Мусимо на весь світ показати, що український народ сильний: волейболістка Тетяна Лазаренко про «золото» чемпіонату Європи

Українські спортсменки Тетяна Лазаренко та Марина Гладун вибороли почесне місце в еліті світового пляжного волейболу. У серпні 2025 року, вперше в історії України, вони здобули «золото» чемпіонату Європи з пляжного волейболу, обігравши у фіналі французький дует з рахунком 2:1. Дотепер найвищим досягненням України на Євро у цьому виді спорту була «бронза», яку виграла чоловіча команда у 2023 році.
 

В ексклюзивному інтерв’ю UA.News Тетяна Лазаренко розповідає про боротьбу за історичний чемпіонський титул, популярність пляжного волейболу у рідному Запоріжжі, мотивацію і стійкість українських спортсменів під час війни.
 

Фото: Марина Гладун і Тетяна Лазаренко

Про драматичний фінал на чемпіонаті Європи з пляжного волейболу

Раніше ми грали проти французької команди і вигравали 2:0 досить легко. Та все одно напруженість була відчутна — все ж таки фінал Європи. Для України це було вперше. Ми відчували відповідальність і розуміли, що треба грати на повну, незважаючи на результат, просто показати класну гру. На мою думку, нам вдалося зробити видовищне спортивне шоу для вболівальників.

Після нагородження з'явилося більше впевненості у своїх силах. Усвідомили, що ми не випадково виграли це історичне «золото». Але найбільше додалося мотивації — ми розуміємо, ще багато роботи попереду.

Про підготовку до перемоги та сильних суперників

Напередодні чемпіонату Європи у Дюссельдорфі (Німеччина) у нас також були збори у Мюнхені. Там ми підготувалися до погодних умов і загалом адаптувалися на місці. Заздалегідь ми знали наші групи, тобто три команди, з якими будемо боротися. Перед турніром декілька разів дивилися їхні ігри. На самому турнірі перед кожною грою також вивчали суперників, звичайно, шукали їхні слабкі сторони. Але більше акцентувалися на власній грі: як підтримувати подачі, чи варто ризикувати.

На шляху до фіналу дуже складний матч був з іспанками. Мені було психологічно непросто, бо раніше я з ними змагалася на молодіжному чемпіонаті, ми їм програвали. Але перед чемпіонатом Європи, під час Континентального Кубку, у нас також був матч з іспанською командою — і ми виграли. Це додало мені впевненості, що не такі вже вони й сильні.

Фото: Марина Гладун і Тетяна Лазаренко

Про особливість пляжного волейболу та ігрові умови
 

Це дуже класний вид спорту. Ми багато подорожуємо, буваємо на різних пляжах світу, торкаємося різного піску. Звичайно, до кожного корту треба звикнути, треба хоча б два дні, щоб трішки адаптуватися до місцевого ґрунту. Зараз я розумію, що пісок — дуже важлива складова. Він усюди різний і щоразу треба пристосуватися до нового майданчика.

У пляжному волейболі велику роль грають погодні умови (сонце, вітер, дощ, пісок). Наприклад, є спортсмени, яким складно грати у спеку, або навпаки — у холод. Хоча ми, звичайно, стараємося полюбити будь-яку погоду. Я люблю змагатися під час вітру, хоча багато волейболістів взагалі ненавидять його. А для мене просто «в кайф» грати з якоюсь перешкодою.

У цьому виді спорту неможливо заздалегідь передбачити все до дрібниць. Треба бути гнучким у своїх рухах та думках, миттєво на ходу вирішувати: легше вдарити м'яч за вітром, чи сильніше проти вітру; як грати з дощем, коли м'яч стає важчим. Звичайно, все це треба обговорювати з партнером, бо це командна робота.

Про вирішальне значення команди 
 

Навіть якщо гравці супер-майстерні, але не мають злагодженої команди, вони не досягнуть високого результату. Я переконана, що взаєморозуміння та відчуття партнера у командній грі — обов’язкове.

У нашій команді, якщо треба, ми можемо закривати очі на поганий настрій партнера, підтримувати один одного у складні моменти. До речі, з Мариною Гладун ми дружимо і поза професійним спортом: багато подорожуємо разом, я маю добрі стосунки з її сім’єю. Нам вдається підтримувати такий баланс — у нас класна команда.

Фото: Тетяна Лазаренко
 

Про те, як потрапила у пляжний волейбол
 

Я починала свій спортивний шлях у Запоріжжі. Спочатку займалася класичним волейболом, хоча влітку ми грали в пляжний, бо в залах було спекотно. Напевно, в 10-му класі нашу дитячу команду почали розбирати. У класичну команду мене не взяли, бо я була маленька.

Мій тренер, побачивши мою гру на пляжі, сказав: «Приходь на тренування, щось спробуємо». Я стала тренуватися і мені дуже сподобалося. Ми почали грати чемпіонати України, почали вигравати і отримувати результати.

Про умови для тренувань та спорт у рідному Запоріжжі
 

Зараз я тренуюся і живу в Києві. У столиці є Центр олімпійської підготовки, де маємо всі умови для тренувань. У Запоріжжі буваю зрідка. Раніше там був критий зал з піском, але наразі його немає. Є тільки пляж, звичайно з класними кортами, але цього недостатньо. Дуже сподіваюся, що в майбутньому у Запоріжжі знову організують критий зал. Бо все ж таки там дуже багато любителів пляжного волейболу, особливо серед дітей.

Навіть під час війни у Запоріжжі є багато любителів спорту. У місті діє спортивний інтернат, дитячо-юнацька спортивна школа, школа вищої спортивної майстерності — багато дітей продовжують тренуватися. Мій молодший брат також ходить на тренування.

Торік я приїжджала додому у відпустку, грала турнір на рідному пляжі. Дуже багато прийшло вболівальників. Навіть з інших міст приїжджають на наші турніри. Змагання проводять влітку майже щотижня і чимало команд беруть у них участь.

У Запоріжжі пляжний волейбол, можна сказати, у серці — цей вид спорту завжди був популярним у місті. Багато відомих волейболістів родом із Запоріжжя і починали там свій шлях.

Фото: Тетяна Лазаренко

Про тренування та прийоми зниження психологічного тиску
 

Терпіння, витримка і бажання до праці — найголовніше, щоб побачити результат у спортивній кар’єрі. Треба тисячу разів відпрацьовувати кожну вправу. У підготовчий період у нас чотири тренування на день: півтори години, дві години, ще дві години і потім година тренажерного залу. У сезоні здебільшого ми тренуємося по чотири години на день.

Між тренуваннями ми також часто працюємо з психологом. Вона дає нам вправи на розслаблення, щоб ми трішки відволіклись від волейболу, поговорили про своє. Також нас психологічно налаштовують у спортивному плані. Це дуже важливий аспект. Наприклад, суто для себе, я зрозуміла, якщо ставлю ціль обов'язково вийти у четвірку, обов'язково здобути медаль, то з цього нічого не вийде. Бо для на мене це сильний психологічний тиск, дуже велика зона відповідальності. Тому я просто ставлю перед собою ціль показати класну гру, викластися на повну. Такий підхід та переосмислення своєї цілі мені дуже допомагає останнім часом.

Про нові змагання та подальшу спортивну кар’єру
 

У найближчі місяці ми готуємося до Elite 16 — чемпіонату у Гамбурзі. Наша команда там в основній сітці, тому налаштовані дуже серйозно.

Щодо планів у спортивній кар’єрі, то сподіваюся, що зможу грати як можна довше. Все ж таки це залежить від мого здоров'я, все може бути. Спостерігаю за Валентиною Давідовою, найдосвідченішою українською волейболісткою, яка виступає на дуже високому рівні. Реально — приклад для наслідування. Хоча конкретних кумирів не маю. У кожного гравця стараюся взяти щось собі на примітку, щоб стати кращою. Кожен має щось особливе: у когось є цікава подача, у когось — захист.

Фото: Тетяна Лазаренко

Про зацікавлення поза спортом, які допомагають відновлюватися
 

Дуже люблю читати — більшість вільного часу присвячую читанню. Перевагу віддаю художній літературі, але здебільшого обираю книги, залежно від настрою та обставин. З нещодавно прочитаного можу назвати роман «Усе, що тільки між нами». Також вивчаю англійську. Зараз у процесі отримання водійських прав. Тобто більшість часу я навчаюся.

Крім того, завдяки змаганням вдається відвідувати багато різних країн. Останній раз була у Швейцарії, яка мене дуже вразила своєю мальовничою природою. Надзвичайно сподобалася також Бразилія своєю неповторною та колоритною атмосферою.

Загалом поза спортом я стараюся більше часу проводити з сім'єю. Коли я приїжджаю додому, то завжди з рідними виїжджаємо на природу, або разом гуляємо у місті. Це допомагає відновлюватися після напружених змагань.
 

Фото: Марина Гладун і Тетяна Лазаренко

Про мотивацію і стійкість українських спортсменів під час війни
 

Ми повинні показати на весь світ, що український народ сильний. Попри те, що вночі на нас летять ракети, ми все одно досягаємо результатів і виграємо. Це доводить силу волі українців. Пишаюся, що я — українка і виступаю за свою державу на високому міжнародному рівні.

У більшості країн, де ми буваємо, коли дізнаються, що ми спортсмени з України, то кажуть: «Прийдемо за вас вболівати!». Ми відчуваємо цю підтримку і те, що людям не байдуже. Особливо це було помітно на чемпіонаті Європи в Німеччині, де нас підтримували багато українців та німців. Це було щиро та емоційно. 
 

Читайте також: 
Про великий спорт, дисципліну, відповідальність та вміння тримати удар: Олег Верняєв, олімпійський чемпіон