Як уникнути токсичних стосунків, які постійно повторюються? Від чого залежить наша поведінка в конфліктних ситуаціях? І чим, насправді, загрожують низька самооцінка, відсутність любові та поваги до себе?
Про ці важливі життєві теми, а також про цінність пізнання себе для розв'язання багатьох психологічних проблем - читайте в ексклюзивному інтерв'ю Анастасії Уханової, психолога та психоаналітика, кандидатки психологічних наук.
Анастасіє, враховуючи Ваш багаторічний досвід роботи у сфері психології, на Вашу думку, як змінилася загальна картина психологічних проблем, з якими найчастіше стикаються люди саме зараз? Адже в багатьох рівень стресу піднявся в рази, багатьом доводиться кардинально змінювати своє життя, а це також навантаження на психіку...
Анастасія Уханова: Проблеми, з якими люди звертаються до таких фахівців, як психолог, психотерапевт, психіатр, зазвичай пов'язані із зовнішньою ситуацією. Якщо простежити за ходом історії та проаналізувати те, з якими запитами пацієнти зверталися в різні періоди, можна помітити, як ситуація у світі впливала на характер проблеми.
Приміром, під час ковіду, більшість запитів були пов'язані з панічними атаками і яскраво вираженою іпохондрією, оскільки страх захворіти і загинути в цей період були центральними.
Якщо відстежити якусь тенденцію зараз, то можна також побачити взаємозв'язок із зовнішньою ситуацією, з війною. Більшість людей страждають від підвищеної тривожності, порушень сну, відчуття невизначеності. Нерозуміння майбутнього призводить до зниження мотивації та пасивності. Тож можна сказати, що зовнішні події відбиваються на тому, з якими психологічними проблемами частіше звертаються до мене пацієнти останнім часом.
Як Ви можете охарактеризувати свою методику роботи з людьми, які звертаються до Вас по допомогу? Що для Вас найважливіше в роботі з ними?
Анастасія Уханова: Важливо відзначити дотримання базових принципів - це довіра і конфіденційність. Довіра пацієнта своєму психотерапевту сприяє тому, щоб відкрито і щиро розповідати на сеансах про свої складнощі та проблеми.
Ще дуже важливий аспект - безоціночне судження. Люди часто можуть стикатися з критикою, нерозумінням, засудженням з боку оточуючих. Психолог - це та людина, яка не даватиме оцінку діям клієнта, а намагатиметься зрозуміти і допомогти йому.
Важливо також підкреслити, що психолог не дає порад або рекомендацій. Багато нових клієнтів, які до мене звертаються, очікують, що я їм надам готову відповідь, як правильно вчинити або яке рішення прийняти. Спочатку вони відчувають розчарування, коли усвідомлюють, що цього не станеться, але потім приходять до розуміння, що можуть набути чогось набагато ціннішого в процесі нашої роботи.
Я не даю готового рецепта, що потрібно зробити, але я допомагаю пацієнтові зрозуміти, чого він хоче насправді, досліджуючи його несвідоме, оскільки я працюю в психоаналітичному підході.
У продовження попереднього запитання - Ви націлені на вирішення якихось конкретних психологічних проблем людини? Чи все-таки це комплексна робота з мисленням?
Анастасія Уханова: Процес психотерапії - це завжди комплексна робота, в якій запит клієнта може трансформуватися, можуть з'являтися нові проблеми і складнощі, про які клієнт не заявляв спочатку.
Також маю сказати, що важливо впливати - не на сам симптом, оскільки це тільки наслідок, результат. Можна прибрати симптом, а через якийсь час з'явиться інший або повернеться цей самий. Важливо - дивитися вглиб, впливати на причину, на корінь, на те, що викликає проблему. Це - як у медицині: не прибираючи якусь внутрішню глибоку причину захворювання, впливаючи тільки на його наслідок, ми лише тимчасово допомагаємо людині.
Тому - так, психотерапія - це глибоке дослідження психіки, несвідомого, і проблеми в процесі цього дослідження можуть проявлятися найрізноманітніші.
Якщо говорити про те, з якими запитами пацієнтів я стикаюся найчастіше у своїй практиці, то це самооцінка. Тому що від упевненості в собі залежить дуже багато - це база. Багато проблем, з якими звертаються до мене клієнти, це наслідок низької самооцінки. Тому перша моя мета - це допомогти моїм пацієнтам повірити в себе і в свої сили.
У Вас є авторський психологічний курс про стосунки.
Чому Ви обрали саме тему стосунків? І для кого цей курс може бути корисним насамперед?
Анастасія Уханова: Я вибрала цю тему, тому що все наше життя складається із взаємин із найрізноманітнішими людьми: батьками, дітьми, друзями, колегами, партнером тощо. І найголовніше в цій темі - стосунки із самим собою. Якщо ми в злагоді й у гармонії із собою, тоді ми набагато легше можемо формувати здорові стосунки із соціумом.
Якщо говорити про те, кому може бути корисний цей курс, то він актуальний абсолютно для всіх, оскільки всі ми - люди і вступаємо в будь-які стосунки з оточенням.
Я зробила цей курс комплексним, оскільки часто сценарії наших взаємин повторюються. Один і той самий сценарій може бути у стосунках із батьками, а потім ми несвідомо його повторюємо з нашою дитиною. Або ж сценарій стосунків із нашою шкільною подругою потім повторюється з колегою по роботі, з партнером. Тож цей курс може допомогти налагодити стосунки з собою та провести місток до поліпшення взаємин з оточуючими людьми.
На Вашу думку, що є головною причиною невдач у спробах вибудувати стосунки із соціумом чи партнером? Від чого залежать хороші стосунки?
Анастасія Уханова: Базова умова для того, щоб краще складалися стосунки і з партнером, і з соціумом, це, як я сказала вище, самооцінка. Тобто людина має себе приймати, поважати, любити, і тільки тоді в її життя приходитимуть люди, які усвідомлюватимуть її цінність і ставитимуться до неї відповідно.
Друга важлива умова - вміння відстоювати свої особисті кордони і не давати іншим людям заступати на вашу територію. Я зараз говорю не про зарозумілість і бажання абстрагуватися від оточуючих, а про здорову любов до себе і здатність охороняти свій особистий простір і, відповідно до цього, поважати особистий простір іншої людини.
Якщо ці два моменти будуть сформовані - стійка самооцінка і здатність охороняти свої особисті кордони - то з високим ступенем імовірності ця особистість будуватиме здорові стосунки і з соціумом, і з партнером.
Якщо більш детально говорити про стосунки, то неможливо не згадати тему конфліктів. Часто про людей кажуть «конфліктний» або «неконфліктний». Що Ви можете сказати про такі моделі поведінки, від чого вони залежать?
Анастасія Уханова: Можу сказати, що все не так однозначно: погано бути як конфліктною, так і зовсім безконфліктною людиною. У своїй практиці я часто стикаюся з тим, що люди бояться конфліктів, уникають їх і відповідно до цього обирають для себе незручні умови, перебувають у нерівнозначних відносинах із партнером, в усьому поступаються, аби уникнути суперечностей.
Тому конфлікти - обов'язкові й потрібні, це одна зі складових будь-яких взаємин. Головна умова, щоб це не був конфлікт в ім'я конфлікту, а щоб було знайдено конструктивне рішення. Адже проблемні ситуації виникають тоді, коли є якась незгода, коли у двох людей - різні позиції. Це важливо обговорити й дійти якогось спільного розуміння та вийти з цієї розбіжності, змінивши й налагодивши щось, пішовши одне до одного назустріч.
А чи є загальні рекомендації, як правильно реагувати або не реагувати на конфліктні ситуації?
Анастасія Уханова: Реакція на конфліктні ситуації, дійсно, формується в ранньому віці. Найчастіше запозичується модель поведінки батьків, коли дитина неусвідомлено копіює спосіб виходу з конфліктів, який використовує хтось із дорослих.
Другий варіант, коли починає використовувати ті способи розв'язання проблемної ситуації, які виявилися успішними. Наприклад: дитина вдарила по столу, щоб один з батьків дав їй цукерку і отримала відмову. Малюк розуміє, що цей спосіб досягнення бажаного не працює. Іншим разом він влаштовує істерику, катається по підлозі, вимагаючи солодощі - йому знову відмовляють, отже, і цей спосіб не актуальний.
Тоді малюк просить одного з батьків, спокійно розповідає, чому він так хоче цю цукерку, і йому відповідають «Так». Тоді дитина розуміє, що цей спосіб виявився найкращим і найефективнішим. І в майбутньому висока ймовірність, що людина вирішуватиме конфлікти мирним шляхом, щось обговорюючи, а не йдучи в істерику.
А в деяких ситуаціях - дитина може формувати протилежні реакції тим, які вона спостерігала у батьків. Припустимо, мама і тато весь час конфліктували і сварилися - і в підсумку розлучилися. І дитина в дорослому віці, вибудовуючи стосунки з партнером, може прагнути до уникнення конфліктів будь-якою ціною, аби стосунки не зруйнувалися.
У своїх постах у соцмережах Ви також згадуєте проблему дівчат, які у шлюбі чи стосунках стикаються з аб'юзерами. Як показують соціологічні дослідження, в Україні з 2022 року ця проблема значно зросла з різних причин. Тема болюча і складна. Але все ж таки, що б Ви рекомендували дівчатам, щоб не потрапити в такі токсичні стосунки?
Анастасія Уханова: Якщо зафіксовані звернення з приводу аб'юзу стали надходити частіше, не факт, що справді таких ситуацій стало набагато більше. Це може відбуватися і внаслідок підвищення рівня усвідомленості суспільства. Коли дівчата більше чують про те, що таке аб'юз і токсичні стосунки, про те, яку поведінку з боку партнера не можна до себе допускати (зокрема, і з моїх статей та відео), вони розуміють, що можуть звернутися по допомогу.
Можна припустити, що раніше люди вважали, що це норма, що так живуть усі, і не варто щось робити, а зараз, коли рівень поінформованості зростає, приходить розуміння, що в цих стосунках щось не так і так відбуватися не повинно.
Якщо говорити про те, як правильно виходити з аб'юзивних стосунків, то однозначно - звертатися до фахівця. Може знадобитися психологічна, а іноді й юридична допомога, щоб себе захистити. Іноді необхідно опрацювати цю проблему з психотерапевтом і зрозуміти, чому ця конкретна людина опинилася в аб'юзивних стосунках.
Без усвідомлення причини, без опрацювання цього питання - можна вийти з токсичних стосунків. Але завдання не тільки в тому, щоб вийти з них, а й у тому, щоб наступні стосунки побудувати здоровими і не пов'язати знову своє життя з партнером такого ж типажу. Якщо ця проблема ігнорується і немає усвідомлення, чому так сталося - тоді ймовірність повторення сценарію дуже велика.
Практично весь Ваш контент дає заряд позитиву і краси, що вкрай важливо, особливо в складні часи. На Вашу думку, що необхідно робити, щоб не допустити, так би мовити, згасання інтересу до самого життя і не зупинятися в особистісному розвитку, незважаючи на будь-які труднощі? Що в такій ситуації є визначальним?
Анастасія Уханова: Моя сторінка чесно показує моє життя. Це не якась зовнішня картинка, яку я хочу показати своїй аудиторії, це те, як я живу. Незважаючи на те, що в моєму акаунті більше гумору, позитиву і краси, проте, коли у мене виникають якісь складні ситуації, якісь проблеми, я теж щиро ділюся цим зі своїми підписниками. Я показую це для того, щоб вони розуміли - я теж жива людина, у мене теж виникають якісь складнощі.
Життя не може складатися тільки з яскравих фарб. Але все залежить від того, як ми до цих ситуацій ставитимемося. Ми можемо концентруватися на негативі, починати жаліти себе, а можемо думати про те, який можна зробити висновок або що корисного ми можемо винести з цієї ситуації і сміливо рухатися далі.
І навіть зараз, у такій складній ситуації, у воєнний час, можна дивитися на людей, які перебувають у депресії, стоять на місці, у яких нічого не виходить, і виправдовувати цим свої невдачі.
Але ж є й інші приклади. Є особистості, які підлаштовуються під ситуацію, розуміють, що якимось чином потрібно адаптуватися до нових реалій, змінювати рід діяльності, вигадувати якісь нові проєкти і розвиватися.
Тому я рекомендую дивитися не на тих, хто пояснює і виправдовує ваші невдачі, а на тих, хто мотивує і заряджає позитивом. І тоді вам захочеться досягати більшого і самовдосконалюватися. Тому рада новим підписникам на своїй сторінці. Я думаю, що одна з основних місій мого профілю в Instagram - це надихати людей, щоб вони займалися собою, своїм розвитком і впевнено йшли вперед.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини.