Як змінились комунікації за час повномасштабної війни, чому бізнес має бути включеним у соціальні проекти, які тренди в PR-кампейнах в Україні та світі, а також про рецепт успіху соціальних кампаній в інтерв’ю UA.NEWS розповіла Юлія Курова, засновниця та СEО креативної комунікаційної агенції Киїфорнія.
Юлія Курова – власниця та СEО креативної комунікаційної агенції Kyїfornia. Реалізувала проєкти для міжнародних організацій UNICEF, USAID, UNDP, UNFPA, CRDF Global та державних органів України. За два роки роботи її агенція Киїфорнія увійшла до ТОП-5 креативних комунікаційних агенцій України.
Як ваша агенція пережила повномасштабну війну, з якими труднощами зіштовхнулись?
Юлія Курова: У нас була досить нестандартна ситуація – я заснувала агенцію майже одразу після початку повномасштабного вторгнення.
Перші місяці я, як і всі, була розгублена. Але вже у травні 2022 року зрозуміла, що потрібно щось робити, засучити рукава і робити те, що вмію найкраще – соціальні кампанії. Саме сьогодні людям треба донести важливу інформацію, допомагати та підтримувати. Відповідно, соціальні кампанії були затребувані, як ніколи. Тому я і вирішила створити креативну комунікаційну агенцію Kyїfornia, яка робить соціальні кампанії 360 градусів, перекладаючи складний державний контекст у просту та зрозумілу комунікацію, для людей та про людей.
Що стосується викликів, звісно, на початку (та і зараз) було складно знайти людей через значний відтік кадрів. Багато хто змінив локацію, змінив роботу та навіть професію. Але я вірю, що твої люди завжди тебе знайдуть - у нас у Киїфорнії так і є.
Що змінилось у комунікаціях?
Юлія Курова: Люди стали дуже вимогливими до свого часу і уваги. Це твій ресурс — і ти просто не хочеш витрачати його на щось зайве. Увага сьогодні — це найцінніша валюта.
Тому комунікація зараз — це щирість і прямота. Ти кажеш, що важливо тут і зараз. Не треба прелюдій та обгорток, одразу по суті.
Ви багато співпрацюєте із державним сектором та великими організаціями. Чи змінився за час повномасштабної війни інститут репутації в Україні?
Юлія Курова: О, це стало суперважливим. Мені здається, зараз усі усвідомили значення та цінність особистого бренду. І йдеться не тільки про селебріті чи публічних діячів, а і про звичайних людей. Тепер кожен має власний бренд, чи то через соцмережі, чи просто через те, що тебе знають люди. Ти завжди на виду.
І через те, що скріншоти переписок або старі пости можуть спливти будь-якої миті — люди стали набагато обережнішими. Ти думаєш про те, що робиш і кажеш, набагато більше.
Щодо cancel culture, то зараз поширений тренд знаходити пости чи вислови людини 10-15-річної давнини і засуджувати їх. Як ви до цього ставитесь?
Юлія Курова: Мені це здається не зовсім коректним. Час змінюється, змінюється країна, люди, їхні думки. Ті, хто раніше не мали чіткої позиції, сьогодні можуть мати зовсім іншу думку. Життя постійно змінює нас, і те, що людина сказала 10-15 років тому, не повинно її сьогодні шеймити. Важливо оцінювати людину тут і зараз, за її нинішні дії.
Чи є відмінності між тенденціями в комунікаціях у світі і в Україні? Чи йде Україна в ногу зі світовими трендами?
Юлія Курова: Абсолютно. Сьогодні інтернет стер усі межі. Тренди поширюються блискавично, і якщо якийсь крутий кейс працює десь за кордоном, ми, українці, підхоплюємо його. Всі полюють за успішними кейсами, особливо комунікаційники.
Звісно, в різних країнах є свої відмінності. Десь краще працює телебачення, десь зовнішня реклама, а десь тільки онлайн. Але в загальному плані ми на одній хвилі зі світом.
Раніше в Україні вважалось поганим тоном говорити про благодійність чи корпоративну соціальну відповідальність, а зараз бізнес навпаки яскраво комунікує про це…
Юлія Курова: О, так, це велика зміна в комунікаціях – переворот на 180 градусів. Раніше, якщо ти робив благодійність, треба було мовчати. Типу, роби добро, але не хизуйся. Інакше вважалось, що ти просто піаришся на цьому.
А зараз все по-іншому. Суспільство хоче бачити, що бізнеси активні, що вони соціально відповідальні. Якщо бізнес залишається осторонь — його навіть засуджують. Тепер бути залученим, допомагати — це те, чого люди очікують.
Більше того, зараз це важлива частина будь-якої рекламної кампанії. Волонтерство, соціальна підтримка — це те, що виділяє бренд. І якщо цього немає — він виглядає холодним і далеким від людей.
Розкажіть про вашу найскладнішу кампанію за час існування агенції?
Юлія Курова: Думаю, найскладнішим був один проект, який ми реалізували для UNFPA (Фонд ООН у галузі народонаселення). Ми запускали комунікаційну кампанію застосунку, що рятує життя. Він замаскований під менструальний календар і має таємну функцію виклику поліції.
І, увага, найбільшим челенджем було зробити так, щоб про цей застосунок дізналося якомога більше жінок, при цьому не побачив жоден чоловік. І, уявіть, ми навіть не мали права називати назву застосунку, ми не могли показувати логотип чи давати прямі посилання на скачування.
Як кажуть, складні часи народжують нетрадиційні підходи. Тож ми створили завуальовані меседжі, які має побачити і зреагувати на них лише жінка, і розмістили їх у жіночих туалетах ТРЦ, жіночих роздягальнях в фітнес-центрах, кабінети гінекологів та мамологів, до брендів жіночого одягу та білизни.
Понад 20 українських бізнесів погодились на співпрацю і інтегрували ці меседжі в свої власні інформаційні продукти. Плюс нас підтримали понад 20 інфлюенсерок, вони у своїх сторіз і постах розповіли про цей застосунок, теж “таємно”.
Завдяки усім цим заходам понад 35 тисяч жінок завантажили цей застосунок. І це дуже крутий кейс, тому що він показує підтримку, сестринство і соціальну відповідальність. За цей проект ми отримали низку нагород на фестивалях. Адже як комунікаційний кейс, він був абсолютно нетиповим і виявився дуже ефективним.
А який кейс вважаєте найуспішнішим і взірцевим?
Юлія Курова: Один із найяскравіших — це проєкт "Листівки з України". Ми зробили його на самому початку повномасштабного вторгнення разом з Українським інститутом. Мета була проста — показати світові, що відбувається з нашою культурною спадщиною.
Ми створили 70 листівок, де на одній стороні пам’ятка до руйнування, а на іншій — після. Це був сильний візуальний контраст. Ці листівки були всюди.
Ми також залучили відомих особистостей, які стали голосами цих зруйнованих будівель у наших відеороликах. І ще багато посольств по світу підхопили цю виставку, вона облетіла 20 країн.
Найкрутіше було почути від людей за кордоном, що цей кейс реально вірусився. Це було неймовірне відчуття — знати, що ми донесли наш меседж до світу в, до речі, нашій першій міжнародній комунікаційній кампанії.