В понеділок, 21 липня, в приміщеннях Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) пройшли масові обшуки. Їх проводила СБУ за підозрою щодо співпраці окремих представників вищезгаданих органів з РФ.
В антикор-органах відмітили, що обшуки сталися без санкції суду. Однак їм відповіли, що оскільки справа стосується національної безпеки та потенційної державної зради, то порушення закону тут немає і такі обшуки є легальними.
Крім наведених підозр, у хід пішов також цілий спектр різних звинувачень: від участі в ДТП до торгівлі забороненими речовинами. А у вівторок, 22 липня, Верховна Рада проголосувала за законопроєкт 12414, який фактично забирає у НАБУ і САП усі їхні ключові повноваження.
В самих цих органах вже оцінили події як політичний тиск та заявили, що влада, можливо, готується до повної ліквідації антикорупційних структур. Частина представників громадянського суспільства, пов'язані із антикорупціонерами активісти, а також деякі політики і депутати вже розкритикували дії СБУ. Вони вбачають у цьому тиск влади та бажання останньої або взяти ці силові структури під свій контроль, або взагалі розправитися з ними. Занепокоєння висловили також представники країн G7 та ЄС.
Загалом ця ситуація є абсолютно нетривіальною та породжує цілий спектр домислів та теорій. Що ж насправді стоїть за вчорашніми подіями? Агентство UA.News розбиралося в питанні.
Позиція влади vs позиція НАБУ
Представники СБУ та Офісу генпрокурора стверджують, що про жодне політичне чи будь-яке інше замовлення в даному випадку не йдеться. За їхніми словами, розслідується можливий вплив країни-агресорки на антикорупційні структури України. Служба безпеки займається «нейтралізацією» цього впливу.
Зокрема, в спецслужбі кажуть, що деяким детективам НАБУ інкримінують державну зраду через зв'язки з РФ. Окрім цього, їх підозрюють у незаконній торгівлі з Росією (в тому числі забороненими наркотичними речовинами), а також у корупційних діях на користь українських олігархів.
За попередньою інформацією, вже вдалося зафіксувати факти неофіційного впливу російських спецслужб на детективів Бюро. Силовики наголошують: такі випадки є непоодинокими.
«Зокрема, один з детективів передавав ворогу секретні дані через оточення Януковича. Інший зрадив державу та вів незаконний бізнес з РФ, сьогодні його затримала СБУ», — йдеться у повідомленні спецслужби.
Станом на вівторок, 22 липня, слідчі дії проти антикорупціонерів продовжуються. Окрім цього, у Верховній Раді сьогодні ухвалили законопроєкт про обмеження повноважень НАБУ та САП. Про це повідомив нардеп Ярослав Железняк, який захищає антикорупційні органи.
За словами народного обранця, в уже ухвалений за основу законопроєкт під номером 12414, який вносить зміни до Кримінального кодексу, хочуть внести нові правки. Завдяки ним Бюро фактично стане підпорядковуватися генеральному прокурору, а під час дії правового режиму воєнного стану справи НАБУ зможуть передаватися іншим правоохоронним органам. САП же, за словами Железняка, завдяки цьому закону перетвориться на «весільних генералів».
В самих антикорупційних органах вже також офіційно розкритикували документ. Втім, це не завадило нардепам в експрес-режимі проголосувати за цей документ 263 голосами «за».
Деякі політичні та юридичні експерти підтримали дії Служби безпеки та закликали повністю розформувати НАБУ. Інші ж вважають, що СБУ не стала б самостійно проводити таку масштабну операцію без вказівки зверху, і звинувачують владу в спробах ліквідації антикорупційної інфраструктури.
Самі антикорупціонери рішуче спростовують усі звинувачення. Також детективи зазначають, що втручання СБУ зриває важливі розслідування Бюро і САП, а також може призвести до «зливів» зацікавленим особам. В свою чергу, Служба безпеки запевнила детективів та громадськість, що ніякі дані про розслідування антикорупціонерів не будуть «злиті» в жодному вигляді.
СБУ проти НАБУ: що відбувається насправді
Загалом є дві основні версії, які пояснюють події довкола антикорупційних органів. Перша — офіційна, вона відома і озвучена публічно представниками СБУ та іншими силовиками. Згідно з нею, відповідні органи, створені після подій 2014 року при безпосередній участі західних партнерів України, насправді могли працювати в інтересах Москви та займатися, окрім цього, різними корупційними та фінансовими оборудками.
Варто зазначити, що до діяльності НАБУ і САП дійсно існує безліч питань. Перш за все — стосовно їхньої ефективності та можливих корупційних інтересів у розслідуваннях.
Ще до великої війни частина експертної спільноти називала антикорівців всього лише інструментом контролю над українськими елітами та владою з боку західних партнерів. Казали, що насправді у них немає жодного інтересу в реальній боротьбі з корупцією — натомість є задача створювати досьє на всіх ключових діячів українського політикуму та бізнесу. Хоча звинувачення стосовно роботи в інтересах Кремля, схоже, звучать вперше.
Втім, є і друга версія. Вона полягає в тому, що вся ситуація довкола НАБУ і САП є частиною операції влади по ліквідації незалежних від неї силових органів, які до того ж можуть представляти потенційну небезпеку для неї в майбутньому. Чудовий приклад — п'ятий президент Петро Порошенко, який після програшу на виборах став фігурантом десятків корупційних справ і сьогодні перебуває під перманентною загрозою арешту та/або санкцій. В широкому ж сенсі це спроба остаточно взяти під контроль весь силовий блок управління державою.
Ще 12 липня видання UA.News з посиланнями на власні джерела у владних колах повідомляло, що у Зеленського хочуть ліквідувати незалежність НАБУ та вже розпочали відповідну підготовчу кампанію. Локальна причина — гучні справи проти високопосадовців, пов'язаних з чинною владою (кум президента Чернишов, Стефанішина та кейс довкола АРМА, тощо). Глобальна ж — у тому, що антикорупційні структури непідконтрольні або як мінімум не до кінця підконтрольні чинній владі, яка під час війни органічно прагне до максимальної концентрації та монополізації силового ресурсу.
Інсайд нашого видання виявився точним. У той самий період у ЗМІ різко з'явилося багато статей проти НАБУ. Їхній ключовий посил був один і той же: Бюро слід ліквідувати через неефективність. Вже за півтора тижні сталися ці масштабні обшуки, а в Раді проголосували за законопроєкт, який фактично забирає всі ключові повноваження НАБУ і САП.
Джерела UA.News у Кабміні, ВР та силових структурах стверджують приблизно одне й те саме: чинна влада понад усе незадоволена та навіть побоюється саме НАБУ і САП. Всі інші силові структури, окрім цих двох, або вже перебувають під контролем, або знаходяться в процесі набування цього контролю. Чудовий приклад — фактичний «злам через коліно» Бюро економічної безпеки (БЕБ), де уряд зірвав призначення обраного на голосуванні директора Олександра Цивінського, що по суті паралізувало роботу цього органу.
Співрозмовники нашого видання в ОП повідомляють, що у Зеленського наразі обговорюються різні варіанти дій: від простого перезавантаження НАБУ і САП, аби до керівництва прийшли «свої люди», до повної ліквідації даних органів.
Майбутнє НАБУ і САП: чого чекати
Ключове у цій ситуації — позиція західних партнерів України. Саме від неї залежатиме подальше майбутнє антикорупційних органів. І поки що ця реакція явно дуже обмежена та ледве помітна.
Так, посли країн G7 висловили «серйозне занепокоєння» — але на цьому все. Та й до дипломатів нинішня влада ставиться не особливо уважно, адже найчастіше спілкується напряму з керівниками країн, а не їхніми представниками.
Голова представництва ЄС в Україні також натякнула на те, що Київ за «відкат у реформах» може втратити допомогу. Але це скоріше виглядає як особиста думка, а не спільна позиція. Спікер Єврокомісії висловив «стурбованість». Окрім цього, в деяких західних ЗМІ з'явилися критичні дописи і матеріали стосовно того, що в Україні згортають «здобутки антикорупційних реформ».
Але на цьому поки що все. Реакція відверто квола, і якщо так буде і далі, це фактично дасть владі карт-бланш на подальші дії проти антикорупціонерів.
Найголовнішою в цьому кейсі могла б стати реакція США. Але НАБУ і САП створювалися у 2015 році, коли президентом Америки був демократ Обама, а віце-президентом, який напряму займався українськими питаннями — Джо Байден. В якомусь сенсі це їхній «проєкт».
Антикорупційна інфраструктура, яку подекуди навіть називали окремою гілкою влади в Україні, завжди була тісно пов'язана із західними партнерами, і перш за все — представниками Демократичної партії. Тож дуже складно повірити в те, що чинний президент Дональд Трамп, який буквально ненавидить усе, що пов'язано з демократами, стане на захист українських антикорупціонерів. Те ж саме можна сказати і про представників його адміністрації, які в теорії могли би вплинути на офіційний Київ.
Втім, консолідована позиція з боку ЄС також могла би врятувати НАБУ і САП, або як мінімум відтермінувати рішення по ним на деякий час. Наприклад, якби Євросоюз пригрозив призупинкою допомоги. Однак, вочевидь, Європа не стане цього робити, адже від цього залежить майбутнє держави та людські життя.
Все це в сумі і дає владі впевненість у своїх діях. Тож подальше майбутнє антикорупційних структур тепер повністю залежить від західних партнерів. І якщо й надалі майже жодної реакції не надійде — НАБУ і САП, яких сьогодні вже de facto позбавили повноважень рішенням Верховної Ради, чекатиме або повне перезавантаження зі зміною керівництва, або й взагалі повна ліквідація.
