У Варшаві відбувся CEE Trade & Treasury Summit 2025 — подія, що зібрала економістів, фінансистів, трейдерів, юристів, технологічні компанії та представників урядових інституцій із Центральної та Східної Європи. Саміт став місцем чесних розмов про те, як регіон змінюється під тиском війни, санкцій, цифрової трансформації та постійної перебудови глобальних ланцюгів постачання. В атмосфері відкритості учасники не лише слухали виступи — вони формували партнерства, обговорювали спільні виклики і шукали практичні рішення у неформальній обстановці.
Уже з вступного слова Queenie Taylor-Wong, CEO MERGE, стало зрозуміло, що тон конференції буде іншим, ніж на більшості галузевих подій. Вона назвала CEE «новим кордоном світової торгівлі» і говорила це не образно, а буквально. Глобальні компанії скорочують залежність від Азії, шукають передбачуваність і нову логістику, а саме Центральна Європа опинилася в точці перетину цих потоків. Прозвучала думка, яка потім багато разів повторювалася в різних варіаціях: регіон перестав бути «між» — він став «центром».
У розмовах про торгівлю та податкові правила швидко стало зрозуміло, що бізнес входить у нову епоху — епоху повної цифровізації. Система електронних інвойсів уже працює майже в кожній країні Європи, але замість єдиного стандарту компанії отримали зо два десятки різних вимог і платформ. І це створює хаос. «Ми всі знаємо, що до цього йде, і що це не обговорюється. Просто потрібно бути готовими», — пролунало зі сцени. Офіційна дата для європейської гармонізації — 2030 рік, але учасники не приховували: часу на те, щоб зібрати 27 держав «в одну систему», критично мало. Саме тому дедалі частіше говорили про іншу ідею — побудувати власний цифровий коридор у Центральній Європі.
Звідси логічно народилася тема прозорості та ESG. Учасники не намагалися прикрашати реальність: Центральна Європа досі має проблеми з енергоефективністю, високою карбонізацією та низькою часткою зеленої енергетики. Але водночас саме ці слабкі місця можуть стати точками зростання. «Краще цифрове середовище — це не додаткові витрати, це перевага», — підкреслили експерти. Компанії, які вчасно наводять лад у ланцюгах постачання та відкривають свої процеси, не лише знижують репутаційні ризики, а й полегшують доступ до фінансування. В епоху, коли інформація поширюється за хвилини, прозорість стає не «опцією», а умовою виживання й масштабування бізнесу.
Однією з найгостріших тем стала робота з ризиками міжнародної торгівлі — і саме тут з’явився той блок, який викликав найбільшу увагу аудиторії: санкції та тіньовий флот.
Роберт Собан із Pole Star Global детально показав, як працює нелегальна інфраструктура, що дозволяє Росії, Ірану та Венесуелі обходити обмеження. У залі запанувала тиша, коли на екрані з’явилися реальні приклади. Один із слайдів починався фразою, яку в залі запам’ятали всі:
Танкер, який «зникає» у Чорному морі через відключення AIS, згодом «з’являється» вже з іншим прапором. Судна, що роблять ship-to-ship перевалку поблизу Греції, змінюючи маршрути так, щоб замаскувати походження вантажу. Страхові сертифікати, видані компаніями, які фактично не мають покриття. І кейси, де власники флоту в один день «змінюються» на нові компанії, але реальний контроль залишається тим самим.
Його ключове зауваження прозвучало як попередження для всього бізнесу регіону: сучасний комплаєнс — це не «виконати формальність», а реальний захист від того, щоб не опинитися в ланцюгах відмивання грошей чи постачань санкційних товарів.У контексті України тема була ще болючішою — йшлося й про схеми переміщення викраденого українського зерна, які тепер можна відслідковувати за цифровими «слідами» суден.
Після санкційного блоку логічно прозвучала тема фінансування експорту. Учасники відверто визнавали, що комерційні банки дедалі частіше уникають ризикових ринків, а тому кожен новий експортний контракт для МСБ стає боротьбою за ліквідність. Представники BGK та KUKE ділилися фактами: державні інституції беруть на себе те, що приватний сектор не фінансує. У портфелях уже є Африка, Центральна Азія та Україна. І саме Україна стала одним із найпотужніших напрямків підтримки — попит на страхування угод після початку війни зріс настільки, що саме KUKE стало одним із перших, хто повернув цей інструмент на ринок. Статистика року додала холодного реалізму: найбільші дефолти в експорті прийшли не з «ризикових» країн, а з Західної Європи.
Українська тема звучала не як «спеціальна секція», а як наскрізна лінія. Представники фінансового сектору підкреслювали: «Український бізнес — надзвичайно стійкий. Вони вміють відновлюватися швидше, ніж це здається можливим».
Представники Polish-Ukrainian Chamber of Commerce, Credit Agricole та KUKE говорили про Україну як про ринок майбутнього, який після війни створить попит у масштабах десятиліття: енергетика, агросектор, відбудова міст, логістика, склади, транспортні коридори. Наводився простий факт: лише зруйнованих будівель, що потребують повного відновлення, — понад 20 тисяч. І цей попит уже формує поведінку бізнесу — провідні польські компанії тихо відкривають офіси в Україні, навіть якщо поки що не можуть розпочати роботу на повну.
Завершальна частина конференції повернула увагу до AI та майбутнього корпоративного treasury. Учасники визнавали, що штучний інтелект може змінити фінансові функції швидше, ніж будь-яка інша технологія останніх років. Але ключова проблема проста: AI не працює на хаосі. Брак якісних даних, ручні процеси, децентралізовані банківські зв’язки та «пожежний» режим роботи команд — те, що стоїть між компаніями й реальними проривами. Прозвучала важлива думка: ті, хто зараз упорядковує дані та процеси, будуть першими, хто зможе використовувати AI не як модний інструмент, а як систему прогнозування.
Саміт завершився у живій, теплій атмосфері. Учасники жваво обговорювали ідеї, обмінювалися контактами, домовлялися про співпрацю. І це, мабуть, найточніше відображає загальний настрій події. CEE сьогодні — не периферія й не транзитний коридор. І ці слова найкраще підсумовують подію:
Це регіон, що першим проходить через нові ризики, але завдяки цьому здобуває унікальну перевагу. Варшава на один день стала місцем, де формуються рішення, які визначатимуть торгівлю на найближче десятиліття.
