Прийнятий у липні новий Закон України «Про валюту та валютні операції» набуде чинності в лютому 2019 року. Головний принцип нового закону — «дозволено все, що не заборонено». Швидкість та ефективність впровадження нових положень залежить від безлічі внутрішніх та зовнішніх факторів. У їх числі — кон'юнктура світових ринків товарів, відтік капіталу та прийдешні вибори.
Деякі положення нового Закону про валюту, який набере чинності 7-го лютого 2019 року, повинні запрацювати відразу ж. Це, наприклад, збільшення граничного терміну за експортними контрактами до 365 днів, спрощення операцій на суму до 150 тис. грн, заміна індивідуальних ліцензій е-лімітами, скасування санкцій за порушення термінів розрахунків. Деякі з цих нововведень дійсно можуть запрацювати миттєво, так як перешкод насправді не існує. Це, наприклад, онлайн-покупка валюти. Але такі зміни, як відкриття валютних рахунків за кордоном юридичними особами або скасування індивідуального ліцензування навряд чи стануть доступними відразу ж. На те є об'єктивні причини. В цілому можна виділити 7 ризиків, які в змозі перешкодити лібералізації. Несприятлива кон’юнктура зовнішніх ринків, відтоки капіталів в світлі тенденцій посилення жорсткості регуляторами у сфері монетарної політики, високий рівень тіньової економіки, проблеми зовнішньоекономічних партнерів, тощо. Та найбільшою проблемою є непосильне податкове навантаження. Надмірне податкове навантаження на бізнес – один з ключових ризиків, який призводить до утворення великої частини тіньового ринку. По суті, учасники ринку «біжать» не від Нацбанку, а від своїх фіскальних ризиків. Чорний ринок валюти на 80% обслуговує транзакції, пов'язані з ухиленням від сплати податків та зборів.
Також слід звернути увагу на можливість провокування девальвацією банківської кризи. Це ризик, який розуміють не всі учасники ринку, що тиснуть на НБУ з метою прискорити терміни валютної лібералізації. У лютому 2015 року, коли спостерігалися досить різкі курсові сплески, багато банків були до них не готові. Наразі для лібералізації цей ризик зменшився, але він все ж реальний.
В цілому прогнози оптимістичні: третій квартал для зовнішньої торгівлі України буде однозначно кращим, ніж другий. Є проблема з ростом цін на нафту: прогнози від Bank of America, Merrill Lynch та Deutsche Bank говорять, що ціна до кінця року може досягти 100 доларів. З огляду на те, що це основна стаття імпорту, від якої «танцюють» ціни на газ та інші матеріали, цінова динаміка по імпорту у нас не особливо сприятлива. Але вона компенсується гарною динамікою по експорту. Зокрема, ціни на пшеницю та інші зернові суттєво зросли та зараз перевищують 3-х річний максимум. На цьому графіку подана динаміка за 5 років: ціни на американському ринку були дуже непоганими.
Ціни на кукурудзу залишилися приблизно такими ж, а отже, ринок також сприятливий для українських експортерів.
Ціни на залізорудну сировину останні півроку показують добру динаміку. Згідно квартальних прогнозів світового банку, вартість однієї тони розглядалася в ціновому діапазоні 40-50 доларів. У той час як на сьогодні ціна перебуває на рівні $69 за тонну. Це той період, коли в Україні відчувалася напруженість на валютному ринку, курс наближався до відмітки 29 грн за долар США.
Традиційно ціни на залізорудну сировину тісно корелюють з курсом національної валюти, хоча експорт з України у світовому масштабі невеликий. Причина в тому, що ціни на залізорудну сировину пов'язані з цінами на металопродукцію, а для України це досить велика стаття експорту. Коливання залізорудної сировини показує динаміку цін на сталеву продукцію.
У підсумку Україна має ризики цінового зростання з імпорту, але, в той же час, дуже непогану ситуацію за основними експортними категоріями.
Це одна з проблем, що робить проведення лібералізації за кілька місяців або навіть років важко-здійснюваним завданням. Згідно з підрахунками, в Україні для виробництва тіньового ВВП використовується близько 7-10 мільярдів доларів. Це ті гроші, які знаходяться на рахунках офшорів за кордоном та обслуговують виробничі процеси, сектор надання послуг тощо. За допомогою спеціальної методології МЕРТ має можливість розраховувати ці суми і включати їх у ВВП.
Ще приблизно $15-20 млрд йде на обслуговування контрабанди та чорних обмінних пунктів. Контрабанду рахують так: порівнюють дані митних служб ЄС та України. Наприклад, недавно німецький журнал «Шпігель» вийшов із заголовком, що 25% експорту ЗРС відбувається контрабандою. В Євросоюзі про цей експорт звітують, а в Україні така звітність відсутня.
В результаті отримуємо дуже різношерстий тіньовий сектор: готівкова валюта у «міняйл», в тіньових обмінних пунктах, офшорні рахунки за кордоном — разом це $25-30 мільярдів, які перебувають на ринку. Національному банку складно вирішувати проблему такої маси тіньових коштів.
Валютний ринок України нарешті почав прогресувати. Кон'юнктура світового ринку на при кінці 2018 — початку 2019 рр. сприятиме втіленню планів НБУ щодо лібералізації. А банківська система наразі краще підготовлена до стрибків валютного курсу, ніж 3-4 роки тому.
Заважати та гальмувати лібералізацію в лютому 2019 року можуть внутрішні чинники, наприклад, вже згаданий об'ємний чорний ринок та невеликий рівень сформованих золото-валютних резервів. У березні 2019 року сума золотовалютних резервів повинна була досягти приблизно $32 млрд. Але ми їх не набираємо, і навіть якщо до кінця року буде $20 млрд ЗВР, кардинально це ситуацію не змінить. Та найбільшим викликом для валютного ринку на 2019 рік можуть стати вибори.
Нагадаємо, що в Україні істотно скоротився рівень тіньової економіки. За словами міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва, підприємці починають інвестувати та виходити з сірої зони.
У першій половині 2018 року цей показник зменшився порівняно з першим півріччям 2017 року на 3 % та склав 32% від обсягу офіційного ВВП. Починаючи з 2014 року тіньова економіка скоротилась на 11 відсоткових пунктів. На думку міністра, вихід із сірої зони спричинили кілька факторів: скорочення ЄСВ, збільшення мінімальної зарплати та дерегуляція.
