Із якими складнощами може зіштовхнутись Україна у процесі компенсації втрат від війни з рф, які кроки слід зробити для підтримки нашої економіки уже сьогодні, що допоможе ефективніше боротись із корупцією в Україні, а також які механізми та інструменти слід запровадити, аби залучати інвестиції в нашу країну не чекаючи завершення війни - в ексклюзивному інтерв’ю UA.NEWS розповів провідний український економіст та аналітик Володимир Ланда.
Володимир Ланда - заступник головного редактора — керівник відділу даних Forbes Україна, у 2014-2015 роках - радник міністра економічного розвитку, консультант Світового Банку.
Попри негативні прогнози щодо української економіки у 2022 році, зараз провідні аналітичні агентства та уряд України очікують зростання ВВП уже в 2023 році (від +1% до навіть +4% після після падіння майже на третину торік). За яких умов таке зростання можливе? Які фактори можуть негативно на це вплинути?
Володимир Ланда: Якими б не були економічні прогнози на 2023 рік, ключовий їх фактор — дата завершення російсько-української війни, або, принаймні, її гарячої фази.
Чим раніше це станеться — тим на більше відсотків відновлення можна обґрунтовано сподіватися. Втім, навіть за найоптимістичнішого сценарію українська економіка не досягне рівня 2021 року ані в 2023, ані в 2024 році.
У січні та лютому економіка звичайно поступається аналогічному (довоєнному) періоду 2022 року, проте вже з березня можна очікувати на позитивну динаміку до відповідного періоду попереднього року.
Ключовий з можливих негативних факторів — поновлення російського наступу, проте можливості як для нової наземної операції, так і для масштабних ракетних атак на об’єкти енергетичної інфраструктури з російської сторони виглядають обмеженими.
Як Україна може уже сьогодні компенсувати втрати від російської агресії, які зростають із кожним днем бойових дій? Що робити із непрямими втратами, наприклад бізнесу?
Володимир Ланда: Прямі та непрямі втрати від російської агресії мають бути компенсовані. Це буде непростий процес, в якому складності будуть на кожному етапі: підтвердження факту втрат, оцінка їхнього обсягу, тривалість процесів погодження, обмеженість коштів для відшкодування всіх втрат, передача цих коштів постраждалим особам, підприємствам та організаціям.
На жаль, доки тривають бойові дії, відшкодування суттєво обмежене. Можна сподіватися хіба що на точкову допомогу від країн-партнерів, зокрема на інфраструктурні проєкти, що здійснюється в тому числі за рахунок конфіскованих коштів російського походження. Але сумарно ці проєкти не забезпечуватимуть відчутної частини необхідного обсягу компенсацій.
Механізми масових компенсацій, скоріше за все, будуть визначені вже після завершення війни і алокації необхідних ресурсів для здійснення таких компенсацій. Важливо вже зараз фіксувати збитки всіми доступними шляхами, щоб максимально прискорити компенсаційні виплати, коли вони стануть можливими.
Сьогодні проблеми відновлення України розглядаються на провідних майданчиках у Лугано, Давосі, Люксембурзі та інших заходах. Проте більшість обговорень стосуються періоду після війни. Як змістити акцент на сьогодення?
Володимир Ланда: Дійсно, частина втрат має підстави бути компенсована швидше. Наприклад, для фізичних осіб, що втратили житло компенсація має дозволяти вести хоча б мінімально гідний спосіб життя. Такі компенсації зараз здійснюються державою, проте згодом мають бути компенсовані з боку агресора.
Так само, деякі підприємства потребують компенсації зараз, щоб зберегти компанії та роботу для їхніх співробітників. Обсяг компенсацій таким підприємствам — відносно невелика частина загального обсягу компенсацій. Тому при пріоритезації цього напряму, можна врятувати бізнеси, яким допомога потрібна прямо зараз. Частково механізми для цього вже створюються державою, проте обсяги доступних коштів для бізнесу поки лишаються недостатніми.
До відновлення України планують долучитись багато компаній з усього світу. Що допоможе активніше залучати приватний бізнес до відбудови країни?
Володимир Ланда: Як завжди під час війни, ринок M&A завмирає. Проте не зникає повністю — деякі схильні до високих ризиків інвестори готові вкладати в українські компанії для отримання високої капіталізації після завершення війни. Проте українські власники нечасто налаштовані на дисконти в декілька разів, тому не квапляться із залученням нових партнерів.
Поточне завдання — надати всім потенційним інвесторам інформацію про український бізнес, який розглядає залучення партнерів або потребує кредитного ресурсу.
Також держави-партнери можуть допомагати своїм резидентам-інвесторам в Україну. Причому не тільки інформаційно, а, наприклад, державними програмами страхування військових ризиків або податкових пільг для компаній, що інвестують в Україну.
Які механізми потрібно запровадити, аби бізнес не боявся вкладати в Україну під час війни? Розкажіть, будь ласка детальніше про інструменти дешевших кредитів та страхування ризиків у цьому контексті?
Володимир Ланда: Об’єктивно, інвестиції в Україну у 2023 році пов’язані з великими ризиками. Для значної частини інвесторів такі ризики є неприйнятними за будь-яких стимуляційних механізмів.
Тому задача — сформувати пул інвесторів, які працюють з високоризиковими активами, надати їм максимально повну інформацію про інвестиційні можливості в Україні та створити сприятливі умови для здійснення інвестицій як з боку резиденції інвестора, так і в Україні.
Зокрема, українська частина таких умов має забезпечити максимальне спрощення бюрократичних процедур та захист інвестицій від неділових ризиків.
Сьогодні по усьому світу арештовано гігантську кількість російських активів. Як запустити процес передачі цих активів або коштів від їх продажу Україні?
Володимир Ланда: Окремі випадки передачі коштів від арештованих активів Україні вже мають місце. Проте цей процес поки важко назвати системним та централізованим.
На поточному етапі важливо працювати з різними юрисдикціями, які мають конфісковані активи російського походження, для забезпечення невідворотності передачі цих активів Україні. На цьому напрямі ефективними можуть бути не тільки формальні (законопроєкти, створення цільових інституцій, фондів), але й неформальні рішення (політичні заяви керівників держави, проведення експертних заходів, міжнародних зустрічей тощо).
Як ще можна допомогти українській економіці уже сьогодні не чекаючи завершення війни?
Володимир Ланда: Найкраща допомога для України сьогодні — це пришвидшення перемоги Україні у війні. Вона має багато складових: військова допомога, посилення санкційного тиску та міжнародної ізоляції РФ, міжнародна допомога у фінансуванні критично необхідних витрат.
Серед інших можливих напрямів — підтримка попиту на українську продукцію в світі та забезпечення для неї логістичних коридорів, збереження існуючого та створення нового малого та мікробізнесу.
На Заході популярна думка, що Україна - корумпована країна, і це нібито стримує інвесторів та бізнес. Як переконати світ у зворотному? “Посадки” та обшуки у держструктурах України допомагають у цьому?
Володимир Ланда: Останні роки демонструють не стільки швидкий, скільки незворотній тренд на зменшення толерантності українського суспільства до корупції. З початком повномасштабного російського наступу корупція все частіше сприймається не як економічний, а саме як воєнний злочин, як вимивання коштів з економіки воєнного часу.
Наративи про високий рівень корупції в Україні нерідко мали російське походження. Враховуючи тренд на закриття російських пропагандистських медіа та послаблення агентурних мереж у різних країнах світу, є надія, що у майбутньому інформація про рівень корупції в Україні та про заходи протидії їй буде поширюватися з надійних джерел інформації і буде вільною від російського впливу.
Останнім часом українська влада посилила тиск на корупціонерів різних рівнів, проте реальним підсумком боротьби з корупцією має стати не відкриття справ, а оголошення вироків корупціонерам та незворотній тренд на викорінення корупції з органів державної влади.
Які сьогодні існують механізми відслідковування коштів, які надходять від партнерів до України? Як перевіряють раціональність їх використання?
Володимир Ланда: Держава як отримувач партнерських коштів, має бути відкритою як до донорів, так і до власних громадян. Про повну відкритість інформації в умовах воєнного стану не йдеться.
Щодо звітів перед донорами — вони мають відповідати заздалегідь встановленим вимогам. Функцію контролю з боку громадян може виконувати парламентська тимчасова слідча комісія з питань моніторингу отримання та використання міжнародної матеріально-технічної допомоги під час воєнного стану. Періодично ця ТСК публікує проміжні звіти з урахуванням вимог закону “Про державну таємницю”. З таких звітів, зокрема відомо, що до комісії неодноразово надходили звернення про неналежне використання партнерської допомоги, які не знаходили підтвердження з боку самих міжнародних партнерів.