В Узбекистані знайшли 80-тисячолітні мікролітичні наконечники
Археологи виявили в найдавніших шарах скельного укриття Обі-Рахмат в Узбекистані мініатюрні трикутні кам’яні наконечники віком близько 80 тисяч років. На їхній поверхні зафіксували макро- та мікросліди ударів, які дослідники зіставили з експериментальними зразками. Розміри виробів відповідають невеликим наконечникам стріл, однак автори роботи обережно говорять про наконечники метальних снарядів.
Про результати дослідження, опублікованого в журналі PLOS One, повідомляє ScienceDaily. Обі-Рахмат розташований біля південно-західної частини хребта Таласький Алатау в системі Тянь-Шаню, на висоті 1250 метрів. Стратиграфічна послідовність пам’ятки завтовшки понад 10 метрів охоплює період приблизно від 80 до 40 тисяч років тому.
Сліди використання на мікровістрях
Знайдені наконечники не мають вторинної обробки, мають трикутну форму, завширшки менш як 2 сантиметри та важать лише кілька грамів. Через невеликий розмір і крихкість вони, на думку науковців, не підходили для кріплення на важких древках. Ширина їхніх різальних країв відповідає діаметру древок стріл, зафіксованому в етнографічних даних для луків із невеликою силою натягу.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Водночас у тому самому комплексі виявили значно масивніші ретушовані вістря зі слідами ударного використання. Вони у 15–20 разів важчі та у три-чотири рази товщі за мікровістря; за розмірами такі знаряддя відповідають наконечникам списів або дротиків. Автори вважають, що відмінності конструкції свідчать про застосування різних типів мисливської зброї.
Порівняння з пам’яткою у Франції
Найближчі відомі відповідники мікровістрям з Обі-Рахмату дослідники виявили на стоянці Мандрен у долині Рони у Франції. Подібні наконечники там походять із шару віком близько 54 тисяч років — приблизно на 25 тисяч років молодшого за узбецькі знахідки. У цьому ж шарі знайшли молочний зуб Homo sapiens.
Науковці зазначають, що вироби з двох пам’яток, віддалених одна від одної більш ніж на 6 тисяч кілометрів, подібні за формою, способом виготовлення та слідами використання. Це може підтримувати гіпотезу про тривале перебування Homo sapiens у Центральній Азії до подальшого розселення в Євразії. Водночас рештки дитини з Обі-Рахмату, датовані приблизно 70 тисячами років тому, поєднують риси, які пов’язують із неандертальцями та анатомічно сучасними людьми.
