Україна ледь не з початку свого існування як незалежної держави стикається з масштабними викликами у сфері економіки. Це почалося ще навіть до повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Вже тоді українська держава боролася з перманентними структурними проблемами, економічною нестабільністю, корупцією та слабкою інтеграцією у світові ринки. Економічна криза була типовим явищем для України впродовж багатьох років.
Однак війна призвела до безпрецедентних руйнувань і втрат та остаточно перевела економіку країни у кризовий стан. Бюджет України приблизно на половину залежить від західних грошей у вигляді кредитів, грантів та інших видів фінансової допомоги. При цьому саме відновлення економіки після війни має стати одним із ключових етапів на шляху до стабілізації держави та її майбутнього розвитку.
Що з поточним економічним станом України, якими мають бути ключові пріоритети повоєнного відновлення та які економічні стратегії варто буде впроваджувати після завершення бойових дій? Агентство UA.News разом із експертами розбиралося в питанні.
Стан економіки до війни
За даними Світового банку, в 2021 році ВВП на душу населення складав близько 4800 доларів, що було одним із найнижчих показників у Європі. Економіка залишалася сировинно орієнтованою, залежною від експорту агропродукції, металургії та інших низькотехнологічних галузей.
Важка промисловість займала не більше 15-20% у загальній структурі економіки, і її доля постійно знижувалася. Домінуючою була сфера послуг. Інвестиційний клімат також був нестабільним через слабку правову систему, високий рівень корупції та відсутність ефективної державної політики у підтримці підприємництва.
Окрім цього, суттєвою проблемою була залежність від зовнішніх ринків і кредитування. Зовнішній борг України на кінець 2021 року вже перевищував $100 мільярдів, а рівень державних видатків значно перевищував доходи державної скарбниці. Це створювало постійний дефіцит бюджету, який уряд покривав в основному шляхом зовнішніх запозичень.
Вплив війни на економіку
Російська агресія фактично зруйнувала стару економічну систему України. За оцінками Світового банку, у 2022 році ВВП України скоротився на понад 30%.
Інфраструктура країни зазнала величезних втрат — зруйновано десятки (якщо вже не сотні) тисяч будівель, включаючи школи, лікарні, житлові будинки та підприємства. Енергетична інфраструктура, яка була основою відносної економічної стабільності, стала ціллю регулярних атак, що призвело до перебоїв у постачанні електроенергії та тепла. Загалом суми збитків від агресії оцінюються від 400-500 мільярдів до трильйону і більше доларів.
Національний банк України повідомляє, що інфляція перевищила 26% у 2022 році, а рівень безробіття досяг понад 35%. І це лише офіційні цифри.
Мільйони українців залишили країну, що створило серйозну демографічну кризу та призвело до кваліфікованої робочої сили. Водночас багато підприємств вимушено зупинили роботу або перенесли виробничі потужності в безпечніші регіони.
Ключові напрями відновлення
Після завершення війни перед Україною постане масштабне та надскладне завдання — відновлення економіки. Ось основні напрями, які потребуватимуть пріоритетного фінансування:
- Інфраструктура та енергетика. Першочерговим завданням буде відновлення транспортної та енергетичної інфраструктури. За даними Міністерства економіки України та KSE, збитки інфраструктурі вже перевищують $150 мільярдів. Відновлення доріг, мостів, залізниці та енергетичних об’єктів — це основа для повернення економічної активності. Особливу увагу потрібно приділити модернізації енергетичного сектору, зокрема впровадженню відновлюваних джерел енергії, які зменшать залежність від імпорту енергоресурсів.
- Житлове будівництво. Відновлення зруйнованого житлового фонду стане критичним для повернення внутрішньо переміщених осіб та біженців за кордоном. За різними оцінками, понад 2,7 мільйона українців втратили своє житло. Інвестиції в будівництво багатоквартирних будинків та соціального житла сприятимуть поверненню населення і відновленню споживчого ринку.
- Освіта та медицина. Зруйновані школи, університети, лікарні та інші соціальні об’єкти також потребуватимуть масштабного фінансування. Здоров’я та освіта — це інвестиція у людський капітал, який є основою для довгострокового економічного зростання будь-якої держави.
- Розвиток промисловості та аграрного сектору. Важливим завданням буде перезапуск виробництва у ключових секторах економіки. Особливу увагу слід приділити високотехнологічним галузям, які здатні створювати додану вартість. Крім того, необхідно модернізувати і аграрний сектор, який залишається основним експортним напрямом країни.
Економічний експерт, кандидат економічних наук Вадим Сирота вважає, що після війни Україна має використовувати методи кейнсіанства для відновлення економіки. Під кейнсіанською теорією розуміється така політика, коли у кризові періоди держава активно втручається в економічний процес та стимулює попит.
«Як економіст з кейнсіанськими поглядами, я вважаю, що всі неоліберальні моделі є неконкурентними, фантасмагоричними та не виведуть нас з тієї економічної прірви, у яку ми потрапили. Стратегія економічного розвитку має включати активне регулювання процесів та будівництво інститутів. Потрібна власна промислова політика… Треба відійти від ситуації, коли в нас основні сфери — це аграрний сектор, бурштин, контрабанда на митниці, тощо», - вважає Сирота.
На його думку, перш за все Україна має відбудовувати свою промисловість та нарощувати потенціал в цьому напрямку. Однак, каже експерт, зараз українські економісти чомусь майже не пропонують подібних моделей.
«Нам потрібна промисловість. Потрібно створювати промислові кластери, які будуть інтегровані у ланцюги створення доданої вартості в Європі… І, звичайно, треба припинити мантру про «інвестиції». Ми заради фантасмагоричних інвестицій знищили свою економіку... Потрібне розуміння, що ніхто нам не допоможе, «плани Маршала» для України не є реалістичними. Захід не буде нас відновлювати. Потрібні наші внутрішні ресурси. Так, вони постраждали під час війни, але вони все одно є. Треба шукати потужні центри впливу, світові промислові хаби, та думати, що ми можемо їм запропонувати… Але те, що це має бути не аграрна економіка, не контрабанда і не якась крипта — це очевидно», - резюмував Вадим Сирота.
Україна, втім, навряд чи зможе відновитися без підтримки міжнародних партнерів. За даними МВФ, потреби у фінансуванні для повного відновлення можуть перевищувати $500 мільярдів.
Залучення іноземних інвестицій має стати елементом даного процесу. Для цього уряд повинен створити сприятливі умови для інвесторів, зокрема спростити регуляторні процедури, гарантувати захист прав власності та забезпечити прозорість у веденні бізнесу. З усім цим в країні поки що фіксуються серйозні проблеми.
Економічні стратегії для стабілізації економіки
Післявоєнна економіка України потребуватиме комплексного підходу для відновлення та стабілізації. Одним із ключових напрямів може стати управління державними фінансами. Це включає оптимізацію витрат, скорочення дефіциту бюджету та забезпечення прозорості використання коштів. Особливо важливо уникати тотальної залежності від зовнішніх запозичень і створити умови для залучення та розвитку внутрішніх фінансових ресурсів.
Модернізація державного управління має стати основою для відновлення довіри до влади. Ефективна діджиталізація, боротьба з корупцією та реформування судової системи створять сприятливі умови для бізнесу й залучення інвестицій. Змін повинна зазнати і податкова система. «Податкова диктатура» має піти в небуття. Спрощення адміністрування, зменшення фіскального навантаження на стратегічні галузі та боротьба з тіньовою економікою допоможуть стимулювати економічну активність і підвищити доходи бюджету.
Інвестиційна активність також має стати ключовим рушієм відновлення. Великі проєкти у сфері інфраструктури, енергетики та будівництва допоможуть відновити економіку, створити робочі місця й заново «запустити» регіони. Іноземним інвесторам потрібно запропонувати податкові пільги, гарантії безпеки капіталовкладень і спрощення регуляторних процедур.
Модернізація економіки вимагатиме розвитку технологічних секторів, аграрного комплексу й альтернативної енергетики. У центрі уваги має бути створення доданої вартості, переробка продукції та інтеграція у світові ринки. Зовнішньоекономічна ж політика України, скоріше за все, буде орієнтуватися на розширення співпраці з ЄС та іншими міжнародними партнерами.
Не варто забувати, що успіх економічних стратегій залежатиме від ефективної співпраці між урядом, бізнесом і міжнародними організаціями. Лише скоординовані зусилля допоможуть Україні подолати наслідки війни, стабілізувати економіку та закласти основи для сталого зростання.
Економічний експерт Юрій Гаврилечко вважає, що найкращою стратегією для української держави після війни має стати максимальна дерегуляція ринку. В якості прикладу він наводить успіхи чинного голови Аргентини Хав’єра Мілея.
«Найбільш актуальною стратегією буде та, яку зараз впроваджує в Аргентині Хав'єр Мілей. Це радикальне скорочення видатків на утримання державного апарату. Зменшення присутності держави в усіх сферах життя, і не тільки в економіці. Бо переважна кількість послуг, які надає держава, громадянам не потрібні взагалі. Вони потрібні чиновникам, які їх надають, та які отримують з цього гроші… Парламент має не продукувати нові закони, а визнавати такими, що є не чинними вже ухвалені документи. Бо в нас вже стільки наприймали, що потрібно зменшувати це в сотні разів. Дивним чином виявилося, що чим більше спрощується економіка України, тим сильніше ускладнюється регуляторна політика держави. Треба привести це до балансу. Система регуляції має бути простішою, ніж система виробництва товарів та послуг — тоді буде розвиток. Якщо буде навпаки, економіка буде занепадати. Бо на адміністрування витрачається більше коштів, ніж заробляється», - впевнений Гаврилечко.
На його думку, від цього йде розуміння, куди найкраще вкладатися після війни. Експерт впевнений, що за такою логікою найбільш інвестиційно привабливим активом стануть… політичні партії.
«Якщо ви бажаєте, щоб інтереси суб'єктів господарювання були надійно захищені, потрібно потужне парламентське лоббі», - резюмував Юрій Гаврилечко.
В якості висновків можна сказати, що відновлення економіки України після війни стане чи не найбільшим викликом за всю історію незалежності – звичайно, після відбиття російської агресії. Це вимагатиме скоординованих зусиль уряду, бізнесу, міжнародних партнерів та всього суспільства. Успіх залежатиме від здатності швидко адаптуватися до нових реалій, ефективно використовувати наявні ресурси та впроваджувати реформи. Лише за цих умов Україна матиме шанс подолати наслідки війни та побудувати сильну, стабільну і процвітаючу економіку.
Микита Трачук
