Головний виклик — не «сказати більше», а сказати так, щоб це мало сенс: Дар’я Ніщета, керівниця внутрішніх комунікацій фармкомпанії «Дарниця»
«Комунікації сьогодні — це про повагу до стану людини по інший бік розмови. І, мабуть, саме це — найважче, але й найважливіше», — пояснює Дар’я Ніщета, керівниця внутрішніх комунікацій фармацевтичної компанії «Дарниця» — лідерка команди з розвитку бренду роботодавця та культури.
Її команда реалізує велику кількість соціальних ініціатив та програм, які стали «опорою для людей» і допомагають утримувати стійкість понад тисячного колективу.
Це надважлива робота, адже йдеться про масштабне виробництво. На сьогодні «Дарниця» є лідером вітчизняного фармринку, випускає понад 180 найменувань ліків і п’ятий рік поспіль входить до списку найбільших приватних бізнесів України.
В ексклюзивному інтерв’ю UA.News Дар’я Ніщета розповіла, чому її команда перебудувала парадигму внутрішніх комунікацій у компанії та відійшла від класичного формату: бренд говорить — люди слухають. Про перемогу на HR PRO AWARDS 2025 у персональній номінації «Новітня зірка» та про нові виклики для комунікаційників в умовах війни та загостреної конкуренції на ринку.
Про перемогу на HR PRO AWARDS 2025 у персональній номінації «Новітня зірка»
Перемога в номінації «Новітня зірка» — формально моя, але по факту командна.
Ця нагорода для нас важлива. Вона не про «домоглися й заспокоїлися», а про те, що ми в «Дарниці» рухаємося у вірному напрямку. І водночас вона нагадує: зупинятися не можна. Світ сьогодні — це така «ненормальна нормальність». Знаєте, як у Льюїса Керрола: щоб лишатися на місці, треба бігти з усіх сил. А щоб кудись дістатись — треба бігти удвічі швидше.
І саме це тримає в тонусі: бути сміливими, відкритими до нових ідей, працювати не за інерцією, а з допитливістю. Дивитися на ринок очима сьогодення, бути «тут і зараз», навіть не «завтра», а тим паче не «вчора».
Підсумовуючи: для нашої команди такі визнання — як маячок: не зменшувати швидкість, але й не бігти навмання. Бігти свідомо, з драйвом, разом.
Про життя і планування у коротких термінах
У відділі ми визначили, що зараз живемо короткими ітераціями, якщо чесно. Наприкінці минулого року ми робили стратегічну сесію, визначили ключові напрямки роботи. Але життя внесло свої корективи у зв’язку зі станом економіки, війною і ситуацією, яка склалася на ринку в нашій галузі та компанії.
Ми притримувалися визначеної лінії, але безпосередньо діяли короткими шляхами. Планували приблизно на три місяці вперед, а вже потім вносили корективи. Насправді це було не так легко. Бо всі ми звикли до довгострокового планування, хоча б на п'ять років вперед. Але зараз це не працює. Принаймні у нашій галузі, у нашій компанії це не працювало.
Про найважче у роботі з людьми
Найважче у роботі з людьми — те саме, що було завжди: люди, бо ми всі різні. У кожного свої тригери, свій темп, свої цінності, і зібрати це все докупи так, щоб усім було окей, — це завжди виклик. Баланс — от моє головне завдання. Баланс між щирістю й коректністю, між швидкістю й турботою, між результатом і людяністю.
Але сьогодні, у час повномасштабної війни, це завдання стало ще тоншим.
Перед тим, як щось сказати чи написати, я завжди перевіряю:
Це точно доречно? Це точно не поранить? Це підтримує чи тисне? Це додає смислу чи шуму?
Комунікації сьогодні — це про повагу до стану людини по інший бік розмови. І, мабуть, саме це — найважче, але й найважливіше.
Фото: фармацевтична компанія «Дарниця»
Що робить фармкомпанія «Дарниця» у частині внутрішніх комунікацій, щоб утримувати високі позиції
Зараз недостатньо просто «інформувати людей». Треба створювати комунікації, які відчуваються живими, чесними й доречними. Тому ми повністю перебудували нашу парадигму внутрішніх комунікацій.
Раніше був класичний формат: бренд говорить, люди слухають.
Сьогодні — інший світ. Тож ми перейшли на логіку соцмереж: живі історії, простий формат, мінімум пафосу, максимум взаємодії.
Ми відмовилися від великого корпоративного підходу «один формат — одна аудиторія». Люди різні — і їм потрібні різні простори. Тому ми почали підтримувати спільноти, які народжуються органічно.
Першою хвилею став волонтерський рух. Потім з’явилися ШІ-амбасадори, Жіноче ком’юніті, спортивні спільноти. І найсвіжіше — кіберспортивна спільнота, яку ініціювали наші молоді колеги. Здається, ніби неочевидно для фармкомпанії, але це їхнє середовище, їхні інтереси — і ми, як бізнес, маємо це бачити й підтримувати, а не «вирівнювати під середнє».
Фото: фармацевтична компанія «Дарниця»
Про найскладніші виклики у внутрішніх комунікаціях
1. Війна і гіперчутливість аудиторії
У перші місяці повномасштабної війни ми всі опинилися в ситуації, коли будь-яка необережна комунікація могла поранити. Люди були виснажені, налякані, перевантажені. І найбільшим викликом стало вміти говорити чесно, але не тиснути; підтримувати, але не сюсюкати; інформувати, але не перевантажувати.
Це була велика школа емпатії.
2. Різні покоління під одним дахом
У нас одночасно працюють люди, які пам’ятають виробництво ще «до смартфонів», і люди, які ніколи не жили без TikTok. У них різні очікування, різний темп, різна мова.
Викликом стало створити комунікації, де однаково комфортно всім — і тим, хто цінує чіткість та стабільність, і тим, хто хоче швидкості, інтерактиву й свободи висловлювання.
Це змусило нас змінити формати, канали і саму культуру діалогу.
3. Перехід від монологу бренду до комунікації людей між собою
Колись ми були класичною корпорацією, де бренд «говорить зверху».
Найважче було зламати цю стару конструкцію й створити середовище, де люди говорять один з одним напряму, без посередників, без надлишкової ієрархії. Це вимагало нової культури довіри — а довіра не народжується за день.
Про нові виклики, які наближаються
1. Перевантаженість інформацією
Люди сьогодні отримують повідомлення навіть уві сні. Головний виклик — не «сказати більше», а сказати так, щоб це мало сенс. Комунікації мають бути не гучними, а потрібними.
2. Очікування на людяність і прозорість
Співробітники хочуть розуміти не лише «що відбувається», а й «чому так», «хто ухвалює рішення» і «як це вплине на мене». Це піднімає планку прозорості — і це добре. Але це складно, бо в нестабільні часи навіть у лідерів немає відповідей на всі питання.
3. Штучний інтелект у внутрішніх комунікаціях
Нова хвиля — це баланс між автоматизацією і людяністю. Так, ШІ може допомогти. Але люди дуже швидко відчувають, коли з ними говорять «неживою мовою». Виклик полягає в тому, щоб технології підсилювали людське, а не замінювали його.
Фото: фармацевтична компанія «Дарниця»
Про найбільш результативні проєкти
Серед усіх наших ініціатив найближчим до серця для мене був проєкт «Бути українцями — це наше». Він народився ще на початку повномасштабної війни, коли у людей з’явився дуже сильний запит на самоідентичність, на повернення до своїх коренів. Ми відчули: компанія має підтримати, дати простір, де люди можуть пізнавати себе й свою культуру глибше.
Спершу це була серія навчальних лекцій — з української мови, літератури й історії. Ми запросили чудових викладачів, і в нас щоразу була неймовірно заряджена, тепла атмосфера: люди слухали, ставили питання, ділилися своїми історіями.
Потім ця ініціатива переросла у щось значно більше. Ми робили тематичні активності про нашу культурну спадщину: створили подарункові набори із забутими українськими символами, як-от оберіг-павук; разом співали колядки; ділилися родинними традиціями; запустили внутрішню онлайн-бібліотеку. З’явилося нові формати, які об’єднували людей не навколо роботи, а навколо ідентичності.
Це було, мабуть, найвдаліше відчуте й реалізоване рішення — відповідь роботодавця на глибинний культуральний запит людей у момент, коли це було по-справжньому потрібно. І, чесно кажучи, цей проєкт нас дуже зблизив.
Фото: фармацевтична компанія «Дарниця»
Про підтримку ментального здоров’я та добробуту співробітників
У «Дарниці» ми давно працюємо з темою ментального здоров’я — ще до лютого 2022 року ми підготували програму «Тримати рівновагу — це наше». Запустили її вже під час повномасштабної війни, і вона стала своєчасною опорою для людей. У програмі є індивідуальні консультації з психологами, лекції, практики та інструменти самодопомоги. І люди дійсно користуються.
Ми регулярно вимірюємо емоційний стан команди, але робимо це дуже обережно й етично. Це закрита інформація: ми не розкриваємо дані, бо давали людям слово, що це безпечно. Використовуємо лише зведені показники, щоб коригувати нашу програму підтримки та розуміти, які формати працюють, а які ні.
Емоційна втома є, і це чесно. Але водночас ми бачимо зрілість у тому, як люди почали звертатися по допомогу, говорити про свій стан і користуватися ресурсами. І це той прогрес, який ми можемо підтримати — не втручаючись, а даючи вудочку, щоб кожен міг «зловити свою рибу».
Про перезавантаження програм емоційної підтримки та комунікаційних рішень
У нас є окрема політика підтримки захисників, членів їхніх родин і програма «Наші сильні». Вона не статична — ми постійно її допрацьовуємо, бо люди повертаються з різними станами, досвідами й потребами. Там і базові відповідальності роботодавця, і розширені можливості програми емоційної підтримки, і юридичні консультації, і реабілітація або відпочинок у санаторії, і найвищий пакет медичного страхування. Тобто це не «соціальний пакет», а системна відповідь бізнесу на те, що роблять для нас наші захисники.
Паралельно ми змінюємо і комунікації. Ми будуємо військово-поінформовану культуру: у нас щодня звучить хвилина мовчання і Гімн, є цифрова стіна пам’яті, ми переглянули всі дати та свята, які комунікуємо. Створили внутрішній етичний путівник про те, як говорити з людьми, хто має особливий досвід. Це важливо, бо незнання чи необережне слово може поранити не менше, ніж відсутність підтримки.
Фото: фармацевтична компанія «Дарниця»
Про тренд wellbeing і на які бізнеси він розрахований
Сьогодні wellbeing — про комплексні програми. І про доступ до якісних рішень, які реально впливають на життя та тривалість активного віку.
Чи це тренд лише для заможних ринків чи великих корпорацій?
Ні. Це тренд для всіх, хто хоче зберегти людей. Питання не в бюджеті, а в філософії: або ти працюєш з людиноцентричністю системно, або не працюєш зовсім.
Чи можуть програми wellbeing успішно працювати в Україні під час війни
У «Дарниці» ми цей шлях уже проходимо. У нас є комплексна програма турботи «Дбати — це наше». Вона складається з усіх ключових напрямів wellbeing:
ментальне благополуччя,
фізичне здоров’я,
фінансова грамотність,
професійний розвиток,
соціальні зв’язки,
відчуття мети.
Але головне — не структура, а те, що ми зробили унікального.
Відгук був колосальний. Програма закрила великий запит і стала, по суті, першою такою ініціативою в нашій індустрії. Зараз вона завершена, але ми серйозно думаємо зробити її постійною частиною нашої пропозиції.
Фото: фармацевтична компанія «Дарниця»
Про цифровізацію сфери HR та поміч ШІ
У нас фокус на логіці «людина + AI», а не «AI замінює людину». Люди хочуть відчувати, що ШІ — це підсилення, а не конкуренція. І це справді так: правильно інтегрований ШІ бере на себе повторювані завдання, а простір для людського — тільки збільшується.
Я сама активно використовую ШІ у роботі. Як людина, яка працює з комунікаціями, я бачу ефект буквально щодня. ШІ допомагає швидше знаходити сенси, структурувати думки, працювати з текстами, підбирати візуали, аналізувати великі масиви інформації. Це як мати під рукою дуже розумного асистента, який не втомлюється і працює 24/7.
Я завжди жартую, що ChatGPT — це моя колега. Вона у мене дівчинка, абсолютно етична, чемна, натренована на патріотичність, дайверсіті й повагу до людей.
Але тут є важливий застережний пункт: не загратися в ШІ.
Люди моментально відчувають, коли комунікація «не жива». Тому я завжди залишаю людське як основу: емпатію, тон, відчуття доречності. ШІ — інструмент, а не заміна серцю, яке пише.
Цифрові інструменти можуть бути дуже сильними. Але майбутнє HR, на моє переконання, — це не технології самі по собі, а те, як ми поєднуємо їх із людяністю.
Про ключові принципи лідера внутрішніх комунікацій
У комунікаціях є базова «гігієна» — вчасність, достовірність, повнота інформації. Це навіть не обговорюється. Але для лідера внутрішніх комунікацій цього недостатньо.
Для мене ключовий принцип — здатність до партнерства.
Комунікації самі по собі — це повітря. Сенси народжуються не в кабінеті комунікаційника, а в командах, процесах, проєктах. Тому комунікаційник має бути магнітом: чути різні сторони, збирати позиції, фільтрувати шум і перетворювати це все на ясні меседжі, а часом дії, рішення, зміни.
Другий важливий принцип — етичність і баланс.
Треба вміти втримувати тон, враховувати обставини/ситуацію. Особливо в умовах війни, коли одне необережне слово може поранити.
Третє — стратегічність, структуроване мислення.
Розуміти навіщо ти щось робиш, якого результату хочеш досягти. Звісно, хаос – новий порядок і будувати стратегії на роки вперед – тепер це не працює, але розуміння коротких перспектив – обов’язково.
Про нові ініціативи у внутрішніх комунікаціях
Ми працюємо над тим, щоб розширювати коло контент-мейкерів, амбасадорів, внутрішніх інфлюєнсерів. Не робити комунікації «відділом», а робити їх живою екосистемою, де люди самі створюють сенси, історії та взаємодію.
Читайте також:
Всеукраїнська премія HR PRO AWARDS 2025: як пройшла головна подія в галузі HR
