Як Україні повернути 5 мільйонів вимушених мігрантів з-за кордону - дослідження

10 Липня 2023 17:22

Сьогодні понад 5 мільйонів українців рятуються від війни за кордоном. Без грамотної державної політики щодо повернення вимушених мігрантів Україна може зазнати значних втрат - понад 100 млрд доларів ВВП та 45 млрд доларів недоотриманих податкових надходжень у наступні 10 років. У нашому матеріалі розбираємось, чому українці не повертаються з-за кордону, від чого залежить ймовірність їх повернення на батьківщину, а також які стимули має застосовувати держава і як будувати свою політику, щоб повернути людей в Україну.

Центр економічного відновлення, громадська організація EasyBusiness за підтримки Western NIS Enterprise Fund презентували велике дослідження щодо розвитку і відновлення людського капіталу України. Аналітика стосується повернення українців з-за кордону та викликів, які стоять перед країною у зв’язку із виїздом понад 5 мільйонів осіб.

Фото: Центр економічного відновлення

Експерти представили розрахунки, як повернення або не повернення вимушених мігрантів може вплинути як на ринок праці в Україні, так і на економічне зростання зростання. Та які рекомендації слід впроваджувати уряду України разом із партнерами та громадянським суспільством, щоб цей процес був скоординованим та приносив максимальний результат.

Дмитро Ливч
виконавчий директор EasyBusiness, керівник аналітичного напрямку Центру економічного відновлення

Скільки українських біженців перебувають за кордоном

За різними даними, нині за кордоном знаходиться від 5 до 8 мільйонів українців, які були змушені тікати з України від війни. УВКБ ООН говорить про 6,3 млн осіб, які виїхали з України через війну. Тоді як Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України вказує на цифру близько 5 млн вимушених переселенців за кордоном. Останнє дослідження Громадянської мережі ОПОРА свідчить, що за кордоном нині знаходяться понад 8 млн українців. Таку ж цифру показує інформація МЗС України - станом на 21 червня 2023 року за кордоном перебуває 8 млн 177 тисяч українських громадян — близько 20% наявного населення України до 24 лютого 2022 року. Майже половина українців перебуває у трьох країнах: Польщі — 22%, Німеччині — 15% та США — 11%. Тільки 6% українців за кордоном стоять на консульському обліку. За даними Євростату, 4 млн українців у Європі знаходяться у статусі тимчасового захисту.

У своєму ж дослідженні аналітики EasyBusiness та Центру економічного відновлення на основі цих даних та інформації інших аналітичних центрів відштовхувались від цифри 6 млн вимушених українських переселенців за кордоном.

Портрет українського біженця

Згідно з аналізом Центру економічного відновлення та EasyBusiness, понад 80% дорослих вимушених мігрантів - жінки. Близько половини біженців - діти (2 -2,5 млн осіб). Близько 65% біженців мають вищу освіту, а 22% - середню спеціальну. Понад 2,1 млн українських біженців за кордоном належать до робочої сили (із них близько 1,4 млн в Європі та 0,7 млн - в рф). До повномасштабної війни рівень участі жінок-біженок у робочій силі у віці 25-49 років складав 76%.

Наразі близько 10% вимушених мігрантів не планують повертатись в Україну, ще 16% не визначились. Тобто від 860 тис до 2,7 млн українських біженців можуть залишитись за кордоном.

Якщо Україна нічого не робитиме для повернення цих людей додому, то може недоотримати близько 113 млрд доларів внутрішнього валового продукту у наступні 10 років за найбільш песимістичного сценарію. Для бюджету це означає недоотримання 45 мільярдів доларів надходжень у наступні 10 років.

Повернення цих мігрантів є важливим з точку зору забезпечення швидкого і стійкого економічного зростання: аби зростати з темпом 7% на рік до 2032 року Україні потрібно буде залучити від 3,1 до 4,5 млн осіб до робочої сили (навіть враховуючи припущення, що більша частина мігрантів планують повернутись), йдеться в дослідженні Easy Business та Центру економічного відновлення. Для зростання в 7% Україні потрібно від 17,5 до 18,9 млн людей робочої сили, тоді як прогнозована робоча сила в 2032 році складе лиш 14,4 млн осіб.

При цьому з часом бажання повернутись на батьківщину у вимушених мігрантів падає, адже люди адаптуються у новій країні, вчать мову, знаходять роботу, влаштовують освіту для дітей.

Чому українці не повертаються

Головними факторами, які найбільше впливають на повернення українців (а також і стримують їх від повернення додому) є:

Безпека (остаточне закінчення війни - важливе для 51%, припинення ракетних обстрілів - для 34%, припинення війни у рідному місті, регіоні -24%)

Інфраструктура (відбудована інфраструктура важлива для 21%)

Якість життя (працевлаштування важливе для 23%, краща якість життя в Україні - для 21%, фінансова допомога - для 9%)

Обмеження (обмеження на перебування у поточній країні - 25%, роботодавець заборонить працювати дистанційно - 1%). Цей фактор знаходиться на другому місці після безпекових питань за важливістю.

Для вимушених мігрантів безпека є найважливішим фактором. Близько 84% опитаних бажають повернутись після закінчення війни - одразу після завершення або через кілька років, або ж за умови безпечної довоєнної місцевості проживання. Згідно з опитуванням ООН, безпекова ситуація та окупація регіону є основними причинами для половини респондентів, які не планують повертатись до України.

З’ясовано, що біженці, які до повномасштабної війни проживали у північних, східних регіонах і у Києві, приділяють більше уваги питанню відсутності небезпеки при рішення повернутись назад до України. Ще один фактор - розмінування прифронтових і постраждалих від війни регіонів.

Безпека є найважливішим, але не єдиним фактором який впливає на рішення людей повертатися в Україну. Дослідники з’ясували, що люди із зони бойових дій готові повертатись з-за кордону у безпечніші регіони за умови надання допомоги з житлом, роботою і фінансової підтримки. Українці, які вже повернулись додому (мігранти і ВПО), жаліються на складні умови у місцях повернення. Це інфраструктурні питання: 65% - руйнування житла, 52% проблеми з електрикою, 25% недоступна освіта, 15% погане водопостачання. Це проблеми якості життя: 75% - проблеми із роботою, 58% - зниження темпів виробничої діяльності, 9% - брак надання державних послуг. Тож головними факторами, які сприятимуть поверненню людей в Україну, є не лише припинення війни, а і розвиток економіки, відбудова інфраструктури й житла.

Наступним по важливості фактором повернення в Україну є інфраструктура. Для 70% вимушених мігрантів цей фактор є важливим при прийнятті рішення щодо повернення в Україну. Це доступність електро і водопостачання, доступ до медицини, доступ до свого або альтернативного житла, а також доступ до освіти. Остання - є найбільш поширеною потребою для біженців із дітьми. А наявність житла є важливим чинником до повернення в Україну для мігрантів із зони бойових дій, вони найбільше потребуватимуть підтримки держави у відбудові або отриманні житла і це найбільше сприятиме поверненню.

Дослідники кажуть, що настрої громадян щодо інфраструктури різняться залежно від того, чи проживали вони в відносно безпечних регіонах або в тих регіонах на яких зараз відбувається активні бойові дії, або в яких відбувалися бойові дії раніше і вони були деокупованими.

Третій фактор, який може сприяти поверненню українців з-за кордону - якість життя. Цей чинник залежить від рівня доходів, можливостей для економічного розвитку і реалізації.

Більшість вимушених мігрантів до виїзду за кордон працювали за наймом або були підприємцями (разом 70%). Можливості для працевлаштування, а особливо добре оплачувана робота і відносно вищий рівень життя в Україні, стимулюватимуть українців повертатись. Однак із плином часу усе більше вимушених мігрантів знаходять роботу за кордоном, що не сприяє їх намірам повернутись, особливо серед висококваліфікованих кадрів.

Опитування показують, що українці, які повертались у свої домівки, говорили про відсутність можливості заробити на життя, що може прямо вплинути на бажання повертатись з-за кордону.

Від чого залежить ймовірність повернення українців додому

Ймовірність повернення вимушених мігрантів в Україну прямо залежить від тривалості перебування за кордоном. Якщо у березні 2022 року майже 21% людей не планували або вагались повертатись в Україну, то наприкінці 2022 року ця частка складала вже 26%. Зросла і частка людей, які не можуть чітко визначитись щодо повернення (із 10% до 16%) - це свідчить про зміну думки тих, хто планував повертатись до більш невизначеної позиції.

Фактори, які сприяють зміні намірів щодо повернення, це - працевлаштування, освіта для дітей, вивчення мови, тобто інтеграція в іншій країні. Тож чим довше українці перебувають за кордоном, тим краще адаптуються і тим менше воліють повертатись в Україну.

Можливі сценарії повернення українців

На сьогодні існує три сценарії повернення українців.

Перший - коли людям продовжують статус вимушеного мігранта. У 2022 році була прийнято директива ЄС про надання статусу вимушених мігрантів на три роки, у 25-му році цей статус закінчиться і люди, які перебувають за кордоном, отримують міжнародний захист згідно Конвенції ООН. В такому випадку люди будуть залишатися все довше і довше за кордоном.

Другий сценарій - коли люди стають трудовими мігрантами і працевлаштовуються в країнах ЄС або будь-яких інших країнах-партнерах, де вони знайшли для себе краще життя. Нині політика різних країн ЄС відрізняється, деякі - спрощують умови працевлаштування, деякі - навпаки стають більш жорсткими. І зараз складно прогнозувати, як цей процес буде відбуватись у майбутньому.

Третій сценарій є найбільш бажаний для України - це повернення українців додому або зараз або після закінчення повномасштабної війни. Міжнародний досвід говорить про добровільне або примусове повернення громадян. Україна у державній політиці скоріше керуватиметься добровільним поверненням.

Проблема полягає у тому, що країни ЄС зацікавлені в інтеграції українських вимушених мігрантів після закінчення статусу тимчасового захисту, враховуючи їх кваліфікацію, середній вік, а також культурну близькість. Тому в інтересах України налагодити діалог із ЄС щодо питання добровільного повернення українців.

Міжнародний досвід повернення громадян

Україна не єдина зіштовхнулась із масовим виїздом людей за кордон. Загалом є понад 26 подібних кейсів, як різні країни працювали над поверненням громадян. У цьому дослідженні аналітики проаналізували три приклади: досвід Ізраїлю, досвід Сирії та досвід Югославії.

Якщо говорити про результати югославського досвіду - то близько 75% мігрантів повернулись до однієї із країн колишньої Югославії, проте не слід забувати, що після закінчення війни німецький уряд скасував дозволи на тимчасовий захист, що стимулювало людей повертатись додому.

Що стосується сирійського досвіду, то завдяки жорсткій політиці уряду Туреччини (примусова депортація та тиск на мігрантів) близько 500 тисяч людей повернулись до Сирії.

Однак, на думку аналітиків, Україні слід покладатися на досвід Ізраїлю, який завдяки певним стимулам зумів повернути 3,5 млн людей. Влада Ізраїлю надає значну допомогу в інтеграції євреїв з інших країн - безкоштовний квиток до Ізраїлю, фінансова допомога, субсидії на оренду житла, медстрахування, субсидії на освіту, податкові кредити та знижки, нижчі ставки іпотеки, тощо. Утім, дослідники наголошують, що стимули щодо повернення мають бути запроваджені для усіх жителів України, а не тільки тих, хто повернувся з-за кордону.

5 принципів ефективної політики щодо повернення громадян

Команда Easy Business і Центр економічного відновлення запропонували 5 основних принципів ефективної політики щодо повернення українців з-за кордону.

Перший принцип - це дипломатична співпраця. Для цього слід продовжувати роботу з країнами-реципієнтами (щодо даних про біженців, щодо стимулів, щодо заохочення, а також збереження контакту вимушених мігрантів з Україною).

Другий принцип - формування політики, яка базується на основі даних. Зараз навіть оцінка числа людей, які знаходяться за кордоном, відрізняється у різних організацій. Для грамотної політики щодо повернення людей Україні слід зрозуміти, скільки саме людей зараз за кордоном, який їх соціально-демографічний зріз, чим вони займаються за кордоном, яка мотивація повернутися, а яка мотивація залишатися за кордоном. І на основі цих даних слід формувати політику.

Третій принцип - це є ефективна координація зусиль. Зараз в Україні є велика кількість центральних органів виконавчої влади, а також проекти міжнародної технічної допомоги, аналітичні центри, які працюють над питанням роботи з вимушеними мігрантами. Але ця політика і діяльність має бути скоординована - для цього може бути створена міжвідомча робоча група.

Четвертий принцип - орієнтація на міжнародний досвід. Подальший глибокий аналіз міжнародних кейсів щодо повернення людей, використання стимулів, що були використані Ізраїлем. А також комунікаційна підтримка.

П'ятий принцип - розподіленість у часі. Реалізація відновлення інфраструктури та економічних можливостей залежить від тривалості війни та вимагатиме великих коштів в рамках відновлення. Тому заходи щодо стимулювання повернення українців мають бути розподілені в часі: до закінчення війни інформаційно-комунікаційна робота, а після - стимулюючі заходи.

Головні рекомендації владі щодо повернення українців

Експерти Easy Business і Центру економічного відновлення також розробили низку рекомендацій владі щодо повернення українців.

Перший блок - аналітично-комунікаційна робота.

Другий блок - забезпечення базових потреб. Щоб українці повертались, слід забезпечити доступ до інфраструктури (для життя і роботи, а також розвитку). Тому тут державі важливо забезпечувати якісну відбудову деокупованих територій, а також розвиток більш безпечних регіонів.

Третій блок - впровадження заохочувальних стимулів. Це можуть бути певні матеріальні стимули, безкоштовні квитки, допомога з житлом, освіта, якість життя, стимули щодо підприємництва. Однак ці стимули не повинні носити дискримінаційний характер.

Аналітики наголосили, що Україні особливу увагу слід звернути на стимули щодо розвитку підприємництва. Адже українці за кордоном ходять на роботу, працюють, дізнаються щось нове, спілкуються з іншими людьми, розуміють, як працює інша система. І вони можуть привнести в Україну певні ноу-хау.