15 липня 2025 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, який очолював Кабмін з 4 березня 2020-го, написав заяву про відставку. Разом із ним завершується ціла епоха в історії українського Кабміну.
Його майже 5,5 років на посаді стали абсолютним рекордом серед керівників українських урядів за весь час незалежності. Щобільше: каденція Шмигаля випала на найбільш буремні часи в новітній історії.
Пройшовши випробування пандемією COVID‑19, початком повномасштабної війни та масштабними внутрішніми трансформаціями, Шмигаль при цьому примудрився навіть зберегти які-неякі рейтинги суспільної довіри. Він запам'ятався, звичайно, абсолютно не найкращим, але і точно не найгіршим прем'єром незалежної України.
Але хто ж з попередників вже майже відставного прем'єр-міністра тримався на цій посаді найдовше? UA.News підготувало перелік сімох політичних «довгожителів» Кабміну української держави, які — звичайно, після Шмигаля — перебували на цій посаді довше за усіх. Детальніше — в нашому матеріалі.
Микола Азаров: майже 4 роки (11 березня 2010 — 28 січня 2014)
Микола Янович Азаров очолював уряд під час президентського терміну Віктора Януковича. Його прем’єрство відзначалося збереженням умовно-проросійського вектору, але водночас за широких фінансових домовленостей та кооперації із Заходом.
Уряд Азарова взяв курс на закріплення співпраці з МВФ, водночас продовжуючи імпорт газу з Росії, що викликало аргументовану критику щодо енергетичної залежності. У листопаді 2013 року саме уряд Азарова призупинив процес підписання Угоди про асоціацію з ЄС — це була подія, яка стала безпосереднім каталізатором Революції гідності.
Протести, які розгорнулися внаслідок цього рішення, змусили Азарова подати у відставку наприкінці січня 2014 року. Після завершення каденції очільника уряду та перемоги протестувальників на Майдані він утік до Росії та потрапив під санкції ЄС та США. В Україні Азарова звинувачують у корупції та розкраданні державного бюджету. З іншого боку, уряд Азарова підвищував соціальні стандарти та утримував стабільний валютний курс.
Микола Янович також запам'ятався як людина, яка постійно продукувала меми та кумедні ситуації через погане знання державної мови. Українці досі з гумором згадують його славнозвісних «кровосісів» та «потняків податків».
Віктор Янукович: 3 роки 5 місяців (21 листопада 2002 — 5 січня 2005 + 4 серпня 2006 — 18 грудня 2007)
Перед тим як стати президентом у 2010-му, Віктор Янукович очолював Кабмін ще у 2002 році. Цей період відзначався політичною нестабільністю та очевидним ухилом влади в бік Росії, що стало наслідком «касетного скандалу». Водночас це був час економічного зростання України — ледь не вперше після важкої трансформаційної кризи 90-х.
Але під тиском Помаранчевої революції після перемоги останньої Янукович був змушений піти у відставку. Цей перехідний період на посаді приготував ґрунт для його подальшого повернення у велику політику. Адже саме Януковича Кучма вважав своїм наступником та «готував» його в кріслі очільника Кабміну. Після втрати прем’єрства та програшу на президентських виборах Янукович ще раз ненадовго очолив Кабмін у 2006, але згодом став опозиціонером та зосередився на підготовці до президентських перегонів, врешті-решт перемігши на них у 2010 році.
Як зазначалося вище, період з початку нульових і до приблизно 2008 року відзначився як час економічного зростання. Разом із тим до уряду виникали питання стосовно корупції, тіньових схем постачання газу з РФ, тощо.
Володимир Гройсман: 3 роки 4 місяці (14 квітня 2016 — 29 серпня 2019)
Володимир Борисович Гройсман, керівник із багатим досвідом на місцевому рівні (багато років був мером Вінниці), прийняв прем'єрство в надзвичайно непростий період. Він активно працював над децентралізацією: за його каденції були утворені сотні об’єднаних територіальних громад (ОТГ), внаслідок чого доходи місцевих бюджетів зросли 2-3 рази.
Крім того, уряд Гройсмана стабілізував макроекономічну ситуацію. За його каденції ВВП країни демонстрував зростання, зросла також мінімальна і середня зарплати, а золотовалютні резерви повернулися до домайданного рівня. Також ще до «великого будівництва» Зеленського Гройсман розпочав масштабне будівництво та ремонт доріг. Водночас кабінет Гройсмана активно критикували за недостатню підтримку малого бізнесу, затримки в судовій реформі та болісний тарифний тиск на населення, а також за ситуацію навколо валютних позик. Все це викликало суспільне невдоволення.
При цьому його діяльність на посту характеризується як доволі зважена й технократична. Володимир Борисович не мав особливих політичних амбіцій, не дуже любив публічні виступи, а тому й не запам'ятався якимись особливо гучними скандалами чи курйозними висловлюваннями, хоча й подекуди ставав героєм мемів через «баржу з кавунами» чи те ж саме будівництво доріг.
Юлія Тимошенко: 2 роки 10 місяців (24 січня — 8 вересня 2005 + 18 грудня 2007 — 4 березня 2010)
Юлія Володимирівна Тимошенко — легенда української політики та єдина жінка-прем’єрка в історії України. Тимошенко вперше обійняла цю посаду у 2005 році, на хвилі Помаранчевої революції, в якій ЮВТ брала активну участь. Але через низку складнощів і конфліктів вона доволі швидко пішла з крісла очільниці Кабміну.
Втім, у 2007–2010 роках Тимошенко повернулася до прем’єрства з програмним курсом на енергонезалежність, антикорупційні реформи, активну роль держави в економіці, соціальну підтримку («Юліна тисяча»), тощо. Її уряд ініціював реформу газової сфери, спрямовану на зменшення монополії російського «Газпрому», та активно лобіював приватизацію держпідприємств. Окрім цього, Юлія Володимирівна підтримувала свою популярність серед простих і переважно бідних верств населення (знаменитий прошарок сільських «бабусь», які завжди «за Юлю») завдяки соціальним програмам.
Втім, постійна політична боротьба з депутатськими групами, конфлікт із президентом, звинувачення у зловживаннях владою та проблеми з економічною стабільністю (інфляція, дефіцит бюджету, тощо) знизили довіру до уряду Тимошенко. Наприкінці її прем’єрства Янукович здобув перемогу на виборах, що призвело до зміни уряду та завершення каденції ЮВТ, яка згодом опинилася в тюрмі.
Складно описати в кількох рядках, чим запам'яталася країні Юлія Володимирівна. Ця тема заслуговує окремої великої статті. Її стиль і зовнішній вигляд (культова коса на голові) стали іконою, але й приводом для тролінгу. Її дуже багато критикували за непрозорі та невигідні газові контракти з Росією. Тимошенко також часто висміювали за надмірну «жіночу» емоційність та постійні політичні кульбіти — наприклад, перехід від союзниці Ющенка до ситуативного альянсу з Януковичем у 2009-му.
Валерій Пустовойтенко: 2 роки 5 місяців (16 липня 1997 — 22 грудня 1999)
Часи, коли Валерій Павлович Пустовойтенко керував урядом, припали на середину та кінець першого терміну Леоніда Кучми. Він продовжив курс на ринкові реформи, активізував бюджетну та податкову політику в напрямку стабілізації економіки, але водночас критикувався за недостатню соціальну підтримку населення.
Однією з найбільш резонансних ініціатив стала угода з Росією, згідно з якою Україна віддавала свої ракети в обмін на списання частини боргів за газ. Символічно, що цими самими ракетами 23 роки потому РФ обстрілювала Україну. Як би там не було, але історія викликала критику з боку патріотичної спільноти, Заходу й Міжнародного валютного фонду. Під тиском міжнародних партнерів та внутрішніх конфліктів у 1999 році Пустовойтенка змінив Віктор Ющенко.
У пам'яті народу прем’єрство Валерія Павловича Пустовойтенка залишилося як епізод певного зрушення й поступового наближення до економічних стандартів Заходу. Водночас він потрапляв у скандали через «розпил» державних тендерів: зокрема, на інфраструктурні проєкти, які так і не були реалізовані. Також його уряд критикували за корупцію і «клановість» — саме при Пустовойтенко відчутно посилився вплив регіональних бізнес-груп на загальнодержавну політику.
Арсеній Яценюк: 2 роки 2 місяці (27 лютого 2014 – 14 квітня 2016)
Призначений негайно після втечі Януковича й перемоги Революції гідності, Арсеній Петрович Яценюк став головою Кабміну у критичний момент: постмайданна криза та початок російсько-українського збройного конфлікту. Його уряд провів комплекс екстрених заходів та розпочав низку реформ. Почалося впровадження е-декларацій, після серйозного обвалу згодом стабілізувався курс гривні, запроваджувалися нові моделі держуправління, тощо.
Водночас спроби непродуманих реформ у сфері енергетики та невигідні умови співробітництва з МВФ призвели до стрімкого зростання тарифів, що викликало широке невдоволення та ненависть населення. Уряд Яценюка характеризувався також «десантом іноземців», що також породжувало нерозуміння народу: мовляв, «нами керують якісь європейські та грузинські гастролери». Через недовіру й тиск суспільства, конфлікти з президентом Петром Порошенком, а також через численні корупційні скандали Яценюк оголосив про відставку у квітні 2016 року.
Cпогади українців про каденцію Арсенія Петровича переважно негативні. Його епоха характеризується стрімким та різким погіршенням якості життя, обвалом курсу національної валюти і при цьому зростанням цін у платіжках у багато разів. Деякі громадяни з цього приводу навіть жартували, що «у Сєні рейтинги падають швидше, ніж курс гривні». Окрім цього, Яценюк також широко відомий мемною фразою «якщо куля в лоб — то куля в лоб», сказаної зі сцени Майдану. Це подарувало експрем'єру ще одне прізвисько: «Кулявлоб».
Анатолій Кінах: 1 рік 6 місяців (29 травня 2001 – 21 листопада 2002)
Анатолій Кирилович Кінах зайняв пост прем’єра у буремний період другого терміну Кучми напередодні парламентських виборів. Його уряд в цілому продовжив практики попередників та фокусувався на макроекономічній стабілізації, партнерстві з ЄС та РФ, а також та покращенні бізнес-клімату.
Проте через відсутність чіткої парламентської підтримки Кабмін не спромігся просунути ключові реформи, особливо в системі держуправління й судочинства. Після парламентських виборів, які забезпечили значну перевагу Партії регіонів, Кінаха замінили на Януковича.
Його прем’єрство запам’яталося прагненням узгодити інтереси влади та бізнесу, але без системного прориву. Також Анатолія Кириловича подекуди звинувачували у надмірній лояльності до тодішньої влади, а журналісти жартували, що він «найбільш непомітний прем'єр в історії України». З іншого боку, це один із небагатьох очільників Кабміну, якого практично не зачепили якісь великі корупційні скандали.
Резюмуючи, після Дениса Шмигаля, який відзначився рекордним терміном перебування на посаді, найбільш тривале прем’єрство належало Миколі Азарову — майже 4 роки. Далі йдуть Янукович, Гройсман, Тимошенко, Пустовойтенко, Яценюк і Кінах.
Кожен із них вніс свій внесок у розвиток української державності, реформ та внутрішніх трансформацій. Дехто з прем'єрів залишився в історії та пам'яті українців лише завдяки конфліктам і скандалам, інші ж асоціювалися з відносним покращенням, стабільністю чи модернізацією економіки.
Лише аналізуючи минуле, можна краще оцінити спадок кожного керманича, а також зрозуміти виклики для наступних поколінь посадовців.
Читайте також:
Президентський люкс: чим займалися українські президенти по завершенні каденції?
