Як вільні економічні зони можуть допомогти відновити прифронтові регіони України? Чи є відчутна різниця в ментальності українських та європейських підприємців? Як криза в німецькому автопромі може вплинути на економіку Польщі? І яким чином старіння населення в Європі стримує розвиток великого бізнесу та «консервує» інвестиції? Про ці та інші теми в інтерв'ю UA.News розповів Мар'ян Пшездзєцький, директор Закордонного торгового бюро Польського агентства з інвестицій та торгівлі (PAIH) у Києві.
Про польські інвестиції в Україну від початку повномасштабної війни
Тенденція, звичайно, очевидна, інвестиції скоротилися. Але дивує інше. Ми порахували на початку цього року, що загальна кількість польських компаній, які відкрилися в Україні, обчислюється сотнями. Це понад 300 компаній, які запрацювали після лютого 2022 року. Переважно вони відкривалися у Львові, Києві, Вінниці, західних областях України. Є кілька прикладів виготовлення металевих виробів та інших поки що невеликих виробництв.
Про особливості українського та польського агросектору
Польських інвесторів цікавить український агросектор. Однак ми маємо зважати на певні відмінності в масштабах. Польський агросектор невеликий за розмірами. Але його загальна собівартість більша, ніж в українського. Він оцінюється у багато десятків мільярдів євро за рахунок експорту харчових продуктів до Європи.
Проблема в тому, що наш агросектор дуже роздроблений. Ферма, що має 2 тис. гектарів землі, за польськими мірками, це олігархат. Найбільші в Польщі господарства налічують близько 3 тис. гектарів площ.
При цьому в Україні 3 тис. гектарів - це середнє за розмірами господарство. І в цьому проблема. В українських агрокомпаній є власний потенціал і кошти. І не думаю, що польські інвестиції були б дуже затребувані в цьому секторі. Є окремі партнерства, наприклад, щодо оренди землі. Але вони незначні й не впливають на загальну картину.
Про вільні економічні зони в прифронтових регіонах і досвід Польщі
Загалом, ідея хороша. Вона нагадує ситуацію в Польщі 90-х років. Після того, як було знищено старі види виробництва, у країні виникли депресивні промислові райони, де було складно знайти роботу. У Польщі було близько півтора десятка таких районів, і це стало великою проблемою.
Мар'ян Пшездзєцький, директор Закордонного торгового бюро Польського агентства з інвестицій та торгівлі (PAIH) у Києві.
Принципи функціонування вільних економічних зон розширилися по всій території країни. Але самі ці зони не припинили своє існування. Вони просто далі адмініструють по цих територіях, залучають інвестиції, отримують фінансування. Хоча, по суті, вся територія Польщі зараз є однією спеціальною економічною зоною.
Якщо в майбутньому Україні доведеться шукати спосіб пожвавлення економіки прифронтових територій, зруйнованих війною, то я іншого способу не бачу. У таких регіонах має бути звільнення від податків, якісь додаткові преференції тощо.
Чи прийде бізнес на ці території? Частково, напевно, так. Але є й інші причини. Це залежить від того, як закінчиться війна і які будуть гарантії безпеки. Тому що, якщо їх не буде, то я не бачу перспектив інвестування, наприклад, у Харків. Це місто, де я жив понад три роки, і відчуваю себе майже харків'янином. Але є відкриті питання. Наприклад, близьке розташування до російського кордону і невідомість, чи буде це в майбутньому становити загрозу, чи ні. Ми сьогодні не можемо визначити, як розвиватиметься ситуація.
Польський бізнес, навіть з точки зору відстані від кордону, більше цікавиться проєктами в західній частині України. Або до лінії Дніпра. Про це багато говорять, я просто не бачу сенсу, відверто про це не сказати. Інвестори побоюються. Можливо, ситуація зміниться, коли війна закінчиться. Але поки що я говорю те, що чую особисто від представників польського бізнесу.
Про страхування від військових і політичних ризиків для європейських інвесторів
Страхування бізнесу від військових ризиків фінансується в рамках програми Ukrainian Facility. Це стосується і польських фінансових інститутів. Державний кредитно-фінансовий банк Польщі через своїх банківських партнерів в Україні теж може оплачувати ризики такого типу. Але це, в принципі, маленька частина суми кредиту.
Що стосується компенсації військових і політичних ризиків за рахунок бюджетів окремих країн Євросоюзу. Така державна програма, наприклад, є у Франції. Вона передбачає покриття повної суми інвестицій, а не тільки ризиків за рахунок держави. Приєднуючись до такої програми страхування, бізнес на 100% покриває свої ризики. Ба більше, у нього вся сума інвестиції, по суті, компенсується французькою державою. Тому я б здивувався, якби бізнес не скористався такими умовами. У Польщі такої державної програми немає - ми не такі багаті, як Франція.
Однак у нас доопрацьовується інша програма на кілька десятків мільйонів доларів. Вона передбачатиме державну компенсацію польському бізнесу, який захоче інвестувати в Україну. Припускаю, скоро ми дізнаємося деталі цього проєкту.
Про наміри польського бізнесу взяти участь у післявоєнній відбудові України
Мар'ян Пшездзєцький, директор Закордонного торгового бюро Польського агентства з інвестицій та торгівлі (PAIH) у Києві.
Адже раніше про участь у відновленні говорили навіть ті компанії, які планували що-небудь продавати, не розуміючи ситуацію до кінця. А зараз залишилися тільки ті, хто цілеспрямовано з упевненістю хоче брати участь у відновленні.
Що зупиняє польських інвесторів, крім війни
В Україні є проблема із судовою системою. І це досить серйозно стримує наших підприємців. Ми пам'ятаємо 1990-ті та початок 2000-х років, коли серйозний іноземний бізнес заходив у Польщу. Іноземні компанії насамперед аналізували нашу судову систему, наскільки вони зможуть вирішувати свої питання в системі правосуддя. Це дуже важливо. Поки що багато польських компаній скаржаться, що Україні є над чим попрацювати в судовій системі.
Про підтримку українських компаній, які стартують у Польщі
Головне завдання Польської агенції з інвестицій та торгівлі - підтримка експорту та залучення інвестицій. Але з урахуванням того, що сталося в Україні, ми відкрили при нашому офісі у Варшаві консультаційний центр «Дія Бізнес» для українців. Це коворкінговий простір, де різні малі підприємці можуть прийти попрацювати, отримати необхідну інформацію та консультацію. У нашому центрі є додатковий персонал, який працює тільки на українському напрямку.
Зараз активність цього напрямку падає. Перша хвиля запитів уже минула. Напевно, підприємці здебільшого знайшли свої ніші. Ми їм просто посприяли на початковому етапі. Загалом, українці дуже активні та самостійні, швидко знаходять формати для своєї комерційної діяльності.
Наприклад, на ринку б'юті-послуг у Варшаві зараз домінують українські компанії. Українки готові працювати в суботу та неділю, мають високу компетенцію в цій сфері. Мої знайомі польки, які відвідують українські б'юті-салони, дуже задоволені. Це стосується не тільки б'юті-сфери, а також інших послуг, наприклад, кафе та багато іншого.
За оцінками самих українців, з точки зору бізнесу легше починати в Польщі, а потім виходити далі на європейський ринок. Слід визнати, що в Україні стурбовані тим, що бізнес може більше не повернутися. Але з іншого боку, країні потрібно мати свій плацдарм у Європі. Без цього буде дуже складно інтегруватися.
Про цінність досвіду українських компаній у Польщі
Я спостерігаю за змінами в польсько-українському бізнесі з 2001 року: 13 років я жив в Україні, працював на багатьох напрямках. За моїми оцінками, в українському бізнесі є сфери, які дуже сильно європеїзовані. Наприклад, IT-сфера не відрізняється від європейської. Ба більше, на тлі німецької IT-сфери українці більш просунуті. У сфері IT ви також можете конкурувати з поляками.
Деякі промислові групи теж зробили ставку на сучасний, освічений, підготовлений персонал, менеджерів європейського рівня. Але це всього кілька структур. При цьому великий аграрний бізнес в Україні не набув європейської специфіки. Оскільки на території Європи немає аграрного сектору таких масштабів.
Мар'ян Пшездзєцький, директор Закордонного торгового бюро Польського агентства з інвестицій та торгівлі (PAIH) у Києві.
Наскільки мені відомо, підприємці, які відкрили свої компанії в Польщі, досягають великих успіхів в освоєнні стандартів, норм і механізму ведення бізнесу в Європі. А він дуже вимогливий. Євросоюз придумує постійно якісь нові вимоги, обмеження. І такий процес освоєння стандартів ЄС обопільно вигідний українцям і полякам. Тобто, українська економіка отримує користь, інвестиції на майбутнє та плацдарм для євроінтеграції.
До речі, у Польщі не таке жорстке регулювання бізнесу, як, наприклад, в Іспанії чи Німеччині. У цих країнах ще додається мовний, ментальний бар'єр тощо.
Про ментальні бар'єри українських підприємців
Один із юристів польського походження, який працює в Києві та обслуговує польський бізнес, свого часу поділився зі мною цікавими спостереженнями та висновками. Він виділив три моменти, які заважають українському бізнесу досягати успіху в Європі:
1. Наявність сильної конкуренції - в Україні такої немає.
2. Низька маржинальність. Українці вважають, якщо у тебе немає маржі в 20%, це не бізнес. У Європі прибутковість може бути 3%.
3. Необхідність платити всі податки, відрахування в пенсійний та інші фонди.
Не скажу, що це звичайна практика. Але ці три фактори впливають на те, що український бізнес спочатку шокований і не розуміє, як взагалі можна в таких умовах вести бізнес. Але європейці досить вдало це роблять.
З іншого боку, в Європі немає стільки різних ризиків, як в Україні. У нас усе спокійно. Частково це робить європейців повільнішими і спокійнішими. У цьому сенсі поляки приблизно посередині. Тоді як західно-європейські бізнесмени взагалі не сприймають ризиків. Приміром, багато хто з них не вважає східні регіони Польщі придатними для інвестицій. Бояться небезпеки війни. Уявляєте? Про що це говорить?
Що вже говорити про Дніпро, Запоріжжя, Суми чи Харків, якщо бізнес із Західної Європи не розглядає для інвестування навіть східну частину Польщі?
Про фактори, що впливають на інвестиційний клімат
Війна в Україні сильно не позначилася на привабливості Польщі. На інвестиційний клімат більшою мірою впливає загальна ситуація в Європі та світовій економіці. Для європейців важлива собівартість енергетичних ресурсів. Це вирішальний фактор і для Польщі. Так вийшло, що у нас через відсутність атомної енергетики електрика вкрай дорога.
Мар'ян Пшездзєцький, директор Закордонного торгового бюро Польського агентства з інвестицій та торгівлі (PAIH) у Києві.
Торгівля з Німеччиною - це 30% нашого загального товарообігу. При цьому ми сильно залежні від німецького машинобудування: більшість комплектуючих для автомобілів вироблялася на польських підприємствах. А зараз починається падіння німецької економіки через те, що вона просто не ефективна.
Тому інвестиційний клімат виглядає так: якщо в тебе проблеми на європейському ринку, на європейському плацдармі, то ти не будеш думати про інвестиції в Україну. Будеш думати, як врятувати свій бізнес у Європі. І додатково робитимеш експозицію на високі ризики, пов'язані з війною. Тому треба розуміти, що війна сталася, на жаль, у не найкращий для Європи час.
Про несприятливі часи та ставлення європейців до ризиків
У самій Європі бізнес уже йде на спад - це по-перше. По-друге, треба враховувати, я таке помічаю і в Польщі, що європейський бізнес старіє. Загалом населення Європи старіє. Багато німецьких компаній не мають спадкоємців. Тобто власники, яким зараз за 80, продовжують вести бізнес. А їхні діти в цей час подорожують, захоплюються татуюваннями чи ще чимось, але не бізнесом своїх батьків. Зрозуміло, що інвестори в такому літньому віці не ризикуватимуть своїм капіталом в Україні. Вони не ризикуватимуть навіть у Польщі.
При цьому великі інтернаціональні корпорації, які мають обороти на сотні мільйонів і навіть мільярди євро, мають власні принципи та політику. Вони теж не прихильники ризиків. Тому зараз не найкращий час для залучення інвестицій.
Польський бізнес теж має свої особливості. Ми освоїли методику роботи на західноєвропейських ринках. Приміром, наша нафтова компанія Orlen має майже 1000 заправок у Німеччині. Багато польських компаній відкрилися в Німеччині й досить серйозно розвиваються. Тобто, бізнес має стабільну територію, де може отримати прибуток, нехай 3%, але стабільно. І при цьому голова не болить від ризиків. Так, там є свої податки, свої особливості. Але якщо ти все освоїв, навчився, зробив, то в тебе буде прибуток. Ти можеш усе прорахувати, запропонувати якусь формулу інвестицій.
А в Україні все-таки дуже високий ризик. Тут можна багато чого заробити, але можна і багато чого втратити. Тому охочих сюди інвестувати не так багато. По-моєму, поляки перебувають десь на шляху між Україною і Західною Європою. В українцях мені імпонує одна яскраво виражена риса менталітету в бізнесі - це бажання домагатися, бажання боротися.
Можливо, це пов'язано з тим, що у вашій країні завжди доводилося виживати, люди звикли до цього. Постійна криза, постійні ризики тощо. І ви налаштовані на результат, на перемогу. А нам уже не всього хочеться, тому що Європа надає нам резерв безпеки. З одного боку є обмеження, але якщо ти вже розібрався в цьому всьому, то отримуєш певне задоволення. Навіщо ж ризикувати?
Про мотивацію українців до підприємництва
У Києві в 20 разів більше кафе, ніж у Варшаві. У 20 разів! Не вдвічі, не втричі, а в 20 разів більше кав'ярень, усіляких ресторанчиків. Не скажу, що цей бізнес тут дуже успішний. Я бачу, що в деяких закладах відвідувачів небагато або взагалі одиниці. Але люди намагаються заробити на чому завгодно, намагаються працювати і це, звісно, піднімає країну.
У Варшаві мережі кав'ярень не так розвинені, і там, до речі, часто працює українська молодь. Але так, щоб хтось із поляків ризикував відкривати кав'ярні у Варшаві. Це взагалі рідкість. Хоча є ресторани східні, грузинські, якісь в'єтнамські, турецькі. Польських закладів усе ж таки мало. Це теж про щось говорить.
