Герман Галущенко, донедавна міністр енергетики, очолив Міністерство юстиції. Парламент схвалив це призначення, проголосувавши пакетом за увесь склад уряду. Переміщення Галущенка на нову позицію аргументують його багаторічним досвідом у юриспруденції та управлінськими талантами.
Але саме це призначення, мабуть, викликає найбільше запитань. З одного боку, уряд виглядає «закритим клубом» для своїх ультралояльних чиновників, яких лише переставляють з однієї посади на іншу. З іншого боку, йдеться про реальні загрози для гальмування реформ та євроінтеграції.
UA.News розповідає про управлінську кар’єру, конфлікти та зв’язки Германа Галущенка, чому він залишається цінним кадром для Офісу президента та зберігає позиції в уряді.
Кар’єра Галущенка до посади міністра
Досвід юриста у державному та приватному секторі. Герман Галущенко — випускник юридичного факультету Львівського державного університету, має ступінь кандидата юридичних наук. На початку кар’єри встиг попрацювати у Львівській прокуратурі, на різних посадах у Міністерстві закордонних справ, а також представляв Україну у комітеті Ради Європи з питань боротьби з корупцією.
У послужному списку Германа Галущенка — досвід роботи в адміністраціях двох президентів: Леоніда Кучми (1997-2005 рр.) та Віктора Ющенка (2005-2020 рр.). У 2011-2013 роках, за прем’єрство Миколи Азарова, Галущенко працював у Міністерстві юстиції під керівництвом Олександра Лавриновича: був помічником міністра, а також очолював департамент судової роботи.
У 2014 році Галущенко тимчасово перейшов у приватний сектор, був керуючим партнером адвокатської компанії «ІЛА», а також викладав в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
У ці ж роки долучився до міжнародно-правової роботи, здійснював підготовку справ проти Росії щодо незаконного привласнення активів українських компаній у Криму. Також у складі команди міжнародних юристів брав участь у провадженнях проти РФ у Міжнародному суді ООН.
Галущенко також є членом Американської асоціації міжнародного права, арбітром від України в Міжнародному центрі вирішення інвестиційних спорів (ICSID) у Вашингтоні, виступав як арбітр Міжнародної торгової палати (ICC).
Досвід управлінця в енергетиці. З 2013-го року Галущенко перейшов працювати в енергосектор. Спочатку обіймав посаду виконавчого директора з правового забезпечення державного «Енергоатому» за керівництва Микити Константінова (нині топ-менеджера російського концерну «Росенергоатом»), потім обіймав інші керівні посади у компанії. З травня 2020 року професійний юрист Герман Галущенко став віцепрезидентом з розвитку «Енергоатому».
У цей період, як наголошували народні депутати та експерти галузі, держкомпанія зазнала 4,8 млрд грн збитків і була доведена майже до стану банкрутства, при цьому Україна імпортувала російську електроенергію. Галущенку тоді закидали некомпетентність та інші управлінські провали.
У січні 2022 року проєкт «Схеми» викрив схему розкрадання в «Енергоатомі» на будівництві Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобилі. Терміни запуску стратегічно важливого об’єкта зірвали наприкінці 2021 року. За даними журналістів-розслідувачів, на момент підписання контракту з підрядником Галущенко обіймав посаду віцепрезидента «Енергоатому».
Екскерівник Дирекції з запобігання і протидії корупції «Енергоатому» Юрій Поліщук розповідав, що Галущенко разом з іншими топ-менеджерами держкомпанії «почали впроваджувати в компанії понятійний режим управління: коли в документах пишемо одне, а насправді відбувається все по-іншому».
Керівник «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін стверджував, що «за керівництва Галущенка державний «Енергоатом» продавав електроенергію олігархам значно (часом ВДВІЧІ) дешевше ринку. Наприклад, лише за один тиждень на цій схемі «Енергоатом» подарував кампаніям Ахметова і Коломойського наших 65 мільйонів грн».
Попри критику опонентів, у 2021 році Герман Галущенко значно піднявся в управлінській вертикалі — Верховна Рада більшістю голосів схвалила його призначення міністром енергетики, де він пропрацював до липня 2025 року, до «переведення» у Міністерство юстиції.
Політичні зв’язки Галущенка
«Людина олігархів». Починаючи з 2021 року, коли Герман Галущенко очолив міністерство енергетики, у ЗМІ почали детально висвітлювати його непублічні зв’язки з впливовими політичними групами. Зазначалося, що на посаду міністра Галущенка призначили з ініціативи тоді проросійського народного депутата, а нині підсанкційного «російського агента», Андрія Деркача. У 2006–2007 роках Галущенко, очолюючи юридичну компанію, нібито співпрацював з Деркачем, коли той керував «Енергоатом». Але в офіційному досьє міністра цього не вказано. Нардеп від Євросолідарності Олексій Гончаренко під час призначення Галущенка прямо називав його «людиною олігарха Деркача».
Главу міненерго також пов’язували з помічником президента Сергієм Шефіром, який, нібито курував його роботу. Сам Галущенко заявляв, що заяви про його «зв’язки з олігархатом — абсолютний фейк».
Вплив Офісу президента. Тема неформального впливу на відомство продовжувалася і упродовж наступних років. У 2023-му українські ЗМІ писали, що енергетикою фактично керують в Офісі президента, а роботу Галущенка контролює заступник керівника ОП Ростислав Шурма, який близько 13 років пропрацював у структурах бізнесмена Ріната Ахметова.
Поза політичною боротьбою. Герман Галущенко публічно ніколи не виявляв значних політичних амбіцій. Його участь у політичному житті позначилася лише участю у керівних органах правоцентриської партії «Патріот». На президентських виборах 2019-го року «патріоти» висунули своїм кандидатом економіста Андрія Новака, котрий набрав всього 0,02% голосів.
Чим запам’ятався Галущенко на посаді міністра енергетики
Відбудова, конфлікти та корупція. Міністерська робота Германа Галущенка припала на воєнні роки, коли енергетична інфраструктура була під постійними ударами, країні не раз загрожували блекаути. Утім, оцінка ефективності відомства у відбудові енергосистеми після масованих російських обстрілів була неоднозначною.
Сам Герман Галущенко, завершуючи каденцію, написав у соцмережі: «У 2024 році після 13 масованих ракетно-дронових атак відновлено 4 ГВт потужності. Протягом 2025 року відновлено 2,2 ГВт генеруючих потужностей. Планується довести цей показник до 3,7 ГВт до кінця 2025 року. Енергосистема постійно відновлюється від наслідків військової агресії. Наразі режими роботи збалансовані, дефіциту в енергосистемі немає».
За оцінками експертів галузі, Міністерство все ж таки не впоралося із відновленням енергосистеми після російських атак. Одним із критиків відбудови енергосистеми у централізованому форматі раніше виступав очільник «Укренерго» Володимир Кудрицький. У Галущенка з ним був затяжний конфлікт, який завершився звільненням топ-менеджера енергокомпанії. Пізніше Кудрицький висловився про цю ситуацію, як про намагання міністерства перевести у ручний контроль інвестиції на відбудову енергосистеми.
Певна система прослідковувалася і в інших кадрових рішеннях міністра. Раніше проєкт «Наші Гроші» звернув увагу, що за півтора року роботи Галущенка ключові позиції в енергетиці посіли лояльні до нього люди: голова «Енергоатому» Петро Котін, голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський, голова ДП «Гарантований покупець» Андрій Пилипенко (його попередник заявляв про політичний тиск), керівник ДП «Оператор ринку» Олександр Гавва та ще кілька державних менеджерів на різних посадах.
Це не єдиний неоднозначний епізод, яким запам’ятався міністерський термін роботи Галущенка. Були також і корупційні скандали в його оточенні, зокрема у серпні 2024 року одного із його заступників упіймали на хабарі у півмільйона доларів. Той організував масштабну корупційну схему із дозволами на вивезення обладнання із зони бойових дій. Антикорупційні органи тоді не чіпали Галущенка, пояснивши, що міністр допомагав слідству.
Лобіювання та конфлікт із представниками ЄС. Галущенко особливо активно просував добудову та розширення потужностей Хмельницької атомної електростанції. Хоча у липні 2024 року антикорупційний комітет Верховної Ради виявив корупційні ризики у законопроєкті про добудову 3 та 4 енергоблоків Хмельницької АЕС.
Проєкт також критикували представники Європейського союзу. У відповідь на це Галущенко під час години запитань у Верховній Раді назвав їх «клєрками середнього звєна». Видання «Європейська правда» отримало коментар посолки ЄС в Україні Катаріни Матернової, яка заявила, що законопроєкт про добудову енергоблоків Хмельницької АЕС коштом західних донорів розроблявся без консультацій з Євросоюзом, тому той не фінансуватиме цю ініціативу.
Але українська сторона продовжила проєкт і замовила через «Енергоатом» переоцінку добудови АЕС, вартістю 28 млн грн. У Міненерго також запланували купити у Болгарії два реактори російського виробництва. Болгарська сторона у процесі обговорень відмовилася передавати це обладнання.
Проте нещодавно нова очільниця Міненерго Світлана Гринчук, яка у липні замінила на цій посаді Галущенка, заявила, що переговори з Болгарією про закупівлю російських реакторів для Хмельницької АЕС досі тривають. Оглядачі не оминають увагою той факт, що Гринчук дотепер була заступницею міністра Галущенка та його креатурою.
Завдання Галущенка у новому уряді
Припускають, що необхідність кураторства таких масштабних проєктів, як добудова Хмельницької АЕС, стала однією з причин, чому Германа Галущенка залишили в уряді, хоча й на іншій посаді.
Водночас антиреформаторський бекграунд та конфлікти, перенесені з Міністерства енергетики, тепер створюватимуть тло для діяльності Галущенка на посаді міністра юстиції. А на цій позиції він буде одним із урядовців відповідальних за євроінтеграцію та узгодженість українського законодавства з нормами ЄС.
За оцінками оглядачів, призначення Галущенка на цю посаду викликає багато застережень, враховуючи негативне ставлення до нього європейців. Адже у Брюсселі колишнього міністра енергетики сприймають, як людину, яка руйнує реформи корпоративного управління та гальмує виконання Україною вимог перед Євросоюзом.
Читайте також:
Тарас Качка: яким був його шлях до посади віцепремʼєра з питань євроінтеграції
Матвій Бідний — міністр молоді та спорту: минулі політичні зв'язки та нові досягнення
Олексій Соболєв: що відомо про нового міністра економіки, довкілля та сільгоспу
