Що підживлює зростання цін і коли можна чекати уповільнення інфляції? Чи відмовився уряд від використання емісійних коштів НБУ для фінансування бюджетного дефіциту? Наскільки Україна залежить від зовнішнього фінансування і доки може тривати така залежність? Чому обслуговування сумарного державного боргу на $169 млрд навіть після завершення війни виглядає проблематичним? На ці та багато інших запитань про стан української економіки в інтерв’ю UA.News відповів Богдан Данилишин, міністр економіки України у 2007-2010 роках, ексголова Ради НБУ, академік НАН України, завідувач кафедри КНЕУ ім Гетьмана.
За даними НБУ в лютому річна інфляція прискорилася до 13,4%. При тому, що в січні Нацбанк дав прогноз інфляції у 2025 році на рівні 8,4%. Що дало такий стрибок цін на початку року? За Вашими прогнозами, що буде далі з цінами, скільки ще може зберігатися інфляційний тиск?
Богдан Данилишин: Дійсно, у лютому 2025 року тривала тенденція прискорення річної інфляції, що розпочалася ще із червня 2024 р. У річному вимірі споживчі ціни зросли на 13,4%. При цьому місячні темпи зростання цін поступово уповільнюються - 0,8% в лютому проти 1,2% у січні, 1,4% у грудні та 1,6% у листопаді.
За моїми оцінками, основними факторами зростання цін є:
- збільшення витрат виробників, зокрема на енергозабезпечення: зростання цін промислових виробників в річному вимірі прискорилося до 32,5% в січні 2025 р. через підвищення тарифів, використання альтернативних видів енергії, воєнні втрати, девальвацію гривні;
- девальвація обмінного курсу гривні: на своєму піку (в листопаді минулого року) річний темп девальвації сягнув +14,4%, а в лютому 2025 р. він станов +9,7%; темпи девальвації гривні випереджали темпи інфляції протягом 10 місяців 2024 року;
- тимчасова обмеженість пропозиції деякої с/г продукції на тлі сезонного зменшення запасів, передусім овочів, в умовах низького врожаю 2024 р. через посуху;
- запровадження нових акцизів на пальне (з 01.01.2025 набули чинності нові ставки - прискорення цін до грудня 2024 року +3,2%) і нових тарифів на послуги стаціонарного і мобільного зв’язку (прискорення цін до грудня 2024 року +9,5%).
Водночас витрати на оплату праці помітно не вплинули на зростання цін. Так, в 2025 р. зафіксовано суттєвий приріст середніх заробітних плат (+15,6% за 2024 рік). Однак, по-перше у нас дуже низька база порівняння; по-друге, переважна частина зарплатного зростання припадає на оборонний сектор. Фонд оплати праці у невоєнному секторі економіки перебуває суттєво нижче довоєнного рівня, що говорить про обмежений вплив зростання зарплат на інфляцію.
Крім того, слід врахувати, що значну частину отриманих у 2024 р. зарплат населення витратило на купівлю іноземної валюти (близько 20% від отриманих зарплат). Тобто ці кошти були виключені із споживчого гривневого ринку товарів та послуг і не могли вплинути на ріст цін. Якщо змінусувати витрати населення на придбання іноземної валюти, то виявиться, що обсяг гривневих «зарплатних» коштів на руках у населення скоротився на 14% проти попереднього року!
Дані НБУПротягом І півріччя 2025 р я очікую збереження відносно високих темпів зростання цін. У ІІ півріччі вірогідним є деяке зниження рівня інфляції, однак її повернення до однозначних цифр вже в 2025 р. вважаю проблематичним. Прогноз НБУ щодо зниження інфляції до 8,4% за підсумками року, на мій погляд, є занадто оптимістичним. Похибка інфляційного прогнозу НБУ на горизонті останніх 6 місяців перевищує 30%, що говорить про низьку надійність кількісних показників прогнозів.
Між тим, я також вбачаю деякі фактори уповільнення інфляції у ІІ півріччі 2025 р.:
- стабілізація ситуації із постачанням та цінами на енергію;
- відносна курсова стабільність;
Ризиками для інфляції є продовження тиску на ціни унаслідок можливої несприятливої ситуації з врожаєм поточного року, продовження обстрілів енергетичної інфраструктури та зростання цін на енергоносії й електроенергію.
Як зараз формуються надходження до держбюджету, зокрема скільки забезпечує вітчизняна економіка? Наскільки критична залежність України від зовнішніх запозичень?
Богдан Данилишин: Останні наявні дані бюджетної статистики говорять про те, що за січень-лютий 2025 р. 818 млрд грн видатків зведеного бюджету на ¾ було профінансовано за рахунок внутрішніх доходів бюджету – податкових, неподаткових, від операцій з капіталом. Внутрішні доходи бюджету становили 613,5 млрд грн (без іноземних грантів). На жаль, внутрішні державні позики за два місяці поточного року дали від’ємне чисте фінансування бюджетного дефіциту в сумі -22 млрд грн. Натомість, підтримкою для бюджету були зовнішні позики і гранти, які забезпечили +120 млрд грн чистого фінансування дефіциту.
Слід зазначити, що завдяки зусиллям Уряду України, в першу чергу – Міністерства фінансів - темпи приросту власних доходів державного бюджету (без грантів) зараз перевищують темпи приросту видатків бюджету: на плинному горизонті останніх 12 місяців вони становили +20 % для доходів проти +18 % для видатків. Однак вказані темпи, на жаль, є недостатніми для радикального зниження бюджетного дефіциту.
Потреби Уряду України у валовому позичковому фінансуванні на 2025 р. оцінюються в 2,4 трлн грн, з яких 1,7 трлн грн - фінансування бюджетного дефіциту (20,4 % ВВП) та 0,7 трлн грн – погашення державного боргу (8,2 % ВВП). При цьому з внутрішнього ринку заплановано запозичити 0,6 трлн грн або 23% потреб у позичковому фінансуванні.
Надзвичайне фінансування для підтримки обороноспроможності України і потреб соціально-економічної сфери від час війни, вірогідно, трансформуватиметься в бік допомоги на відновлення і модернізацію економіки, включно з імплементацією стандартів ЄС на шляху до здобуття Україною членства в ЄС.
За даними аналітиків Forbes, держборг України на кінець 2024 року сягнув близько 7 трлн грн. Тобто відношення державного боргу до ВВП становить приблизно 92%. Наскільки небезпечне таке накопичення боргів для держави? І що вже зараз потрібно робити, щоб зменшити внутрішнє та зовнішнє боргове навантаження?
Богдан Данилишин: Такий рівень державного боргу, вочевидь, має насторожувати. Знаю, що Уряд серйозно працює над питанням боргового навантаження. Різні дослідження, які проводилися міжнародними фінансовими організаціями і відомими вченими, вказують на те, що граничний рівень боргу для країни з ринком, що формується, не перевищує 70% ВВП.
Слід пам’ятати, що загострення ризиків боргового навантаження значною мірою пояснюється специфічною монетарною політикою НБУ, який під час війни проводить політику «дорогих грошей». Уряд сплачує за внутрішнім боргом понад 70% усіх процентних платежів, при тому, що внутрішній борг займає лише 26% загального державного боргу.
Для зменшення боргового навантаження слід, перш за все, політико-дипломатичними методами домагатися збільшення частки грантів у структурі зовнішнього офіційного фінансування (яка зараз становить близько 36%) та ставити питання про зміну форм фінансової підтримки України з боку ЄС.
Слід також вже зараз готуватися до повторної реструктуризації зовнішнього боргу за єврооблігаціями та боргу за офіційними двосторонніми кредитами. Згідно з вимогами МВФ така реструктуризація має бути проведена до завершення програми EFF у березні 2027 р.
Фото: RealistУ Меморандумі з МВФ відображено зобов'язався розробити дизайн боргової операції відповідно до цілей програми EFF у частині боргової стійкості, а саме: досягнення державним боргом рівня 65% ВВП до 2033 року; утримання валових потреб Уряду в позичковому фінансуванні на середній позначці 8% ВВП у 2028–2033 роках; зниження обсягу державного боргу до рівня 82% ВВП до 2028 р. та полегшення платежів з обслуговування зовнішнього боргу щороку на 1–1,8% ВВП.
Порушення вказаних параметрів боргової стійкості перешкоджатиме залученню довгострокового продуктивного капіталу на цілі відновлення й модернізації національної економіки та утримуватиме державу на межі платоспроможності.
У своєму Телеграм-каналі Ви публікували графік, на якому порівнювали фінансування дефіцитів бюджетів у США, Ізраїлі та Україні за 2022 рік. В України був досить високий показник емісії гривні. Наскільки зараз змінилася ситуація з друкуванням грошей, якщо порівнювати з першим роком великого вторгнення?
Богдан Данилишин: Так, дійсно в перший рік війни в Україні обсяг емісійного фінансування фіскального дефіциту за рахунок викупу облігацій уряду центральним банком був порівняно високим. Однак, станом на кінець 3-го року війни ситуація є іншою.
У 2023 р. Уряд повністю відмовився від використання емісійних коштів НБУ для фінансування бюджетного дефіциту і з того часу перейшов переважно до позичкових та грантових джерел його покриття. У 2023 р. дефіцит зведеного бюджету України в сумі 1,3 трлн грн було покрито за рахунок 1,1 трлн грн чистих зовнішніх позик і 0,2 трлн грн чистих внутрішніх позик (валових запозичень мінус погашення боргу).
У 2024 р. дефіцит зведеного бюджету трохи збільшився – до 1,35 трлн грн. Але його фінансування знову ж таки забезпечили чисті зовнішні позики в сумі 1,2 трлн грн і чисті внутрішні позики – 0,25 трлн грн.
За період з січня 2022 по лютий 2025 рр. валова грошова емісія склала 4,3 трлн. грн, або по 20% ВВП щороку (в т.ч. – лише 365 млрд. грн емісії відбулося за каналом нетто-купівлі Національним банком ОВДП Уряду. Саме цей обсяг гривні здійснює тиск на валютний та споживчий ринок, і виділяти з нього окремо лише канал емісійного фінансування під купівлю ОВДП є некоректним. Номінально обсяги емісії зростають, однак у відносному вимірі - дещо зменшуються: з 23% ВВП у 2022 р. до 18% у 2024 році.
Фото: Богдан Данилишин в КНЕУ ім. ГетьманаЯкщо розглядати основні макроекономічні показники, наскільки сильна деформація української економіки відбулася за час великої війни? Зокрема, наскільки змінилася сама структура економіки, частка приватного і державного секторів? Як ці частки можуть змінюватися надалі?
Богдан Данилишин: Темпи зростання реального ВВП у 2024 р. за оцінкою Мінекономіки становили 3,6%. Проте на початку 2025 р. темпи зростання реального ВВП уповільнилися до 1%. Перехід до жвавого відновлення економіки на основі активності приватного сектору стримується воєнними ризиками, жорсткою процентною політикою центрального банку, дефіцитом робочої сили, енергетичними проблемами.
У післявоєнний період частка держави з високою вірогідністю зменшуватиметься, однак вона, навряд чи, досягне довоєнних показників у зв’язку з об’єктивною необхідністю розбудови і модернізації власного оборонно-промислового комплексу навіть у мирний час, інвестування значних державних ресурсів у відновлення інфраструктури, енергетики, соціальної сфери, житлового сектору.
За оцінками МФК, приватний сектор в змозі буде покрити від 1/6 до 1/3 таких потреб, а роль публічного інвестування залишатиметься високою (включно з іноземним публічним фінансуванням).
Для воєнних економік завжди притаманне посилення державного контролю та податків. Зараз Ви бачите передумови для подальшого підвищення податків для бізнесу в Україні? Чи все ж таки уряд шукатиме інші варіанти наповнення державного бюджету?
Богдан Данилишин: Уряд використовує всі наявні можливості для ефективного використання внутрішніх ресурсів, включаючи покращення ефективності адміністрування наявних податків і зборів. До речі, я неодноразово підкреслював, що в теперішніх умовах Уряд України є надзвичайно результативним, без зайвої піар-метушні і самовосхваляння, і я деколи не розумію чому применшується його роль в забезпеченні макростабільності.
Поряд з цим Уряд залучає міжнародну фінансову допомогу та здійснює запозичення на внутрішньому ринку. Так, бюджетним планом на 2025 рік передбачається отримати 3 трлн грн доходів зведеного бюджету, залучити 0,6 трлн грн валових внутрішніх позик і 1,7 трлн грн зовнішніх позик. Згідно із затвердженим графіком, відбуватиметься підвищення ставок акцизного податку на тютюнові вироби і пальне.
У середньостроковій перспективі Національна стратегія доходів до 2030 року передбачає введення прогресивного податку на доходи фізичних осіб, що зробило б податкову систему України більш справедливою. Заплановано і комплексне реформування спрощеної системи з орієнтацією на мінімізацію можливостей для середнього та великого бізнесу легально ухилятися від сплати податків. Крім того, має бути напрацьовано пакет заходів з реформування податків на викиди вуглецю з урахуванням концепції захисту довкілля за правилами ЄС.
В цілому податкові нововведення мають забезпечити гармонізацію Українського законодавства з acquis ЄС у рамках підготовки нашої країни до вступу в ЄС, а також надати у розпорядження держави адекватні ресурси для вирішення завдань відбудови України в після-воєнний період.
Ви працювали міністром економіки України (2007-2010рр.), були найдовше в історії України головою Ради Національного банку, фактично працювали з 4 головами НБУ з 2016 року. Як Ви оцінюєте управлінські процеси зараз?
Богдан Данилишин: Зараз я активно займаюся викладацькою діяльністю, працюю з численними урядовими і неурядовими організаціями в Україні та за її межами. Колись мені майже 5 років довелося прожити за межами України, тому маю багато друзів як серед політичних діячів Європи та світу, так і серед науковців.
Часто мене запитують те саме: чи конструктивними є управлінські процеси в Україні? Я відповідаю: в таких умовах як зараз перебуває українська влада після другої світової війни не перебував жоден Уряд Європи. Масштабність цієї війни і протяжність лінії фронту є незрівнянною з будь-якими воєнними діями після 1945 року.
Читайте також:
Китай серед найбільших ринків для українських товарів: Геннадій Чижиков, президент ТПП, про експорт та очікування бізнесу
