Главі держави іноді достатньо кілька днів не з’являтися перед камерами, пропустити важливу зустріч або несподівано змінити графік — і соцмережі вже починають шукати пояснення. Спочатку говорять про погане самопочуття, потім про серйозну хворобу, а ще за кілька годин хтось уже пише про смерть, переворот або таємну зміну влади.
Саме така історія вкотре розгорнулася навколо голови КНР Сі Цзіньпіна. Під час вересневого саміту БРІКС у Нью-Делі він пропустив вечерю лідерів, після чого знову почали обговорювати його здоров’я. The Wall Street Journal повідомив, що Сі міг просто почуватися недобре. Жодних підтверджень тяжкої хвороби чи тим більше смерті не було.
Проте для китайського лідера це вже далеко не перша подібна історія. За останні півтора десятиліття Сі встигли відправити до лікарні, оголосити жертвою військового перевороту, приписати йому інсульт і навіть шукати «двійника». Схожі історії переживали Кім Чен Ин, Володимир Путін, Фідель Кастро та Дональд Трамп.
UA News розповідає про найгучніші випадки, коли кількох днів тиші було достатньо, щоб світ почав обговорювати смерть глави держави.
Сі Цзіньпіна «ховають» не вперше: чутки про його здоров’я ходять роками
Нинішня історія почалася з досить буденної деталі. Сі Цзіньпін взяв участь у саміті БРІКС у Нью-Делі, але пропустив гала-вечерю. Китай на заході представляв міністр закордонних справ Ван Ї.
У більшості випадків відсутність політика на одній вечері навряд чи стала б великою міжнародною історією. Але навколо здоров’я китайського керівництва традиційно дуже мало відкритої інформації, тому будь-яка незвична зміна графіка Сі швидко привертає увагу.
Однак 21 вересня китайська сторона офіційно підтвердила підготовку його державного візиту до США. Але цікаве тут те, що подібне з Сі відбувається регулярно. Перший великий випадок стався ще у вересні 2012 року, коли Сі лише готувався очолити Китай. Він раптово скасував кілька зустрічей з іноземними політиками і більш ніж на тиждень фактично зник із публічного простору.
Офіційного пояснення майже не було. Китайські мікроблоги та закордонні сайти почали заповнювати прогалину самостійно. Обговорювали травму спини, серйозну хворобу і навіть проблеми всередині китайського керівництва. The Washington Post писав, що відсутність майбутнього китайського лідера спричинила справжню хвилю чуток саме серед китайських користувачів соцмереж.
Через кілька днів Сі просто повернувся. 18 вересня він зустрівся з тодішнім міністром оборони США Леоном Панеттою і позував перед журналістами, фактично поставивши крапку в історії.
Ще масштабнішою стала історія у вересні 2022 року. Після повернення із саміту Шанхайської організації співробітництва в Узбекистані Сі приблизно десять днів не з’являвся на публіці. Цього вистачило, щоб у соцмережах виникла зовсім інша версія: нібито Народно-визвольна армія Китаю здійснила переворот, а самого Сі посадили під домашній арешт.
Як «докази» використовували відео колони військової техніки, повідомлення про скасовані авіарейси та саму відсутність китайського лідера. Нічого з цього не підтвердилося. 27 вересня Сі знову з’явився на публіці. PolitiFact перевірив історію та встановив, що доказів перевороту не було, а пауза в графіку добре вкладалася в тогочасні китайські правила карантину після міжнародних поїздок.
У липні 2024 року сценарій повторився ще раз. Під час третього пленуму Центрального комітету Комуністичної партії Китаю в соцмережах почали поширювати повідомлення, що Сі нібито переніс інсульт. Разом із цими повідомленнями публікували фотографії, на яких китайський лідер сидить із заплющеними очима або нахиляється над столом. Їх представляли як кадри моменту, коли йому нібито стало погано.
Reuters перевірив фотографії й встановив, що вони були зроблені ще у березні 2024 року — за кілька місяців до пленуму. Агентство також зазначало, що непідтверджені повідомлення про нібито інсульт циркулювали в китайських соціальних мережах, однак достовірних доказів не з’явилося.
Таким чином, нинішній епізод із БРІКС просто став черговою частиною довгої історії.
Кім Чен Ина у 2020 році оголосили важко хворим, а потім почали говорити про смерть
Якщо історії навколо Сі зазвичай тривають кілька днів, то у випадку Кім Чен Ина у 2020 році невизначеність розтягнулася майже на три тижні. Останній раз його бачили на засіданні політбюро 11 квітня. А вже 15 квітня Кім пропустив святкування дня народження свого діда Кім Ір Сена.
Це одна з найважливіших дат у державному календарі КНДР, і попередні роки Кім брав участь у відповідних церемоніях. Спочатку з’явилися повідомлення, що він міг перенести медичну процедуру. Потім окремі американські медіа повідомили з посиланням на неназвані джерела, що його стан нібито критичний. У соцмережах дуже швидко почали поширювати твердження про смерть північнокорейського лідера.
Перевірити їх було майже неможливо. Журналісти та аналітики почали шукати будь-які непрямі ознаки. Однією з головних зачіпок став спеціальний потяг, який пов’язують із Кімом. Супутникові фотографії зафіксували його біля резиденції у курортному Вонсані.
Поки місцеперебування Кіма залишалося незрозумілим, міжнародні медіа вже обговорювали зовсім інше питання — хто може очолити КНДР, якщо він справді помер. Найчастіше згадували його сестру Кім Йо Чжон.
А потім Кім просто повернувся. 1 травня північнокорейські державні медіа повідомили, що він взяв участь у церемонії відкриття заводу добрив у Сунчхоні. На опублікованих фотографіях він усміхався, спілкувався з чиновниками та перерізав червону стрічку. Це була його перша заявлена публічна поява приблизно за три тижні.
У підсумку жодних переконливих доказів того, що Кім перебував при смерті або пережив критичний медичний стан, так і не з’явилося.
Коли Путін зник на десять днів, заговорили про хворобу і переворот
Одна з найгучніших історій із Володимиром Путіним сталася у березні 2015 року. Тоді російський президент приблизно десять днів не з’являвся на публіці. Кремль не давав докладного пояснення, а частину запланованих заходів було скасовано або перенесено.
Цього вистачило для цілої хвилі версій. Одні говорили, що Путін серйозно захворів. Інші — що всередині російської влади почався конфлікт. З’являлися навіть припущення про можливий переворот або усунення президента від влади.
Кремль запевняв, що з Путіним усе гаразд, але сам він перед камерами не з’являвся, тому кожен наступний день лише підсилював чутки. 16 березня Путін знову з’явився на публіці на зустрічі з президентом Киргизстану Алмазбеком Атамбаєвим. На запитання журналістів про чутки він відповів: «Без пліток було б нудно».
Проте у наступні роки історії про нібито смерть Путіна стали ще радикальнішими. Особливо гучна хвиля почалася восени 2023 року. Анонімний Telegram-канал заявив, що російський президент нібито пережив зупинку серця, а згодом почав поширювати твердження про його смерть. Жодних незалежних доказів цьому не було, а Путін після цього продовжував з’являтися на публіці.
28 жовтня 2023 року колишній професор МДІМВ Валерій Соловей в інтерв’ю Дмитру Гордону прямо заявив, що Путін нібито помер увечері 26 жовтня. Він стверджував, що тіло президента начебто зберігають у холодильній камері в резиденції на Валдаї, а замість нього на публіці використовуватимуть двійника.
Соловей називав свою інформацію «абсолютно достовірною» і говорив, що докази смерті нібито будуть представлені пізніше. Проте підтверджень його словам так і не з’явилося. Путін надалі проводив публічні зустрічі, виступав перед камерами та брав участь у державних заходах.
Однак у жовтні 2024 року Соловей знову прийшов на інтерв’ю до Гордона, де продовжував говорити про нібито смерть Путіна та версію про використання двійника.
Таким чином, навколо Путіна сформувалося одразу кілька шарів чуток. Від військового перевороту 2015 року до конспірологічної історії про «двійника» і приховане тіло.
Фідель Кастро спростовував власну смерть зі свіжою газетою в руках
У випадку Фіделя Кастро такі історії почалися ще до того, як соцмережі стали головним джерелом політичних чуток. У липні 2006 року багаторічний кубинський лідер переніс операцію на кишечнику і тимчасово передав повноваження братові Раулю.
Для Куби це було майже безпрецедентно. Кастро перебував біля керма країни десятиліттями, а тепер раптово перестав регулярно з’являтися перед камерами. Офіційної інформації про його стан було мало. Це швидко породило версії, що він набагато тяжче хворий, ніж визнає Гавана, або вже перебуває при смерті.
У жовтні Раулю Кастро навіть довелося публічно заявляти, що його брат не помирає і продовжує одужувати. А наприкінці того самого місяця кубинське телебачення вдалося до ще більш наочного способу.
Фіделя показали на відео. Він ходив кімнатою, розмовляв і тримав у руках свіжий випуск офіційної газети Granma. Сенс був очевидний: продемонструвати не лише самого Кастро, а й те, що запис зроблений не кілька тижнів або місяців тому.
Втім, після цього чутки не зникли назавжди. Через вік Кастро та тривалі перерви між його публічними появами повідомлення про нібито смерть виникали ще не раз. Насправді Фідель Кастро помер лише 25 листопада 2016 року — через десять років після тієї хвилі.
Навіть Дональду Трампу вистачило кількох днів, щоб у соцмережах почали питати, чи він живий
Можна було б подумати, що такі історії виникають переважно в країнах, де інформація про керівництво максимально закрита. Але у 2025 році схожа ситуація сталася у Сполучених Штатах.
Наприкінці серпня Дональд Трамп кілька днів не проводив звичних великих публічних заходів. Сама по собі така пауза навряд чи мала б стати сенсацією. Але незадовго до цього в американських медіа обговорювали фотографії набряків на його ногах і синців на руці. Білий дім повідомляв, що лікарі діагностували у президента хронічну венозну недостатність, назвавши цей стан поширеним серед людей старшого віку.
Потім вийшло інтерв’ю віцепрезидента Джей Ді Венса, якого запитали, чи готовий він очолити країну, якщо з президентом щось станеться. Разом цього вистачило для хвилі повідомлень у X про стан Трампа, включно з розмовами про його можливу смерть.
2 вересня президент знову з’явився перед журналістами. Reuters повідомляв, що Трамп назвав розмови про проблеми зі здоров’ям «фейком» і заявив, що протягом вихідних був активним, давав інтерв’ю та їздив до свого гольф-клубу у Вірджинії.
Зникнення Байдена у 2024 році породило хвилю чуток про його стан
У липні 2024 року схожа хвиля чуток виникла навколо Джо Байдена. 17 липня він отримав позитивний тест на COVID-19 і поїхав на самоізоляцію до свого будинку в Делавері. Кілька днів президент не з’являвся перед камерами, а 21 липня ще й оголосив, що виходить із президентських перегонів.
Поєднання цих двох подій швидко породило конспірологію. У соцмережах почали стверджувати, що Байден нібито перебуває у критичному стані, потрапив до хоспісу або вже помер, а Білий дім це приховує. Деякі користувачі навіть припускали, що оприлюднений від його імені лист про вихід із виборів був підроблений.
Історія дійшла до того, що член Палати представників США Лорен Боберт публічно вимагала від президента надати «proof of life» — «доказ життя». За даними PolitiFact, її допис набрав мільйони переглядів. Інші акаунти поширювали версії, що Байден «помирає» або нібито вже не може виконувати обов’язки президента.
Окремо в мережі поширювали твердження, що він нібито перебуває в хоспісі і «може не пережити ніч». А вже 23 липня Байден знову з’явився на публіці. Він вилетів із Делаверу до Вашингтона після того, як його лікар повідомив, що симптоми COVID минули, а тест став негативним.
Після цього PolitiFact окремо перевірив уже прямі твердження про смерть президента і визнав їх неправдивими. Частина дописів навіть стверджувала, що Байден нібито помер ще раніше, а на публіці його замінює інша людина.
Чому кількох днів без президента достатньо для чуток про смерть
На перший погляд усі ці історії дуже різні. Китай, Північна Корея, Росія, Куба та США мають різні політичні системи, різні медіа і зовсім різний рівень доступу журналістів до керівництва.
Але схема майже завжди одна. Спочатку відбувається щось незвичне. Президент не приходить на важливий захід, скасовує зустріч, кілька днів не з’являється перед камерами або просто має незвично порожній публічний графік.
Далі виникає просте питання: де він? Якщо швидкої відповіді немає, починають шукати непрямі докази. У випадку Кім Чен Ина супутникові компанії шукали його потяг. У Росії журналісти намагалися зрозуміти, коли саме були записані показані Кремлем зустрічі Путіна. У Китаї старі фотографії Сі використали як нібито підтвердження інсульту. У випадку Трампа користувачі соцмереж аналізували його публічний графік і фотографії рук та ніг.
Проблема в тому, що версія «президент просто кілька днів не з’являється перед камерами» майже ніколи не поширюється так само швидко, як «президент помер, а влада це приховує».
Друга історія значно емоційніша. А алгоритми соцмереж не перевіряють, наскільки драматична версія відповідає дійсності. Якщо люди відкривають пост, сперечаються під ним і пересилають його друзям, він отримує ще більшу аудиторію.
Саме тому шлях від «де він?» до «він помер?» тепер може займати не тижні, а години.
Чому смерть президента — це набагато більше, ніж новина про одну людину
Є ще одна причина, чому здоров’я світових лідерів породжує стільки чуток У таких випадках мова майже ніколи не йде лише про здоров’я конкретної людини. Якщо щось трапиться із Сі Цзіньпіном, виникне питання про наступне керівництво другої найбільшої економіки світу і ядерної держави.
Якщо йдеться про Кім Чен Ина — постає питання, хто контролюватиме Північну Корею та її ядерний арсенал. У випадку Росії будь-які достовірні зміни на вершині влади матимуть безпосереднє значення для війни проти України та зовнішньої політики Москви.
Саме тому будь-яка інформація про здоров’я таких людей отримує величезну аудиторію ще до того, як її встигнуть перевірити. І тут виникає парадокс.
Чим менше влада розповідає про стан свого лідера, тим більше вона залишає місця для вигадок.
