Конкуренція на європейському ринку для українських експортерів стає більш жорсткою. Наші компанії втрачають головну перевагу – можливість торгувати за нижчою ціною. Вже у найближчі роки, при ввезенні товарів на ринок ЄС, будуть платити спецмито за порушення екологічних норм. І ці вимоги посилюватимуться. Яким "зеленим" та соціальним стандартам повинні відповідати українські експортери та проекти, які претендують на інвестиції? Та як загалом розподілятимуть ресурси на відбудову України? Детальніше читайте у матеріалі UA.NEWS.
Євросоюз проти "брудного" імпорту
"Йдеться про 20% українського експорту. Товари, які підлягають цьому оподаткуванню з 1 січня 2026 року – це чавун, сталь, алюміній, цемент, добрива і електроенергія. Йдеться про те, що в Україні податок на викиди вуглецю є дуже низьким. Теоретично це робить українські товари більш конкурентоспроможними. Але Європа не хоче допустити такого витоку вуглецю, і тому вона запроваджує мита для ввезення таких товарів", - пояснила Євгенія Афанасенко, головна радниця Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) з екології та стійкого розвитку під час форуму ISF2023.
"Це означає, що податки будуть текти не в український, а в європейський бюджет, - наголошує Афанасенко - тому важливо, щоб держава і компанії почали готуватися до цього процесу вже зараз".
В Україні експерти виділяють 5 секторів, які є основними джерелами парникових газів: енергетика, будівництво, транспорт, відходи і сукупний сектор (сільське та лісове господарства, землекористування).
"На 2021 рік, згідно з оцінками НБУ, інвестиції для досягнення Україною кліматичних цілей становили $102 млрд. Зараз ці інвестиції можуть бути більшими", - каже Афанасенко.
Кожен проект, який претендує на фінансування має продемонструвати виконання усіх вимоги щодо екологічних, соціальних та управлінських стандартів. Окрім того, міжнародні інституції мають і власні вимоги. Наприклад, ЄБРР багато років впроваджує власну енергетичну стратегію та постійно її оновлює.
"Ми взагалі не фінансуємо проекти, які прямо чи опосередковано пов'язані з вугіллям. Наприклад, ми не можемо фінансувати навіть закупівлю вагонів для транспортування вугілля. Що стосується інших видів палива, наприклад, газу, то інвестори банку теж дуже негативно ставляться до цих проектів. І щоб отримати на такі проекти фінансування треба виконати дуже багато вимог, насамперед щодо національної дорожньої карти декарбонізації", - пояснює головна радниця ЄБРР.
Загалом усіх заявників на фінансування оцінюють на відповідність Паризькій кліматичній угоді, насамперед щодо пом'якшення наслідків зміни клімату. А також бізнес-проекти мають довести свою адаптацію та стійкість до різних катаклізмів: повеней, пожеж , землетрусів та інших кліматичних змін.
Загалом є довгий перелік вимог, обов'язкових для європейських, а незабаром - для українських проектів, які просять фінансування. Насамперед цей процес врегульовують Угода про Асоціацію з ЄС, Паризька кліматична угода, програми Європейської зеленої угоди та інші екологічні і соціальні стандарти міжнародних фінансових інституцій, а також стандарти ESG (екологічного, соціального та корпоративного управління).
Сигнал від НБУ
Звісно, відповідати усім цим стандартам – витратно з точки зору фінанасових та людських ресурсів. Але іншого шляху немає, якщо Україна хоче отримувати кошти на відбудову економіки.
"Вже було анонсовано запровадження фонду Ukraine Facility на 50 млрд. євро. на період з 2024 до 27 року. Для макроекономічної підтримки та підтримки приватних і публічних інвестицій у зелене відновлення України. Це величезні кошти, які можуть допомогти нашому бізнесу відбудовувати зруйноване або реконструювати, оновлювати, застосовувати інновації до того, що потрібно змінити, аби відповідати цим стандартам", - розповідає перша заступниця голови Нацбанку України Катерина Рожкова.
НБУ вже керується відповідними директивами. Найбільш важливі – запровадження фінансової звітності, вимоги до розкриття інформації, як фінансових так і нефінансових установ, розкриття інформації щодо кліматичних бенчмарків, а також управління ESG ризиками.
"Ми хочемо бачити у стандартах корпоративного управління політику з управління ESG", - наголошує Рожкова.
За її словами, Нацбанк працює над оновленням політики, планує провести опитування та оцінити український банківський сектор з точки зору ESG-ризиків.
"На основі цього аналізу ми будемо запроваджувати вимоги щодо зниження ESG ризиків у банківському секторі. Сподіваюся, що в подальшому ми також будемо готові для проведення стрес-тестування банків з точки зору впливу на них ESG ризиків. У ЄС вже частково здійснюють таке стрес-тестування банківського сектору. По суті, визначається стійкість банківської бізнес-моделі з точки зору впливу на неї цих ризиків. Для цього здійснюється оцінка і аналіз кредитного портфеля банків, тобто, бізнес-моделей і проектів позичальників", - розповідає Катерина Рожкова.
Оскільки фінансовий сектор розподіляє ресурси, то НБУ планує вибудувати таку політику, щоб ресурси виділяли на проекти, які розвиваються і будуються відповідно до стандартів ESG.
"Ми будемо змушувати банки або відмовлятися від проектів, які відверто несуть величезні ризики, наприклад, для навколишнього середовища. Це можуть бути природні або соціальні ризики. Або ж робити ці ресурси для компаній дуже-дуже дорогими. Тобто, завдання – ускладнити життя тому бізнесу, який не відповідає стандартам ESG", - пояснює Катерина Рожкова.
Звісно, ці зміни відбуватимуться не зараз, не в умовах війни. Керівництво НБУ говорить про перспективу у кілька років. Крім того, це - процес загальнодержавного рівня. Політика ESG має бути центральною і генеральною лінією урядової політики, оскільки вона охоплює велику кількість різних регуляторів.
Також для переходу на високі стандарти важливо впровадити таксономію Європейського Союзу. Йдеться про затвердження переліку галузей та видів діяльності, завдяки якому видно наскільки той чи інший вид діяльності є соціально та екологічно відповідальним, або він є шкідливим і може нести ризики.
"Це, по суті, інвентаризація різних видів діяльності і присвоєння їм різних кодів. Це є дуже важливим елементом", - наголошує Рожкова.
Поступок для України не буде
Українські виробники, які вже працюють на європейському ринку та слідкують за змінами у законах Євросоюзу, застерігають - порушення екологічних стандартів з кожним роком буде обходитися дорожче. Для прикладу, ціна квот на СО2 – вже зростає і буде зростати.
"З 2026 року, коли CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism - Прикордонний механізм регулювання вуглецевих викидів) буде діяти в повному обсязі, а він буде, ми від цього нікуди не дінемося. Ще додадуть до ETS (система торгівлі викидами ЄС) транспортні засоби…І навантаження на компанії буде дуже велике. З одного боку – це ризик, 100% ризик. Але тільки для тих, хто не здатний трансформуватися. З другого боку – це можливість. Якщо компанія обирає шлях трансформації, то і витрати, і та ціна, яку компанії змушені були сплачувати, - це джерело окупності інвестицій. І тут стейкхолдер – влада Євросоюзу- зробила досить потужну стимуляцію", - вважає Віталій Коваленко, директор департаменту сталого розвитку і екологічного менеджменту Metinvest.
Представники бізнесу наголошують, що не ставити вимоги про кліматичні зміни та декарбонізацію на верхівку усіх стратегічних рішень – неправильно. Бо у такому випадку підприємства не матимуть перспектив стійкого розвитку.
Віталій Коваленко розповідає, що стратегія Metinvest побудована, виходячи з перспектив членства України в ЄС: "Ми прогнозуємо, якщо навіть в 2030 році Україна стане повноправним членом ЄС, а ми взяли для себе такий дедлайн. Дивлячись на практику Румунії та Болгарії (найменш економічно сильних з усіх країн ЄС) бачимо, що для них не має жодних поступок. Вони платять СО2 по повній програмі і нікого не цікавить, який у вас ВВП на душу населення, яка у вас потужність промисловості. Всі платять однаково. Тому ми повинні готуватися до цієї реальності".