Хто збрехав ТСК: у справі «Сенс Банку» спливли дві версії появи потрібного радника
10 Вересня 2026 18:44Василя Веселого на посаду радника Наглядової ради «Сенс Банку» з питань взаємодії з державними органами особисто рекомендував голова НБУ Андрій Пишний. Про це 10 вересня на засіданні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради заявив колишній голова Наглядової ради банку Шевкі Аджунер.
Для довідки: Василь Веселий — український бізнесмен, юрист, колишній комерційний директор «Укрпошти» та помічник народного депутата Андрія Іванчука. У 2023–2025 роках він був радником голови Наглядової ради «Сенс Банку». Після націоналізації банку в липні 2023 року Веселий працював радником Шевкі Аджунера, який очолив Наглядову раду державного банку.
Саме його появу в «Сенс Банку» нині обговорює парламентська ТСК: за словами Аджунера, кандидатуру Веселого як людини для комунікації з державними органами рекомендували під час контактів із керівництвом НБУ.
Окремо ім'я Веселого фігурувало в оприлюднених матеріалах так званих «плівок Міндіча», де, зокрема, обговорювалися питання формування Наглядової ради «Сенс Банку».
У червні 2026 року в нього провели обшук у межах кримінального провадження щодо можливої легалізації коштів; затриманим Веселий не був, а його статус у цій справі потрібно відокремлювати від будь-яких припущень про причетність до інших проваджень.
За словами Аджунера, ідея залучити Веселого для «комунікації з державними органами» прийшла саме з Нацбанку. І прізвище майбутнього радника міжнародним членам Наглядової ради назвали безпосередньо під час зустрічі в будівлі НБУ — на поверсі, де сиділо його керівництво.
Ярослав Железняк наголосив, що посадовці, включно з керівництвом Нацбанку, раніше описували ці події зовсім інакше:
«На минулій ТСК ми питали декілька разів декількох представників держави включно з головою Нацбанка про появу Веселого, про знайомство і там були дані зовсім інші покази».
Будуть «проблеми з владою»: як у Наглядовій раді «Сенс Банку» рекомендували потрібну людину
Після націоналізації «Сенс Банку» (колишнього «Альфа-Банку») Міністерство фінансів України, як представник державного власника сформувало та затвердило склад незалежної Наглядової ради, яку очолив ексголова представництва ЄБРР в Україні Шевкі Аджунер. Проте роботу нового органу управління швидко заблокували: через відсутність нових призначень у Наглядовій раді штучно виник дефіцит кворуму, що позбавило її можливості ухвалювати легітимні рішення.
У цей період між міжнародними членами Наглядової ради та керівництвом Національного банку України відбулася серія консультацій. Під час цих контактів іноземним фахівцям дали зрозуміти, що для вирішення проблем із державними органами «Сенс Банку» необхідний спеціальний радник з комунікацій.
Голова ТСК Ярослав Железняк детально описав цей механізм блокування та подальшого тиску на незалежне керівництво банку:
«У банк призначають Наглядову раду — її запрошує, як я розумію, Міністерство фінансів як власник. Потім у Наглядової ради різко падає кворум, а нові призначення блокуються. Вона стає по факту недієздатною. Відбувається зустріч із Нацбанком, де так чи інакше передають Наглядовій раді, що у них є проблеми з комунікацією з державними органами влади. І що треба призначити якусь людину, яка буде за це відповідати».
Зустріч на поверсі: як з’явився Василь Веселий
На попередніх засідання ТСК, запрошені чиновники одноголосно свідчили про відсутність будь-якого тиску у призначенні Василя Веселого. Але цього разу колишній голова Наглядової ради «Сенс Банку» Шевкі Аджунер таки підтвердив: рекомендація залучити конкретного радника виходила безпосередньо від керівництва Нацбанку. Розмова про залучення сторонньої особи для «налагодження комунікації з органами влади» відбулася безпосередньо в будівлі НБУ — на поверсі, де розташовані кабінети топменеджменту регулятора.
Підсумовуючи свідчення Аджунера, голова ТСК Ярослав Железняк деталізував обставини цієї зустрічі, під час якої Наглядовій раді назвали прізвище Василя Веселого:
«Через декілька днів відбувається особиста зустріч на поверсі, де сидить керівництво Нацбанку, і де радять призначити Василя Веселого».
Найкраще Василю Веселому вдавалася комунікація з Міністерством фінансів та Офісом Президента. Адже він успішно пройшов стажування, а за результатами поліпшеної комунікації був призначений на постійне місце роботи. Гірше складалося комунікувати з НБУ, хоча саме голова Нацбанку Андрій Пишний познаймив Шевкі Аджунера з Веселим.
«Комунікація з НБУ вимагає дотримання чітких приписів щодо змісту, часу та формату звітів, тому роблю висновок, що з Мінфіном та ОПУ комунікація відбувалася активніше», — пояснив Аджунер, та наголосив, що після цього призначення Василь Веселий не мав жодного стосунку до ухвалення фінансових чи стратегічних рішень у банку, а виконував виключно роль посередника:
«Наголошую абсолютно чітко: пан Веселий не робив жодного внеску в операційні чи фінансові рішення банку та не впливав на членів Наглядової ради. Він виконував виключно одну функцію — слугував одностороннім каналом комунікації зі стейкхолдерами щодо справ банку».
Як у націоналізованому банку з'явився Олексій Ступак
Знову ж таки після націоналізації «Сенс Банку» з’явилася потреба змінити виконавче керівництво. Перший голова правління залишив посаду за станом здоров'я, після чого банк очолив Олексій Ступак, який на той момент уже понад чотири роки працював у цьому ж банку. Він приєднався до команди ще в червні 2019 року за часів російських акціонерів («Альфа-Банк») і обіймав посади директора з корпоративного бізнесу та куратора корпоративно-інвестиційного напряму.
Скріншот із засідання ТСК
Фактично людина з середньої та вищої ланки менеджменту «альфівських» часів після націоналізації фінустанови не лише зберегла посаду, а й пішла на підвищення, очоливши весь банк. Станом на сьогодні Ступак є офіційним підозрюваним у справі НАБУ та САП щодо ймовірного відмивання 150 млн грн у межах розслідування «Форест Гамп».
Шевкі Аджунер визнав, що постать Ступака від початку йому не сподобалася:
«Щодо призначення пана Ступака: він не був у списку моїх пріоритетних кандидатів з двох причин. По-перше, він був спадщиною від попередніх власників, і я побоювався, що це призведе до конфлікту інтересів та випливання прихованих проблем. По-друге, я не бачив у ньому лідерських якостей, необхідних для розвитку банку. Ходили чутки, що він мав особисті зв'язки з акціонерами та стейкхолдерами і користувався їхньою підтримкою»
Тінь Банкової: хто лобіював призначення Ступака
Але ігноруючи усі застереження щодо минулого та відсутність необхідного досвіду, кандидатуру Олексія Ступака швидко погодили на посаду голови правління, зокрема в Національному банку. На засіданні ТСК нардепи запитали в Аджунера, хто саме сприяв цьому призначенню і чому думка Наглядової ради не стала вирішальною.
Ексочільник Наглядової ради зазначив, що просування Ступака відбувалося за підтримки високих посадовців з Офісу Президента:
«Спираючись лише на чутки, можу припустити, що це міг бути пан Шурма, як відповідальний за економічний напрям в Офісі Президента, або пан Єрмак. Підтримка, на яку він розраховував, була саме на такому рівні, і вона, ймовірно, відіграла вирішальну роль. Прошу враховувати, що це лише мої логічні висновки та припущення, а не прямі докази».
Зв'язок із Міндічем: роль Ростислава Шурми та Андрія Єрмака
У ТСК наголошують, що кадрові рішення в «Сенс Банку» були частиною ширшої системи політичного впливу на державний фінансовий сектор. За даними розслідування, колишній заступник керівника Офісу Президента Ростислав Шурма та очільник ОПУ Андрій Єрмак виступали ключовими фігурами, які забезпечували політичний дах для призначень у банку.
При цьому нардеп Ярослав Железняк окремо акцентує на тому, чиї саме бізнес-інтереси реалізовували посадовці ОПУ через цей банк:
«Перший голова правління звільняється нібито за станом здоров’я, і призначається одразу інший, який мав купу проблем і зв’язків із попереднім керівництвом. Але призначається через зв'язки з Андрієм Єрмаком і Ростиславом Шурмою. Нагадаю те, що вже багато разів говорив: Ростислав Шурма на той момент представляв інтереси такого собі неформального пана Міндіча. Можливо, і досі їх представляє».
Сліпий період: блокування Наглядової ради розв'язало руки правлінню
Штучно створений дефіцит кворуму в Наглядовій раді «Сенс Банку» мав цілком конкретні практичні наслідки. Коли незалежний орган управління втратив можливість ухвалювати легітимні рішення та контролювати операційну діяльність правління, фінустанова фактично опинилася у «сліпій зоні».
Для державних органів та регулятора це створило вікно можливостей, аби проводити ключові рішення без узгодження із зовнішніми міжнародними спостерігачами. Саме під час цього паралічу контролювального органу через банк пішли масштабні фінансові потоки, які вимагали суворого фінансового моніторингу, але не отримали його.
Голова ТСК Ярослав Железняк пояснив, для чого насправді створювалася ця пауза в роботі Наглядової ради:
«Коли у Наглядової ради різко падає кворум, вона стає недієздатною. У цей момент контроль над банком повністю переходить до правління та людей, які його курують. Це робиться для того, щоб у певний період, поки немає повноцінного нагляду, проводити операції та рішення, які за нормальних умов жодна незалежна наглядова рада ніколи б не погодила».
Внутрішня корупція: банк занижував тарифи для «обраних» компаній
Окрім проведення сумнівних транзакцій, у «Сенс Банку» викрили схему з пільговим ціноутворенням для компаній, які обслуговували гральний бізнес. Незалежний аналіз, ініційований Наглядовою радою, показав: комісії та тарифні сітки за контрактами з цими провайдерами навмисно занижували. Через це державний банк втрачав мільйонні прибутки, які осідали на рахунках приватних фірм.
Колишній голова Наглядової ради Шевкі Аджунер розповів, що після виявлення цих порушень посадовця, відповідального за ціноутворення, звільнили, а тарифи спробували підняти до ринкового рівня:
«Ми провели аналіз тарифів і виявили, що ціни за контрактами з окремими провайдерами були штучно занижені. Людина, яка відповідала за це ціноутворення в банку, була одразу звільнена. Але як тільки ми спробували переглянути ці умови й підвищити тарифи до справедливого ринкового рівня, проти Наглядової ради одразу розпочався системний тиск».
Більше пояснив голова ТСК Ярослав Железняк — саме ця спроба перекрити фінансові потоки стала переломним моментом для міжнародного нагляду в банку:
«Банк свідомо недоотримував величезні кошти, віддаючи маржу приватним структурам. Як тільки Наглядова рада втрутилася в цю сітку тарифів, викрила внутрішню корупцію та спробувала повернути прибутки банку, її долю було вирішено — розпочалася системна кампанія зі знесення незалежного контролю».
Зачистка міжнародників
Шевкі Аджунер, який має понад 40 років досвіду у фінансово-банківській сфері та тривалий час очолював представництво ЄБРР в Україні, пропрацював головою Наглядової ради «Сенс Банку» близько року. Після цього він залишив посаду.
Змінювався і склад органів управління банку. Частину незалежних експертів не допустили до подальшої участі у конкурсах, а на ключові посади почали претендувати інші кандидати, зокрема Олексій Голобуцький.
Ярослав Железняк підсумував, чим насправді завершився експеримент з «незалежним наглядом» у націоналізованому банку:
«Ми запрошуємо міжнародних фахівців із 40-річним репутаційним треком, таких як Шевкі Аджунер, показуємо західним партнерам прозоре корпоративне управління, а потім менш ніж за рік фактично позбуваємося їх. Позбуваємося рівно в той момент, коли вони починають ставити незручні запитання, блокувати виведення коштів та перекривати схеми. У результаті банк просто перевели в режим ручного управління через заведення зрозумілих і лояльних людей».
Раніше, на засіданні ТСК, посадовці НБУ, Мінфіну та державних банків відповідали на запитання про призначення наглядової ради «Сенс Банку», телефонні домовленості щодо кандидатів, мільйонні застави та рішення, які регулятор роками приймав щодо банку. Одним із головних епізодів засідання стали свідчення керівника Amrop Ukraine В'єстурса Лієгіса. Саме ця міжнародна HR-компанія проводила відбір кандидатів до наглядової ради державного «Сенс Банку».
За словами Лієгіса, компанія оцінила 111 претендентів і сформувала шортлист. Однак після цього тодішня голова Номінаційного комітету Ірина Мудра, яка одночасно була заступницею керівника Офісу Президента, телефоном попросила розширити список українськими кандидатами з «довгого списку». Самі рекрутери цих кандидатів не рекомендували.
