Є особливе задоволення і навіть якась магія в тому, щоб читати книгу саме там, де відбуваються її події. Коли впізнаєш вулицю зі сторінки, яку щойно перегорнув, або раптом розумієш, що стоїш у тому самому дворі, де колись ходив літературний герой — це дарує абсолютно особливі відчуття.
Цього літа ми пропонуємо перечитати українську столицію буквально: взяти книжку і піти туди, де відбувається її дія. Видання UA.News зібрало добірку книг та маршрутів, українська література та живий Київ перетинаються. Детальніше — в нашому матеріалі.
«Місто»
Автор: Валер’ян Підмогильний
Жанр: урбаністичний роман, психологічна проза
Що відбувається з людиною, яка вирішує підкорити мегаполіс? Валер’ян Підмогильний занурює нас у психологію Степана Радченка — амбітного сільського хлопця, який приїжджає до Києва 1920-х років. Спочатку місто здається йому чужим, брудним і ворожим, але поступово воно затягує його у свій вир. Степан проходить складну внутрішню еволюцію: від ночівлі в подільському сараї поруч із коровою до елітної квартири на горі та статусу відомого письменника. Це книжка про компроміси із власною совістю, про зміну цінностей, про зародження нової української міської культури та про те, яку ціну доводиться платити за успіх і визнання. Роман, який змушує задуматися, чи справді ми контролюємо своє життя в місті, чи це воно непомітно ліпить із нас когось іншого.
Почати занурення в атмосферу роману варто з Софійської площі та вулиці Володимирської. Саме тут, дивлячись на стару дзвіницю Софії, Степан Радченко вперше відчув, що місто перестає його лякати. Як писав Підмогильний:
«...все навкруги приємно тішило йому очі — стара дзвіниця Софії, трамваї й хвиляста вулиця, обсаджена вздовж каштанами», — цитата з роману «Місто».
Візьміть каву з собою , присядьте на лавці з видом на собор, щоб перечитати перші міські враження героя. Далі можна повторити шлях Степана й пройтися у бік колишньої вулиці Нестерівської (нині — вулиця Івана Франка), куди він прямував до адресового бюро, а вже звідти піднятися на Володимирську гірку.
До речі, якщо після панорамних краєвидів спуститися на Поділ, читання Підмогильного можна перетворити на захопливий стріт-арт квест. Київський митець Максим Павлюк влаштував оригінальний вуличний перформанс, приурочений до виходу оновленої серії української класичної літератури від видавництва «Основи». На київських парканах та стінах будівель з'явилися 17 колоритних фігурних плакатів-ілюстрацій до пригод Степана. Більшість цих арт-об'єктів «сховано» саме на подільських вулицях — як у людних місцях, так і в затишних куточках, де розгорталися сцени з книги. Одна з них красується поряд з виходом метро Поштова площа. Спробуйте відшукати їх усі!
«Хмари»
Автор: Іван Нечуй-Левицький
Жанр: соціально-побутовий роман, класична проза
Яким був Київ, коли в ньому ще не було хмарочосів, а на Подолі цвіли величезні сади й співали солов'ї? Нечуй-Левицький створив дивовижну панораму життя київської інтелігенції другої половини XIX століття. Через долі двох поколінь — консервативного професора Дашковича та палкого, прогресивного Радюка — автор показує, як над українським словом і культурою поступово згущувалися хмари імперської русифікації. Автор е глибоко рефлексує про те, як важко залишатися вірним своїм ідеям, коли суспільство вимагає від тебе мовчання та конформізму.
Наступний маршрут пропонуємо розпочати із затишного внутрішнього дворика сучасної Києво-Могилянської академії на Подолі. У часи Нечуя-Левицького тут вирувало життя Духовної академії, де вчилися і викладали герої роману. Насолодившись подільською тишею, підніметься вгору до оглядового майданчика біля Андріївської церкви. Влаштуйтеся на лавочках поруч із храмом, звідки герої книги годинами милувалися синім розливом Дніпра та золотими куполами церкви. В цілому в романі часто зустрічаються описи київських панорам та церкв, зокрема й Лаври.
«Амадока»
Автор: Софія Андрухович
Жанр: історичний роман, психологічна драма, метамодернізм
Що залишається від людини, якщо повністю стерти її пам'ять? Сучасний боєць АТО повертається з війни з повною амнезією. У госпіталі його знаходить жінка, яка намагається повернути йому спогади, розповідаючи історію його родини. Так починається подорож лабіринтами минулого століття. Амадока — це легендарне озеро, якого немає на сучасних картах, і водночас це метафора нашої колективної пам'яті. Авторка розгортає страшні й прекрасні пласти української історії: від Голокосту в маленьких містечках до нищення українських інтелектуалів-неокласиків у часи сталінського терору та химерної долі письменника Віктора Домонтовича.
Цю глибоку мандрівку пам'яттю пропонуємо розпочати на Печерську біля Головного військового клінічного госпіталю. Саме сюди, на Черепанову гору, привозять пораненого бійця АТО, який втратив пам'ять, і саме в цих лікарняних стінах починає розгортатися сучасний пласт роману, перетворюючись на спробу зшити докупи осколки нашої історії.
Наступною точкою, де можна розгорнути книгу, ми пропонуємо обрати затишний сквер біля Золотих воріт. Хоча роман веде читача крізь архіви та різні куточки України, саме цей історичний простір у центрі Києва ідеально резонує з атмосферою книги. Тут, під тінню багаторічних дерев, де століттями перетиналися шляхи українських інтелектуалів, неокласиків та митців, найкраще зупинитися для осмислення складного роману Софії Андрухович.
«Пікнік на льоду»
Автор: Андрій Курков
Жанр: детектив, постмодерний нуар
Київ кінця 1990-х років — час кримінальних розборок, зародження олігархату та тотального абсурду. Безробітний журналіст Віктор несподівано знаходить роботу мрії: велика газета наймає його писати некрологи на впливових людей, які ще живі. Проте невдовзі герої його «очеретянок» (так називають ці тексти) починають гинути один за одним за дивних обставин. Єдиною близькою істотою для Віктора стає депресивний пінгвін Міша, якого журналіст забрав додому із київського зоопарку, де тварин просто не було чим годувати. Автор написав іронічний, тривожний і глибоко атмосферний роман про тотальну самотність людини у великому місті, про абсурдність епохи дикого капіталізму.
Наступна зупинка поверне нас у буремні та трохи абсурдні 1990-ті, а продовжити мандрівку варто безпосередньо з Київського зоопарку. Саме ця локація є головним сюжетним маркером книги, адже звідси журналіст Віктор забирає додому свого незвичного друга — депресивного пінгвіна Мішу. Знайдіть лавку біля ставків із птахами, щоб з усмішкою почитати про пригоди цієї дивної пари.
Продовжити маршрут пропонуємо у тихому центрі — в районі Львівської площі та вулиці Стрітенської. У цьому старому київському кварталі, згідно з текстом роману, в затишній квартирі мешкав сам Віктор разом із пінгвіном. Прогулянка цими вуличками чудово передає атмосферу осіннього чи зимового Києва, яку так детально описує Курков.
Ще одне місце, де розгортаються ключові події книги — Байкове кладовище. Звісно, влаштовувати затишні читання з кавою на цвинтарі ми вам наполегливо не рекомендуємо, місцеві мешканці та здоровий глузд цього точно не зрозуміють, але згадати цю локацію для повноти атмосфери кримінального Києва 90-х варто.
«Перші»
Автор: Марія Олекса
Жанр: роман дорослішання, романтична проза
Світла, щемлива і дуже ностальгічна історія про досвіди, які бувають лише раз у житті й більше ніколи не повторяться. Підлітки Равлик та Вла зустрічаються в літньому таборі на початку 2000-х років. Попереду в них нескінченне літо, яке, здавалося, триватиме вічно. Перші незграбні поцілунки, перші великі розчарування, листи, написані від руки, та плани на майбутнє, від яких перехоплює подих. Проте підлітковий рай швидко закінчується, і героям доводиться дорослішати, приймати складні рішення, робити помилки й губитися на вулицях великого міста. Марія Олекса створила дивовижно-ємоційний роман хто сумує за юністю, помаранчевими светрами та часом, коли все здавалося можливим. Це книга про пошуки гармонії, про внутрішні конфлікти дорослішання та про вміння відпускати людей, які колись були цілим твоїм всесвітом.
Для фінального маршруту нашої добірки ми пропонуємо залишити галасливий центр і влаштувати подорож до затишних зелених двориків Святошина чи Сирця. Авторка переносить романтику першого підліткового кохання та дорослішання на київські спальники. Знайдітьу будь-який старий сквер у цих районах, щоб відчути смак безтурботного київського літа початку 2000-х. Завершити мандрівку можна — на західній межі міста, біля в'їзду в Київ по Житомирській трасі, де височіють величезні бетонні літери назви столиці. Для героїв роману це особлива точка ц символічне місце, де залишаються позаду підліткові ілюзії літнього табору й починається складне доросле життя.
