Вже за два дні календарна зима офіційно завершиться. Позаду залишилися три місяці, які без перебільшення увійдуть в історію України як — поки що — найважче випробування за всі роки повномасштабної війни.
Країна вистояла і вже, можна сказати, пройшла найбільш тяжкий період опалювального сезону 2025-2026. Але вистояла і пройшла буквально на межі, на «морально-вольових», ціною неймовірних, надлюдських зусиль енергетиків, ремонтних бригад, рятувальників і звичайних людей. Пройти холодну зиму в таких нелюдських умовах не побажаєш нікому.
Ця зима стала безпрецедентним стрес-тестом не лише для енергосистеми, а й для людської витривалості. На жаль, багато хто не витримав: від електростанцій та теплоцентралей до батарей в оселях громадян. Та й самі громадяни подекуди замерзали насмерть просто в своїх домівках — на превеликий жаль, були й такі випадки.
Тепер, озираючись назад, ми можемо побачити повну картину того, через що довелося пройти. Як це було і як український уряд має готуватися до нової зими 2026-2027? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Холодний удар: морози, яких не було роками
Погодні умови зими 2025-2026 років виявилися аномально суворими для України, звиклої останніми роками до відносно теплих зимових місяців. Люті морози прийшли рано: ще з кінця минулого року стовпчики термометрів почали невпинно падати, і вже у січні країна опинилася у справжньому крижаному полоні, який тривав тижнями без традиційних для зими відлиг. Особливо важким видався період з середини січня аж до кінця лютого, коли температура в багатьох регіонах опускалася до рекордно низьких позначок.
Наприклад, у Києві морози сягали -25 градусів, і така температура трималася не день-два чи навіть тиждень, а тривалий час, що створювало колосальне навантаження на системи життєзабезпечення. Авжеж, ворог поспішив цим скористатися.
Так, у ніч на 3 лютого, коли Росія завдала одного з найпотужніших ударів по столичній енергетиці, у місті було саме -25°C. РФ обрала момент для атак з цинічною холоднокровністю, розуміючи, що наслідки будуть найжахливішими саме в таку погоду. Синоптики згодом підтвердили: ця зима стала однією з найхолодніших за весь період спостережень останніх років, і саме поєднання екстремальних морозів з енергетичним теpopом зробило її по-справжньому смертельно небезпечною.
Енергетичний терор: хроніка системного знищення людей
Російська стратегія цієї зими зчитувалася без жодних ускладнень навіть людьми, далекими від серйозних військово-політичних компетенцій. Все дуже просто: завдання — знищити чи пошкодити якомога більше об'єктів генерації та передачі електроенергії, щоб українці опинилися на морозі без світла, тепла і води. І цю стратегію ворог реалізовував з небаченою раніше інтенсивністю — та, на жаль, успішністю.
Лише за опалювальний сезон Росія здійснила понад півтора десятка масованих ракетно-дронових атак по енергетичній інфраструктурі. Іноді масштабні удари траплялися декілька разів на тиждень, тоді як раніше між ними могло проходити 2-4 тижні відносного спокою. Це більше, ніж за будь-яку попередню зиму.
Масовані удари цілили по всій країні, але найбільше — по центру, сходу і півдню. Ворог бив не хаотично, а цілеспрямовано, використовуючи докладні розвідувальні дані для ураження найважливіших об'єктів і вузлів. 7 лютого під ударом опинилися підстанції й повітряні лінії 750 кВ і 330 кВ — те, що складає основу енергомережі України. Це призвело в тому числі до зупинки всіх АЕС. Тоді ж постраждали Бурштинська ТЕС на Івано-Франківщині та Добротвірська ТЕС на Львівщині. Наступної доби ударів зазнали об'єкти «Нафтогазу» в Полтавській області — за даними компанії, від початку року це була вже 19-та (!) атака на її інфраструктуру.
9 лютого Росія випустила сотні дронів та з десяток ракет «Іскандер». Того ж дня удару зазнав газопровід в Одеській області, а підстанція у Нововолинську на Волині — за 80 кілометрів від кордону з Польщею — внаслідок ураження залишила без світла понад 80 тисяч мешканців. Аналогічна атака відбулася й 12 лютого: тоді перш за все постраждав Київ, однак «перепало» й іншим регіонам.
Січень же взагалі став місяцем безперервного терору, перш за все столиці. У ніч на 9 січня масований удар по енергетичній інфраструктурі Києва та області призвів до відключення тепла й електрики в багатьох районах, пошкодивши ТЕС, підстанції та високовольтні лінії. Понад 6000 житлових будинків тоді залишилися без опалення. А вже 13-15 січня нова хвиля атак спричинила відключення електрики у понад 70% споживачів Києва, що змусило президента оголосити надзвичайний стан в енергетичному секторі. Це були не просто удари по інфраструктурі, а конкретна спроба зламати країну через холод і темряву.
Аналогічна ситуація склалася в Одесі. Зараз там дуже важко: подекуди містяни сидять без світла і тепла по декілька тижнів (!), а терміни повернення благ цивілізації не називаються, оскільки Росія розбила всі підстанції, і швидко замінити їх не вдається: немає матеріалів.
Та загалом найскладніша ситуація (з огляду на кількість мешканців та масштаби руйнувань) цієї зими склалася саме у столиці. Президент Зеленський 9 лютого прямо заявив: у Києві найважча ситуація в країні. Причинами стали два фатальні удари по ключових ТЕЦ міста.
Троєщина — до речі, один з найбільших спальних масивів Європи — опинилася в критичній ситуації після того, як ворог майже повністю зруйнував ТЕЦ-6. Сотні тисяч людей у найлютіші морози залишилися без тепла і світла у своїх домівках. Але ще складніше стало, коли росіяни зруйнували вщент Дарницьку ТЕЦ-4. Станція забезпечувала теплом до 500 тисяч киян у двох районах міста; полагодити її швидко можливостей немає.
Ситуація в Києві стала настільки критичною, що вперше в історії України ДСНС масово розгорнула мобільні пункти обігріву з буржуйками прямо на вулицях міста. Це виглядало як сцена з постапокаліптичного фільму: посеред засніжених дворів на фоні темних і холодних радянських «панельок» з'явилися намети, де люди могли зігрітися, випити гарячого чаю, зігріти дітей і літніх батьків.
Загалом і Київ, і багато інших міст України цієї зими нагадували військовий табір, де щоденною справою ставало банальне виживання. Енергетики з усієї країни працювали цілодобово, намагаючись відновити хоч щось, і за цю титанічну працю їм вдячна вся країна. Однак про повне відновлення і повернення до нормального життя наразі, на жаль, не йдеться і близько: занадто величезні масштаби руйнувань.
Як Україна готується до наступної зими: думки експертів
Енергетичний експерт, голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко зазначає: на папері в Україні ведеться підготовка до наступної зими вже зараз. Щось роблять, є гучні заяви, все це є. Але як це відбувається по факту — сказати дуже складно.
«Тому що, як показує практика — я маю на увазі практика останніх років — по факту як такої підготовки немає. Це в більшості своїй просто окозамилювання. Згадаємо останні декілька років. Нам кожен, просто кожен рік говорили про повну готовність до опалювального сезону. То підготовка на рівні 99%, то на 80%. Але ж це повна маячня. В принципі не може бути такої готовності, коли в нас резервні джерела живлення не стоять на більшості водоканалів та об'єктах теплокомуненерго. У нас більше половини газопоршневих установок, які передали американці ще в 2023 (!) році, навіть не підключені і не встановлені! То яка підготовка до опалювального сезону, коли не замінені тисячі кілометрів теплотрас, і навіть в планах такого немає. Як на мене, різниця між заявами та реальною роботою колосальна», — впевнений Олег Попенко.
Народний депутат, заступник голови комітету ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Олексій Кучеренко наголошує: в Україні абсолютно неправильно організована система управління енергетикою на рівні держави. Сам нардеп має величезні претензії до уряду.
«Всіма цими штабами просто імітували реальну роботу. Побудову системи управління ці штаби не замінили. У воєнний час це ще більший виклик. Все зводилося до пустих та малоефективних нарад. Не були прийняті зміни до законів, які перевели би енергетику на воєнний лад. У нас чотири роки війни, але енергетика досі функціонує за законами мирного часу. Тому такий бардак і хаос. У нас нічого не змінилося в законодавчому та нормативно-правовому сенсі.
Декілька тижнів тому уряд на вимогу президента роздав завдання для всіх регіонів: розробити свої запити, що їм потрібно, які гроші та ресурси, аби максимально укріпити систему життєзабезпечення на наступний рік. Міста починають щось готувати на власний розсуд. Системних проєктів немає. Зараз вони починають надавати в центр всі свої забаганки і з жахом чекають, що далі вони отримають команди за свій власний кошт все це робити. Але чи є ці кошти? Не знаю. Чи є якась стратегія модернізації системи? Наче зараз починають розробляти. Поки що все, що відбувається в контексті підготовки — хаотичний ремонт. Подивіться, яка ситуація в тому ж Києві. Ні від Кличка як мера, ні від Шмигаля як міністра загалом я нічого конструктивного не чую. Все, що робиться — це відновлення. Це ремонти. Тому в мене самого багато питань з приводу того, а що взагалі робиться, аби наступна зима не була настільки важкою. Треба ухвалювати системні рішення про зміни в управлінні енергетикою», — впевнений Олексій Кучеренко.
Резюмуючи, ця зима, на щастя, вже завершується. Вона забрала дуже багато сил, фінансів, здоров'я людей та, на превеликий жаль, життів. Багато хто просто не дожив до весни. Але Україна вистояла, навіть попри люті морози та відсутність базових благ цивілізації. Хоча ціна цього настільки велика, що невідомо, чи вдасться повторити такий успіх, приміром, наступної зими.
Тож про підготовку до наступного зимового сезону необхідно думати вже зараз. А найголовніше, про що потрібно думати — про можливості завершення війни, що одразу ж кратно полегшить проходження навіть найлютіших морозів та зніме з порядку денного найбільш руйнівний фактор: постійні масовані обстріли РФ.
