19 грудня Генеральна Асамблея ООН проголосувала резолюцію щодо порушення прав людини в Криму. Текст документа, який запропонувала Україна, підтримали 70 країн: Європейський Союз, США, Канада, Австралія, Японія, Туреччина та інші.
Проголосували «проти», а це 26 країн-учасниць ООН, традиційні союзники Росії в Африці і «друзі» України на папері – Білорусія, Казахстан, Вірменія, Узбекистан. Не підтримали резолюцію також Китай, Індія, Іран і як не дивно – Сирія. Ще 76 держав вирішили утриматися. У їх числі – ОАЕ, з якими Україна підписала безвізовий режим з грудня 2017 року, Мексика, Аргентина, Колумбія, Чилі та інші.
Як прокоментувала Ірина Геращенко, деякі країни спеціально були відсутні на голосуванні. Щоб не голосувати «проти», як очікували їх «соратники» та «наставники» у Кремлі:
«Деяким країнам СНД вистачило сміливості не голосувати, їх представники просто вийшли із залу, і це вже крок в сторону від Москви, в правильному напрямку, до своєї справжньої незалежності»
Дипломати назвали резолюцію найсильнішою з усіх, що голосувала ООН про ситуацію в Криму. Розкриваємо деталі.
Ключові тези резолюції
Резолюція про права людини в окупованому Криму була внесена 14 листопада за ініціативи президента Петра Порошенка і підтримана більш як 40 співавторами країн-учасниць ГА ООН.
Основні тези документа Генасамблеї ООН
- Генасамблея ООН визнає наявність міжнародного збройного конфлікту між Україною і РФ.
Документ містить посилання на міжнародне гуманітарне право – Женевські конвенції 1949 року і Додатковий протокол I 1977 року. Правовими нормами регулюється захист жертв військових конфліктів, обмежуються методи ведення бойових дій та відповідальність за їх порушення. Це означає визнання окупації Криму та наявність чинного міжнародного збройного конфлікту. Як кажуть експерти, норми важливі з точки зору захисту прав людини:
«На практиці це означає, що кримчани, які стали жертвами окупації, можуть розраховувати на більш широкий інструментарій міжнародно-правових механізмів захисту»
2. Генасамблея ООН засуджує застосування РФ своїх ретроактивних законів і примусове переведення громадян України на російське громадянство в Криму.
Резолюція засуджує факти судових процесів над жителями півострова за «порушення», які були нібито скоєні, але ще до окупації – в цьому суть ретроактивного застосування законів Росії. Також сказано і про утиск прав і наслідки для тих громадян, які відмовлялися отримувати російські паспорти.
- Генасамблея ООН вимагає від Росії виконання проміжних рішень Міжнародного Суду ООН в Гаазі. А саме – відновлення Меджлісу та забезпечення освіти українською і кримськотатарською мовами на півострові.
У документі є посилання на судовий процес, який Україна ініціювала проти Росії в Міжнародному Суді ООН і пряма вимога дотримуватися рішення Суду.
- Генасамблея ООН підтримує політику України щодо сприяння в роботі та спрощення процедур відвідування півострова правозахисниками, ЗМІ, НУО з вимогами до окупанта:
«Скасувати рішення, які забороняють культурні та релігійні установи, НУО, правозахисні організації, засоби масової інформації»
- Генасамблея ООН засуджує відсутність доступу до Криму Моніторингової місії ООН.
Один з важливих моментів резолюції – вимога до Росії про припинення призову жителів Криму на службу в ЗС РФ:
«Припинити практику примусу жителів Криму до служби в збройних або допоміжних силах Російської Федерації, в тому числі за допомогою тиску або пропаганди»
Визнання й осуд цієї ситуації допоможе Україні в позовах проти агресора в Гаазькому трибуналі. Пише експерт Тетяна Печончик:
«Мобілізація окупованого населення у збройні сили є складом одного з найтяжчих злочинів, які розглядає Міжнародний кримінальний суд в Гаазі (завдяки зверненню України цей суд з 2014 року отримав юрисдикцію над усією її територією, в тому числі над Кримом)»
Окремо резолюція відзначає порушення прав власності і свободи на віросповідання для жителів півострова. І заклик забезпечити кримчанам доступ до «демократичних процесів, економічних можливостей та об'єктивної інформації».
У документі епрохання підготувати другий тематичний звіт по Криму до кінця 72-й сесії ГА ООН та інформувати 37-ю сесію Ради ООН з прав людини про ситуацію з правами людини в Криму.
Оцінки України
Коментар Петра Порошенка про прийняття документа:
«Не дивлячись на гібридні спроби Москви закрити «кримське питання», міжнародний фронт по деокупації Криму міцніє. Незважаючи на відверті маніпуляції, злочини Кремля не приховати. Як і не уникнути міжнародної відповідальності за них – ні замовникам, ні організаторам, ні виконавцям. Сьогоднішня резолюція – це потужний сигнал агресору як окупаційній владі, що за нами верховенство міжнародного права, правда і справедливість»
Український МЗС підкреслив, що нова резолюція містить чіткі формулювання щодо статусу АР Крим та міста Севастополь, як частини території України. Цим документом Генеральна Асамблея ООН в черговий раз засуджує тимчасову окупацію Кримського півострова Російською Федерацією і не визнає спроби його анексії державою-окупантом.
У МЗС вважають, що поточна редакція документа містить чітку позицію міжнародної спільноти щодо ситуації в Криму та обмеження прав населення, що знаходиться в окупації:
«Широка підтримка нашої позиції в питанні Криму свідчить, що міжнародне співтовариство направило чіткий сигнал російській окупаційній владі – питання Криму не закрите, світ уважно спостерігає за діями окупанта, а, отже, винні у переслідуваннях і порушеннях прав кримчан обов'язково дадуть відповідь за свої дії. Держава-агресор має припинити на тимчасово окупованій території свавілля і забезпечити дотримання міжнародного права»
Наступним кроком повинна стати деоккупація, підсумували в міністерстві.
Позиція противників: Росії та Білорусі
Спікер президента Росії Дмитро Пєсков заявив про те, що РФ не згодна з тезами резолюції. Їх вважають неправильними, а з формулюваннями не погоджуються.
Заступник постпреда Росії при ООН Євген Загайнов:
«В Україні думають зовсім не про права жителів цього російського регіону, а про те, як би всупереч їх ясно вираженій волі оскаржити статус Криму під прикриттям правозахисної риторики»
Як повідомив глава української делегації в ПАРЄ і народний депутат Володимир Ар'єв, Росія намагалася зірвати голосування в підтримку документа.
Білорусь, яка традиційно голосує в ООН «проти» підтримки України, дала офіційний коментар своєї позиції:
«Ми на власному досвіді знаємо, що таке спроби штучної політизації, роздування проблем, яких в реальності немає в суспільстві і державі. Більш того, ми вважаємо, що Генеральна Асамблея ООН – не місце для обговорення і прийняття подібних країнових документів»
За словами Ірини Геращенко, Білорусь ставить себе в «цікаве становище»: не визнає дій Росії в Україні і при цьому претендує на статус країни-миротворця:
«Саме в Мінську проходять переговори щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі, країна претендує на статус нейтральної з певною миротворчою місією. Статус нейтральності, а не підігрування Кремлю, тоді повинен зберігатися на всіх майданчиках і під час усіх голосувань. Вважаю такі голосування Білорусі – саме в контексті її претензій на миротворчу місію – некоректними»
Значення резолюції
Поточна редакція резолюції більше спрямована на захист прав людини, як вважають аналітики. Коментує Тетяна Печончик:
«Проект нової резолюції ООН став більш предметним, об'єктивним і сфокусованим на правах людини. Ці зміни, серед іншого, стали результатом співпраці українських дипломатів з правозахисними організаціями. Також в проект було включено нові виклики і можливості для захисту прав людини в Криму, які з'явилися протягом 2017 року»
Богдан Яременко вважає прийняття документа важливим для України:
«Вона, безумовно, важлива. Цей документ дає політичні та правові оцінки того, що відбувається, і це важливо з точки зору повернення уваги до кампанії порушення прав людини в Криму і в цілому, звернення уваги на тему окупації Криму. Це важливо і для зниження тиску на кримських татар, українських активістів, які залишилися на півострові»
Експерт зазначає, що Україні необхідна максимальна кількість таких документів і приймати їх потрібно щороку, поки буде діяти режим окупації.
«Інструментарій абсолютно ясний: є резолюції, і є санкції міжнародних організацій, окремих держав проти РФ»
В цілому значення цього документа зводиться до зміцнення світової підтримки України і міжнародно-правової оцінки дій Росії на окупованій землі Криму. Недарма засуджувальну резолюцію назвали найсильнішою з тих, що ООН приймала на користь нашої країни.
Марія Гелюх
