Наслідки відсутності ринку газу: уроки Вірменії для України
Зібрання акціонерів «Газпрому» відбулися 28 червня 2019 року. На зібрані було заявлено, що до планів «Газпрому» входить закачати 11,4 млрд куб. м газу в європейські підземні газові сховища ще до завершення 2019 року. Йдеться про об’єми, які більше ніж в двічі перевищують торішні показники.
Мотивація «Газпрому» очевидна – монополіст готується до того, що контракт на транзит газу через територію України до 31 грудня 2019 року укладено не буде, тому створюються передумови для чергового газового конфлікту.
Нагадаємо, російський газовий монополіст вчергове погрожує взимку 2019-2020 року повністю відмовитися від транзиту газу через газотранспортну систему України з метою шантажу та політичного тиску на українську та європейську владу. «Газпром давно не приховує своїх планів на наступну зиму — вони збираються повністю припинити транзит газу територією України та шантажувати нас та країни ЄС газовою кризою», як повідомив голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв.
Україна пропонує десятирічний договір з встановленням щорічного обсягу транзиту в 60 млрд куб. м. Очевидно, що Росію це категорично не влаштовує - в її інтересах короткостроковий договір (навряд чи більше ніж на 2 роки), який завершить свою дію після повного введення в експлуатацію Nord Stream 2.
З огляду на дії Газпрому, можна зробити висновки, що Нафтогаз і влада України будуть примушувати піти на поступки. Але, як тільки обсяг надходжень газу від «Газпрому» почне падати і європейцям доведеться розв'язувати проблему нестачі газу. В цих умовах «Газпрому» буде складно підтверджувати свою надійність, як газового постачальника.
Відтак, попереду гра нервів, і хоч би що там було, але до кінця 2019 року та початку 2020 року ситуація може різко загостритися з використанням політичних важелів та тиску.
Нагадаємо, очільник Газпрому нещодавно зазначив, що ціни на газ можуть бути для України знижені — для кінцевого споживача вартість газу опуститься на 25%, а транзитний контракт, який рік тому Міллер обіцяв розірвати через рішення Стокгольмського арбітражу, зобов’язуючи «Газпром» виплатити «Нафтогазу» – $2,56 млрд, також може бути продовжений.
Та, варто наголосити, арбітраж зобов’язав росіян продавати Україні газ в першому кварталі за $300, а в другому — за $221.
У чому полягає знижка, залишається загадкою. Формула зі знижками полягає у завищенні ціни на 100 відсотків від справедливої ринкової ціни, а далі – «знижка» на 25 %. Наразі Україна купує газ в Європі значно дешевше: в першому кварталі – за $259, у 2 кварталі – за $212, липнева ціна – $178.
Отже, за яких умов «Газпром», який не хоче здійснювати прямі постачання в Україну газ навіть за дуже вигідною для нього ціною, піде на радикальне зниження?
Такими поступками української сторони можуть бути лише скасування «Нафтогазом» боргу «Газпрому», відмова від будь-яких арбітражів, а також відмова від європейських правил у газовій сфері.
Зазначений сценарій насправді означав би для Росії додаткові мільярдні прибутки, а для України – втрати та повернення у повну залежність від РФ.
Газова війна Вірменії
Вірменія відмовляється сплачувати за російський газ ціну, яку запропонував «Газпром». Наразі виставлено штрафні санкції у відношенні газпромівського дочірнього підприємства у Вірменії. Експерти з РФ попереджають, що чекати зниження ціни не варто: вже й так дешево – далі нікуди.
Наразі Вірменська влада намагається добитися від Москви зниження ціни на природний російський газ. Переговори ведуться вже не перший місяць. Але вичерпавши всі дедлайни, угоди так і не досягнуто. Індексація цін на газ в Росії з 1 липня — новий привід для офіційного Єревана знову повернутися до проблеми пошуку справедливої ціни.
Росія з 1 січня 2019 року вже підвищувала ціни на російський газ для Вірменії з $ 150 до $ 165 за тисячу кубометрів. Але це ціна «на вході» до Вірменії, а внутрішній тариф для населення залишився без змін.
Як коментують у Газпромі, тариф не підвищували завдяки економії на собі основного постачальника газу в країну ЗАТ «Газпром Вірменія» (на 100% належить російському «Газпрому»). Компанія готується оптимізувати внутрішні витрати коштом скорочення майже 6-тисячного персоналу в 13 філіях та проводить істотне скорочення фінансування зі зверненням інвестиційних проєктів.
Достеменно розміри оптимізації не розкриваються, але йдеться про скорочення від 500 до 1000 співробітників.
При цьому все ж таки не виключений варіант, що «Газпром Вірменія» не зможе знайти необхідні кошти шляхом оптимізації витрат й буде вимушена подати заявку на підвищення внутрішнього тарифу на газ для населення вже у поточному році.
Про це раніше заявляв представник регулятора — голова Комісії з регулювання суспільних послуг (Кроу) Вірменії Гарегін Баграмян. Згідно із законом у «Газпром Вірменія» такі повноваження є, зазначив він.
Теоретично не підвищувати тарифи можна було б, якби влада Вірменії субсидували ціни на природний газ для внутрішнього споживача. Але прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян ще на початку поточного року категорично відкинув таку ідею.
Нікол Пашинян не вбачає іншого рішення для стримування тарифів окрім, як коштом російського «Газпрому».
«Наразі йдеться про те, що у 2019 році ціна на газ для споживачів не підвищиться. У нас є рік для продовження консультацій з партнерами із РФ, «Газпрому» і ЄАЕС для розв'язання питання в довгостроковій перспективі», - зазначив Пашинян.
Оскільки Росія і Вірменія є членами ЄАЕС і знаходяться в єдиному економічному просторі, то необхідно створювати рівні умови й для російського, і для вірменського бізнесу, вважають в Єревані. Але наразі це проблематично, оскільки вартість кубометра газу для промислових споживачів у Вірменії вище, ніж в Росії.
«Це негативно впливає на собівартість продукції. Це породжує нездорову конкуренцію в Євразійському союзі», - коментують експерти. Тобто ціни в рамках ЄАЕС треба вирівнювати, але не підвищувати, вважають в Вірменії.
Недискримінаційні ціни на енергоносії дуже важливі для розвитку бізнесу в Євразійському економічному союзі, наголошують в Єревані.
Але оскільки Москва поки не дає жодних обіцянок, принаймні, в публічному просторі про це нічого конкретного не говорилося, то влада Вірменії перейшли в контрнаступ. У червні компанію «Газпром Вірменія» оштрафували на 10 млн драмів (близько $ 20 тисяч).
Відповідне рішення прийнято на засіданні Комісії з регулювання суспільних послуг. Комісія визнала, що в низці випадків російський постачальник газу не дотримувався умов підключення місцевих компаній і житлових будинків до газової мережі.
У «Газпром Вірменії» образилися на тиск, заявивши у відповідь, що не вживали ніяких незаконних дій і не погоджуються зі штрафом.
Сума штрафу, звичайно, незначна, але це сигнал для «Газпрому».
Офіційний коментар ЗАТ «Газпром Вірменії» щодо перебігу переговорів навколо ціни на газ між двома країнами був таким: «Усесторонні переговори щодо ціни на газ, які ведуться вже тривалий час, за нашими відомостями, знаходяться на завершальному етапі».
Та як стверджують експерти, швидкого рішення чекати не варто. Перші підсумки переговорів з'являться, напевно, не раніше жовтня. Варто зазначити, що на жовтень заплановано візит Путіна в Єреван. Раніше Пашинян зустрічався з Путіним під час Петербурзького економічного форуму. За підсумками зустрічі він повідомив, що сподівається знайти спільну мову з РФ щодо ціни на газ для Вірменії.
Експерти переконані, що Росія не готова знижувати ціну.
Грузія, наприклад, закуповує азербайджанський газ по $ 200-215, Туреччина — по $ 290, Іран продає свій газ Туреччини по $ 300-400.
«Вірменія вже отримує газ за цілком конкурентною ціною, що є нижче за ринкову. Дешевше газ отримує лише Білорусь. Відтак, це вже межа», - коментує генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Симонов.
Нагадаємо, влада РФ продовжує посилювати тиск на уряд Білорусі, яка сподівається цього року отримати від Москви майже $1 млрд фінансування. Предметом домовленості щодо виділення грошей Мінську є кредитний транш на суму $650 млн, а також $400 млн компенсації за податковий маневр в нафтовій галузі. Білорусь, нагадаємо, вимагає, щоб РФ компенсувала їй втрати від податкового маневру, який передбачає скасування експортного мита на нафту з одночасним збільшенням ПВКК. Це обмежує Білорусь щодо можливості купувати нафту за пільговою ціною (без мита) надалі експортуючи її закордон. Чисельні переговори, в тому числі на рівні президентів держав, закінчувалися безрезультатно. А з 10 квітня 2019 року відносини почали здебільшого нагадувати торговельні відносини з Україною: Россільгоспнагляд ввів заборону на постачання яблук і груш з Білорусії, що в Мінську розцінили як запровадження санкцій.
Але важливим фактором подальшого ціноутворення є зростання пропозиції газу. І в цьому контексті немаловажним фактором є завершення Азербайджаном будівництва Трансанатолійського трубопроводу (TANAP) для постачання в Європу газу з родовища Шах-Деніз в Каспійському морі, запаси якого оцінюються в 1,2 трильйона кубометрів.
Проєкт є частиною «Південного газового коридору», який простягнеться на 3,5 тисячі кілометрів від Баку до півдня Італії через територію Грузії, Туреччини, Греції та Албанії.
Його потужність складе 16 млрд кубометрів газу в рік, з яких близько 6 млрд закуповуватиме Туреччина, а що залишилися 10 млрд — країни ЄС.
ТАНАП повністю готовий до постачань газу в Європу, запуск якого планується вже на початку 2020 року.
Політика як фактор ціни
З іншого боку, ціни на газ завжди мають не лише фінансову складову, це завжди питання великої політики. Росії вигідно мати інструмент впливу на сусідів, навіть більш-менш лояльних, якими є Вірменія та Білорусь, відзначають експерти.
Новий вірменський лідер Пашинян має дружні стосунки з владою РФ. Але слідувати виключно у фарватері Кремля не готовий, наголошують політичні експерти.
Приводи для непорозумінь між країнами завжди мають місце. Наприклад, Москві категорично не подобається арешт екс-президента Вірменії Роберта Кочаряна.
Нинішня влада звинувачує Роберта Кочаряна у спробі узурпації влади. Вважається, що за часів президентства Кочаряна (1998 - 2008 роки) Вірменія визначилася з проросійським вибором.
У Росії є важелі впливу на чинну владу Вірменії. І це не лише газ, але й гарантії безпеки з проблеми Карабаху, а тому у Вірменії мало шансів на отримання чергових пільг на газ від Росії.