Православні цього дня згадують ікону Божої Матері «Живоносне джерело», якій у традиції приписують історії про зцілення і допомогу людям. За переказами, вода з джерела, пов’язаного з цією іконою, неодноразово ставала символом відновлення і сили, а сама святиня з часом стала частиною великої церковної традиції Константинополя.
Окремо 17 квітня пов’язане з кількома церковними спогадами за новим календарем, серед яких згадують священномученика Симеона Перського, преподобного Акакія, мученика Адріана та святителя Агапіта, папу Римського. Усі ці постаті в церковній традиції символізують стійкість віри та духовну витримку.
Цей день також припадає на Світлу п’ятницю Великоднього тижня, коли в храмах тривають святкові богослужіння, а настрій у вірян залишається радісним після Великодня. У народі цей день часто називають Прощеним днем, бо саме зараз заведено просити пробачення у близьких, згадувати образи й відпускати їх, щоб завершити Великодній період із легким серцем.
У традиціях також є звичай допомагати один одному та робити добрі справи. У деяких регіонах освячували воду, якою окроплювали городи, вірячи, що це принесе кращий урожай, а пасічники виносили вулики на пасіки й приділяли особливу увагу бджолам. Звідси походить і народна назва Зосима Бджільник, пов’язана з віруваннями про бджіл як символ праці та достатку.
Окремо цей день вважається сприятливим для сімейних зустрічей і примирення. Люди намагалися провідати родичів, відновити стосунки, а також приділяли увагу простим обрядам очищення — наприклад, умиванню холодною водою, яке в народних віруваннях символізувало здоров’я і свіжість на весь рік.