Що, крім війни, стримує іноземних інвесторів, які цікавляться проектами в Україні. Як банківська система впоралася із викликами воєнного стану. Та які тенденції спостерігаються на ринку платіжних систем - в ексклюзивному інтерв’ю для UA.NEWS розповіла Галина Хейло, президентка Міжнародної платіжної асоціації (GPA), віце-президентка Асоціації Українських Банків.
Майже всі міжнародні інвестори вбачають великий потенціал України для інвестицій. Американські та європейські інвестори відзначають, що існують численні можливості для інвестування в широкому спектрі секторів, включаючи сільськогосподарські ресурси, виробництво високих технологій, видобуток нафти і газу, та відновлювальну енергію.
Однак, на жаль, існують і суттєві обмеження та ризики. Звісно, це, в першу чергу, війна. Крім того, Україні потрібно реформуватися. Мова йде про антикорупційні та інституціональні реформи, податкову реформу, а також реформи у кожному секторі економіки.
А яких реформ від української влади інвестори чекають найбільше?
Крім загальних реформ (антикорупційних, інституціональних, податкової), кожен сектор економіки потребує своїх спеціальних реформ.
Наприклад, сільське господарство. Якщо ми хочемо, щоб іноземні інвестори вкладали гроші в наше сільське господарство України, то потрібно:
- Прискорити реформи земельної власності. Близько 27% сільськогосподарських земель не мають чітких прав власності, що впливає на можливість виробників отримувати короткострокове та довгострокове фінансування і обмежує їх можливість отримувати ресурси, включно з сучасним обладнанням та матеріалами.
- Зняти мораторій на іноземну власність сільськогосподарських земель. Багато іноземних виробників харчів потребують забезпечення свого постачання власним виробництвом (принаймні, частково, як основними ресурсами), тому доступ до землі є важливим.
- Здійснити інтеграцію з законодавством Європейського Союзу. Впровадити стандарти безпеки харчів, санітарні та фітосанітарні стандарти, а також стандарти обладнання та упаковки.
- Скасувати митні та немитні бар'єри для експорту в Європейський Союз та інші країни. Для спрощення доступу до ринку необхідно застосовувати певні квоти та мінімальні ціни та мита, а також визначити національні компетенції.
Чи покращиться ситуація для інвесторів після запуску страхування воєнних ризиків?
Звісно, я вважаю, що введення такого виду страхування позитивно вплине на збільшення інвестицій, але поки ми не зробимо реформи, не треба чекати на «інвестиційний дощ».
Щодо поведінки українського капіталу, чи не помічаєте ви зараз його значного відтоку з країни?
Немає значного відтоку капіталу з країни. І це, на мій погляд, у більшості повʼязано з жорсткими валютними обмеженнями, які ввів Національний банк на початку війни.
На Вашу думку, наскільки з викликами воєнного часу впоралася українська банківська система?
Ще в перші місяці війни стало зрозуміло, що банківська система впорається. Банки були достатньо капіталізовані, мали сформовані резерви під ризики, проходили стресс-тестування, де були враховані найнегативніші сценарії відтоку коштів. До того ж, банки були достатньо діджиталізовані, що давало змогу обслуговувати клієнтів дистанційно.
Як Ви оцінюєте нинішній стан української FinTech-індустрії?
Я постійно стикаються з FinTech індустрією Європи і хочу сказати, що український фінтех - на передовій технологій. Український фінтех - це те, чим ми, дійсно, можемо пишатися. Кожен виклик дає можливості вдосконалювати наші продукти, тому, незважаючи на важкі часи, український фінтех продовжує свій розвиток.
Яка зараз ситуація на ринку платіжних систем в Україні? Які важливі тенденції Ви бачите на ринку платіжних сервісів?
Що стосується роботи українських платіжних систем, то як Ви знаєте, до 1 травня 2023 року, платіжний ринок повинен був переліцензуватись. Не всі платіжні системи отримали нові ліцензії, що негативно вплинуло на роботу українського бізнесу у травні, адже потрібен був час на переформатування роботи та перехід до інших систем.
Але зараз ці трансформації вже завершені і ринок платіжних сервісів рухається вперед. Однак, я зараз бачу тенденцію «дмухати на воду». Розуміючи, як важко було отримати нову ліцензію, який ретельний контроль з боку Національного банку, які санкції до платіжної системи та її керівництва у випадку порушень законодавства, дуже часто платіжні сервіси обирають позицію, що краще не робити, ніж розбиратися. Такий підхід гальмує розвиток інновацій.
Тому мені б хотілося, щоб був баланс, де з одного боку - операції платіжних сервісів контролюються і не допускається порушення вимог фінансового моніторингу, а з іншого боку - немає надвимог, які не дають платіжному бізнесу нормально розвиватися.
