Високий рівень стресу через війну відчувають 78 % українців. І задоволених своїм психологічним станом стає все менше. Як показала четверта хвиля всеукраїнського дослідження, якщо у 2022 році таких було 41%, то на початок 2025 року — 36%.
Динаміку змін ментального здоров’я співробітників відстежують також великі системні бізнеси. Визнають, що на четвертий рік війни проблема посилюється. Попри те, що у багатьох компаніях створені та діють програми для покращення психологічного здоров'я у колективах.
Як витримати протистояння з постійним і тривалим стресом у співробітників, а також про готовність до нових викликів, таких як робота з ветеранами, — в інтерв’ю UA.News у колуарах HR Wisdom Summit розповіла Лілія Дубас, директорка по роботі з талантами Tева в Україні.
Підтрика ментального здоров'я стала ще важливішою для бізнесу
Для нас це топовий тренд, який, на мій погляд, перемагає всі інші. Тому що, дійсно, українці перебувають у довгому та затяжному стресі. І це вже має певні наслідки: люди виснажені, ментально реагують гостріше. Спостерігаємо більш сенситивне сприйняття. Це означає, що політики і компанії мають це враховувати.
По-перше, треба надавати інструменти там, де людина може, якщо не вивільнитись від цього стресу, але хоча б трохи його послабити. Наприклад, у нашому випадку — це страхування здоров'я, яке покриває повністю набір заспокійливих антидепресантів, а також можливість звернутися за професійною допомогою. Ми додали у цей пакет страхування життя та військові ризики. Компанія, звісно, допомагає, якщо у людини втрачене або пошкоджене житло через воєнні дії.
Що зараз дуже класно працює, то це робота з психологом. Культурально українці вже дійшли до того, що у затяжному стресі, коли самі не маємо сил справитись, можемо звернутися за професійною допомогою і попрацювати разом з психологом.
У нас також є програма Leadership Well Being (Добробут лідерів). Це програма психологічної допомоги для керівників. Адже вони перебувають у такому «шпагаті», коли мають підтримати і себе, і команду. Часто вони запитують: «Як мені підтримати, наприклад, мою команду, якщо сьогодні вночі був обстріл, і я сам не дуже нормально почуваюся?». Тому ми закриваємо ці потреби.
Як змінюється стан ментального здоров’я серед співробітників
Лілія Дубас, директорка по роботі з талантами Tева в Україні
Це не означає, що наша програма ментальної підтримки погано працює. Це означає, і це пишуть люди в коментарях, що ментального навантаження стало більше. Не всі, до речі, дозволяють собі відпочити. Зараз спостерігається тренд, коли, наприклад, родина, маючи можливість виїхати за кордон, але цього не робить, тому що чоловік не може виїхати. Тому поїдуть родиною, наприклад, у ту ж саму Одесу. Хоча ми розуміємо ситуацію з обстрілами в Одесі, там також важко.
Є люди, які принципово кажуть про те, що вони поїдуть за кордон, коли закінчиться війна. І ми це теж маємо враховувати. Тому я, наприклад, завжди говорю про те, що в рамках організації має бути створена культура відпочинку. Коли людина може спокійно відключити режим «трудоголіка», кудись поїхати та перепочити, не відволікаючись на роботу. Тому процеси і команда мають бути налаштовані таким чином, щоб підхопити виконання певних задач, доки їхній колега відпочиває.
Що ми зробили у ситуації, коли стресу стало більше. Ми звернулися до нейробіолога і провели цикл лекцій. Нейробіолог розказав, як стрес, мотивація, втома, емоції, гормональний стан , як всі ці аспекти працюють суто на рівні організму, і що з цим робити. Ми нещодавно завершили ці лекції.
Зараз ми провели опитування: збираємо потреби від колег, щоб запустити другий сезон або другий цикл лекцій. З отриманих відгуків ми побачили, що до людей прийшло розуміння виснаження, вигорання, емоційної сенситивності, коли будь-яка історія, яка раніше не чіпляла, зараз може викликати конфлікт у команді. Тобто люди почали відслідковувати ці проблеми суто на рівні організму.
Далі вже підключається медичне страхування та інша підтримка. Тобто співробітники для себе вирішують, як їм комфортніше підтримати себе.
Про соціальну роль компанії, роботу з ветеранами та інклюзивність
Соціальна історія в рамках HR-стратегії є одним із окремих виділених напрямків, над яким ми працюємо. Що у нас є зараз? Ми підтримуємо внутрішньо переміщених осіб. Співробітників, які змушені були покинути свої домівки, ми перевезли у більш безпечні регіони. Крім того, що вони отримали виплату для переїзду, ми також надаємо кошти для оренди житла.
Що стосується політики ветеранів, ми теж виділили її окремою програмою. Наприклад, у нас із 400-т співробітників — 12 мобілізованих. Ми розуміємо, що це не багато, якщо порівнювати з компаніями, де понад 2 тис. співробітників. У нашому випадку, якщо людина демобілізується з нею працює керівник, якого ми навчили, як правильно спілкуватися і зробити так, щоб цій людині було максимально комфортно повернутися до життя саме в організації.
Також ми запланували заходи, що стосуються едукації (освіти). Я взагалі дуже вірю у цю історію, коли ми доносимо людям інформацію, вони навчаються і розуміють, що далі з цим робити. Це стосується і правильного спілкування з ветеранами, і того, як ветерани будуть спілкуватися з нами. Це дуже сенситивний процес. Тому поки що ми вирішили, що це буде дуже індивідуальна історія.
Звісно, мобілізованим ми виплачуємо заробітну плату, за ними зберігається робоче місце, всі бенефіти, комп'ютер. Ми їх підтримуємо. Коли вони хочуть поїхати у відпустку, наприклад, ми їм пропонуємо готель у Карпатах. Тобто знімаємо потребу для мобілізованої людини займатися організацією свого відпочинку.
Про інтеграцію ветеранів на українському ринку праці
Це тренд, але не всі компанії поки що мають відповідний досвід. Бо війна ще триває. Досвід, який деякі компанії набувають зараз — це підтримка ветеранів до моменту мобілізації або в процесі.
Якщо говорити про вже демобілізованих та їх інтеграцію, то не у всіх такий досвід є. Для таких випадків існують готові програми.
Лілія Дубас, директорка по роботі з талантами Tева в Україні
Коли війна закінчиться — найближчим часом або через кілька років — це буде така ж історія, як з ментальним здоров'ям. Спочатку ми зробили відповідну програму, зрозуміли, як це працює. Створили відповідну інфраструктуру. Але, наприклад, пройшло півтора року і ми розуміємо, що програму треба оновлювати. У людей з’явилися інші запити і краще не стало, тому що посилюється зовнішній тиск.
З ветеранами буде схожа історія: як їх інтегрувати, як зробити, щоб вони самі хотіли інтегруватися. Тому що це двостороння робота. Ми ж не можемо нав'язувати інтеграцію ветеранам. Звісно, має бути бажання сприймати інформацію та брати участь у цих проектах. І такий тренд вже є — ми бачимо, як більше ветеранів залучаються у соціальні ініціативи після повернення до компаній. Просто маємо бути готові до подальших змін.
Читайте також:
До найму іноземців відкриті 13% роботодавців: Марія Абдулліна про те, як бізнес реагує на кадрову кризу
