Чергова сенсаційна заява щодо економічного майбутнього України від Президента Зеленського не залишає байдужими експертні кола, адже його прогноз переповнено оптимізмом і суттєво відрізняється від прогнозів Світового банку, МВФ та НБУ.
Під час українсько-турецького бізнес-форуму президент Володимир Зеленський заявив: «Продовж найближчих п’яти років українська економіка щорічно зростатиме на 5-7%, а інвестиції в інфраструктуру за цей період становитимуть не менше $20 млрд», повідомляє прес-служба глави держави.
Оптимізм Зеленського неабияк втішає, але для таких прогнозів потрібні ґрунтовні економічні та політичні передумови. І якщо реальність таких передумов розглядати через призму макрофінансової стабільності, то навпаки – проглядається лише зростання невизначеності. Основним ризиком для будь-якого оптимістичного прогнозу наразі є подальше посилення загроз, що безпосередньо пов’язане з можливим відтермінуванням підписання нового меморандуму з МВФ після формування нового уряду.
Отже, якими є передумови та умови нового формату співпраці з МВФ, а також щорічного економічного зростання на 5-7%.
Майбутнє економіки України: прогноз провідних експертів
З точки зору рівня ВВП на душу населення, Україна є однією з найбідніших країн регіону, тобто перебуває на рівні Молдови, Вірменії та Грузії. ВВП України на душу населення за паритетом купівельної спроможності, приблизно втричі нижчий, ніж у Польщі, попри аналогічний рівень доходів у 1990 році.
За наявних темпів економічного зростання, Україні знадобиться понад 50 років, щоб досягти рівня доходів сьогоднішньої Польщі.
Цілком аргументованою є позиція Президента щодо необхідності поліпшення інвестиційного клімату в країні та припливу інвестицій найближчій перспективі. Адже експерти наголошують, якщо темпи зростання продуктивності в Україні та темпи надходження інвестицій залишаться на низькому рівні, то в середньостроковій перспективі темпи зростання економіки можуть сповільнитися до нуля, оскільки зростання продуктивності буде нівельоване скороченням внеску від робочої сили через демографічні тренди.
Фахівці підрахували, що підвищення продуктивності до 3% на рік, а інвестицій – до 30% від ВВП має допомогти посилити зростання економіки до 4% на рік у довгостроковій перспективі. Враховуючи скорочення загальної кількості населення, це означає зростання ВВП на душу населення приблизно на рівні 4,5% на рік.
В оновлених липневих прогнозах НБУ також наголошує, що темпи зростання потенційного ВВП продовжуватимуть прискорюватись і досягнуть 4% у 2021 році та надалі зберігатимуться на цьому рівні.
Водночас НБУ наголошує на існуванні основних ризиків для відповідних прогнозів: затримка у проведенні подальших реформ, повне припинення транзиту газу РФ через Україну, ескалація військового конфлікту, торговельне протистояння, світова рецесія та невизначеність щодо відновлення співпраці з МВФ.
Нагадаємо, Україні необхідно близько $ 11 млрд на рік (8% ВВП на рік) для погашення державного боргу та фінансування дефіциту Держбюджету у 2019, 2020 та 2021 роках. Це обумовлює критично важливі завдання для майбутнього уряду щодо підтримки належного імпульсу реформ, залишаючись на траєкторії розвитку відповідно до рекомендацій та вимог Міжнародного валютного фонду.
Необхідність співпраці з МФВ
Протягом електорального циклу подвійних виборів було наведено безліч популістських аргументів щодо економічного «потенціалу» нашої країни, якого для забезпечення стрімкого економічного поступу України досить і без кредитів МВФ.
Але вибори завершилися, і солодкі обіцянки починають проходити через фільтри жорсткої економічної реальності в період посилення зовнішніх та внутрішніх викликів, зокрема пікових виплат за зовнішніми боргами та охолодженням глобальної економіки.
Відтак настав час по-новому поставити питання: навіщо Україні потрібна нова програма з МВФ, якими можуть бути її параметри та базові досягнення реформ в Україні, пріоритетних для міжнародних партнерів.
В контексті нових умов співпраці з МВФ нещодавно заступник Голови Національного банку Дмитро Сологуб прокоментував ключові аспекти щодо програми та термінів її реалізації в інтерв’ю Financial Observer.
Зі слів пана Дмитра, Національний банк вважає, що Україні потрібна нова довгострокова програма співпраці з МВФ на загальну суму в 5-10 млрд дол. США, що цілком збігається з баченням експертів фінансового ринку.
Нагадаємо, аналітики Raiffeisen Bank International також прогнозують, що Україна зможе домовитись із Міжнародним валютним фондом (МВФ) про нову програму співпраці на $6-8 мільярдів. Очікується, що договір укладуть до кінця 2019 року за умов виконання попередніх умов та проведення ключових реформ.
«Нова програма буде важливим сигналом для інших донорів — міжнародних фінансових організацій. Україна має перспективи щодо отримання нового фінансування від Європейського союзу (ЄС) та Світового банку. Ми з більшою ймовірністю доб'ємося успіху при наявності програми з МВФ», - підкреслив заступник глави Нацбанку.
Нова угода з Міжнародним валютним фондам, окрім іншого, також полегшить доступ України до міжнародних ринків капіталу. «Прибутковість українських цінних паперів знизилася істотно. Економіка країни в непоганому стані, а відтак — зниження було прогнозованим. Але цей показник може поліпшуватися й надалі, за умов забезпечення нової програми з МВФ та проведення структурних реформ в Україні».
Отже, нова програма з МВФ – це насамперед позитивний сигнал для інвесторів та міжнародних партнерів України, індикатор продовження реформ. Варто наголосити, що поточний рівень міжнародних резервів є достатнім для згладжування Національним банком надмірних коливань на валютному ринку і виконання зобов’язань Уряду, адже внаслідок сприятливої кон’юнктури на валютному ринку Офіційні резерви України збільшуються, а у липні різко зросли на 1,2 млрд дол. США, або на 5,8% завдяки чистій купівлі Національним банком валюти на міжбанківському ринку. Це дозволяє забезпечувати макрофінансову стабільність економіки країни. Відтак станом на 01 серпня 2019 року міжнародні резерви України, за попередніми даними, становили 21 840,13 млн дол. США (в еквіваленті).
Деталі нової угоди з МВФ
За словами Дмитра Сологуба, нова програма Міжнародного валютного фонду, на відміну від чинної програми stand-by, буде у формати EFF (Extended Fund Facility або механізм розширеного кредитування. Обсяг відповідної програми EFF складатиме 5-10 мільярдів доларів, а термін її дії — 4 роки.
«Зазвичай програма EFF тривалістю 2,5-4 роки – наголошує Дмитро Сологуб. Ми використовуємо такі параметри у макроекономічних прогнозах НБУ. Відтак розмір програми буде залежати від її тривалості. Ми вважаємо, що це буде 5-10 мільярдів доларів», — йдеться в інтерв’ю Financial Observer.
Перший транш нової програми МВФ, за прогнозами Національного банку, може надійти до кінця цього року. Національний банк очікує, що він становитиме близько 2 млрд дол. США. Приблизно на такі ж суми фінансування МВФ можна очікувати у 2020-2021 рр.
Параметри зобов’язань нової програми МВФ
Зобов’язання, які Україна візьме на себе в межах нової програми, навряд чи будуть сильно відрізнятися від тих, що включалися в попередні угоди.
Виконання умов попередніх угод передбачає проведення ключових реформ, зокрема: створення умов підтримки розвитку приватного сектора шляхом коригування ролі держави – зменшити максимально державний сектор в бізнесі; розв’язання проблеми надлишку заборгованості за допомогою посилення правової бази – забезпечення правового регулювання належного захисту приватної власності та прав громадян; покращення фінансової системи та зміцнення фінансового стану держави – повернення заборгованості за кредитами банкам; збільшення стимулів для акумулювання заощаджень і людського капіталу та зміцнення українських ринків шляхом зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Окрім цього, для отримання траншів, навесні було перераховано додаткові умови: Україні необхідно повернути статтю про незаконне збагачення та провести судову реформу.
В підсумку зазначимо, що міжнародні партнери очікують від України насамперед того, що українці очікують від Президента Зеленського: антикорупційну, судову і земельну реформу, а також продовження зваженої фіскальної політики та зниження частки простроченої заборгованості в кредитному портфелі банківської системи.
