Головатий розповів про німецьку експертизу у справі Гонгадзе
Колишній міністр юстиції Сергій Головатий розповів про результати незалежного дослідження, яке проводили в Німеччині ще на початку розслідування вбивства Георгія Гонгадзе. За його словами, експертиза не підтвердила, що передані слідству рештки належали журналісту. Водночас ці дані вже багато років залишаються предметом суперечок, а офіційні українські експертизи та інші докази давали інші висновки.
Сергій Головатий, який свого часу був міністром юстиції та входив до парламентської комісії, що займалася справою Гонгадзе, заявив, що спочатку вважав Леоніда Кучму причетним до вбивства журналіста.
За словами Головатого, на початку 2000-х він звернув увагу на суперечності у висновках експертів. Зокрема, йшлося про дослідження російської лабораторії імені академіка Іванова. Спочатку, як стверджує колишній міністр, там заявляли, що знайдені в Таращанському районі рештки не належать Гонгадзе. Через кілька місяців з тієї ж лабораторії надійшов уже протилежний висновок.
«Росія грала у власну гру», — сказав Головатий, пояснюючи, чому тоді почав сумніватися в офіційній версії. Він також заявив, що саме в той період був переконаний у причетності Кучми до злочину. Через це Головатий приєднався до Форуму національного порятунку та відкрито виступав проти тодішнього президента.
Що показала німецька експертиза
Головатий розповів, що згодом вирішив провести незалежне дослідження за межами України. За його словами, він особисто таємно передав біологічні матеріали до приватної лабораторії Genedia в Мюнхені. До Німеччини потрапили кілька зразків. Серед них були рештки так званого «таращанського тіла», які Олена Притула передала парламентській комісії. Також дослідникам передали медичну картку Георгія Гонгадзе з Тбілісі. На ній, за словами Головатого, була суха пляма крові журналіста.
Крім того, до лабораторії передали зразок крові матері журналіста Лесі Гонгадзе. Це дозволяло провести ДНК-порівняння та перевірити, чи справді знайдені рештки можуть належати її синові.
За словами Головатого, результат виявився несподіваним. Дослідження не підтвердило спорідненості між рештками, переданими Оленою Притулою, та кров'ю Лесі Гонгадзе. Водночас ДНК-аналіз сухої плями крові на медичній картці показав спорідненість із кров'ю матері Георгія. Саме цей результат, за словами Головатого, змусив його переглянути власне ставлення до справи. «Я таємно відвіз матеріали до німецької приватної лабораторії», — розповів колишній міністр.
Такі результати вже були відомі раніше
Водночас важливо, що німецька експертиза не є новою подією у справі Гонгадзе. Її результати стали відомі ще у 2001 році. У звіті Kroll, який вивчав обставини розслідування, також згадувалося дослідження німецької лабораторії Genedia. Тоді лабораторія повідомила, що зразок решток, який передали для дослідження, не збігається з кров'ю Лесі Гонгадзе. Водночас аналіз сухої крові з медичної картки показав спорідненість із матір'ю журналіста.
Але згодом ці результати стали предметом критики. Зокрема, виникло питання, чи можна було достовірно встановити походження біологічного матеріалу та чи дотрималися всіх необхідних процедур під час його передачі та дослідження. У журналістському розслідуванні «Української правди» зазначалося, що зразок, який досліджувала Genedia, міг не походити безпосередньо від «таращанського тіла».
Тому говорити, що німецька експертиза остаточно довела підміну тіла, некоректно. Вона стала однією з експертиз у великій справі, де різні дослідження та висновки свого часу суперечили один одному.
Що відомо про «таращанське тіло»
Георгій Гонгадзе зник у Києві 16 вересня 2000 року. У листопаді того ж року в Таращанському районі Київської області знайшли обезголовлені рештки чоловіка, які згодом стали центральним речовим доказом у справі. Через стан тіла провести звичайне впізнання було неможливо. Слідство та незалежні дослідники перевіряли різні ознаки, зокрема особисті речі та медичні дані. Серед доказів були прикраси, які, за матеріалами розслідування Kroll, допомагали пов'язати знайдені рештки з Гонгадзе.
Окремі деталі походження та дослідження останків протягом років ставали предметом суперечок. Саме тому справа Гонгадзе від самого початку супроводжувалася численними питаннями щодо роботи слідства, експертів та походження окремих доказів.
Чи доводить це невинуватість Кучми
Саме тут важливо відокремлювати заяву Головатого від встановлених судом фактів. Колишній міністр вважає, що вбивство Гонгадзе могло бути операцією, спрямованою проти Кучми. На його думку, таким чином Росія могла намагатися послабити українського президента та зіпсувати відносини України із Заходом.
Головатий пов'язує цю версію з політичним курсом Кучми та його відносинами із Заходом. Він стверджує, що після вбивства журналіста та так званого «касетного скандалу» позиції української влади були значно ослаблені. Однак це саме версія колишнього міністра, а не встановлений судом факт. Наявність німецької експертизи сама по собі не доводить, що до вбивства був причетний Кремль або що Кучму намагалися спеціально дискредитувати російські спецслужби.
Що встановлено щодо вбивства Гонгадзе
У 2013 році Апеляційний суд Києва визнав колишнього генерала МВС Олексія Пукача винним у вбивстві Георгія Гонгадзе та призначив йому довічне позбавлення волі. Пізніше вирок оскаржували, але у липні 2026 року Велика Палата Верховного Суду відмовилася відкривати провадження за черговою заявою Пукача. Таким чином, Пукач залишається засудженим за вбивство журналіста. Водночас питання про остаточних замовників злочину залишається однією з найбільш резонансних тем цієї справи.
Георгій Гонгадзе став символом української журналістики та боротьби за право говорити правду. Щороку 21 травня, у день його народження, в Україні вручають Премію імені Георгія Ґонґадзе журналістам, які працюють заради незалежної та якісної журналістики. У 2026 році її лауреатами стали Ольга Руденко та Михайло Ткач.
У Києві відбулася акція пам’яті з нагоди 25-річчя загибелі журналіста Георгія Ґонґадзе на Контрактовій площі.
Верховний суд виніс остаточне рішення у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Вирок Олексію Пукачу у вигляді довічного ув'язнення був залишений без змін, а касаційні скарги засудженого і потерпілого Подольського залишені без задоволення.
