Згідно з даними Держстату, останніми роками зарплата в Україні зростає високими темпами. Основними драйверами зростання зарплат стали різке підвищення мінімальної заробітної плати у 2017 році та брак робочої сили, який був викликаний трудовою міграцією та кваліфікаційними диспропорціями, зазначають експерти НБУ в інфляційному звіті за жовтень.
Фактор рівня зарплат в економіці
Відтак заробітна плата – один із ключових індикаторів економіки. Як дохід працівників вона має вплив на сукупний попит, а як витрати підприємців – на сукупну пропозицію.
Відповідно на заробітну плату впливають інфляція та інфляційні очікування. Пропозиція залежить від кількості осіб із певним набором навичок та від заробітних плат на інших ринках робочої сили. Відповідно на пропозицію робочої сили впливають освітня система, демографічні та міграційні процеси.
Зв'язок економічних процесів та зарплат
На макрорівні зарплата залежить також від стадії економічного циклу і має негативний зв’язок із рівнем безробіття.
Варто зазначити, що висока частка неформальної зайнятості погіршує якість показника офіційної заробітної плати. За даними ДССУ, у 2018 році 22% зайнятих працювали неформально. Також за результатами обстеження 2017 року Проєкту ЄС-МОП, 9% працюючих за наймом протягом останніх 12 місяців отримували зарплату «в конверті». Значною мірою це може пояснювати суттєве перевищення зарплат у вакансіях на приватних платформах офіційної зарплати (рисунок 1).
Рисунок 1 - Індикатори неформальної зайнятості за видами діяльності
Джерело: ДССУ, work.ua, розрахунки НБУ
Найбільший розрив спостерігається у нерухомості, будівництві, сільському господарстві, медицині та фармацевтиці, найменший – у торгівлі, транспорті та промисловості. У цілому ці дані корелюють зі статистикою ДССУ щодо рівня неформальної зайнятості. В останні роки, однак, такий розрив відчутно зменшився, що серед інших чинників може бути наслідком зниження податкового навантаження на фонд оплати праці з 2016 року (рисунок 2).
Рисунок 2 - Розрив між зарплатами у вакансіях work.ua та зарплатами ДССУ в окремих видах діяльності, %
Джерело: ДССУ, work.ua, розрахунки НБУ
Нагадаємо, показники неофіційного працевлаштування в Україні знизились до мінімуму за останнє десятиліття. Протягом півріччя 94 тисячі українців почали працювати легально.
Найвища частка нелегально зайнятих – у секторі сільського, лісового та рибного господарства, торговій сфері та ремонті автомобілів. Окрім того, в Україні продовжується державна операція «Мігрант», спрямована проти нелегальної зайнятості іноземців та незаконній міграції у країну.
Основні драйвери зростання середньої зарплати в Україні
Згідно з отриманими результатами проведених досліджень експертами НБУ, найвагомішим драйвером зростання середньої зарплати в Україні є законодавчо встановлена мінімальна зарплата. Вона чинить прямий вплив на винагороду працівників із найнижчими зарплатами, а також відбувається ефект перенесення мінімальної заробітної плати й на інші оклади.
Подвоєння мінімальної зарплати у 2017 році спричинило збільшення зарплати на рекордні 16%. Вплив мінімальної зарплати найбільш відчутний у бюджетному секторі, де зарплати в середньому на 25% нижчі та немає неформальної зайнятості. Саме в ньому найбільше позначилися підвищення мінімальної зарплати у 2005, 2009, 2017 роках темпами, що випереджали середні по економіці темпи зростання зарплат.
Другий за значенням чинник – інфляція, що особливо відчутно в період прискорення інфляції протягом останньої кризи. В останні роки її ефект знизився і стабілізувався.
Ще один фактор зміни зарплати – брак робочої сили. У 2007–2008 роках його значний внесок свідчив про високий попит на робочу силу внаслідок перегріву української економіки. Його зростання з 2016 року пов’язано з високим міграційним тиском.
Нагадаємо, одним з основних драйверів поточного зростання доходів став саме безвізовий режим. В українських роботодавців з’явилася конкуренція з роботодавцями ЄС, і вони змушені були переглядати мотивацію найманих працівників. Зі зрозумілих причин, це не дуже подобається українському великому бізнесу, який вперше зіткнувшись з дефіцитом робочої сили, змушений залучати та утримувати трудові ресурси шляхом підвищення зарплат.
Зниження бар’єрів для працевлаштування на тлі вищих зарплат за кордоном сприяли скороченню сукупної пропозиції робочої сили в Україні. Особливо це відчутно для робітничих професій, де різниця у зарплатах найбільша.
На ситуацію трудової міграції істотно вплинуло також недавнє рішення Уряду Чеської Республіки. Адже, вже з вересня 2019 року, в Чеській Республіці функціонуватиме три програми щодо залучення працівників з закордону, які прийдуть на заміну нинішніх шести. Але при цьому кількість українських фахівців збільшується вдвічі — до 40 тисяч, повідомляє Ceske Noviny.
За весь період Незалежності однією з найболючіших для України стала проблема масової трудової міграції. За даними останнього опитування соцгрупи «Рейтинг», 56% респондентів найбільшою загрозою для країни назвали саме масовий виїзд українців за кордон. А за даними Євростату, у 2018-му році наші громадяни стали лідерами за кількістю отриманих дозволів на проживання в країнах ЄС — українцям було видано 527 тисяч таких документів.
В НБУ зазначають, що упродовж цього періоду поглиблювалися диспропорції між попитом і пропозицією робочої сили. Натомість, на відміну від країн ЄС і США, зарплата в Україні мало чутлива до змін продуктивності праці, що створює проблему для економіки України: високі темпи зростання заробітних плат у порівнянні з продуктивністю підживлюють інфляційний тиск.
Відповідно збільшення продуктивності праці забезпечить ресурс для неінфляційного зростання заробітної плати і її наближення до рівня в сусідніх країнах. Це, у свою чергу, сприятиме зниженню міграційного тиску на ринок праці. Підвищення продуктивності праці може бути забезпечене шляхом здійснення ключових реформ, зокрема – реформ ринку праці, а також освіти із метою наближення навичок та знань працівників до вимог роботодавців.
Нагадаємо, загальна продуктивність факторів виробництва, тобто ефективність використання робочої сили, капіталу та землі між секторами та підприємствами, в Україні залишаються низькими. Відтак середньостатистичний робітник у Німеччині за 17 днів виробляє стільки ж, скільки середньостатистичний робітник в Україні за один рік. Великі відмінності в низькому рівні випуску продукції на одного робітника в порівнянні з розвинутими країнами зумовлені як відставанням України в ефективності виробництва, так і меншою кількістю основного капіталу. Рівень капіталу на одного працівника в Україні на тому ж рівні, що й наприкінці 1990-х років, зазначають у Світовому банку.
