У Кенії страйк медсестер триває понад 40 днів
У Кенії загальнонаціональний страйк медсестер триває понад 40 днів і суттєво порушив роботу багатьох державних медичних закладів. Як зазначає Nation Kenya, затяжний трудовий конфлікт виявляє глибші проблеми системи охорони здоров’я країни.
За даними Міністерства охорони здоров’я Кенії, у країні налічується понад 110 тисяч медсестер, які становлять близько 58% усіх працівників сфери охорони здоров’я. Вони стежать за станом пацієнтів, вводять ліки, доглядають за ранами, координують допомогу з іншими медиками, а також працюють у пологових та амбулаторних відділеннях.
Навантаження на лікарні
Kenyatta National Hospital та інші реферальні медзаклади приймають більше пацієнтів, які шукають установи, де сестринська допомога залишається доступною. Це збільшує навантаження на медиків, які продовжують працювати, і може впливати на час очікування, якість допомоги та безпеку пацієнтів.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Особливо вразливими є сільські та недостатньо забезпечені округи, де ще до страйку було складно залучати й утримувати медичних працівників. У матеріалі йдеться про повідомлення щодо смертей матерів і новонароджених під час страйку. Автор наголошує, що під час пологів і в ранній післяпологовий період необхідне ретельне клінічне спостереження, оскільки післяпологова кровотеча, інфекції та тяжка гіпертензія можуть швидко стати небезпечними для життя.
Трудові відносини в медицині
Лікарі висловлювали занепокоєння щодо безпеки та можливості тривало працювати без достатньої підтримки медсестер. У публікації зазначається, що лікарі, медсестри, клінічні офіцери, фармацевти й лабораторні фахівці виконують різні, але взаємодоповнювальні функції.
Відповідальність за медпрацівників у Кенії розподілена між національним урядом і урядами округів, а до переговорів можуть бути залучені округи, національні міністерства, профспілки та інші установи. На думку автора, така система може уповільнювати врегулювання трудових спорів і сприяти відмінностям в умовах працевлаштування. Автор також закликає розглядати фінансування сестринського персоналу не лише як витрати на зарплати, а як складову зміцнення системи охорони здоров’я.
