АДВОКАТ+: як проєкт НААУ руйнує стіну між військовим і правовим захистом
За останні місяці Національна асоціація адвокатів України розгорнула безпрецедентну ініціативу - проєкт «Адвокат+». Юристи вийшли з комфортних кабінетів безпосередньо у розташування бойових бригад, щоб на місці розв'язувати проблеми військовослужбовців. Виявилося, що головний ворог бійця в тилу - не відсутність законів, а бюрократичний хаос та правовий вакуум.
Як адвокатам вдалося подолати недовіру військового командування? Чому цивільні проблеми деморалізують солдата на фронті? І як численні індивідуальні скарги перетворюються на системні зміни державних процедур? Про це ми поговорили з членами Комітету НААУ з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення - Ігорем Андрєєвим, Поліною Марченко та заступницею Голови Комітету Жанною Грушко.
Пане Ігорю, проєкт стартував із безпосередніх виїздів адвокатів у пілотні підрозділи - 157-му ОМБр, 79-ту ОДШБр та 3-тю БрОП «Спартан». Коли ви опинилися там, що стало найбільшим правовим шоком?
Ігор Андрєєв: Коли я долучився до проєкту й почав працювати безпосередньо в підрозділах, стало зрозуміло, що найбільша проблема полягає навіть не в законодавстві. Проблема в тому, що між законом і військовослужбовцем часто немає людини, яка могла б пояснити, як цим законом скористатися.
Під час роботи я побачив одну закономірність: більшість правових проблем можна було вирішити значно раніше, якби боєць своєчасно отримав кваліфіковану консультацію. Люди найчастіше зверталися щодо проходження ВЛК, отримання виплат, оформлення документів після поранення. Але ми помітили й інше: однакові правові ситуації вирішувалися абсолютно по-різному залежно від військової частини. Саме тому ми почали не просто консультувати, а систематизувати ці проблеми, щоб вони стали основою для нормативних змін. Це головна цінність «Адвокат+».
Пані Поліно, якщо законів достатньо, чому держава до 2026 року так і не спромоглася побудувати єдиний і зрозумілий правовий контур для військових і ветеранів? Чому виникають такі «сліпі зони»?
Поліна Марченко: Проблема якраз не в кількості норм - їх вистачає з надлишком. Десятки постанов Кабміну, накази Мінветеранів, Закон «Про статус ветеранів війни»... Проблема в тому, що кожен орган будував свою частину системи ізольовано. Немає єдиної точки входу.
Діючий військовослужбовець отримує допомогу через юридичні служби частини. Ветеран - через Мінветеранів. Особа з інвалідністю - через органи соцзахисту. А родина зниклого безвісти взагалі не вписується в традиційні категорії. Система ламається на межі статусів. Боєць, поранений у бою, проходить три статуси: діючий військовий, особа на лікуванні, а потім ветеран чи особа з інвалідністю. І на кожному переході юридичний супровід переривається, бо один орган уже втратив повноваження, а інший ще не підключився. Людина провалюється в правовий вакуум.
І поки військовий перебуває у цьому вакуумі щодо свого статусу, його паралельно «наздоганяють» проблеми з цивільного життя. Пані Жанно, як тил впливає на фронт?
Жанна Грушко: Впливає безпосередньо і дуже жорстко. Наявність невирішених цивільних проблем суттєво відволікає військовослужбовця і деморалізує його прямо на полі бою через постійну тривогу. Це може бути неможливість зняти кошти із заблокованого рахунку, конфлікти щодо спілкування з дитиною або проблеми з банками через кредити. У військових просто немає часу й можливості подати елементарну заяву про зупинення нарахування відсотків.
До того ж, волонтерські консультації часто надають юристи без практичного досвіду реалізації законодавства. Вони знають норму, але не знають, як вона працює на практиці: куди саме йти, який реальний перелік документів потрібен. Електронні алгоритми і пам'ятки це чудово, але вони не враховують індивідуальних особливостей, коли потрібне вміння довести справу до результату.
Повертаючись до військових частин. Пане Ігорю, військове командування зазвичай не надто любить цивільних адвокатів. Як вам вдалося подолати цей бар'єр?
Ігор Андрєєв: Я б не сказав, що була тотальна недовіра. Радше, командири не розуміли нашої ролі. Ми одразу пояснили: адвокат не перевіряє командування і не втручається в управління. Ми не контролери. Ми прийшли вирішувати юридичні питання, які щодня лягають додатковим тягарем на командирів. Коли після кількох наших виїздів комбриги побачили, що десятки звернень щодо ВЛК чи сімейних питань більше не потребують їхньої особистої участі, ставлення змінилося миттєво. Адвокат у частині дозволяє командуванню воювати, а бійцю отримати захист.
Щоб ця система працювала не лише в трьох пілотних бригадах, потрібна архітектура. Пані Поліно, як працює механізм «Адвокат+» і чи не дублює він державну систему безоплатної правової допомоги (БПД)?
Поліна Марченко: Це ключовий момент. «Адвокат+» це не вторинна правнича допомога і не заміна БПД. Ми свідомо обмежили свій мандат і не займаємося масовим судовим представництвом. Наша ніша була абсолютно порожньою - первинне юридичне орієнтування в точці першого контакту, незалежно від статусу людини.
Ми побудували три рівні. По-перше, закріплення адвокатів за бригадами: консультація стає не одноразовою акцією, а веденням справи в контексті потреб підрозділу. Друге, польова фіксація: адвокат бачить живі документи і визначає терміновість. І нарешті третій рівень це систематизація. Тут ми перетворюємо скарги та запити на типові алгоритми дій, наприклад кейс щодо кредиту або щодо ВЛК і запускаємо їх через нашу CRM-систему, а саме інтернет-платформу Адвокат+. Тобто ми діємо як єдиний вхід: оцінюємо проблему і маршрутизуємо людину туди, де їй реально допоможуть, закриваючи ті самі розриви між статусами.
Але ж є ситуації, які неможливо вписати у стандартний алгоритм чи передати в CRM-систему. Пані Жанно, як ви працюєте з найбільш болючими запитами - з родинами загиблих і полонених?
Жанна Грушко: У таких випадках цифрові алгоритми відходять на другий план. Для родин зниклих безвісти чи військовополонених критично не просто отримати інструкцію - їм важливо бути почутими. Тут вмикається безпосередня робота адвоката, і головна складність це психологія. Треба розуміти, як говорити, щоб підтримати, а не завдати додаткового болю. Наше абсолютне правило не обіцяти конкретних результатів чи швидких термінів, адже ці люди мають бути готові до довгого процесу. Вони повинні відчувати, що поруч із ними людина, для якої цей результат також має особисте значення.
Ви також допомагаєте цивільним. З чим стикаються люди, які втратили майно через війну?
Жанна Грушко: Це величезна прогалина. Механізми компенсації за пошкоджене чи зруйноване житло, а тим паче за моральну шкоду найменш врегульовані у нашому законодавстві. Щоб визначити моральну шкоду, потрібні експертизи, суди, а потім ще й реалізація цього рішення проти держави-агресора. Наша робота тут полягає в систематизації типових справ, щоб напрацювати практику і підготувати документи для системних законодавчих змін.
Якраз про системні зміни. Пане Ігорю, НААУ вже передала до Кабміну низку пропозицій. Що це за зміни?
Ігор Андрєєв: Так, наразі таких пропозицій 11. Вони не народилися в кабінетах. Це результат живого спілкування в підрозділах. Найбільш принциповими є питання ВЛК, своєчасного оформлення поранень та отримання виплат. Ми не пропонуємо створювати нові бюрократичні етапи. Наша позиція: процедура має працювати на військовослужбовця, а не навпаки.
До речі, працюючи в полі, ми побачили, що нормативна база ЗСУ та Нацгвардії суттєво відрізняється - від проходження служби до соціальних гарантій. Тому Комітет розробив окремий спеціалізований посібник саме для бійців НГУ.
Підсумовуючи нашу розмову. Яке головне «правило гри» має назавжди змінити проєкт «Адвокат+»?
Поліна Марченко: Адвокатура має стати інтелектуальним ядром системи. Обробляючи тисячі первинних звернень, ми бачимо те, чого не бачить жоден окремий державний фахівець: де закон системно буксує. Наша місія переводити повторювану проблему індивідуального бійця на рівень глобальної правової реформи.
Жанна Грушко: Соціальна та фінансова безпека стане реальною лише тоді, коли компенсації можна буде отримати практично і швидко. Головне правило, яке ми змінюємо, це перехід від декларативного права до права, яке реально працює.
Ігор Андрєєв: Військова система готова змінюватися, якщо їй дати ефективне рішення. Наша мета створити такий механізм, щоб солдат отримував допомогу не тоді, коли проблема переросла у великий судовий спір, а тоді, коли її ще можна вирішити швидко й без наслідків.
Андрій Булгаров, речник НААУ
