Танення вічної мерзлоти може посилити глобальне потепління
Хвилі спеки та лісові пожежі посилюють ризики незворотних змін у регіонах вічної мерзлоти, що може збільшити викиди вуглекислого газу та метану. Про це в інтерв’ю The Guardian розповів професор Стокгольмського університету Густаф Гугеліус, який досліджує танення тундри й торфовищ.
Вічна мерзлота — це ґрунт, що залишається замерзлим увесь рік. Вона переважно поширена в російському Сибіру, Канаді, на Алясці та в окремих частинах Європи. Площа таких територій становить близько 20 млн квадратних кілометрів, а ґрунти містять приблизно 1 500 гігатонн вуглецю — утричі більше, ніж уся жива рослинність Землі.
Під час відтавання давні рослинні рештки стають доступними для мікроорганізмів, які розкладають органічну речовину й вивільняють CO2 або метан. У сухому середовищі переважно утворюється вуглекислий газ, а в болотах чи озерах, де мало кисню, — метан. За словами науковця, метан приблизно у 30 разів потужніший як парниковий газ у короткостроковій перспективі, але розкладається в атмосфері за 10–15 років. CO2 менш потужний, проте зберігається значно довше.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Танення підземного льоду змінює ландшафт: поверхня може просідати, утворюючи озера, болота або яри. Такі форми рельєфу називають термокарстами. Після втрати льоду та перебудови ландшафту мерзлота може не відновитися сотні років, а змінені території здатні вивільняти вуглець десятиліттями або століттями.
За оцінкою Гугеліуса, за потепління на 1,8–3,6°C до кінця століття від вічної мерзлоти може надійти 200–300 гігатонн CO2-еквіваленту. Він не очікує одночасного переходу всієї системи через критичну межу на глобальному рівні, хоча зазначає, що за дуже високого потепління — близько 6°C — ситуація могла б бути іншою. Водночас локальні незворотні зміни вже почалися й можуть послідовно відбуватися в різних регіонах.
Науковець також зазначив, що реакція мерзлоти на потепління може затримуватися на десятиліття через ізоляцію ґрунту рослинністю та шаром торфу. Частина територій, зокрема на півночі Швеції та Фінляндії, може втратити мерзлоту навіть за негайної стабілізації клімату. Водночас швидке скорочення викидів здатне обмежити масштаби процесу: за словами професора, кожен градус обмеженого глобального потепління допомагає зберегти близько 4 млн квадратних кілометрів мерзлоти.
