був не просто в курсі — він був повністю «в темі».

Порожні конверти та інші докази: що доведе провину керівництва ОГП

На побутовому рівні суспільству зрозуміло, що керівництво прокуратури було і «в темі, і в долі». Під час обшуків у Генпрокурора навіть вилучили порожні конверти, які не є доказом з юридичного погляду. Орган досудового розслідування зобов'язаний чітко довести факт отримання неправомірної вигоди, встановити exact-суми, джерела їх походження та надати суду беззаперечні матеріали, а не виключно порожні конверти, з якими будь-яке обвинувачення розвалиться.

Діяльність кол-центрів масштабувалася від початку повномасштабного вторгнення, часто під прикриттям «роботи проти РФ» та допомоги армії. Нинішня активізація антикорупційних органів та публічні ініціативи президента від 2 вересня щодо ліквідації цих мереж вказують на те, що ситуація вийшла на найвищий політичний рівень, де від правоохоронців нарешті вимагають закрити цю корупційну сторінку.

«Карфаген» вимагає вироків

Масштаби збагачення Канцлера-Кропиви вражають. Тільки з матеріалів суду стало відомо, що кошти там крутилися величезні: близькі родичі відкривали мільйонні рахунки, а майно та нерухомість скуповувалися на його Музу-Єлизавету. Злочинна схема обчислюється мільйонами.

Слідство повинне встановити реальні обсяги й показати процесуальний результат. Тоді це буде кримінально-правовий фінал, а не просто політична розправа, коли збили Кравченка і на цьому справу закрили. Якщо розслідування затівалося лише для усунення Генерального прокурора, до якого в очільників антикорупційних органів залишилася особлива «любов» після минулорічної атаки на антикор та голосувань за резонансні законопроекти, то грань між кримінальним провадженням і політикою повністю розмиється.

Розслідування щодо Мудрої та Микитася вже ввійшло в активну фазу. Ключовим фігурантам обирають запобіжні заходи, а Мудра місяць перебуває під вартою. Утім, на швидкий фінал восени чекати не варто: процесуальні дії триватимуть довго, з'являтимуться нові цікаві епізоди, хоча правоохоронцям варто дати можливість спокійно працювати без завчасного зливу інсайдів.

Феномен Музи: підозра в легалізації 

Формально історія Єлизавети Івахненко виглядає як банальне отримання коштовних презентів. Проте з характеру їхніх розмов випливає, що дівчина усвідомлювала не зовсім «біле» походження коштів, які витрачалися на її подорожі, майно та авто. До того ж на неї було зареєстровано ФОП, через який готівку виводили в цивільний обіг.

Утім, говорити про суд зарано — їй лише оголошено підозру в пособництві з легалізації незаконних доходів. Прокурорам доведеться виконати складну роботу: довести не лише злочинне походження коштів, а й наявність у дівчини прямого умислу саме на їхню легалізацію. Поки що з матеріалів судових засідань прямий умисел не простежується, усе більше нагадує утримання коханки.

Швидше за все, слідство застосовує тактику примусу до угоди. Під час обрання запобіжного заходу Івахненко особисто заявила, що одразу після затримання прокурор схиляв її до дачі свідчень. Детективи явно розраховують отримати свідчення на Кропиву та колишнього Генпрокурора, враховуючи їхні спільні виїзди до Іспанії. Про намір «зламати» підозрювану свідчить і непропорційна застава у 20 млн грн. Дисбаланс очевидний: 24-річній дівчині призначають таку ж суму, як і вагомим фігуранткам рівня Мудрої, тоді як для Стефанішиної застава склала лише 6 млн грн. Така непомірну суму обрано свідомо — щоб через перебування в СІЗО змусити Івахненко заговорити.

Чому влада раптово оголосила війну кол-центрам

Синхронність публічних заяв і дій антикорупціонерів у вересні виглядає принципово показовою. Спочатку президент виступає з ініціативою щодо підвищення відповідальності за діяльність шахрайських кол-центрів і пропонує нові законопроекти, а вже за два дні НАБУ та САП виходять із гучною реалізацією справи «Карфаген». Подібне накладання подій у часі вказує на ймовірний витік інформації про підготовку спецоперації антикорупційників. Банкова фактично зіграла на випередження, аби очолити порядок денний і продемонструвати суспільству нестримне бажання боротися з цією індустрією.

Теза про те, що кол-центри нібито працюють в інтересах ЗСУ, бо «кошмарять» російський фінансовий сектор — це свідома маніпуляція та спроба виправдати банальну наживу. З часом ця індустрія переключилася на європейський, американський ринки та країни СНД. Тобто шахраї почали атакувати саме наших міжнародних партнерів. На вершині цієї піраміди завжди стояли гроші, а не допомога армії. Ба більше, значна частина викрадених корупційних коштів, які мають початкове російське походження, роками роздавалася українським чиновникам і силовикам у вигляді неправомірної вигоди за безперешкодне функціонування схеми.

Деградація прокуратури: вертикаль тотального поборництва

Сучасний стан органів прокуратури демонструє глибоку системну деградацію. Якщо раніше для призначення до Генеральної прокуратури вимагався щонайменше 5-річний стаж роботи у територіальних та обласних підрозділах задля здобуття досвіду, то нині на керівні посади центрального апарату потрапляють випадкові люди, які раніше мали сумнівну репутацію у багатьох структурах. Замість виконання конституційних функцій посадовці фактично перетворили відомство на інструмент координованого «кришування» та вимагання грошей з нелегальних бізнесів.

Свідченням тотального контролю за фінансовими потоками є нинішня практика, коли про будь-які обшуки, які плануються районними чи обласними підрозділами по всій Україні, необхідно заздалегідь доповідати нагору в Офіс Генпрокурора. Це робиться виключно задля попередження «потрібних» осіб та чергової монетизації впливу. Знищення слідства та загального нагляду під приводом європейських реформ не позбавило систему корупції, а лише остаточно звело діяльність правоохоронного органу до приватного збагачення.

Криза галузевого управління

Головна проблема нинішньої владної вертикалі полягає в нездатності публічно визнавати власні кадрові помилки. Замість призначення профільних фахівців із середовища, які глибоко розуміють специфіку галузі, ключові посади роками віддаються за принципом особистої відданості або кулуарної наближеності. Галузями мають керувати професіонали: енергетикою — енергетики, охороною здоров'я — профільні медичні функціонери, а прокуратурою — фахові прокурори. Натомість спроби реформування правоохоронної та судової систем, які тривають перманентно ще з 2014 року за участі зовнішніх активістів без досвіду реального державного будівництва, призвели лише до поглиблення безладу та втрати базового функціоналу.

Логіка призначення «своїх» людей без урахування їхньої компетенції є нонсенсом, який неможливий у критичних для держави сферах. Жодному керівництву не спаде на думку призначити Головнокомандувачем Збройних Сил цивільного журналіста чи прокурора, адже армією повинна керувати людина, яка знає військову справу досконально. Проте на цивільних і правоохоронних напрямках підхід «він із нашого двору, тож якось навчиться» став нормою. Це свідчить про глибоку інституційну кризу, де профільну експертизу остаточно витіснили лояльність і бажання тимчасовців утриматися на посадах. А ще свідчить про філософію тимчасовців: прийти на посаду, якнайшвидше особисто збагатитися, вивівши мільйонні статки, і залишити після себе повну руїну. У результаті інституції знищуються відсутністю системного бачення, а кожен наступний керівник лише повторює корупційну матрицю свого попередника.

Заклик до дорослого діалогу: як вийти з екзистенційної кризи

Суспільство бачить реальний стан справ і вже не сприймає спроби виправдати кадрові провали. На тлі екзистенційної загрози та постійних ударів ворога по цивільній і військовій інфраструктурі влада зобов'язана перейти до чесної, дорослої розмови з громадянами. Необхідно відкрито визнати накопичені кадрові помилки, припинити практику призначення неефективних лоялістів і залучити до управління країною справжніх фахівців.

Суспільство готове до справедливого затягування пасків, але за умови рівних правил для всіх та відмови можновладців від наживи на війні. Утримати систему під подвійним тиском зовнішньої агресії та внутрішньої корупції можливо лише через повернення до чесного державного управління, де на чолі стратегічних інституцій стануть професіонали, здатні ухвалювати відповідальні рішення.

Читай нас у Telegram та Sends