За даними порталу «Діти війни», росіяни насильницькими методами вивезли щонайменше 19 546 українських дітей. На жаль, цифра продовжує зростати. І судячи з агресивної позиції росіян, без відповідного тиску віддавати цих дітей вони не збираються. Тому боротьба за їх повернення точиться на різних рівнях, зокрема міжнародному.
UA.News розпитало у експертів про суть та наслідки насильницької політики росії проти українських дітей, як держава повертає їх з депортації та окупованих територій. І чому ця тема стосується не лише правозахисників та родин, у яких росіяни відібрали дітей, а є проблемою усього українського суспільства.
20 листопада Третій комітет Генасамблеї ООН схвалив щорічну резолюцію, у якій агресію рф називають «загарбницькою війною рф проти України», і саме ця резолюція спрямована на захист та повернення депортованих дітей. Як проходило нинішнє голосування в ООН і чому ця резолюція така важлива для України?
Катерина Рашевська: Спочатку резолюція ООН стосувалася винятково окупованої Автономної Республіки Крим та Севастополя. Після повномасштабного вторгнення її довелося розширити. Річ у тім, що російська федерація повністю адаптувала свою тоталітарну політику до Кримського півострова. Переслідування, депортація цивільного населення, зокрема дітей, викорінення ідентичності – усе це вже було. Діячі російської федерації відчували себе в умовах абсолютної безкарності та ігнорування з боку міжнародного співтовариства. А тому повторювали терор вже у більших масштабах на нових окупованих територіях.
Фото: Facebook Kateryna Rashevska (ООН вересень 2023р.)Щороку ми відвідуємо ООН, щоб адвокатувати підтримку цієї резолюції. Бо насправді її щорічне голосування - це певною мірою проблема. Потрібно розуміти, що держави, яким зручно утримуватися - вони й далі продовжують утримуватися. Таким чином рух може піти у зворотному напрямку. Ми можемо втратити голоси держав, які нас підтримують, бо вони просто утримаються. Отже, є ризик, що резолюція взагалі може бути не проголосована.
Фото: Facebook Kateryna Rashevska (ООН листопад 2024р.)Дуже добре, що цього року в Третьому комітеті вона пройшла. Але результати голосування дещо тривожні: 78 проголосувало – «За», і 78 - утрималися. Це не беручи до уваги держави, які голосували проти – улюблені друзі російської федерації, включно з Білоруссю, Китаєм, Малі, Зімбабве та іншими. Вони ігнорують те, що відбувається на окупованих територіях, вбачаючи у російській федерації державу, яка може робити все що їй заманеться.
У резолюції багато згадується про українських дітей. У ній також висвітлюється і засуджується злочин депортації. російську федерацію закликають працювати і надавала відомості про таких діток, сприяти їхньому поверненню. Так само йдеться про викорінення росією ідентичності дітей, їхнє перевиховання та мілітаризацію.
Наведена верифікована інформація, відомості зі звітів, зокрема самого генсекретаря ООН, незалежної комісії ООН з розслідувань та моніторингової місії. Важливо, що все це згадується у резолюції.
[caption id="attachment_944487" align="aligncenter" width="1024"]
Фото: Секретаріат ООН у Нью-Йорку (США)Водночас варто наголосити, що багато існуючих прекрасних ініціатив про притягнення винних осіб до відповідальності розглядають окупацію Криму як контекст. Погляньте, як діє Міжнародний кримінальний суд. Ми знаємо, що росія депортувала дітей з 2014 року, і це почалося саме з окупованого Кримського півострова. Перших дітей вивозили до Республіки Адегеї та Санкт-Петербургу у 2015 році.
Але чомусь про це не згадано в ордері на арешт володимира путіна, який тоді був президентом також. Так само не лише Марія Львова-Бєлова, його теперішня дитяча уповноважена, але й попередні, починаючи з Павла Астахова та Анни Кузнєцової, робили все те ж саме.
[caption id="attachment_944545" align="aligncenter" width="800"]
Фото: путін з Львовою-Бєловою в Кремлі (березень 2022 р.)Як на процес повернення депортованих дітей та програми їхньої підтримки може вплинути прихід наступного президента США Дональда Трампа, а також його ініціатива щодо можливого заморожування війни в Україні?
Катерина Рашевська: Перше. Коли я виступала в ООН в рамках нещодавньої поїздки, то я чітко заявила, що українці не хочуть заморожувати цю війну. Українці хочуть заморожувати більше російських активів. Тому і Штати, і так само наші європейські союзники розуміють, що українці не готові поступитися.
Вони чітко бачать: якщо підтримки не буде, то ми будемо боротися тим, що є. Як казав наш колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба: «З лопатами підемо». Так, у нас існують певні внутрішні проблеми, хтось втомися, хтось не втомився, але є частина суспільства, яка буде боротися. І наші партнери це розуміють.
Друге. Коли ми говоримо у цьому контексті про різного роду зміни, наприклад, у зв’язку з приходом нової адміністрації Дональда Трампа, то у темі депортованих дітей та захисту прав дитини під час війни в Україні мало що зміниться. Поясню чому. Тому що адміністрація Трампа за його попередньої каденції була найбільш активною щодо санкціонування російської федерації за її дії. Тобто ми можемо сподіватися, що санкції залишаться.
Наступне. Якщо навіть буде скорочено фінансування National Endowment For Democracy (Донорський фонд, який зокрема фінансує деякі українські організації в сфері реабілітації та реінтеграції дітей) або USAID (Агентство США з міжнародного розвитку), про що оголосив Трамп, - це все одно не вплине на гуманітарні проєкти. Від цього не постраждають діти. Тобто можуть бути скорочені програми різного роду підтримки демократичних рухів та свободи слова, але що стосується реінтеграції та реабілітації дітей, їхнього повернення – гроші будуть. І деякі наші партнери вже отримали нові транші.
Єдина сфера, де можуть бути проблеми, і це взагалі не пов’язано з Україною, але Україна на собі це неминуче відчує – це запровадження санкцій проти Міжнародного кримінального суду (МКС). Що стає реальністю після нещодавніх виданих МКС ордерів на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу і колишнього міністра оборони Йоава Галланта.
[caption id="attachment_944505" align="aligncenter" width="1024"]
Фото: МКССША вже давно попереджали, якщо це станеться, то вони можуть накласти санкції. Трамп, до речі, вже запроваджував санкції проти Міжнародного кримінального суду. Зараз йдеться про санкціонування суду як установи, а не на його індивідуальних представників, наприклад, суддів, які виносили рішення. Це означає , що робота МКС значно ускладниться. Це стосується і належного розслідування за вже виданими ордерами на арешт за депортацію українських дітей, і видачі нових ордерів також.
Скажу, що нас про це попереджав сам Міжнародний кримінальний суд. В умовах санкцій дуже важко оперативно і швидко працювати. Це єдине, що нас страшить в адміністрації Трампа.
А якою є підтримка прав українських дітей у Конгресі США ?
Катерина Рашевська: Резолюція, що засуджує викрадення росією українських дітей, була схвалена Нижньою палатою Конгресу, її ще мають проголосувати у Верхній палаті. Ця резолюція визнає викрадення росією українських дітей злочином геноциду, і за неї проголосували одноголосно. Тобто вона отримала двопартійну підтримку демократів і республіканців.
Так само з власного досвіду скажу, що коли я відвідую Вашингтон, здебільшого зі мною хочуть зустрітися саме представники Республіканської партії.
[caption id="attachment_944472" align="aligncenter" width="1024"]
Фото: Freedom HouseЗокрема конгресмен Стів Коен, який очолює Гельсінську комісію, яка власне і розробляла ту резолюцію. Тому не думаю, що Штати скажуть: «Не повертайте ваших дітей». У будь-якому випадку жодна держава так не скаже. Дуже важко це уявити.
У Вас також нещодавно завершилася адвокаційна поїздка до Південно-Африканської Республіки. Яким чином ПАР може допомогти нам у поверненні депортованих росією дітей?
Катерина Рашевська: Це вже не перший мій візит до Південно-Африканської Республіки. Попередній відбувся минулого року. Саме тоді ми почали з'ясовувати, а що ж в цілому цікаво ПАР? Де вони нам готові допомогти?
Пам'ятаєте про Африканську мирну ініціативу (African Peace Initiative) 2023 –го року, коли лідери африканських країн, зокрема і президент ПАР Сиріл Рамафоса, приїхали спочатку до України, а потім – у росію до путіна, і пропонували своє бачення миру? Зараз ця ініціатива розчиняється у тому, що пропонує Китай, зокрема через збільшення впливу та об'єднання БРІКС.
Так от, що стосується цієї ініціативи. Ще тоді ми бачили, що повернення дітей є пріоритетом для африканських держав. Вони так бачать мир. І це не дивно. Для Південно-Африканської Республіки повернення дітей - один із пріоритетів. Про це говорив і сам президент Рамафоса.
[caption id="attachment_944510" align="aligncenter" width="1024"]
Фото: Facebook Kateryna Rashevska (Йоганнесбург. ПАР)Для ПАР дитина та її права – не просто порожня декларація. У них – одна з найдемократичніших Конституцій у світі, одна з найбільш розвинутих систем захисту прав дитини на Африканському континенті.
ПАР має власні спеціальні комісії, уповноважені відвідувати держави, зокрема, де відбуваються збройні конфлікти. Звіти таких комісій потім подають, щоб на рівні Африканського союзу державу-порушницю прав дитини, можна було надійно затиснути в лещата, щоби вона виправила таку поведінку.
Я розумію, якщо подивитися на ситуацію в Судані, ДРК (Демократичній Республіці Конго) та Центрально-Африканській Республіці, то ефективність цієї системи може багато дискутуватися. Але варто це екстраполювати на досвід усіх інших держав, і на те, як міжнародна система захисту прав дитини втрачає свою ефективність.
Доходить до того, що під час звіту спеціального представника генерального секретаря ООН з питань дітей і збройних конфліктів, щороку просто констатують, що динаміка порушень шести серйозних прав дитини знову зросла на 21%.
І в мене тоді виникає запитання: «Якщо у вас щороку зростає відсоток порушень, то, можливо, ваш моніторинговий механізм не працює? Якщо порушення не зменшуються – значить потрібно щось ще?»
Це питання також цікавить Південно-Африканську Республіку. Очевидно, що у неї величезні геополітичні амбіції на регіональному і глобальному рівні. Глобальний рівень для ПАР – це БРІКС та ООН, де ПАР вже давно мітить на крісло постійного члена Ради Безпеки у всіх варіантах її розширення. Тобто, як тільки буде це розширення ПАР, до речі, одна з перших із Африканського континенту, може посісти те місце.
Для того, щоб стати постійним членом Ради Безпеки ООН Південно-Африканській Республіці потрібно робити саме такі великі та глобальні кроки. На мою думку, саме на ПАР можна було б покласти місію щодо адвокатування інтересів українських дітей в системі ООН. Це могла б бути спеціальна резолюція щодо дітей, порушення їхніх прав, або виключно щодо повернення їх з депортації.
Також це може бути якась велика геополітична ініціатива для того, щоб повертати, возз’єднувати родини не тільки в контексті українських дітей, але й контексті інших дітей, які також розлучені із рідними у збройних конфліктах на Африканському континенті.
Південно-Африканська Республіка має такий досвід. У 2000-х роках ПАР була тимчасовим членом Ради Безпеки ООН. Саме тоді було ухвалено механізм на міжнародному рівні щодо моніторингу 6-ти серйозних порушень прав дитини в ході збройних конфліктів. Все ж таки ПАР давно доводить, що найперше чим вона буде займатися – це діти.
[caption id="attachment_944513" align="aligncenter" width="1024"]
Фото: Facebook Kateryna Rashevska (Йоганнесбург. ПАР)Коли ми говоримо про мир в Україні, я намагаюся акцентувати на тому, що для українських дітей мир - це не відсутність війни як такої. Для українських дітей мир – це створення належної системи, в якій ця війна ніколи не повториться.
Бо, якщо діти будуть постійно жити на пороховій діжці, це неодмінно відобразиться на рівні їхнього розвитку - фізичному і ментальному. Якщо діти залишаться у переважній більшості депортованими під російським контролем - це аж ніяк не сприятиме миру. Тому що ці діти не знатимуть правди: чому так трапилося, хто насправді агресор. Бо російська федерація цим успішно маніпулює.
І все ж таки якою може бути роль ПАР у поверненні депортованих українських дітей?
Катерина Рашевська: 31 жовтня 2024р. у Монреалі (Канада) під час конференції щодо звільнення всіх полонених і депортованих, представники ПАР висловили своє бажання бути однією з держав поряд з Ватиканом та Катаром, які ведуть переговори з російською федерацією про повернення українських дітей.
[caption id="attachment_944590" align="aligncenter" width="1024"]
Фото: Конференція з питань людського виміру Формули миру у Монреалі (Канада)Але варто розуміти, що окрім фізичного повернення дітей, нам ще потрібне їхнє ментальне повернення. І саме ПАР є визнаним лідером Африканського континенту, де, на жаль, уже є великий досвід реінтеграції та реабілітації дітей, уражених збройними конфліктами. Ми би хотіли вивчити цей досвід, спробувати його перейняти.
Африканці дуже прихильні, коли запитують про їхній досвід, віддають їм належну шану. Коли вони виступають в ролі повноцінного суб’єкта важливих процесів. Тому ця сфера для них - можливість показати, що вони теж щось знають, вміють, їхній досвід цінний. І ми це визнаємо. Для нас вони – рівноправні партнери, які можуть чогось навчити. З такої позиції можна ефективно комунікувати.
Питання також в тому, що я б, наприклад, не хотіла, щоб Південно-Африканська Республіка виконувала ту саму роль , що й Катар. Тобто просто давала гроші та передавала список дітей, а потім ті діти сиділи у посольстві ПАР у Москві. Так нічого не зміниться, зміниться тільки картинка і прапор. Це не покращить і не пришвидшить процес.
Проблема ж не в тому, що з росією спілкується лише Катар чи Ватикан, і треба більше таких посередників, і тоді росія поверне більше дітей. Ні - це не та математика, неправильна логіка. Проблема в тому, що російська федерація маніпулює тим, що діти перебувають під її контролем, вимагаючи різного роду документи, не випускаючи дітей разом з їхніми законними представниками, якщо опіка оформлена таким чином, що рф її не визнає.
Проблема також в тому, що росія завжди вимагає повернення дітей в родини. Подекуди у пришвидшеному темпі це можна організувати, але не кожна прийомна мама і тато готові їхати в росію, проходити всі ці опитування від ФСБ. Тому що у них уже є прийомні діти, і вони не можуть так ризикувати. Вони не погані люди, вони готові забрати цих дітей після повернення.
Загалом є дуже багато технічних моментів, які добре було би узгодити у формі обов’язкової юридичної угоди між російською федерацією та Україною через посередника. Добре було б, щоб таким посередником виступила Південно-Африканська Республіка.
Нам не потрібний новий Катар. Проблема ж не в тому, що старий поганий. Проблема в тому, що існуюча процедура не дозволяє повертати більше дітей. Але ми вдячні за те, що вона хоча б когось дозволила повернути.
[caption id="attachment_944520" align="aligncenter" width="1024"]
Фото: пресслужби Офісу омбудсманаСкільки дітей все ж таки вдалося повернути?
Катерина Рашевська: Цифри відрізняються. На сьогодні наш повноважений з прав людини Дмитро Лубінець вказує, що 1003 дитини було повернуто. Але маємо розуміти, що це діти, яких повернули з депортації та з окупованих територій, де вони були під постійним ризиком депортації. Такі дітки також часто повертаються за сприяння Катару.
Водночас російська сторона применшує цифри. Нещодавно у своєму інтерв’ю Марія Львова-Бєлова сказала, що було повернуто лише 80 українських дітей. Вона випустила бюлетень з додатком, де виписана історія кожної дитини таким чином, щоб довести, що депортації не було.
Навіть, якщо це була стовідсоткова депортація, яка вже доведена у Міжнародному кримінальному суді і ні в кого не викликає сумнівів. Навіть у такій ситуації Марія Львова-Бєлова все одно заявляє, що депортації не було. росіянам просто вигідно применшувати кількість повернутих дітей. Для нас прибільшувати точно не вигідно. Тому що нам потрібно повернути кожну дитину. Ми не можемо повернути замість Маргарити Світланку, бо про Маргариту теж будуть запитувати її рідні.
Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини.