Аральське море висохло через масштабний радянський експеримент
Аральське море десятиліттями втрачало воду через масштабну радянську систему зрошення. Річки Амудар’я та Сирдар’я, які живили водойму, почали масово відводити на поля, передусім для вирощування бавовни. У результаті одне з найбільших озер світу перетворилося на величезну суху територію, а наслідки цієї катастрофи відчувають і сьогодні.
Ще у 1960-х роках Аральське море було четвертим за площею озером світу. Воно розташовувалося між сучасними Казахстаном та Узбекистаном і відігравало важливу роль для всього регіону. У водоймі працювали рибальські підприємства, були порти, консервні заводи, а навколо неї жили цілі громади. Але тоді радянська влада вирішила перетворити посушливі землі Центральної Азії на величезний сільськогосподарський район. Особливу ставку зробили на вирощування бавовни.
Для цього почали будувати масштабну систему каналів. Воду з двох головних річок регіону — Амудар’ї та Сирдар’ї — спрямовували на поля замість того, щоб вона доходила до Аральського моря. Саме ці річки протягом століть забезпечували водойму основним припливом води. Як пише ScienceBlog, радянські гідрологи ще до будівництва основних каналів розуміли, що забір води матиме серйозні наслідки для моря. У матеріалі зазначається, що фахівці розраховували на різке падіння рівня води. Водночас планувальники сподівалися, що оголене дно з часом покриється твердою кіркою і сіль залишиться на місці. Цього не сталося.
Море продовжувало відступати. Вода ставала дедалі солонішою, а рибальство та підприємства, які залежали від водойми, поступово занепадали. Разом із морем зникала й звична для регіону екосистема.
Море відступило на десятки кілометрів
Проблема виявилася набагато масштабнішою, ніж очікували. За даними NASA, через відведення води на зрошення Аральське море втратило близько 80% свого об’єму. До 2000-х років воно вже розділилося на окремі водойми. До 2014 року східна частина Південного Аральського моря вперше в сучасній історії повністю висохла. Географ Філіп Міклін, який багато років досліджував водойму, зазначав, що подібного не спостерігали приблизно 600 років.
Там, де колись була вода, з'явився пустельний ландшафт. Його називають Аралкум. NASA зазначає, що площа цієї нової пустелі становить близько 62 тисяч квадратних кілометрів. Саме тому фотографії старих кораблів, які залишилися просто посеред піску, стали одним із найвідоміших символів екологічної катастрофи. Колись ці судна працювали у водах Аральського моря, а тепер стоять далеко від берегової лінії.
Найбільша проблема виявилася не лише у зникненні води
Коли море відступило, оголилося величезне дно. На ньому залишилися сіль, добрива та хімікати, які роками потрапляли у воду разом зі стоками з сільськогосподарських угідь. Вітер почав розносити цей пил на великі відстані. NASA зазначає, що пил із висохлого дна містить солоні відкладення та залишки сільськогосподарських хімікатів. Через це він став проблемою для якості повітря та ґрунтів у навколишніх районах.
Проблема вийшла далеко за межі самого Аральського моря. У матеріалі ScienceBlog зазначається, що дослідник Філіп Міклін фіксував переміщення солі на сотні й навіть близько тисячі кілометрів від водойми. Представниця Туркменістану при ООН Аксолтан Атаєва свого часу називала проблему здоров’я однією з найсерйозніших у регіоні. «Серед усіх цих серйозних проблем найсерйознішою є проблема здоров’я», — цитує її ScienceBlog.
Висихання моря також змінило місцевий клімат. Вода раніше пом’якшувала температуру в регіоні, а після її зникнення зими стали холоднішими, а літо — спекотнішим і сухішим.
Чи вдалося врятувати хоча б частину Аральського моря
Повністю повернути море до колишніх розмірів не вдалося. Але окремі проєкти показали, що частину водойми все ж можна відновлювати. У 2005 році Казахстан завершив будівництво Кок-Аральської дамби. Вона допомогла зберегти воду в Північному Аральському морі та відокремила його від значно більш висохлої південної частини.
Після будівництва дамби ситуація на півночі покращилася. Рівень води зріс, солоність знизилася, а рибальство почало відновлюватися. Водночас південна частина Аральського моря продовжує потерпати від нестачі води. Однак повністю повернути колишнє Аральське море вже неможливо лише за рахунок одного проєкту. Величезні обсяги води й досі використовують для зрошення, зокрема для вирощування бавовни.
Історія Аральського моря стала одним із найвідоміших прикладів того, до чого може призвести масштабне втручання людини у водну систему. Радянський план мав перетворити пустелю на родючі сільськогосподарські землі. Але разом із полями регіон отримав висохле море, нову пустелю, соляний пил і довготривалі проблеми для людей та природи. Про це пише Science Blog.
