18 вересня президент Володимир Зеленський оголосив про старт формату «Карпатської вісімки» (С8), до якого увійшли Україна, Румунія, Сербія, Польща, Словаччина, Чехія, Австрія, Угорщина та Євросоюз. Перший саміт цього об’єднання почався того ж дня у Буковелі. І не без скандалу – до міста, яке для українців асоціюється з дорогим курортом, вирушив майже у повному складі уряд та чимало народних депутатів, замість того, щоб проголосувати важливі для державного бюджету рішення.
Хай там як, а президент Зеленський заявив, що С8 — це серйозний початок руху, який має зблизити країни нового об'єднання та створити на рівні Євросоюзу «ще один сильний елемент взаємодії».
Варто згадати, що офіційний Київ вже представлений у багатьох регіональних коаліціях: від Люблінського трикутника з Польщею та Литвою до Тримор’я, Вишеградської четвірки та Дунайської стратегії ЄС. Частина цих об'єднань виникла ще до повномасштабної війни як інструмент євроінтеграції та регіональної співпраці. Інші — після 2022 року — стали платформами для швидкого реагування на безпекові загрози.
Наскільки життєздатним може бути новий формат «Карпатської вісімки», а також чи можуть численні регіональні альянси та саміти конвертуватися у конкретні рішення і що про це думають українські експерти-міжнародники – у матеріалі UA.News.
Перший саміт «Карпатської вісімки»
Під час саміту «Карпатської вісімки», який проходив 18-20 вересня у Буковелі, йшлося про економічний потенціал домовленостей на мільярди євро, звітував Володимир Зеленський. Він наголосив на перспективності започаткованої Карпатської ініціативи. В межах нового формату країни взаємодіятимуть у сферах безпеки, енергетики, а також для значного розширення логістики й транскордонної економічної співпраці та суттєвої підтримки громад.
Передбачалося, що на саміт прибудуть близько 550 представників бізнесу з країн нового об’єднання.
«Хай Карпатський макрорегіон ЄС буде й надалі міцним. І хай цей формат буде нам підтримкою на шляху вступу до Євросоюзу. Дякую всім лідерам країн С8, представникам бізнесу та нашим карпатським громадам за вагому присутність, перспективні проєкти та домовленості. Потенціал — мільярди євро і взаємне зростання», — сказав президент.
Згодом повідомлялося, що на саміті представлять майже 100 бізнес-проєктів від усіх восьми країн-учасниць формату.
«Загалом обсяг цих проєктів — майже 40 мільярдів євро. Це те, що реально може працювати на наші країни», — запевнив Зеленський.
На саміт прибули лідери низки країн-учасниць «Карпатської вісімки»: президент Румунії Нікушор Дан, президент Сербії Александар Вучич, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, голова Федеральної ради Австрії Крістін Шварц-Фукс. Очільник уряду Словаччини Роберт Фіцо, який анонсував свій приїзд, в останню мить скасував візит до України.
Попри заявлені президентом Зеленським перспективи нового альянсу, ефективність такої регіональної ініціативи піддали сумніву деякі колишні українські дипломати. Саміт у Буковелі спровокував дискусію про те, наскільки проведення зустрічей, самітів та форумів формує ефективну зовнішню й безпекову політику держави. І чи не варто Україні визначити пріоритети та не розпорошувати обмежені ресурси, тим більше під час війни.
Мережа інших регіональних об’єднань
Люблінський трикутник. 28 липня 2020 року в Любліні (Польща) Україна, Польща та Литва увійшли до Люблінського трикутника. Про створення нового формату оголосив тодішній глава МЗС України Дмитро Кулеба. Він назвав Люблінський трикутник «елементом зміцнення України як повноправного члена європейської та євроатлантичної сім'ї».
Новий формат накладався на вже існуючу систему зв'язків. Польща та Литва вже мали досвід спільної роботи з Україною — зокрема через Литовсько-польсько-українську бригаду ЛитПолУкрбриг, Люблінську асамблею та інші механізми. Люблінський трикутник став одним із майданчиків, де Київ міг синхронізувати позиції з країнами, які підтримують швидше зближення України із західними структурами.
Формат підтвердив свою функціональність після 2022 року. У ньому обговорюються: оборонна співпраця; протидія російській дезінформації; санкційна політика; захист східного флангу НАТО; підтримка вступу України до ЄС і НАТО; енергетична та інфраструктурна безпека.
У липні 2025 року глави МЗС трьох держав підтвердили подальше поглиблення оборонної співпраці, а також підтримали використання заморожених російських активів для відновлення України та посилення санкцій проти РФ.
У вересні 2025 року після падіння російських дронів на території Польщі три держави виступили зі спільною заявою про координацію протиповітряної оборони, закликали західних союзників посилити ППО України та зміцнити східний фланг НАТО.
Формат Тримор'я. Ініціатива трьох морів, яка об'єднує 12 країн Європейського Союзу, розташованих поблизу Балтійського, Чорного й Адріатичного морів, виникла у 2015 році. 20 червня 2022 року Україна отримала статус партнера-учасника цього об’єднання, а в 2025 році український уряд заявив про прагнення стати повноцінним учасником.
Первинна Тримор’я логіка була передусім економічною: регіон десятиліттями мав недостатньо розвинені зв'язки «північ — південь», водночас транспортні та енергетичні мережі часто були орієнтовані зі сходу на захід. Загалом формат охоплював три великі напрями: транспорт, енергетика, цифрова інфраструктура.
Після 2022 року ініціатива Тримор'я набула більшої ваги. Російське вторгнення фактично продемонструвало, що логістична інфраструктура — це не лише питання торгівлі, а й безпеки. У 2025 та 2026 роках пройшли саміти Тримор'я, де Україна наголошував на необхідності захисту енергетичної інфраструктури, резервних маршрутів для електромереж і трубопроводів, а також розвитку логістичних зв'язків.
Формат Тримор'я, по суті, залишається політичною та економічною платформою для узгодження проєктів і залучення фінансування. Таким чином, Україна повинна не просто брати участь у самітах, а лобіювати внесення власних проєктів до конкретних європейських транспортних, енергетичних та цифрових мереж.
Квадрига з Туреччиною. На відміну від Тримор'я, Квадрига Україна—Туреччина є двостороннім форматом. Київ і Стамбул започаткували цей формат у грудні 2020 року, як зустрічі глав МЗС, у відповідь на погіршення безпекової ситуації у Чорноморському регіоні. У березні 2021 року пройшли консультації на рівні національних координаторів. Сторони окремо обговорювали оборонну промисловість, ситуацію в Криму та на окупованих територіях.
Офіційні зустрічі на дипломатичному рівні саме у форматі Квадриги не стали регулярними. Натомість українсько-турецькі контакти продовжуються іншими каналами.
Попри те, що Туреччина є одним із партнерів України у сфері оборонних технологій, водночас вона зберігає відносини з Росією та не підтримує санкційної політики західних країн. Анкара також намагається домовитися про безпеку судноплавства в Чорному морі. Зокрема, у серпні 2026 турецька сторона передала Росії українську пропозицію щодо мораторію на удари по торговельних суднах. Такий же переговорний трек Туреччина підтримує з Москвою.
«Асоційоване тріо». У травні 2021 року Україна, Грузія та Молдова підписали тристоронній меморандум про започаткування посиленої співпраці з питань європейської інтеграції «Асоційоване тріо». Усі три країни вже мали Угоди про асоціацію з ЄС і хотіли координували позиції у переговорах з Брюсселем. У меморандумі йшлося про імплементацію Угод про асоціацію, поступову інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС та перспективу членства. У липні 2021 року президенти трьох країн провели спільну зустріч із тогочасним президентом Європейської ради Шарлем Мішелем.
Проте після 2022 року геополітична ситуація настільки змінилася, що кожна з них отримала власний трек. Україна та Молдова стали кандидатами на вступ до ЄС у 2022 році, а переговори про вступ із ними були відкриті у 2024 році. Водночас Грузія пішла іншим політичним шляхом. Її відносини з ЄС суттєво погіршилися, а спільна траєкторія трьох країн фактично розійшлася. Таким чином, формат «Асоційоване тріо» втратив частину своєї початкової функції та вже не має тієї ваги, яку мав у 2021 році.
Дунайська стратегія. Стратегія ЄС для Дунайського регіону (EUSDR) — це макрорегіональна стратегія, що об'єднує 14 держав навколо співпраці в транспорті, екології, енергетиці, економіці, туризмі та інших сферах.
До стратегії входять 4 українські області: Одеська, Миколаївська, Херсонська та Закарпатська. У 2021 році Україна стала першою державою, яка не входила до ЄС, що отримала головування в Дунайській стратегії. Українське головування тривало з листопада 2021 року до листопада 2022 року.
Актуальність цього формату посилилася після 2022-го — через російську блокаду українських морських портів Дунай став одним із ключових експортних маршрутів України. Із локального інфраструктурного питання він перетворився на елемент європейської продовольчої та логістичної безпеки.
Дунайська стратегія також допомагає вбудовувати український Дунай у європейську транспортну систему. Йдеться про інтеграцію дунайської транспортної мережі до європейських TEN-T, розвиток портів та логістичних маршрутів. У подальшому це допоможе спростити логістичні операції, залучити європейські інвестиції для модернізації транспортної інфраструктури, зменшити витрати та підвищити якість послуг при перевезенні товарів.
Вишеградська четвірка. Об'єднання країн Центральної Європи — Польщі, Чехії, Угорщини та Словаччини — виникло ще у 1991 році задля посилення євроатлантичної інтеграції країн Центральної Європи. Україна ніколи не була членом цього об’єднання, але бере участь у політичному діалозі у межах формату «V4 + Україна».
Офіційний Київ особливо активно використовував цей формат після 2014 року. Так, у лютому 2024 року делегація Верховної Ради брала участь у парламентському саміті «V4+Україна в Празі», де основною темою стала російська агресія. У 2025 році фонд розширив програму V4 Gen Mini-Grants, дозволивши українським організаціям подаватися на фінансування разом із партнерами з країн V4.
Щоправда, у форматі Вишеградської четвірки виразно проявилася суперечність між національними інтересами учасників. Після 2022 року Польща та Чехія зайняли значно жорсткішу позицію щодо Росії та підтримки України, тоді як Угорщина, а з поверненням Роберта Фіцо до влади — і Словаччина, стали противниками військової та фінансової допомоги Україні, а також намагалися блокувати її євроінтеграцію. Війна призвела до серйозних розбіжностей між членами групи, включно зі скасуванням окремих зустрічей міністрів оборони.
Певне зрушення сталося у травні 2026 року, після приходу до влади в Угорщині Петера Мадяра. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо опублікував на своїй сторінці в соцмережі спільне селфі з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском та прем'єром Чехії Андреєм Бабішем, які були разом на полях саміту Європейської політичної спільноти в Єревані. Фіцо підписав фото: «Три мушкетери чекають на четвертого та відродження V4», натякаючи на перезавантаження альянсу.
Досвід Вишеградської четвірки показав, що навіть тридцятирічний формат може втратити політичну єдність, якщо його члени починають по-різному бачити Росію, Україну та майбутнє ЄС. Самі ці розбіжності між державами альянсу стали одним із факторів ослаблення групи після 2022 року.
Думки експертів
Максим Ялі: У будь-якому разі це наші сусіди, з якими важливе двостороннє співробітництво
Теоретично будь-які нові об’єднання та формати, які можуть посилити співпрацю України, є вигідними для нашої держави. Але інша справа, що далеко не завжди ці плани та цілі втілюються в життя, каже політолог-міжнародник Максим Ялі.
«Ми пам’ятаємо підписані напередодні військові формати України з Польщею, Великою Британією. Є низка таких ініціатив, і далеко не всі вони сьогодні працюють так, як планувалося. Водночас ми бачимо, що в новому форматі присутні важливі країни, зокрема Румунія.
Але, як ми побачили вже на першій зустрічі, Угорщина та Словаччина були представлені на досить низькому дипломатичному рівні — їхні лідери не приїхали. Це вже свідчить про відсутність консенсусу щодо спільних стратегічних інтересів. Погляди розходяться, зокрема, між Словаччиною та Угорщиною. Ми чудово пам’ятаємо історію з блокуванням санкцій проти Росії. Зараз навіть Угорщина блокує відкриття нових кластерів у процесі євроінтеграції України.
Тож, у принципі, сама ідея збиратися в таких форматах і залучати партнерів, між якими існують розбіжності, є важливою. Чим більше таких зустрічей і контактів, тим більшого результату можна досягти. Але для цього необхідно ще й на двосторонньому рівні згладжувати гострі кути, досягати консенсусу з проблемних питань.
Будемо сподіватися, що цей новий формат допоможе певною мірою згладити розбіжності з тією ж Угорщиною та Словаччиною. Я вже не кажу про Австрію — важливу країну, яка також тривалий час, принаймні до 2022 року, займала досить нейтральну позицію щодо Росії.
Австрія була одним із найбільших покупців російського газу. Тож у будь-якому разі це наші сусіди, з якими важливі і двостороннє співробітництво та розвиток, і наша євроінтеграція. Адже для того, щоб ми отримали право на вступ, на фінальному етапі нам потрібно буде згладити всі суперечності з кожною стороною».
Євген Магда: Саміт не відповідає очікуванням, які на нього покладалися
До саміту Карпатської ініціативи дуже багато питань, вважає Євген Мангда, директор Інституту світової політики.
«І головне з них: чи варто було так показово плювати в обличчя українському парламентаризму, скасовувати в останній момент пленарне засідання Верховної Ради та День уряду для того, щоб учасники саміту — представники уряду та депутати — поїхали до Буковеля? Тут же питання в тому, що Буковель у багатьох українців, і не тільки українців, асоціюється з курортом. Ідея створення Карпатської вісімки, в принципі, логічна, тому що зараз ми живемо в турбулентному світі й потрібно створювати нові проєкти, інтеграційні в тому числі.
Але давайте пригадаємо: є Люблінський трикутник за участю України. Як він зараз наповнений?
Є Одеський трикутник — Україна, Румунія, Молдова. Де президентка Молдови? Чому її не було в Буковелі? Був тільки президент Румунії. Чи доцільно було запрошувати Олександра Вучича, президента Сербії?
Так, Карпати доходять до Сербії. Але після того, як там поховали Ратка Младіча — людину, яка несе відповідальність за вбивство тисяч боснійських мусульман, — ми знову обійняли Вучича й фактично показали, що у нас із Європейським Союзом у цьому сенсі різні підходи.
Так, укладено кілька угод. Але, знаєте, на сьогодні масштаби втрат України та завданих збитків є такими, що сума навіть у кілька мільярдів доларів чи євро, як би парадоксально це не звучало, визначальною для України не стане. Це теж треба розуміти й усвідомлювати.
Тому я думаю, що цей саміт не відповідає очікуванням, які на нього покладалися. І він, як на мене, підготовлений не дуже добре.
Зверніть увагу на те, як у нас формулюється: сім країн та Європейський Союз. Як у нас намагаються в перспективі ухвалювати ці рішення? Ми зможемо узгодити кожну позицію з Європейським Союзом?
У мене сьогодні з цього приводу багато питань. Тим більше Угорщина прислала заступника посла, а Словаччина також була представлена на дуже низькому рівні. Ну, для нас сьогодні це проблемні країни. І питання відносин із ними, нормалізації цих відносин Карпатський саміт так і не вирішив.
Відтак, я розумію прагнення Володимира Зеленського та його команди створювати щось своє, а не домагатися результату там, де вони на сьогоднішній момент не грають першу скрипку.
Але мені здається, що більш перспективно для України було б працювати з Тримор’ям, шукати шляхи до Вишеградської четвірки, взаємодіяти з Бухарестською дев’яткою. Це теж формати, які існують уже тривалий час. Тобто в них, якщо говорити бізнес-мовою, більш тривала кредитна історія. А ми намагаємося робити щось своє. Це не завжди буде ефективно, тим більше в нинішньому достатньо турбулентному світі».
Валерій Чалий: Про десятки мільярдів інвестицій ми вже начувані
«Карпатська ініціатива» вже була у минулому і виглядає як спроба «політично зорганізувати знову те, що вже «показало ліміти своїх форматів», вважає Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіа-центру, експосол України у США.
«Головне, щоб цей формат дійсно вийшов за рамки також ініційованою Україною та вже існуючої понад 20 років «Карпатської ініціативи» (набула чинності 4 січня 2006 року). Ви здивуєтесь, але там... ті ж самі країни. Лише Австрія, яка таки доєдналася до Карпатської вісімки є активним учасником іншого формату – Альпійської конвенції – аналогічного міжнародного договору для альпійського регіону (пояснення просте – майже вся гірська територія Австрії належить до Альп. І лише менше 1% - до Карпат)», - прокоментував подію Чалий.
Він нагадав, що з 1996 року Україна є учасником Центральноєвропейської ініціативи, до якої входить та ж сама вісімка «карпатських» країн, але про успіхи якої вже давно не чути.
«Також не треба забувати про існування Бухарестської дев’ятки (С9) на східному фланзі НАТО у складі: Польщі, Румунії, Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Словаччини, Чехії та Угорщини (ті ж таки п’ять країн – учасниць, без Сербії та Австрії). З точки зору пріоритетності питань безпеки, приєднання саме до цієї групи країн наразі є більш нагальним завданням для України, аніж спроба політично зорганізувати знову те, що вже показало ліміти своїх форматів», — вважає експосол.
«Зустрічі в Буковелі, в прекрасних українських Карпатах, саміт і «сайд-івенти» — це так чудово для всіх учасників. Не дивно, що не лише Кабмін, майже у всьому складі, але й велика частина нардепів раптом обрали виїхати на цей саміт, а не працювати над пошуком реальних механізмів наповнення державного бюджету, дірки в якому навряд чи закриєш заявами про потенційні надходження конкретних грошей в рамках Карпатської вісімки. Присутності делегації на чолі з Президентом України та представників місцевої влади, регіональних громад і бізнесу там було б більше, ніж достатньо, — переконаний Валерій Чалий. — Головне, щоб прекрасне відлуння карпатських трембіт не припинилося після проведення першого ж саміту, а були досягнуті дійсно значущі для країни (і, бажано, вже в найближчий час) результати, а не лише гучні оголошення теоретичних можливостей. Про десятки мільярдів інвестицій ми вже начувані…»
