В Угорщині створюють архів усної історії про 16 років правління Орбана
Угорські дослідники Луца Вараді та Тамаш Когут започаткували архів усної історії Így éltünk itt («Так ми тут жили»), щоб зібрати особисті свідчення про життя в Угорщині у 2010–2026 роках. Ініціатива виникла після того, як допис Вараді у Facebook про наслідки 16-річного правління партії «Фідес» набув розголосу, повідомляє Balkan Insight.
Вараді, соціологиня та доцентка Центральноєвропейського університету у Відні, розповіла, що учасники проєкту діляться історіями про розпад родин, втрату роботи, еміграцію, смерть близьких і моральні дилеми. За її словами, про послаблення демократичних інституцій писали багато, однак значно менше уваги приділяли впливу політичної системи на повсякденне життя людей.
Понад 240 заявок
Вараді та Когут уже отримали понад 240 заявок від охочих розповісти свої історії та провели 54 інтерв’ю. Дослідники планують зібрати щонайменше 400 свідчень, щоб представити людей різного віку, професій і регіонів країни. Відредаговані інтерв’ю мають опублікувати онлайн; також розглядають можливість видати їх книжкою.
Серед історій є розповідь учительки німецької мови, яка залишила школу й виїхала до Німеччини через напруження на роботі та критику її політичних поглядів. Її чоловік, колишній місцевий журналіст, згодом також переїхав до Німеччини та працює доставником заморожених овочів. Вараді зазначила, що для багатьох емігрантів болісним досвідом стало розставання з близькими.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
За наведеними у матеріалі даними, за останні 16 років Угорщину залишили близько 400 тисяч людей. Більшість переїжджала заради вищих зарплат і кращих кар’єрних можливостей, однак інтерв’ю також свідчать, що частина людей виїхала через політичну систему.
Самоцензура і відповідальність
Учасники архіву розповідають і про досвід тих, хто залишився в країні. Один із працівників суспільного мовника визнав, що працював над культурним контентом і не займався політичними сюжетами, проте отримував зарплату, яка забезпечувала його родині комфортне життя. Інші співрозмовники Вараді згадували залякування, самоцензуру та пристосування до системи.
Директор будапештського центру Political Capital Петер Креко охарактеризував систему правління Віктора Орбана як «інформаційну автократію», яка, за його оцінкою, трималася передусім на маніпуляціях інформацією, а не насильстві. Історик Стефано Боттоні пов’язав слабкість суспільного спротиву з браком довіри, солідарності та впливових профспілок. Вараді сподівається, що архів допоможе зафіксувати особистий досвід людей цього періоду та осмислити його наслідки.
