Від Вербицького до Міндіча: ТОП корупційних зашкварів великої війни

Корупція в Україні, наче дивовижна форма життя, адаптується до будь-яких умов. Кожен новий президент приходив із гаслом «геть крадіїв», але система щоразу перетравлювала ці обіцянки. Газові схеми 90-х, «любі друзі» Ющенка, Межигір'я Януковича — здавалося, що після появи НАБУ і САП все зміниться, але на зміну «діамантовим прокурорам» та «Свинарчукам» прийшли нові обличчя з апетитами на мільярди.

Повномасштабна війна мала б змінити суспільство, але навпаки, учасники «схематозів», наче оголосили між собою змагання в цинізмі. «Яйця по 17», матраци, набиті грошима, непідйомні сумки з мільйонами доларів. Чого тільки варта історія ексзаступника генпрокурора Дмитра Вербицького з його елітною нерухомістю, записаною на подругу, кришування Одеського порту і шлях у політику, замість тюремної камери. 

Тож пропонуємо згадати найгучніші скандали часів великої війни. 

Кейс Дмитра Вербицького

Навесні 2024 року журналісти «Схем» виявили в колишнього заступника генпрокурора Дмитра Вербицького та його цивільної дружини Христини Ільницької елітну нерухомість у котеджному містечку «Коник», придбану за цінами, що у 24 рази нижчі за ринкові (близько 2 млн грн замість реальних 48 млн грн). Пізніше НАЗК підтвердило ознаки незаконного збагачення на суму понад 30 млн грн, знайшовши в експрокурора ще й закордонну нерухомість у Туреччині та активи в Одесі.

Попри те, що НАБУ відкрило справу ще у травні 2024-го, реального покарання Вербицький так і не зазнав. За два роки у провадженні не відбулося жодних публічних процесуальних дій: підозра не оголошена, обшуків не проведено, а майно навіть не арештоване. Це дозволило фігурантам спокійно переоформлювати активи — наприклад, Ільницька подарувала свій котедж матері вже за 16 днів після реєстрації справи в НАБУ. Сам Вербицький називає розслідування «медійною атакою» і вміло користується бездіяльністю правоохоронців як доказом своєї невинуватості.

Замість лави підсудних Вербицький обрав політику та благодійність. Він приєднався до одеської «Батьківщини» і, за даними джерел, став одним із фінансових донорів партії. Його оточення також інтегрувалося в структуру: Ільницька очолила молодіжне крило партії і навіть, ймовірно, обговорювала можливість тимчасово замінити Юлію Тимошенко на посаді лідера. Паралельно родина розвиває мережу благодійних фондів, формуючи образ «меценатів», поки розслідувачі вказують на їхні зв'язки з мільйонними оборотами портової логістики Одеси.

Наразі Дмитро Вербицький залишається вільним і політично активним «героєм». 

 

Тетяна Крупа і мільйони на ліжку 

 

Історія Тетяни Крупи, ексголови Хмельницької МСЕК, стала найгучнішим символом тилової мародерки. Усе почалося 3–4 жовтня 2024 року, коли правоохоронці прийшли з обшуками до її кабінету та помешкання. У кабінеті знайшли $100 тис. та списки чоловіків із фіктивними діагнозами. 
Під час обшуку у помешканні Крупа намагалася позбутися доказів, просто викинувши через вікно дві сумки, у яких було півмільйона доларів. Загалом тоді вилучили солідні суми: $5,2 млн, €300 тис. та понад 5 млн грн, а також брендові прикраси та списки нерухомості в Австрії, Іспанії та Туреччині. Кадри її сина, що лежить на ліжку поруч із розсипаними пачками грошей, назавжди увійшли в історію української корупції.

Слідство встановило, що родина володіла 30 об’єктами нерухомості, 9 елітними автівками та корпоративними правами на 48 млн грн. Саме цей скандал розкрив схему масового оформлення інвалідностей для близько 50 хмельницьких прокурорів, що зрештою призвело до ліквідації системи МСЕК та відставки Генерального прокурора. Крупі інкримінували незаконне збагачення на суму понад 137 млн. грн, але система виявилася напрочуд «гнучкою». Після перебування під вартою заставу для неї зменшували кілька разів — від 500 млн грн до 20 млн грн, які вона зрештою внесла і вийшла на волю у вересні 2025 року.

Станом на лютий 2026 року справа набула рис сюрреалізму. Поки триває суд, Тетяна Крупа подала виправлену декларацію, куди «раптом» донесла ще $1,3 млн готівки, які раніше не фігурували у документах. Ба більше, у лютневій декларації з'явився новенький Porsche Cayenne 2024 року випуску за майже 6,8 млн грн. Поки НАБУ завершує розслідування, а ВАКС у лютому 2026-го дозволив їй вільно пересуватися всією Україною (скасувавши обмеження шести областей), «королева МСЕК» продовжує декларувати мільйони дивідендів та пенсію, чекаючи на вирок, який може затягнутися ще на роки.

Родина Гринкевичів: непотріб для ЗСУ та «знижка» на застави

 

Львівський бізнесмен Ігор Гринкевич та його син Роман стали уособленням одного з найцинічніших скандалів в оборонній сфері. Наприкінці 2023 року Гринкевича-старшого затримали під час спроби дати $500 тис. хабаря посадовцю ДБР, щоб «вирішити питання» з арештованим майном. Пізніше з’ясувалося, що Гринкевич, як один з найбільших постачальників Міноборони, через підконтрольні йому компанії-прокладки (які раніше займалися будівництвом) уклав контрактів з міністерством на 1,8 млрд грн, серед них і на постачання форми для ЗСУ. Але, замість одягу, армія отримала непотріб, який, за висновками експертиз, не міг використовуватися за призначенням. Держава втратила на цьому майже 1,2 млрд грн.

Тим часом його син Роман писав у соцмережах про «замовний скандал», але в січні його затримали в Одесі при спробі незаконного перетину кордону. Тоді ж арештували все майно родини: 18 ділянок, мотель, елітні автівки та навіть нерухомість Романа у Празі. Його тодішня наречена, художниця Соня Морозюк, на тлі скандалу розірвала заручини, а правоохоронці наклали арешт на її нерухомість, підозрюючи, що вона була придбана на «брудні» гроші.

Станом на лютий 2026 року справа Гринкевичів перебуває в судах. Роман Гринкевич залишається під вартою, проте суд зменшив йому суму застави до 34,8 млн грн замість 500 млн. грн на початку досудового розслідування. Обвинувальний акт щодо хабаря Ігоря Гринкевича також розглядається судом, а основна справа про неякісний одяг і створення злочинної організації продовжує збільшуватися томами. 

«Яйця по 17»: золоті сніданки для ЗСУ 

 

Якщо у корупції є «візитівка», то це — закупівлі Міноборони часів Олексія Резнікова. Скандал, що спалахнув у січні 2023 року, став хрестоматійним: журналісти виявили, що відомство купує продукти за цінами, які вдвічі-втричі перевищують ринкові. Найбільший резонанс викликали яйця по 17 гривень за штуку (при роздрібній ціні близько 7 грн). Міністр Резніков тоді намагався пояснити це «технічною помилкою» та «вагою яєць у кілограмах», але згодом ціни в контрактах дивним чином впали до 6,50 грн.

Слідство НАБУ та САП, результати якого стали публічними вже пізніше, розкрило прибуткову схему закупівель. Постачальники використовували «каталог» із 409 найменувань: на непопулярні позиції (типу черешні взимку чи мускатного горіха) ціни ставили копійчані, а на ходові (картопля, м’ясо, яйця) — завищували до небес. У підсумку загальна «вартість набору» виглядала пристойно, але на ділі лише за кілька місяців 2022 року дві компанії, підконтрольні Тетяні Глиняній, отримали 733 млн грн надприбутку. Гроші, за даними слідства, виводилися через дивіденди та вкладалися у нерухомість. Зокрема, Глиняна стала власницею чотирьох готелів у курортному місті Спліт (Хорватія).

Станом на лютий 2026 року, за словами народної депутатки Ірини Никорак, фігуранти справи колишній заступник міністра В’ячеслав Шаповалов та ексначальник департаменту Богдан Хмельницький, вийшли з-за грат на волю. Ця новина пройшла повз медіа настільки тихо, що більшість українців досі вважають, ніби винуватці «золотих яєць» перебувають у СІЗО. 

Артем Шило: «куратор» Укрзалізниці і трансформатори з Узбекистану

 

НАБУ та САП інкримінують колишньому раднику Офісу Президента, посадовцю СБУ Артему Шилу створення організованої злочинної групи, яка «сіла» на потоки «Укрзалізниці». Схема була така: група Шила забезпечувала перемогу потрібним компаніям у тендерах на закупівлю кабелів та трансформаторів. Трансформатори купували в Узбекистані, потім проводили через болгарську «фірму-прокладку» і продавали УЗ удвічі дорожче. Загальні збитки від цих оборудок оцінюють у понад 180 млн. грн.

Щоб прибрати конкурентів із тендерів, посадовець писав офіційні листи від імені СБУ, заявляючи про нібито «російський слід» у компаній-суперників. Згодом з’ясувалося, що саме обраний ними переможець («УЗЕлектро») мав білоруського бенефіціара, а виробник обладнання — частку капіталу РФ. Окрім «залізничних» грошей, Шилу закидають і відмивання коштів через купівлю елітних квартир у Києві за заниженими цінами.

Сам Артем Шило в суді запевняв, що він «не знайшов себе в матеріалах справи», а листи підписував автоматично, бо їх був «великий масив». Проте суд відправив його під варту з альтернативою застави у 30 млн. грн., яку за нього внесли майже одразу після засідання.

Станом на 2026 рік, Артем Шило перебуває на волі під заставою. 

Дрони-«пустушки» від нардепа Кузнєцова 

 

У серпні 2025 року країну шокувала новина: нардепа від «Слуги народу» Олексія Кузнєцова та ексголови Луганської ОВА Сергія Гайдая підозрюють у створенні схеми, де вони привласнювали 30% від вартості кожного дрона та системи РЕБ, що закуповувалися для військових.

Чиновники знаходили підрозділи, яким виділяли субвенції на дрони, і «наполегливо рекомендували» закуповувати техніку у конкретних фірм за завищеними цінами. Щоб втиснути «відкат» у бюджет, виробники йшли на злочин — ставили неякісні комплектуючі. Результат для фронту був катастрофічним: дрони залітали на позиції ворога, але не детонували. Як пояснюють самі оператори БпЛА, такий «халатний» дрон — це не просто викинуті 500 доларів, це демаскування екіпажу та смертельна небезпека для бійців.

Станом на лютий 2026 Сергій Гайдай, якого затримали якраз перед черговим кар’єрним стрибком, вийшов під заставу у 10 млн грн. Цікаво, що взяти його на поруки намагалася ціла черга поважних людей — від генералів до командирів частин. Нардеп Кузнєцов, про існування якого багато колег дізналися лише з новин НАБУ, також на волі — його застава склала 8 млн. грн. 

Іспанська вілла одеського військкома Борисова

 

Колишній начальник Одеського обласного ТЦК та СП Євген Борисов під час повномасштабного вторгнення нажив собі віллу в іспанській Марбельї за 4,5 млн євро, офіси та елітний автопарк. Матір військкома, пенсіонерка ставала власницею маєтків на Середземному морі. Згодом НАЗК встановило рекордну суму незаконного збагачення — 188 мільйонів гривень.

Проте свіжі деталі розслідування 2025–2026 років відкрили ще цинічнішу сторону його «служби». Виявилося, що Борисов не просто заробляв на «білих квитках», а й сам не цурався підробок. За даними Офісу генпрокурора, він організував схему з внесенням неправдивих даних до документів про нібито отримання травми під час «захисту Батьківщини». Насправді ж «поранення» сталося в приміщенні Одеської військово-цивільної адміністрації. Ця фальшива довідка дозволяла йому не лише отримувати виплати, а й маніпулювати рішеннями ВЛК, фактично саботуючи роботу центру підготовки кадрів.

Станом на лютий 2026 року Борисов перебуває під вартою, а ДБР завершило розслідування щодо його махінацій із документами та перешкоджання діяльності ЗСУ. Сума його застави постійно змінювалася, зменшившись зі 150 мільйонів до набагато доступніших цифр, але на волю він поки не вийшов. 

Захист продовжує ознайомлюватися з матеріалами справи, а сам ексвоєнком, який «оздоровлювався» в Іспанії за підробленими паперами, став головною причиною того, чому систему ТЦК довелося перевіряти зверху донизу.

Операція «Мідас»

 

Кейс Тимура Міндіча став найгучнішим корупційним вибухом за часи президентства Зеленського. НАБУ фактично реконструювало діяльність злочинної організації, яка монополізувала вплив на стратегічний «Енергоатом». 

В центрі скандалу — бізнесмен Тимур Міндіч. За версією слідства, він використовував неформальний вплив на міністра енергетики Германа Галущенка («Сигізмунд»), щоб поставити на ключові посади в «Енергоатомі» своїх людей — Ігоря Миронюка («Рокет») та Дмитра Басова («Тенор»). Разом вони створили систему «Шлагбаум»:

• Підрядники «Енергоатома» мали платити 15% відкату з кожного контракту.
• Тим, хто відмовлявся, блокували виплати (навіть за судовими рішеннями) або погрожували «чорними списками» та негайною мобілізацією персоналу.
• Лише за один доведений епізод із компанією «Еласт Атом» фігуранти отримали $53 тисячі за розблокування платежів.

Легалізацією «брудного кешу» займався партнер Міндіча — Олександр Цукерман («Шугармен»). Він організував у квартирі втікача Деркача підпільний офіс-«пральню». Детективи задокументували, як через цей офіс транзитом пройшло щонайменше $100 млн.

Гроші приносили сумками. У розмовах фігуранти використовували шифр: мільйон — «одиничка», накопичена готівка — «хачапурі».

У листопаді 2025 року, за кілька годин до масштабних обшуків, Міндіч та Цукерман покинули Україну.

Дружба Міндіча та Червоненка

«Енергоатом» був для Тимура Міндіча джерелом швидких відкатів, а ймовірне  партнерство з Ігорем Червоненком (власником мережі «Аптека Доброго дня») — це співпраця надового. Вірогідно, саме Міндіч став «тіньовим» акціонером фармацевтичного гіганта ТОВ «Фармастор», дохід якого лише за 2024 рік перевищив 4,2 млрд грн.

За даними журналістів, роль «свахи» у цьому шлюбі за розрахунком відіграв рабин Рафаель Рутман. Мотив був суто прагматичним: Ігорю Червоненку потрібно було позбутися тиску правоохоронців на свій бізнес, а його брату Євгену — вийти з-під санкційного пресингу.

Ціною «вирішеного питання» нібито стала частка у понад 30% в офшорній компанії FARMINVEST HOLDINGS LIMITED (Кіпр), яка володіє майже всім статутним капіталом українських аптек.

*****

Антикорупційні органи нещодавно звітували: статистика роботи НАБУ і САП у 2025 році охоплює розслідування корупційних правопорушень у різних сферах. За цей період було розпочато 370 нових кримінальних проваджень. 

У рамках розслідувань повідомлено про підозру 115 особам. До суду передано 69 обвинувальних актів, які стосуються 154 обвинувачених. За результатами судових розглядів 54 особи отримали вироки. 

Економічний ефект від діяльності відомств склав понад 1,5 млрд грн. Зокрема: 249 млн грн спрямовано на підтримку Збройних Сил України; 685 млн грн відшкодовано державі; 512 млн грн конфісковано в дохід держави; 84 млн грн — це вартість майна, заволодінню яким вдалося запобігти.

З іншого боку — Україна знаходиться на 104 місці в Індексі сприйняття корупції із 36 балами із 100 можливих в рейтингах Transparency International. 

Читай нас у Telegram та Sends