Віце-президент Асоціації українських банків, президент Міжнародної платіжної асоціації Галина Хейло у складі української делегації відвідала Брюссель, де провела зустрічі з представниками Європарламенту, європейських інституцій та банкірами. В інтерв'ю для UA.NEWS вона розповіла про ключові меседжі, з якими виступала українська делегація; поділилася, які настрої панують у Європі щодо України; розповіла, як запрошення на каву прем'єр-міністра Угорщини допомогло ухвалити програму для України на 50 мільярдів, а також розкрила інші інсайди ділового візиту.
Під час поїздки українські банкіри поділилися унікальним досвідом роботи в умовах воєнного часу, а також налагодили контакти із представниками Європарламенту, Європейської банківської асоціації та фінансових установ ЄС. Попри те, що тема України в Європарламенті звучить вже не так голосно, і навіть з'являються наративи про можливе припинення підтримки, останні політичні події можуть знову повернути українське питання до порядку денного. Галина Хейло сподівається, що встановлені контакти та обговорені ідеї призведуть до успішної співпраці з представниками ЄС у майбутньому.
Як ви оцінюєте свою поїздку в Брюссель? Які були її цілі? Що вдалося із запланованого, а що ні?
Галина Хейло: Ця поїздка планувалася дуже давно. Ми хотіли сформувати групу українських банкірів, топ-менеджерів українських банків та познайомити їх із європарламентаріями та представниками різних інституцій ЄС, які відповідають за питання України, а також за фінансовий та банківський сектори.
Нашим завданням було зрозуміти, як краще адаптувати українське банківське законодавство до вимог ЄС, і водночас показати Євросоюзу, що наша банківська система вже сильна та стійка.
Окрім зовнішнього нетворкінгу, хотілося налагодити і внутрішній. Щоб топ-менеджмент банків міг поспілкуватися в неформальній обстановці та знайти можливості для кооперації.
Наша поїздка тривала 4 дні: 3 робочі дні та 1 екскурсійний. Два дуже насичені робочі дні ми провели у Брюсселі, а один — у Антверпені, де відвідали порт та Торгово-промислову палату.
Розкажіть докладніше про зустрічі в Брюсселі. З ким ви спілкувалися?
Галина Хейло: Першого дня ми зустрілися з європарламентаріями та їхніми помічниками. Нам пояснили, як функціонує Європарламент та європейська демократія, як розподіляються питання між Єврокомісією та парламентом, чому частина роботи проходить у Страсбурзі, а частина – у Брюсселі. Ми дізналися багато інсайдерських деталей, а також налагодили контакти із представниками Європарламенту.
Наша делегація стала ініціатором круглого столу у Європарламенті, на якому протягом кількох годин обговорювалося багато масштабних та серйозних питань. Українські банкіри та топ-менеджери розповідали, як банківська, страхова та платіжна системи справлялися з викликами війни та як швидко адаптувалися до нових обставин. Вони поділилися, які новації були реалізовані в Україні, як банки справлялися із викликами, як налаштовувалися системи. Також говорили про запровадження принципів ESG у банківській сфері та покращення ситуації з фінансовою грамотністю населення.
Вийшло так, що основний меседж, який просувала українська делегація, був таким: «Ми не їдемо до вас із простягнутою рукою. Навпаки, ми можемо поділитись своїм унікальним досвідом безперебійної роботи в умовах війни».
Адже практично жодна країна світу не стикалася з подібним досвідом у наші дні. І попри все наша банківська система України виявила колосальну стійкість. Банківська система продовжила працювати з перших днів війни – нічого не порушилося, всі процеси були налагоджені. Тому ми можемо стати прикладом того, як має функціонувати банківська система за екстраординарних обставин.
Я дуже пишаюсь нашою групою. Зазвичай, коли ми приїжджали раніше (а це вже наша четверта делегація), делегації складалися здебільшого з бізнесменів, а не банкірів. А бізнесмени більше говорили про те, що Україні потрібне фінансування, потрібна допомога Євросоюзу. Це зрозуміло, бо вони бізнесмени, їхні бажання є логічними. Але цього разу ми нічого не просили, навпаки, казали, що це ми, українці, можемо вам допомогти.
З нами був також голова «Укрфінжитла» Євген Мецгер. І він, звичайно ж, порушував питання про інвестиції, пояснюючи це тим, що війна завдала багато руйнувань і є велика потреба в житловому фонді. Але він не просував цю тему у формі прохання «дайте нам грошей». Він привіз конкретний проект, говорив про конкретні бізнес-пропозиції та пропонував співпрацю win-win.
Як відреагували європейські колеги на ваш досвід та експертні напрацювання?
Галина Хейло: Європейці були дуже дипломатично налаштовані, вони слухали, записували. Наш візит був підготовчим етапом, який ми сподіваємося розвинути, щоб надалі просувати наші ініціативи. Однак через складну бюрократичну систему цей процес, ймовірно, може бути тривалим.
Коли ми знайомилися із роботою Європарламенту, нас вразив масштаб бюрократії — вона справді колосальна. Кожен документ може проходити нескінченні правки та погодження, що затягується на роки. Але найдивовижніше було дізнатися, що всупереч такій бюрократії минуле скликання (до переобрання влітку минулого року) Європарламенту встигло прийняти близько 30 тисяч документів. Ми намагалися порівняти цей обсяг із великою бюрократичною машиною і не могли зрозуміти, як їм це вдалося. Але, як це не дивно, це підтверджений факт.
Як вважаєте, європейці готові переймати український досвід у банківській сфері?
Галина Хейло: Я думаю, що в деяких аспектах наш досвід може виявитися вкрай цінним для Європи, адже він справді унікальний і не має аналогів.
Навіщо винаходити велосипед, якщо ми вже маємо готові рішення? У Європі регулярно запроваджують нові вимоги до стійкості банків, вигадують складні стрес-тести на основі гіпотетичних сценаріїв.
Тоді як українська банківська система зіткнулася із реальним, жорстким стрес-тестом: війна, економічний спад, захоплені території, зруйнована інфраструктура. Це не теорія, а реальні виклики, з якими ми впоралися і на яких можна будувати практичні рішення. Проводити стрес-тести за реальними картинками більш правильно — і практично, і для законодавства.
Я вважаю, що деякі наші пропозиції можуть бути враховані в ЄС.
Фото: Галина Хейло та голова комітету з закордонних справ Європейського парламенту Девід Макалістер
Наскільки у Європарламенті зацікавлені темою України загалом?
Галина Хейло: Три роки повномасштабної війни, але у стінах Європарламенту тема України помітно згасла — і це неприємно вражає. Символічну підтримку майже не видно: єдиний український прапор у Європарламенті я виявила на виставці, організованій поляками, де поряд були прапори Польщі та ЄС. Тобто питання України поступово забувається. Під час наших попередніх візитів, тема України була більш свіжою та обговорюваною. А зараз ні.
Втім, нещодавні події (зустріч президента України Володимира Зеленського у США з американським президентом Дональдом Трампом – ред .) можуть струснути Європарламент, і, можливо, тема України знову вийде на перший план.
У соцмережах ви поділилися, що чули заклики від представників Угорщини та Словаччини «припинити вирішувати питання України». Як у Європарламенті відреагували на такі заяви?
Галина Хейло: Ми були присутні на засіданні комітету із закордонних справ, який тільки сформувався після виборів. Обговорення були формальними: представники різних країн окреслювали повістку. Але звучали і висловлювання, що відверто розчаровують.
Наприклад, представник Словаччини відкрито заявив, що Україна не є членом ЄС, і витрачати стільки часу на її проблеми недоцільно. Адже Євросоюзу нібито вистачає і власних викликів — екології, економіки, зеленої енергетики тощо. Подібні гасла лунали і від угорської сторони. Їх, звичайно, відразу присоромили інші європейські колеги, але сам факт таких заяв свідчить про багато.
І це ще без урахування відомої історії з пакетом допомоги Ukraine Facility на 50 мільярдів євро. Коли Угорщина блокувала рішення, їхнього прем'єр-міністра Віктора Орбана буквально «попросили вийти на каву» — і тоді фінансування для України змогли затвердити. Звучить як анекдот, але, як виявилося, це чиста правда.
Наскільки загалом у Європарламенті поширена думка про те, що Україні не треба допомагати?
Галина Хейло: Це досить складне питання, бо після виборів минулого літа ситуація змінилася. Раніше ультраправих у Європарламенті було менше, а зараз їхня кількість помітно зросла, що, звичайно, ускладнює обстановку для нас.
Хоча голосів ультраправих все ще недостатньо, щоб мати вирішальний вплив на ключові рішення, сам факт зростання їхньої присутності — тривожний сигнал. Адже вони опинились у Європарламенті не випадково, а з волі виборців. Це відображення реальних настроїв у європейському суспільстві.
Як змінити думку тих європарламентаріїв, які виступають за припинення підтримки України? Що може зробити Україна?
Галина Хейло: Це насамперед політичне питання. І навряд чи щось змінить навіть найдраматичніший поворот подій. Тому що ці парламентарі мають свої зв'язки з Росією і свої інтереси, пов'язані з виборами та внутрішніми справами.
Нам, як Україні, треба зрозуміти одну важливу річ: у світі ніхто не прокидається і не засинає з думкою про Україну. Ми маємо чітко усвідомлювати, що рятувати себе — наше власне завдання.
Звичайно, важливо доносити до світу інформацію. Європейці насправді розуміють загрозу з боку Путіна, вони розуміють ризики. Але вони також бачать і внутрішні проблеми України. І це стає додатковим приводом для критики, недовіри та навіть висловлювань на користь відмови від подальшої підтримки, посилаючись на корупцію та інші проблеми у країні.
Що саме найбільше непокоїть європейців у контексті українських проблем, крім ймовірної корупції?
Галина Хейло: Європейців непокоїть безліч питань. Їх хвилюють проблеми з виборами в Україні, дотримання різних норм, відповідність українського законодавства європейським стандартам, стан судової системи та багато інших аспектів. Однак ключове питання — що стоїть на чаші терезів?
Чи обговорюють у Європарламенті питання нових санкцій проти Росії або посилення фінансового тиску на неї? І взагалі, як європейські офіційні особи та парламентарі ставляться до Росії?
Галина Хейло: Питання не стільки в тому, як вони особисто ставляться до Росії, скільки в тому, що вони можуть або повинні говорити через партійні позиції та політичну доцільність. Прямо в обличчя вони навряд чи скажуть, що думають насправді. Потрібно розуміти, що те, що вони думають насправді часто розходиться з тим, що вони озвучують офіційно.
Коли ми були в Європарламенті минулого разу, нам сказали, що реально лише близько 10% парламентарів є прихильниками України, ще приблизно 10% – це ті, хто нейтрально налаштований. І все.
Чи ви помітили якісь зміни в риториці європейських парламентаріїв щодо України порівняно з попередніми візитами?
Галина Хейло: Я думаю, що після обрання Трампа президентом багато хто в Європі не зовсім розумів, як поводитися з Україною.
І цього разу, можливо, ще не було чітких вказівок про те, як поводитися з нами. Тому вони проявляли велику обережність. Всім ясно, що потрібно дотримуватися балансу між Україною та Америкою, і це відчувалося в їх поведінці.
Проте, я впевнена, що після п'ятничних подій (візит президента України Володимира Зеленського до США – ред.) ця обережність буде знята, і ситуація зміниться.
Про що ви домовились із європейцями? Чи є плани на майбутні домовленості, угоди?
Галина Хейло: У нас немає конкретних домовленостей, і ми не були уповноважені на їхнє укладання. Наша мета була показати наш досвід, розповісти про наші плани та можливості, а також обговорити, як це можна розвивати на європейському рівні. Нас почули.
Ми продовжимо листування, працюватимемо над включенням наших банків до програми Ukraine Facility, а також максимально підтримуватимемо встановлені контакти.
У ході візиту ми спілкувалися з Європейською банківською федерацією — організацією, яка об'єднує усі європейські банки. І вони із задоволенням зустрілися з нами, тим більше, що Асоціація українських банків уже є асоційованим членом ЄБФ. Вони були раді бачити нас і обговорювали можливості для більш глибокої кооперації, а також особливості європейської банківської системи. Крім того, співпраця з Європейською банківською федерацією — це по суті можливості для партнерства з усіма європейськими банками.
Ми також зустрілися із GIZ, яка розробляє програми для України за участю українських банків. Представник GIZ спеціально приїхав із Німеччини до Брюсселя, щоб зустрітися з нашою делегацією.
Крім того, ми спілкувалися з німецьким банком North Rhine-Westphalia Bank. Це не звичайний банк, а промоційний, який займається різними програмами та ініціативами. Його місія полягає у підтримці свого власника – землі Північна Рейн-Вестфалія – у виконанні завдань структурної та економічної політики у трьох основних сферах: Економіка, Житло та Інфраструктура. Ми подумали, що подібний банк можна створити і в Україні, він був би корисним.
Також, гадаю, що можу про це сказати, Асоціація українських банків ухвалила рішення відкрити своє представництво у Брюсселі.
Загалом у ході зустрічей виникло багато ідей, які можуть бути здійснені. Час покаже, чи вдасться реалізувати ці плани. Я сподіваюся, що все вийде.
Що вас найбільше здивувало під час візиту?
Галина Хейло: Особливо нас надихнула робота української місії в ЄС — це справжні герої, які докладають колосальних зусиль, щоб Україна залишалася на порядку денному та отримувала фінансову підтримку.
Коли ми спілкувалися з місією України в Євросоюзі, ми були приємно вражені їхньою роботою. Ці люди роблять неймовірне для нашої країни. Наприклад, отримання 50 мільярдів євро в рамках Ukraine Facility не було легким процесом — вони зробили колосальну роботу. Україна не є членом ЄС, проте ця сума була виділена з бюджету Євросоюзу. І Україна стала частиною бюджету ЄС, маючи власну статтю в бюджеті ЄС. При цьому далеко не всі країни-члени мають свої статті.
Наразі триває робота Місії, бо цих 50 мільярдів не вистачає на покриття витрат України. Більше того, є суворі правила використання коштів.
Місія України відстежує кожну статтю витрат у ЄС та кожну копійку, не втрачаючи жодної можливості для отримання допомоги для нашої країни. Як тільки з'являється шанс, вони миттєво діють, щоб досягти потрібного результату.
Яку роль ви бачите для української діаспори та бізнесу у Європі у просуванні інтересів України до ЄС?
Галина Хейло: Якщо говорити про українську діаспору, то багато українців у Європі вже отримали посвідки на проживання чи статус переселенців. Однак, наприклад, у Польщі немає значної фінансової підтримки для українців, незважаючи на те, що їх тут понад мільйон. Більшість українців працює, відкриває власний бізнес, працевлаштовується.
І за офіційною статистикою, у 2023 році завдяки українцям в Польщі ВВП збільшився на 1%. Крім того, завдяки українським внескам, у 2023 році Пенсійний фонд Польщі вперше за тривалий час опинився у профіциті.
Тож українці вже роблять чимало для Європи.
Але важливо не створювати негативного враження. Адже, як кажуть, ложка дьогтю псує бочку меду. Слід пам'ятати, що всі досягнення та зусилля не повинні затьмарюватися діями, які можуть спричинити негативні асоціації.
Які перспективи поглиблення фінансової інтеграції України до ЄС? Що цьому заважає?
Галина Хейло: Мені здається, що особливо нічого не заважає. Щодо нашої банківської системи – то вона вже настільки міцна, що може бути прикладом для європейських колег.
Але все ж таки фінансова система, це трохи ширше, ніж тільки банки. Це, наприклад, експорт, імпорт. Для цього потрібна сертифікація, тобто сертифікаційні вимоги мають бути приведені до вимог Євросоюзу. Тому нам треба посилити підготовку у сфері відповідності вимогам Євросоюзу.
В Україні останнім часом значно посилили регулювання банківської сфери, з'явилися нові обмеження на перекази, обіг коштів. Чи є щось схоже в Євросоюзі, чи це залежить від конкретної країни?
Галина Хейло: Чесно кажучи, це питання особливо не обговорювалося, і я можу лише поділитися своїми роздумами щодо цього.
У Європі я не бачила таких жорстких обмежень на перекази, як у нас зараз. Але при цьому я нічого не чула і про проблему дроперів у ЄС.
В Україні жорсткі обмеження перекладів пов'язані саме із дроперами. Якщо ці заходи спрацюють і проблема зменшиться чи зникне, то й обмеження, можливо, буде знято.
Припускаю, що в Європі було багато ситуацій, коли спочатку були запроваджені обмеження, а потім, коли проблема була вирішена, вони стали не потрібні.
Але у Європі дуже суворий фінансовий моніторинг. Відкриття рахунку для компанії — не таке вже й просте завдання. Один із останніх випадків: до мене зверталися знайомі, які мають кіпрську компанію, і їм потрібно було відкрити рахунок у польському банку. Ми пройшли майже всі польські банки, але ніде так і не змогли відкрити рахунок. І не тому, що мали проблеми, а тому що країна Кіпр - у зоні ризику. Плюс ця компанія ще мала засновників з ОАЕ, що також вважається ризиковим для Польщі.
І коли ми говоримо, що в Україні посилили вимоги для відкриття рахунків, то слід розуміти, що Європа в цьому плані пішла набагато далі.
Які ще теми навколо України обговорюються у Європі?
Галина Хейло: Я для себе відзначила 3 теми, які найбільше обговорюються у світлі України, крім політичної ситуації: підключення України до європейського роумінгу, підключення українських банків до SEPA та перебудова залізниць в Україні на вузьку колію для спрощення логістики з Європою.
Що вас найбільше надихнуло та додало сил після цього візиту?
Галина Хейло: Мене дуже надихнула наша група. Топ-банкіри України, розумні та досвідчені професіонали не просили допомоги у Європи — ми приїхали з усвідомленням, що можемо показати, як вистояти у найважчих умовах. Ми продемонстрували, що ми круті незважаючи на війну. І ми залишаємося сильними попри всі виклики.
Слава Богу, що європейців не торкнулася така історія, як у нас. Європейці ведуть досить спокійне життя. У них все за планом, і раз на сто років трапляється якийсь форс-мажор. А в нас щодня по десять таких форс-мажорів. І незважаючи на це, ми стійко тримаємось і навіть усміхаємося. Я пишаюся нашою командою.
Ця поїздка показала, що Україна має не лише потреби, а й величезний ресурс у вигляді досвіду, який може бути цінним для Європи. Тепер головне — не втрачати контактів і продовжувати розвивати розпочатий діалог.
