У вівторок, 30 січня, Кабінет міністрів України виніс на розгляд Верховної Ради нову версію законопроєкту про мобілізацію.
Але, зважаючи на очевидні покращення, є ще багато суперечливих моментів, які викликають в українців радше нерозуміння, ніж радість від «цілісного та справедливого документа».
Що відомо про оновлений документ?
Картка документа з'явилася на сайті парламенту ввечері 30 січня. Того ж дня Міністерство оборони України опублікувало основні положення проєкту закону.
Основними дефініціями оновленого документа назвали визначеність, зручність, навченість, рівність, забезпеченість, можливість відпочити. А серед ключових пропозицій відзначили таке:
- військовий облік «для всіх»;
- визначення чіткого терміну служби на період воєнного стану;
- звільнення від військової служби людей з інвалідністю всіх груп;
- військовозобов'язані зможуть оновлювати свої дані через електронний кабінет, а для переїзду до іншого населеного пункту не потрібно буде йти до ТЦК;
- обов'язкова військова підготовка для всіх мобілізованих;
- виключення права на відстрочку від призову у держслужбовців.
За даними відомства, коментарі та зауваження до законопроєкту враховані спільно з Генеральним штабом, Урядом та народними депутатами.
Важливою точкою також є питання відстрочки. Згідно з новою версією документа, відстрочку від мобілізації матимуть:
- громадяни, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільненні зі служби у запас у зв’язку із закінченням строку військової служби, зокрема ті, хто відслужив 36 місяців (тривалість відстрочки визначатиме Ставка верховного головнокомандувача);
- громадяни, які були звільнені з військової служби після повернення з полону;
- строковики, звільнені зі служби під час дії воєнного стану (відстрочка діє шість місяців);
- здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, а також ті, хто здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий без урахування спеціальності (інтерни, докторанти).
- ті, хто був заброньований від служби відповідно до закону;
- особи з інвалідністю та ті, хто визнаний непридатним до служби згідно висновку ВЛК;
- військовозобов’язані, що мають на утриманні трьох і більше дітей (за умови, що немає заборгованості за аліментами);
- військовозобов’язані, що самотужки виховують дитину;
- військовозобов’язані, що виховують дитину-інваліда або дитину з важкою хворобою;
- усиновителі та опікуни, що мають на утриманні дітей-сиріт;
- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, чи іншим близьким родичем;
- наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ;
- військовозобов’язані, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час відбиття російської агресії, починаючи з 2014 року.
При цьому відстрочку для чинних народних депутатів та працівників правоохоронних органів не залишили.
Але, згідно з пояснювальною запискою та текстом проєкту, є і ті речі, які «перекочували» з попередньої версії документа. Зокрема, зниження призовного віку з 27 до 25 років, встановлення граничного терміну служби у 36 місяців та надання повноважень Національної поліції України щодо участі у заходах мобілізації.
Разом з тим, ТЦК зможе звертатися до суду, щоб накласти арешт на банківські рахунки та цінності у банках військовозобов'язаних, які ухиляються від проходження служби, а також для запровадження обмежень на виїзд за кордон.
У Верховній Раді новий законопроєкт представлятимуть міністр оборони Рустем Умєров та головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Проте, головним представником зазначається Умєров, а Залужний буде як співдоповідач.
Електронні повістки та робота ТЦК
Важливою з огляду на новації та нормативну базу у часі війни є стаття 22 проєкту закону. Вона стосується обов’язків громадян щодо підготовки та мобілізації.
Згідно зі статтею, громадяни України зобов’язані з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановлений час та вказане у повістці місце.
Це стосується таких категорій:
- військовозобов’язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, – на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, – до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України чи розвідувального органу Міноборони України – за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, – за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
- інші військовозобов’язані протягом 60 днів від дати початку проведення мобілізації зобов’язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста, або в ТЦК за місцем свого перебування.
Також усі вказані особи під час мобілізації мають надавати у встановленому порядку будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких він є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їхньої вартості в порядку, встановленому законом.
Громадяни, крім того, мають створити електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного чи резервіста. Туди можуть безпосередньо надсилати повістки.
Також у статті вказані вимоги до самої форми повістки. Зокрема, того, яку інформацію вона має містити:
- прізвище, ім’я по батькові та дата народження громадянина, якому адресована повістка;
- найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який видав повістку (розпорядження);
- мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- зазначення місця, дня і часу явки за викликом;
- підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку чи розпорядження;
- реєстраційний номер повістки (розпорядження);
- роз’яснення про наслідки неявки і про обов’язок повідомити про причини неявки.
Для неявки у ТЦК визначено низку «поважних причин». Серед них:
- перешкода стихійного характеру,
- хвороба громадянина,
- дії країни-агресора,
- інші обставини, які позбавили можливості особисто прибути в зазначені пункт і строк;
- смерть близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, бабусі) або близького родича його дружини (чоловіка).
Про такі причини громадянин має повідомити ТЦК та СП протягом трьох днів від визначених у повістці дати й часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Закон про мобілізацію: думки експертів
Адвокат приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини та юрист Центру надання підтримки ветеранами і їхнім родинам Роман Лихачов зазначив, що багато норм у новій версії законопроєкту про мобілізацію не надто кращі за попередні.
«Законопроєкт в цілому містить багато гарного і багато того, що на практиці не буде працювати. Це частково мертвонароджені норми, якщо брати сьогоднішнє законодавство», – вважає експерт.
За словами експерта, існують норми, для виконання яких досі немає необхідної бази. Наприклад, щодо того ж електронного кабінету, який елементарно не розроблений. Або ж судових справ щодо отримання чи неотримання повісток.
«Якщо зараз судді отримують декілька сотень, тисяч справ щодо цих обмежень, то як вони їх будуть розглядати? Вони їх читати встигати не будуть», – підкреслює Лихачов.
Прокоментував оновлений документ і український військовий та публіцист Євген Дикий. За його словами, проєкт закону не забезпечує ні справедливості, ні мобілізації.
«Почнемо зі справедливості. У проєкті, на щастя, залишено головну позитивну новацію, яку ми вже бачили у попередній версії місяць тому: встановлення граничного терміну служби 36 місяців. Однак як і в першій версії, цей термін однаковий для всіх. Тобто за місяць дискусій автори проєкту так і не змогли збагнути дуже простої речі: що 36 місяців служби у ТЦК на Львівщині, або ж діловодом стройової частини у Києві, та навіть цілком реальної бойової роботи по збиванню «Шахедів» – це абсолютно не те саме, що 36 місяців у Авдіївці або Кринках.
Напевно, життєвий досвід авторів настільки тиловий, що для них все ділиться на «служба» та «не служба», і перше видається чимось нереально-жахливим та абсолютно однаковим», – підкреслив Дикий.
Експерт зазначає, що ротація людей на «нулі» та в тилу має відбуватися у різні терміни, зважаючи на військову етику та елементарну справедливість.
«Усі ці проблеми вирішуються одним рядком, яким слід доповнити пропоновану норму про граничний термін служби – що день на «нулі» зараховується за два або за три. Це було б і про справедливість, і про реальну боєздатність, і про неодночасний дембель, адже на «нулях» кожний провів різний час, отже і демобілізувався б кожний у свій строк, а не всі однією хвилею», – вважає Дикий.
Що стосується самої мобілізації, то Євген Дикий чітко окреслює, що проєкт закону очевидно грає на руку ухилянтам. Адже з нього прибрали всі «репресивні» положення попередньої версії: штрафи за ухиляння від військового обліку, кримінальну відповідальність за відмову проходити ВЛК тощо.
«Найгірший шлях законодавчих рішень – це ухвалювати норми, які завідомо неможливо виконати в реальному житті. Однак пропонований механізм застосування навіть не покарань, а тимчасових заходів впливу щодо ухилянтів схоже саме такий – ідеалістичний, красивий, але непридатний до вжитку. Отже, законопроєкт, який покликаний вирішити проблеми невідповідності мобілізаційної системи, створеної в час коли війна вважалася неможливою, реаліям військового часу, явно не здатний цю проблему вирішити», – зазначив експерт.
Авторка: Даша Шерстюк
