Дослідники звузили коло можливих поглиначів ультрафіолету в хмарах Венери
Міжнародна група дослідників розрахувала, якими властивостями має володіти невідома речовина, що створює темні візерунки в ультрафіолетовому діапазоні у верхніх хмарах Венери. Вона повинна дуже інтенсивно поглинати ультрафіолетове й синє світло, перебувати у краплях у високій концентрації або поєднувати обидві ці властивості, повідомляє ScienceDaily.
У видимому світлі Венера має блідо-жовтий вигляд, однак в ультрафіолетовому діапазоні на її хмарах із сірчаної кислоти помітні темні та світлі структури. Їх спостерігають приблизно століття, але речовину, яка зумовлює ці особливості й відому як «невідомий поглинач», досі не ідентифікували.
Модель для хмарних крапель
Автори дослідження, опублікованого в журналі Astrobiology, поєднали спостереження Венери з моделлю перенесення випромінювання. Вона враховує багаторазове розсіювання та поглинання світла хмарними краплями й молекулами атмосфери. Це дозволило перевести астрономічні дані у показник, який застосовують у лабораторній ультрафіолетово-видимій спектроскопії, — коефіцієнт поглинання рідини, з якої складаються краплі.
Дослідники розглядали умовний сценарій, за якого матеріал хмар можна було б зібрати в кювету та проаналізувати як об’ємну рідину. Такий підхід важливий, оскільки хмара може виглядати інакше, ніж концентрований матеріал її частинок: дрібні частинки ефективно розсіюють світло.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Жорсткі вимоги до кандидатів
У змодельованому діапазоні довжин хвиль від 365 до 455 нанометрів необхідний декадичний коефіцієнт поглинання сягає приблизно 1 278 см⁻¹ за 375 нанометрів. Одним із можливих класів речовин, здатних так інтенсивно поглинати світло, є спряжені органічні молекули — тобто вуглецевмісні сполуки. Водночас автори наголошують: органічна природа не означає походження від життя, а результати не свідчать про існування життя в хмарах Венери.
Для молекул із силою поглинання, подібною до ефективних порфіриноїдних пігментів, потрібна концентрація становила б близько 10 грамів на літр. Проте спектр Венери має різкий спад поглинання між 365 і 455 нанометрами, що не відповідає багатьом темним сумішам, які можуть утворюватися з простих органічних речовин у концентрованій сірчаній кислоті. Неорганічні кандидати також мають відповідати вимозі щодо дуже високої концентрації.
Надалі ці обмеження можна перевіряти в лабораторних дослідах і безпосередніми вимірюваннями в атмосфері планети. Ініціатива Morning Star Missions to Venus розробляє методи вивчення хімії венеріанських хмар, зокрема інструмент Autofluorescence Nephelometer для дослідження флуоресценції, яку очікують пов’язати з органічними молекулами.
