Інфляційна ціль: коли Нацбанку вдасться приборкати ціни
Унікальні глобальні дані IHS Markit PMI секторів показали, що середні ціни від реалізації продукції виробників харчових продуктів в січні 2022 року набули зростання безпрецедентними темпами за понад десятиліття, оскільки брак пропозиції спричинив зростання виробничих витрат.
В Україні надмірний споживчий попит також спричинив істотний тиск на ціни. Інфляція очікувано пройшла пік восени та повернулася до низхідного тренду. Перенесення на ціни широкого переліку товарів і послуг вторинних ефектів від високих зовнішніх цін на енергоносії та продовольчі товари, зростання витрат бізнесу на оплату праці та коригування адміністративних цін заважатиме досягненню цілі з інфляції у 2022 році.
Зважаючи на потужність проінфляційних чинників та потребу подальшої підтримки постпандемічного відновлення економіки, ми вирішили висвітлити потенціал прогнозів Нацбанку щодо повернення інфляції до цільового діапазону 5% ± 1 в. п., за дотримання закладених у базовий сценарій монетарних умов.
Тенденції досягнення цілі з інфляції
У 2021 році споживча інфляція становила 10.0%. Інфляційна ціль у 5% ± 1 в. п. перевищена суттєвіше, ніж очікувалося рік тому. Значною мірою інфляційні тенденції в Україні відображали глобальні процеси. Споживча інфляція прискорилася у всьому світі, а в розвинених країнах – була найвищою за останні кілька десятиріч. Це стало наслідком стрімкого відновлення попиту на тлі масштабних фіскальних і монетарних стимулів та його переорієнтації на окремі групи товарів. Натомість нарощування пропозиції відставало через порушення ланцюгів виробництва та поставок. У результаті, стрімко дорожчали енергоресурси, сировинні товари та окремі виробничі компоненти. Усе це посилювалося поглибленням диспропорцій на ринку праці через пандемію. Це відображалося у млявому поверненні до робочої сили, а в окремих країнах – у високому рівні звільнень за власним бажанням через зміну пріоритетів працівників. Водночас істотно зріс попит на працівників окремих спеціальностей, наприклад в ІТ та сфері охорони здоров’я. Затребуваними були й робочі спеціальності. Як наслідок, зовнішній попит пожвавлював трудову міграцію та стимулював подальше зростання витрат на оплату праці. Ці процеси, з одного боку, транслювалися в суттєвий імпорт інфляції. З іншого – сприяли зміцненню гривні через високу питому вагу сировинних товарів у експорті та надходжень від трудової міграції, що стримувало зростання цін. Були й внутрішні проінфляційні фактори – на відміну від попередніх криз стрімко відновлювався споживчий попит.
У відповідь на реалізацію низки проінфляційних ризиків і трансформацію транзитивних драйверів інфляції (як внутрішньої, так і світової) в більш тривалі та системні чинники Нацбанку прискорив посилення монетарної політики. Зокрема, суттєвіше підвищував ключову ставку з ІІ кварталу 2021 року та згорнув монетарні стимули, запроваджені під час пандемії 2020 року.
Посилення монетарної політики триватиме й у 2022 році, зазначають в Нацбанку. Проте, зважаючи на потужність проінфляційних чинників і тривалість дії трансмісійного механізму, інфляція повернеться до цілі пізніше – у другій половині 2023 року, прогнозують аналітики.
Фактори зміни макроекономічного прогнозу
Макроекономічний прогноз Нацбанку в січні 2021 року передбачав перебування інфляції за межами цільового діапазону протягом усього року. Зокрема, очікувалося помітне прискорення інфляції в першому півріччі, у тому числі через низку таких транзитивних чинників як вплив нижчих урожаїв 2020 року як в Україні, так і світі, а також низької бази порівняння «ковідного» року. З вичерпанням цих ефектів і завдяки посиленню монетарної політики мало б початися зниження інфляції з IІІ кварталу.
Рисунок 1 - Траєкторія інфляції згідно з прогнозом Нацбанку за січень 2021 року та фактична динаміка споживчої інфляції, % р/р
Джерело: НБУ.
Дія більшості чинників інфляції виявилася потужнішою, ніж очікувалося. Так стрімке відновлення економічної активності у світі супроводжувалося порушеннями у ланцюгах виробництва та поставок, а різка переорієнтація попиту на окремі групи товарів (наприклад природний газ як екологічно чистіше паливо у порівнянні з нафтою) – до дефіциту на окремих ринках. Очікувана корекція цін на продовольство на світових ринках із надходженням нових урожаїв була слабшою, ніж очікувалося, через гірші урожаї в окремих країнах, підвищений попит, у тому числі з боку тваринництва та виробників біопалива, вплив подорожчання газу.
Потужнішим був і вплив окремих внутрішніх чинників. Стрімкіше зростали зарплати в Україні, що стимулювало споживчий попит і збільшувало виробничі витрати. Різноспрямований вплив мали рішення щодо адміністративно-регульованих цін. З одного боку, на початку року підвищено акцизи, окремі тарифи на ЖКП. З іншого – низка адміністративних рішень гальмували інфляцію у другому півріччі.
Фактори, що визначають цінову динаміку
Цінову динаміку в Україні визначили низка чинників, зокрема стрімке подорожчання енергоносіїв через швидке відновлення світової економіки та посилення екологічних вимог у світі. За рік нафта Brent подорожчала майже вдвічі, а природний газ у Європі – у понад шість разів, установивши історичний рекорд. Це позначилося і на внутрішніх цінах. На початку року зросли тарифи на електроенергію, а в травні – на газ. Надалі зростання тарифів стримувалося адміністративними рішеннями, проте стрімке подорожчання енергоносіїв безпосередньо впливало на собівартість товарів і послуг. Інфляція надалі відхилялася від цілі через вторинні ефекти.
Вагомими є чинники пропозиції продовольчих продуктів. Індекс продовольчих цін ФАО досягнув 10-річного максимуму у 2021 році. Це пов'язано передусім із низькими урожаями с/г культур у попередньому році та високим попитом на продовольство у світі. Насамперед стрімко подорожчала соняшникова олія, що відобразилося на внутрішній ціні на неї та продукти її перероблення.
Зростання світових цін на зернові та олійні призвело до подорожчання кормів. Це разом з тривалими проблемами у вітчизняному тваринництві зумовило подорожчання молочної та м’ясної продукції. Крім того, урожаї овочів і картоплі у 2021 році виявилися дещо нижчими, ніж очікував НБУ. Також врожаї зернових та олійних 2021 року в окремих країнах були нижчими, ніж очікувалося, що разом із подорожчанням газу (впливає на собівартість кукурудзи та олії) та значним попитом, у тому числі з боку виробників біопалива, стримували корекцію світових цін на них.
Таблиця 1 - Реалізація окремих припущень на 2021 рік, закладених у прогноз Нацбанку (січень 2021 року)
Джерело: НБУ.
Одним із ключових факторів є суттєвіша світова споживча інфляція. Швидке відновлення попиту на тлі значних стимулюючих заходів центробанків та урядів провідних країн, подорожчання енергоресурсів і перебоїв в ланцюгах поставок призвело до зростання світової інфляції. Зокрема, інфляція в США у грудні минулого року була найвищою за останні 40 років, у Єврозоні – з часу запровадження спільної валюти.
Рисунок 2 - Декомпозиція відхилення інфляції від цілі в грудні 2021 року, в. п.
Джерело: НБУ.
Висока споживча інфляція в країнах – торговельних партнерах відобразилася й на цінах споживчих товарів в Україні, зокрема через подорожчання імпортованих товарів, передусім непродовольчих.
Істотно впливали високі темпи зростання заробітних плат і споживчого попиту. У 2021 році зростання зарплат прискорилося, відображаючи не лише рішення з підвищення мінімальної зарплати та перегляду тарифної сітки у бюджетному секторі, а й тиск з боку зовнішнього попиту на робочу силу та диспропорцій на ринку праці у приватному секторі. По-перше, це збільшувало вартість товарів і послуг унаслідок зростання витрат на оплату праці. По-друге – стимулювало споживчий попит, який також підтримувався ефектами від монетарних стимулів, запроваджених НБУ у 2020 році для виходу економіки з кризи. І заробітні плати, і споживчий попит зростали швидше, ніж передбачалося.
Натомість адміністративні рішення переважно стримували інфляцію. Запровадження річних контрактів для населення на природний газ, фіксація тарифів на опалення, помірніші темпи приведення тарифів на електроенергію до ринкових рівнів, а також запровадження регулювання торговельної націнки на пальне обмежували прямий вплив на зростання цін і сформували значний від'ємний внесок у відхилення інфляції від цілі. Утім, окремі рішення мали проінфляційний вплив. Так, підвищення акцизів на тютюнову продукцію та вартості пасажирських транспортних перевезень зумовили двознакову інфляцію у цих групах.
Сприятлива цінова ситуація для товарів і послуг українського експорту стримувала зростання інфляції. Високі ціни на продукцію ГМК протягом більшої частини року, зростання експорту ІТ-галузі та переказів заробітчан сприяли збільшенню надходжень валютного виторгу. Приплив валюти підтримував зміцнення гривні, що своєю чергою стримувало інфляцію імпортних товарів, передусім непродовольчих.
Оцінка факторів та ухвалені рішення
Нацбанк враховував вплив зазначених факторів у своїх рішеннях протягом року та в оновлених макропрогнозах. З огляду на розгортання інфляційного тиску Нацбанк поступово посилював монетарну політику, підвищуючи облікову ставку та повністю згорнувши антикризові монетарні заходи. Фактична облікова ставка поступово збільшувала розрив з траєкторією торішнього січневого прогнозу. Так, вже в ІІ кварталі фактична облікова ставка у середньому була на 0.4 в.п. вища за прогноз, а наприкінці року – на 2 в.п.
Посилення монетарної політики триватиме й у 2022 році, зазначають в Нацбанку. Проте, зважаючи на потужність проінфляційних чинників та тривалість дії трансмісійного механізму, інфляція повернеться до цілі лише в середині 2023 року, тоді як прогноз січня 2021 року передбачав це в ІІ кварталі 2022 року.