Генеральний директор однієї із найбільших промислово-інвестиційних груп України «Смарт-Холдинг» Юлія Кірьянова в інтерв’ю UA.NEWS розповіла про роботу бізнесу в умовах війни і темпи відновлення, прокоментувала введення санкцій проти засновника компанії Вадима Новинського та потенційні втрати, а також розповіла про новації та неординарні рішення, які були впроваджені у «Смарт-Холдинг» під час війни.
«Смарт-Холдинг» - українська інвестиційна група, яка об'єднує підприємства у галузях гірничо-металургійного й нафтогазового комплексів, сільського господарства, суднобудування та нерухомості. Працює на ринку України з 1999 року.
Що відбувається з бізнесом «Смарт-Холдинг» під час війни? Чи є тенденції до відновлення? Розкажіть по галузям, будь ласка.
Юлія Кірьянова: У нашого бізнесу, на жаль, дві події, перша - це війна, а друга - ситуація із санкціями проти засновника. Якщо говорити про аспект війни, то ми досить добре відновились протягом 2022 року.
З 24 лютого 2022 року у нас були зупинені всі газові родовища. Перше запрацювало протягом двох тижнів, а друге - лише у липні, бо це Харків. Тобто видобуток газу торік було відновлено і все працювало до введення санкцій, коли були призупинені ліцензії. Так ми б давали податки, забезпечували робочі місця і все б і далі йшло за планом.
Щодо нерухомості, то було зруйновано і окуповано майже половину наших торговельних центрів. Працюють тільки чотири, зокрема в Запоріжжі. Звичайно, зменшені ставки. Вони працюють з плюсом, але дуже невеличким, просто щоб підтримувати свою діяльність. Готель «Park Inn by Radisson Kyiv Troyitska» у Києві не працює.
Бо немає попиту?
Юлія Кірьянова: Можна сказати і так. Наш міжнародний оператор Radisson Hotel Group відмовляється працювати під час військових дій. Тому з цим є складнощі..
«Верес» - компанія, яка виробляє смачну і бажану продукцію, потерпає сильно. Тому що через зниження попиту страждають сітки. Маржа - маленька, неіснуюча, мінусова. У них ще агрокластер, в якому зупинені свердловини на воду, під час посівної. Тобто у нас все відбулося. Усі лебеді - чорні, сірі - прилетіли до нас.
Південні активи - це суднобудівництво, порт, індустріальний парк (Херсон, Миколаїв, Очаків). У всіх дещо різна ситуація, але усі вони зупинились 24 лютого. Багатостраждальний наш Херсон був і окупований, і затоплений - але ми зберегли людей, робочі місця і перевели їх у Миколаїв. Зараз намагаємось знайти замовлення, щоб у Миколаєві відновити діяльність. Звісно, що певні роботи там проводяться - судноремонти, виготовлення металоконструкцій. Але це все у такому обсязі, щоб лише підтримувати свою діяльність на нулі. Очаків наразі зачинений, тому що весь час під обстрілами і працювати дуже небезпечно.
Також у нас працює завод по виробництву полікарбоната - він був релокований в Ужгород. Це показовий приклад досить швидкої релокації. Ми запустились і уже наздогнали ті мінуси, які витратили на релокацію. Це здебільшого експортний бізнес, ми намагаємось розвивати торговий дім за кордоном, щоб більш ефективно добігти до покупців.
Пелета із соломи та іншої продукції сільського господарства - працювала і працює. І навіть вийшла у прибутки, бо в минулому році особливо був потрібен цей продукт як паливо, як замінник газу для Європи. Нині ми продовжуємо напрацьовувати контакти.
У Запоріжжі в нас розташований щебеневий кар’єр.Там найбільш проблемна ситуація, тому що працівники весь час під обстрілами. Але попри усі складнощі, ми - єдиний бізнес, який не зачинявся, з початку і до кінця залишались в Запоріжжі. Але у них також зараз зупинена ліцензія. Тому переді мною стоїть велика дилема - чи звільняти працівників у вересні, чи сподіватись на конструктивне рішення цієї проблеми…
Як буде розвиватись ситуація із санкціями та зупинкою ліцензій у майбутньому? Влада йде на якийсь контакт?
Юлія Кірьянова: Влада не йде. Але я дуже позитивна людина і вважаю, що ми будемо почуті, рано чи пізно. Бо це про робочі місця і про податки. Від дій держави, яка безпідставно зупиняє ліцензії, потерпає сама держава. Сьогодні лише за три місяці простою двох родовищ держава не отримала майже 400 млн грн податків та не закачано понад 50 млн кубометрів газу у сховища.
На мою думку, це вже перебір у санкційній політиці. Більш того, ми стоїмо не через санкції, а через кримінальні справи, у рамках яких заарештували активи.
Спецслужби вважають, що при корпоративній реструктуризації і передачі наших активів у траст, вони начебто були передані росії. Ніби адвокати трастів діють в інтересах країни-агресора.
Я ж вважаю, що це абсурд - передавати українські активи росії, з українцями, які тут працюють. Це зачіпка для того, щоб заарештувати швидко активи, а далі вже включити санкційний режим через закон №2805 про призупинення ліцензії, щоб саме вихопити цю складову.І це не тільки наша історія. Багато бізнесів зупиняють через це. Я думаю, що така політика взагалі не має сенсу - поставте свого керуючого, нехай він дивиться за потоками, але дозвольте бізнесам працювати, поки питання не будуть вирішені.
Я за конструктив і сподіваюсь, що перемовини будуть. Ми дуже логічно і послідовно висловлюємо свою думку. Ми - не вороги, ми українці, і хочемо просто діалогу.
Які втрати робочих місць можуть бути, якщо підприємства холдингу будуть закриті?
Юлія Кірьянова: Три тисячі людей можуть втратити роботу. А також додайте ще їхні родини, які наші працівники утримують.
Які втрати можуть бути для держави?
Юлія Кірьянова: Торік ми сплатили 8 мільярдів гривень податків…
Крім того, ми активно займаємось благодійністю. Ключові напрямки - це медицина, підтримка цивільних і підтримка шпиталей, зокрема і тих, що ближче до фронту. Ми закуповуємо необхідне сучасне обладнання, беремо участь у відновленні медичних закладів.Також у нас є велика і різноманітна фудова програма щодо потерпілих регіонів - постачання пайків, продуктів та інших речей першої необхідності.
Ми активно підтримуємо наших захисників. Але працюємо насамперед у галузі захисту і не йдемо у безпосередньо військову частину (на кшталт зброї). Військовим ЗСУ ми постачаємо що необхідно: і аптечки, і ліжка, і амуніцію.
Які нестандартні рішення ви впроваджували під час повномасштабної війни?
Юлія Кірьянова: Перший кейс - єдина фабрика платежів, яку ми запустили протягом півтора місяця з початку повномасштабної війни. І це досить нестандартно для такого бізнесу як наш. Адже у складі «Смарт-Холдингу» є різні компанії, різні галузі, з різними циклами - не можна усі платежі взяти і помістити в одне місце. Але ми все консолідували, автоматизували, зібрали усі електронні ключі з усіх регіонів, де вони були, вибудували процеси.
І зараз ми дуже гнучкі. Віддаємо бізнесам керувати чи управляємо самі - все автоматизовано, все у хмарах і усе безперебійно працює.
Ви боялись, що банківська система ляже?
Юлія Кірьянова: Ми зробили це для того, щоб кошти не потрапили до рук окупантів. Частина активів уже була в окупації. І уявіть, що там сидить бухгалтер зі своєю флешкою. Як думаєте, що буде з рахунками? Це взагалі непрогнозована ситуація. Натомість зараз всі ключі знаходяться в одному захищеному місці.
Ще один приклад - робота бізнесу «Смарт Граніт» у Запоріжжі (щебеневий кар’єр). Команда там працює неймовірно. Вони щебінь почали продавати в рітейл! Пакували у бігбеги, орендували майданчики (наприклад, у Харкові, який дуже постраждав) і продавали людям, яким просто треба було доріжку прокласти чи зробити якийсь ремонт. І команда зуміла заповнити рітейлом ніші, які великий бізнес уже не міг у нас купувати.
У пелеті паливній, наша команда просунулась в заміщенні імпорту власною продукцією. Але не як пелети для палива, а як підстилки для тварин. І ми також почали в рітейл йти з цією продукцією - це ще одна цікава зміна, яку зробили.
Також ми впровадили гнучку систему коефіцієнтів для оцінки персоналу. Для бізнесу (особливо у такі кризові часи) дуже важливо якось виміряти, що робить людина, яку справедливу суму платити і при цьому не втратити процес.
Як це вимірюється?
Юлія Кірьянова: Вимірюється зайнятість. Звісно, для багатьох функцій це дещо суб’єктивна тема. Але усе визначає керівник, який добре знає, хто, скільки і в чому задіяний. І якщо 50% функцій у працівника немає, то на 0,5 він працює. З 2023 року ми повернулися до системи KPI.
Розкажіть про ваші особливі управлінські рішення в умовах війни?
Юлія Кірьянова: Я весь час вчуся бути керівником та лідером. Бо це те, що ніколи не є сталим. І я багато чому вчусь у своєї команди.
Під час війни я зрозуміла, що людське спілкування, якому не так багато часу приділяла раніше, критично важливе. Потрібно більше працювати командно і з командою. Тому я почала рухатись в цьому напрямку.
Ми також почали більше розвивати свої комунікації, чого не було раніше. Ми пішли у висвітлення нашого бізнесу: активно розповідаємо, хто ми і що ми робимо. Це великі програми і велике навантаження, якого не було раніше. І я, як керівник, теж намагаюсь працювати над собою у цьому контексті. Щоб уміти стисло, кваліфіковано і цікаво донести про нашу діяльність усім - навіть тим, хто не знає і не розуміє, чим займається «Смарт-Холдинг».
Чи існує особливий жіночий стиль лідерства і управління? Або ж це скоріше стереотип?
Юлія Кірьянова: Це дуже складне питання… З одного боку, я продовжую стверджувати, що у лідера немає статі. З іншого - жінки, звичайно, відрізняються від чоловіків.
Наведу приклад із мого життя. Десять років тому, коли я йшла на позицію фінансового директора «Смарт-Холдинг», мене спитали «Чому ви вважаєте, що жінка може взагалі здолати це неосяжне?». І я вам чесно скажу - це важко. Важко по ресурсу, по усьому. Зараз я розумію, що це питання було не гендерне, а скоріше з міркувань турботи: «Погляньте і подумайте, чи ви можете з цим впоратись».
На це питання я відповіла, що чоловіки-фінансові директори завжди думають про щось стратегічне і візіонерське, мають якісь верхньорівневі цілі. І діють за певною логікою, яку дуже цікаво застосовують. У жінки ж усе інакше. Жінка у фінансах - як господиня. В усіх її фінансових справах порядок, усе структуровано і послідовно. І жінка, як на мене, більш працездатна, більш терпляча та уважна до дрібниць.
Поділіться вашими планами на майбутнє, чого очікуєте?
Юлія Кірьянова: Я очікую, що всі негаразди і непорозуміння можна буде вирішити діалогом. Я впевнена, що ми як бізнес і як локальний інвестор повинні залишитись в Україні, навіть з втратами, але повинні.
Я бачу майбутнє у шаленому відновленні нашої країни. І ми хочемо брати участь у відбудові України. Ми знаємо, як залучити 5 мільярдів у чотири ключові галузі. Ми підготували свої проекти, розмовляємо з інвесторами та обов’язково хочемо бути частиною країни - і це основна мета.