Середу, 23 вересня, можна офіційно вважати днем, коли війна в Україні остаточно перейшла в чергову нову фазу — ту, яку окремі експерти передбачали ще декілька місяців тому, але до якої держава виявилася не готовою. Впродовж доби РФ завдала серію ударів по дата-центрах і телекомунікаційній інфраструктурі в Києві та Одеській області. Київські інтернет-провайдери масово повідомляли про пошкодження своїх дата-центрів. Близько 100 тисяч абонентів залишилися без інтернету.
Ввечері того ж дня Росія двічі вдарила по конгресно-виставковому центру «Парковий» — там розташований один із найбільших комерційних дата-центрів України. Ракета влучила в центральний вузол обміну трафіком, через що зв'язок працював з перебоями не лише в Києві, а й у Вінниці та Хмельницькій області. Нацкомісія з питань електронних комунікацій також попередила про можливі тимчасові перебої зі зв'язком по всій країні.
Міноборони РФ згодом заявило, що цілями були «телекомунікаційні центри «Київстар» і «Парковий», а також логістичні об'єкти в Одеській області. Втім, в українському МЗС наголосили: дата-центри — це критична цивільна інфраструктура, яка не має жодного відношення до воєнних цілей.
Це вже не поодинокі епізоди. Ще 20 вересня російські удари по Києву завдавалися по дата-центрам і телеком-підприємствам. Тоді ще могли виникнути думки, що йдеться про «разові акції», але зараз усі сумніви відпали. Що це взагалі таке — дата-центри, навіщо вони потрібні і чи варто готуватися до «інтернет-блекауту»? Видання UA.News разом із експертами розбиралося в питанні.
Що таке дата-центр і до чого тут ваш інтернет
Коли ми говоримо фразу «інтернет зник» чи «інтернету нема», більшість уявляє собі щось абстрактне: якусь «мережу», яка десь там була — і раптом чомусь зникла. Насправді ж за кожною сторінкою в браузері, кожним повідомленням у соцмережі і кожним дзвінком через месенджер стоїть велика та цілком матеріальна інфраструктура, такий собі технічний «організм». І ось дата-центр — це його серце.
Дата-центр (або ж ЦОД — центр обробки даних) — це спеціально обладнана будівля або приміщення, де розміщені сервери, системи зберігання даних, мережеве обладнання, системи охолодження та безперебійного живлення, тощо. Простими словами, це «склад» для комп'ютерів, які зберігають і обробляють інформацію. Саме тут «живуть» сайти, застосунки, банківські системи, хмарні сервіси, державні реєстри, стрімінгові платформи — тобто все те, чим ми користуємося щодня.
Дата-центри бувають різними. Є гігантські «гіперскейл»-майданчики Amazon, Google чи Microsoft, які займають цілі гектари площі. Є менші комерційні ЦОД, які здають місця в оренду десяткам компаній. А є невеликі вузлові центри інтернет-провайдерів: саме вони найчастіше й потрапляють під удари, бо розташовані ближче до абонента і забезпечують локальний зв'язок.
Зв'язок дата-центрів із телеком-індустрією — прямий і нерозривний. По-перше, будь-який провайдер має власне або орендоване серверне обладнання, яке фізично розміщується в ЦОД. Це маршрутизатори, комутатори, оптичні термінали — саме вони «розганяють» трафік від магістральних каналів до вашої квартири. По-друге, у дата-центрах розташовані точки обміну трафіком (IXP) — місця, де зустрічаються мережі різних провайдерів. Якщо така точка знищена, трафік між операторами починає йти обхідними шляхами, а це означає затримки, перевантаження, а часом і повне зникнення зв'язку в окремих регіонах.
По-третє, дата-центри — це ще й про мобільний зв'язок. Оператори («Київстар», Vodafone, lifecell) мають власні ЦОДи, де стоять комутатори, білінгові системи, платформи для дзвінків і SMS. Влучити в такий центр означає не просто «вимкнути інтернет», а обвалити дзвінки, мобільний інтернет і навіть роботу банківських терміналів у частині країни.
Якщо битимуть сильніше: чи загрожує Україні «інтернет-блекаут»
Зважаючи на все вищенаписане, виникає цілком логічне запитання: якщо Росія битиме по дата-центрах і далі, чи залишиться Україна без інтернету повністю? Відповідь наразі така: повного «інтернет-блекауту» на всій території країни досягти практично неможливо. Але проблеми будуть, і чималі.
Річ у тім, що український телеком-ринок — один із найбільш розгалужених і конкурентних у Європі. В Україні працюють сотні провайдерів, від національних гігантів до десятків дрібних локальних операторів у кожному обласному центрі. Це означає, що інфраструктура фізично розподілена: навіть якщо вивести з ладу великий вузол у Києві, у Львові, Дніпрі чи Харкові залишаться власні дата-центри й канали. Аварія на одному сегменті не «кладе» всю мережу.
Більше того: українські провайдери давно навчилися працювати в умовах війни. Ще з 2022 року вони активно дублюють канали, будують резервні маршрути, переносять обладнання в підземні укриття, запасаються генераторами й паливом. Багато компаній мають «дзеркальні» сервери в західних регіонах і за кордоном — зокрема в Польщі, Румунії, Німеччині, тощо. Тобто навіть за найгіршого сценарію частина сервісів просто як би «переїде» на зовнішні майданчики.
Однак це не означає, що все буде гладко. Проблеми очікуються цілком реальні, і вони вже наступають.
По-перше, це локальні відключення. Як показав приклад Києва 23 вересня, удар по одному ЦОД може залишити без зв'язку сто тисяч абонентів у кількох областях одночасно. По-друге, перевантаження. Коли частина трафіку йде обхідними шляхами, сусідні вузли можуть не впоратися з навантаженням, і тоді «лягає» вже те, що раніше працювало. По-третє, деградація швидкості. Навіть якщо інтернет формально є, він може бути повільним, з обривами, непридатний для відеодзвінків чи онлайн-навчання, тощо.
Окрема історія — це так звані «відключення за розкладом». Під час масованих атак енергетики й зв'язківці можуть свідомо обмежувати надання послуг, щоб зберегти систему загалом. Це вже, на жаль, дуже знайома українцям практика.
Тож «інтернет-блекаут» у розумінні «вся країна взагалі поза мережею» — дуже малоймовірний. А ось «інтернет-блекаут» у розумінні «у мене два дні немає зв'язку, а у сусіда з іншим провайдером він є» — ось це цілком реальний сценарій. І саме до нього варто готуватися.
Думки експертів
Експерт з телеком-технологій Олександр Глущенко в коментарі UA.News зазначив: «інтернет-блекаут» в Україні влаштувати дуже складно. Ключова больова точка тут — це електрика. Якщо не буде електрики тиждень чи два, тоді виникнуть і серйозні проблеми зі зв'язком.
«На даний момент в Україні сегмент телекому — один із найстабільніших, тому що держава ніколи не лізла в цю галузь, не регулювала її, і тисячі підприємців самі будували власні мережі. Запас стійкості в Україні дуже високий, бо ринок не монополізований, а у кінцевого споживача завжди є вибір якісної послуги. Також за останні чотири роки майже всі провайдери зарезервувалися в сфері електроживлення, тому що якщо інтернет напряму залежить від електрики — ти не конкурентоспроможний. В одному тільки Києві десятки гравців на ринку, у всіх власні мережі, власні з'єднання і пілінг, власні зовнішні канали, підключення до магістральних мереж, тощо. Єдині больові точки — це електроенергія і знищення майданчиків, на яких стоїть активне обладнання. Але враховуючи той факт, що провайдерів багато і вони всі займаються децентралізацією, то так, щоб всі провайдери «вийшли з чату» — ну таке дуже складно уявити. Як показала вчорашня ситуація з атаками на дата-центри, у чотирьох провайдерів у Києві були проблеми з мережею, але навіть вони відвалилися не повністю, а зонально, тобто тільки там, де пошкодили кабелі. Сьогодні вже все виправлено і працює. Тож у цьому плані інтернет захищений», — зазначає Глущенко.
Що ж стосується дата-центрів — це дійсно больова точка, наголошує експерт. У кейсі дата-центрів можуть бути тимчасові перебої з сервісами, які там хостилися.
«Тож сьогодні є задача: максимальна децентралізація і резервування обладнання, зміна локації, рознесення по різним містам або резерв-бекап десь в інших точках України або навіть за кордоном. Звичайно, це призведе до здорожчання послуг, але не дуже сильного. І ще раджу споживачам мати дві SIM-карти і завжди мати певну кількість готівки з собою, бо можуть бути проблеми з терміналами. Бізнесу раджу мати як мінімум кількох постачальників послуг з боку провайдерів, хоча б двох: основний і резервний. І робити ставку на технологію PON», — заявив Олександр Глущенко.
Експерт УІП з цифрової інфраструктури і технологій Олександр Теплюк каже, що говорити про неминучий повний «інтернет-блекаут» України сьогодні передчасно. Архітектура українського інтернету достатньо децентралізована: у нас багато незалежних операторів, точок обміну трафіком і міжнародних каналів. Тому знищення одного дата-центру не означає знищення інтернету в країні.
«Але те, що відбувається зараз, все одно дуже серйозно. Ми вже бачимо іншу модель — локальні та регіональні перебої, падіння окремих провайдерів і сервісів. Після атаки 23 вересня проблеми з інтернетом виникли приблизно у ста тисяч домогосподарств Києва та області, постраждали магістральні вузли, хостингові компанії та онлайн-сервіси. Найгірший сценарій можливий у випадку одночасного ураження не одного дата-центру, а великої кількості елементів: магістральних ліній, вузлів операторів, систем живлення та міжнародних каналів. Тоді ми можемо отримати серйозні регіональні блекаути і сильну деградацію зв'язку. Тому я б очікував не того, що одного дня вся Україна прокинеться без інтернету, а періодичних перебоїв: сьогодні не працює один оператор, завтра окремий сервіс, десь падає мобільний інтернет через перевантаження, а трафік переводиться на резервні маршрути.
Для бізнесу це ще раз показує, що резервна копія у тому самому дата-центрі вже не є резервуванням. Критичні системи повинні мати географічно рознесені копії, бажано в різних дата-центрах і навіть різних країнах. Для звичайної людини практичний мінімум — xPON з резервним живленням роутера, SIM-карти двох операторів і павербанк. Starlink теж може бути хорошим резервом, але він не здатен замінити всю наземну телекомунікаційну інфраструктуру країни», — впевнений Олександр Теплюк.
Резюмуючи, найімовірніший сценарій на найближчі місяці — продовження системних ударів по телеком-інфраструктурі, причому з акцентом на великі міста. Логіка РФ тут проста: дата-центри — це відносно легка ціль порівняно з військовими об'єктами чи тими ж електростанціями, а ефект від них дуже гучний і помітний. Удари по ЦОДах і серверах знищують все життя в державі, зав'язане на інтернет. Це війна не проти армії чи політичного режиму, а конкретно проти суспільства.
Водночас слід розуміти: досягти стратегічного ефекту — тобто повністю позбавити Україну інтернет-зв'язку — Росії, скоріше за все, не вдасться. Занадто розподілена і розгалужена інфраструктура, занадто багато гравців на ринку, занадто серйозний досвід роботи в умовах війни, тощо. Максимум, на що може розраховувати агресор — тимчасові локальні збої, які звичайно що болючі, але при цьому не смертельні.
Що це означає для українців практично? По-перше, варто мати резервні канали зв'язку: хоча б мобільний інтернет від іншого оператора, а ще краще — супутниковий термінал Starlink або аналог (якщо, авжеж, на це є кошти). По-друге, не варто покладатися на один сервіс: якщо раптом зникне Telegram, має бути WhatsApp, Viber, Signal або хоча б гроші на SMS.
І головне: атаки на дата-центри — це ще один сигнал, що цифрова інфраструктура стала повноцінним фронтом. Держава, бізнес і самі користувачі мають ставитися до неї так само серйозно, як до енергетики чи транспорту. Бо в 2026 році столітті інтернет — це давно не розвага для гіків, а базова потреба 90% людей, без якої не працюють ні економіка, ні оборона, ні повсякденне життя.
Україна вже довела, що вміє тримати зв'язок навіть під обстрілами. Питання лише в тому, скільки ще ударів витримає ця система і наскільки швидко її зможуть відбудовувати після кожного з них.
