Фінський продюсер Юссі Рантамякі впізнав практики кіноіндустрії в книжці про ресторани
У Фінляндії продюсер Юссі Рантамякі розповів, що впізнав практики фінської кіноіндустрії в книжці про умови праці в непальських ресторанах країни. Йдеться про відзначену премією Finlandia документальну книжку Pitkä vuoro журналіста Пааво Тейттінена, повідомляє YLE News.
За словами Рантамякі, на початку 2000-х років, коли він починав працювати у кіно, галузь нагадувала «дикий захід». Працівникам платили денну ставку без доплат за вечірню чи понаднормову роботу, хоча договори передбачали десятигодинний робочий день. Робочі дні часто затягувалися. Сам продюсер згадував, що міг працювати по 15 годин до ночі, а наступного ранку ще три години керувати вантажівкою.
Зміни в умовах праці
Рантамякі сказав, що книжка Тейттінена стала для нього приводом замислитися над поширеним у кіно переконанням, нібито інтенсивна робота та довгі зміни є звичною частиною професії. У книжці описано випадки, коли до непальських ресторанів Фінляндії людей наймали за вступний внесок і платили їм мізерну винагороду.
За його словами, у 2010-х роках трудові практики у фінській кіноіндустрії почали змінюватися. У Elokuvayhtiö Aamu відмовилися від денної оплати, почали обліковувати понаднормову роботу та виплачувати компенсації за неї. У 2023 році для кіно- й телевиробництв запровадили загальнообов’язкову трудову угоду, яка зобов’язала компанії галузі дотримуватися її умов.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Рантамякі, який викладає майбутнім продюсерам в Університеті Аалто, зазначив, що добробут працівників є однією з головних тем для студентів. Водночас він вважає, що надмірна регламентація творчого процесу може наблизити кіновиробництво до конвеєрної роботи.
Міжнародне виробництво
Рантамякі став продюсером у 2010 році, коли почав керувати компанією Do Films, яку тоді перейменували на Elokuvayhtiö Aamu. Нині він є співвласником компанії разом із продюсеркою Емілією Хаукою. Серед артхаусних стрічок, створених за участю компанії, джерело називає «Найщасливіший день у житті Оллі Мякі», «Перший сніг», «Історію лісоруба» та «Бабусин дім».
Продюсер вважає міжнародну співпрацю необхідною для фінського кіно через зростання витрат і незмінні обсяги підтримки від кінофонду. За його словами, усі фільми Elokuvayhtiö Aamu були міжнародними копродукціями, а частка іноземного фінансування в їхніх бюджетах становила від 20% до 70%.
