Щоб стимулювати повернення вимушених мігрантів з-за кордону, Україні слід активізувати розвиток підприємництва, працювати над сприятливим бізнес-кліматом і дерегуляцією, а також забезпечити умови для залучення інвестицій, розповів в інтерв’ю UA.NEWS Дмитро Ливч, виконавчий директор EasyBusiness, керівник аналітичного напрямку Центру економічного відновлення.
Які стимули існують для повернення українців з-за кордону, що форсуватиме розвиток бізнесу в Україні, яких втрат зазнає держава у разі неефективної політики щодо вимушених мігрантів, та що стане запорукою модернізації нашої економіки - пояснює Дмитро Ливч.
Які стимули потрібні для повернення з-за кордону вимушених мігрантів?
Дмитро Ливч: У першу чергу потрібно розуміти, що ці стимули не можуть носити дискримінаційний характер. Тобто ми як держава створюємо умови для ведення бізнесу, для працевлаштування, для того, щоб наші люди мали доступ до хорошої інфраструктури - для життя, розвитку і роботи. Незалежно від того, чи є людина в Україні, чи за кордоном.
До таких умов можуть бути віднесені:
- умови для розвитку підприємництва
- розуміння, яким чином будувати власну справу
- фінансові стимули, які дозволяють людям, які повернулись, або людям, які зараз в Україні, запустити свій бізнес
- доступ до фінансів
- доступ до знань
- доступ до ринків
Це можуть бути абсолютно різні стимули. І держава зараз активно працює над цим.
Чи існують ефективні програми для бізнесу уже сьогодні?
Дмитро Ливч: Сьогодні у нас є програма доступних кредитів 5-7-9. Вона спрямована на ті компанії, які є прозорими і зрозумілими; для малого і середнього бізнесу, який має чіткий бізнес-план, як він буде працювати. Інша можливість - це іпотека для молоді, для людей, які в тому числі, втратили житло.Це те, що стосується кредитних ресурсів.
Також є велика кількість проектів міжнародної технічної допомоги, які надають різноманітну підтримку на потреби компаній, яким потрібні обігові кошти, капітальні інвестиції.
Тобто зараз в Україні є достатньо можливостей для реалізації будучи тут - працюючи тут, створювати додану вартість, організовувати нові робочі місця і розвивати економіку.
Згідно з дослідженням EasyBusiness і Центру економічного відновлення, Україна втратить 113 млрд доларів ВВП у випадку неефективної політики щодо повернення вимушених мігрантів. На чому засновується ця цифра, на недоотриманих податках?
Дмитро Ливч: Податкові надходження це окрема цифра - 45 млрд потенційно недоотриманих податків у наступні 10 років.
Втрата 113 мільярдів доларів ВВП - це згенерований внутрішній валовий продукт України за наступні 10 років, якщо ми припускаємо песимістичний сценарій повернення українців з-за кордону.
Ми також враховували дефіцит в робочій силі, якщо українська економіка буде зростати на рівні 7-10%. Податкові надходження також були розраховані як функція від недоотриманого ВВП через те, що є певні оцінки стосовно скільки людей зараз перебуває за кордоном, яка кількість цих людей є частиною робочої сили. І внаслідок дефіциту робочої сили ми недоотримаємо певну частину ВВП.
Тому щоб отримати показники зростання на рівні 7-10%, для нас критично важливо, по-перше, думати над тим, як повернути українців, які є робочою силою або стануть нею в наступні роки. А по-друге, збільшувати продуктивність за рахунок нових технологій, за рахунок інновацій, за рахунок того, що українці отримають кращий доступ і кращі умови для ведення бізнесу.
Чи буде вигідно країнам ЄС повернення українських вимушених мігрантів додому?
Дмитро Ливч: Політика ЄС - це політика країн Європейського союзу. А от чи захочуть залишитись українці за кордоном буде залежати не тільки від країн ЄС.
Це буде залежати і від України в контексті того, які економічні можливості ми створимо для всіх українців. І яка мотивація буде в людей повертатись.
До факторів, які мотивують, я б хотів віднести патріотизм і національну ідентичність - це щось, що мотивує в найпершу чергу. По-друге, для людей фактори безпеки або інфраструктури є зараз ключовими. Після закінчення війни, коли відновимо інфраструктуру і буде можливість жити, працювати і розвиватись, українці будуть повертатись. Плюс дуже важливий фактор - це економічні можливості, які будуть створені.
Достойний рівень заробітної плати в Україні є не менш важливим фактором повернення. Як стимулювати підвищувати оплату праці в Україні і від чого це взагалі залежить?
Дмитро Ливч: Це залежить виключно від співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці. Зараз ми розуміємо, що буде певний дефіцит. А в умовах дефіциту, в умовах перевищення попиту над пропозицією, як правило, рівень компенсації зростає.
Тут мова йде про працевлаштування. А працевлаштування це не єдина форма. Є ще одна форма - це самозайняті особи або підприємці.
Тому важливо думати про дві речі: перше, це створення більшої доданої вартості компаніями, які вже працюють в Україні, і створення можливостей для працевлаштування українців.А по-друге, це створення можливостей для започаткування власної справи, для ведення бізнесу.
Деякі українські компанії (зокрема, з ІТ та фінансового сектору) релокувались за кордон. Як їх повернути?
Дмитро Ливч: Це є питання інвестиційної привабливості. Ми маємо виграти конкуренцію із тими країнами, у які переїхали наші компанії.
Тут теж треба розуміти фактори, які повпливали на компанії і стимулювали їх до релокації.
Перший фактор - це країновий ризик. Він зменшується або за рахунок того, що війна закінчується нашою перемогою, і компанії повернуться. Або страхуванням ризиків і забезпеченням певних гарантій з боку міжнародних організацій.
Інший фактор - це дохідність цих компаній, можливість працювати і створювати додану вартість краще, ніж в інших країнах. Для цього слід надалі інвестувати у покращення бізнес-клімату. Проводити ринкові реформи, такі як дерегуляція, приватизація, діджиталізація - це усе дає певну конкурентоспроможність. Друге - це певні стимули, це наприклад створення індустріальних парків, кооперативних кластерів, різних форм співпраці, які дозволяють компаніям бути більш конкурентними на закордонних ринках.
Не слід забувати про те, що Україна торік стала кандидатом у члени до Європейського союзу. Європейський ринок - це найбільший ринок, а євроінтеграція відкриває багато можливостей для бізнесу.
Ми вже бачимо, що після підписання DCFTA (угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС, - ред.) 8 років тому українська економіка змінюється. Вона стає більш інтегрованою у європейський ринок, створюється більше доданої вартості і компанії стають більш конкурентними. Це усе створює умови. щоб ті компанії, які зараз працюють в Україні, розвивались швидше. А ті компанії, які були релоковані - повертались в Україну уже зараз, можливо, після війни і нашої перемоги.
Багато економічних експертів говорять про те, що Україна має сировинну економіку, як це можна змінити?
Дмитро Ливч: Насправді, це не зовсім так і залежить сильно від секторів.
Якщо ми говоримо про агросектор, то близько 90% створюється такими традиційними культурами. Але у нас є досить значна частка переробки продукції - соняшникова олія, м’ясо птиці, тощо.
В секторах відносно менших, ніж агросектор, таких як металургія чи енергетика, є досить велика кількість підприємств, які вже пройшли цей етап продажу сировини. Вони вже перейшли на хоча б первинну переробку і були інтегровані в ланцюги доданої вартості. І це все відкривало можливості залучати зовнішні інвестиції.
Наприклад, в 2000-х роках було досить багато інвестицій, особливо в західний і центральний регіон, в такі індустрії, як текстиль або автомобільні частини, деревообробка. Ці сектори дуже активно розвивались, виходили на нові ринки, залучали інвестиції, починали створювати додану вартість.
Структура української економіки буде змінюватись: регіональна структура економіки, структура бізнесів, буде більше малого і середнього бізнесу, і секторальна структура теж буде трансформуватись.
Що потрібно щоб швидше модернізувати економіку?
Дмитро Ливч: Це є виключно ініціатива приватного сектора. Нам лише потрібно створювати кращі умови для ведення бізнесу, для залучення інвестицій, можливості для експорту нашої продукції, виходу на ринки. Важливі також можливості для якісного людського капіталу, а він у нас завжди був якісним. Ми маємо забезпечити ці речі, а далі - справа за приватним сектором, конкуренцією та ринками.
