Останні дні листопада в Україні відрізняються цікавою асиметрією громадської уваги. Суспільство, медіа і політики занурилися у чергову хвилю внутрішніх чвар та скандалів, спровоковану резонансними корупційними кейсами. В той же час фронт переживає один із найскладніших періодів, що загрожує оперативними проривами та втратою важливих позицій.
Основний фокус суспільної дискусії змістився на «плівки Міндіча», і це цілком зрозуміло, враховуючи ситуацію в енергетиці та в країні загалом. Той факт, що оборудки стосуються критичної інфраструктури, зокрема енергетичного сектору, та ще й під час повномасштабної війни та постійних відключень світла, виводить ці події за рамки звичайного економічного злочину, перетворюючи їх на пряму загрозу національній безпеці та справжню держзраду.
Однак російський агресор майстерно використовує цей момент політичного паралічу та відволікання уваги, нарощуючи тиск на ключових напрямках, особливо що стосується Донеччини. Якою ж є ситуація на фронтах російсько-української війни станом на зараз? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Донецький напрямок: битва за Покровськ і Мирноград триває
Східний фронт, традиційно найбільш напружений у цій війні, зараз знаходиться під особливо екстремальним тиском. Противник постійно намагається здійснити оперативний прорив, і подекуди, на жаль, в нього це виходить.
Генеральний штаб ЗСУ повідомляє, що лише протягом минулої доби 13 листопада на Покровському напрямку Сили оборони зупинили 51 наступальну дію ворога. Ця надзвичайна інтенсивність боїв, яка є лише частиною загальної кількості у майже дві сотні зіткнень по всьому фронту за добу, вказує на те, що російське командування цілеспрямовано концентрує сили для «розтину» української оборони.
Бої розгортаються у широкій смузі, що включає в себе загальну агломерацію Покровська та Мирнограда. Стратегічна важливість Покровська полягає не лише у його ролі як великого транспортного вузла, але і як оперативного плацдарму. Якщо російським силам вдасться просунутися через цю вісь, вони отримають можливість розвинути наступ у глибокий тил Донецького угруповання, включаючи Костянтинівку, Слов'чнськ та Краматорськ і, що більш важливо, перерізати ключові залізничні та автомобільні комунікації.
Утримання оборони на цій ділянці вимагає неймовірного напруження сил та боєприпасів. Хоча успішне відбиття 51 атаки за добу свідчить про високу стійкість українських підрозділів, тривалий і безперервний тиск з такою інтенсивністю неминуче призводить до виснаження особового складу та потребує негайного посилення резервами, яких критично недостатньо. Тому експертні прогнози по майбутньому захисту Покровсько-Мирноградської агломерації залишаються вкрай похмурими.
Південний напрямок: ситуація на Запоріжжі та Херсонщині
На тлі надвисокої інтенсивності боїв на Донбасі подекуди другорядною в медійному плані стає ситуація на Запорізькому напрямку. При цьому окремі експерти називають її навіть набагато складнішою, ніж під Покровськом. Ця оцінка ґрунтується на критичному дисбалансі сил та оперативній глибині ворожих успіхів. Стабілізувати ситуацію станом на зараз поки що не вдається. Постійно зростає також інтенсивність ударів окупантів.
Головною проблемою на цій ділянці фронту є значна перевага ворога у живій силі. За даними DeepState, подекуди співвідношення сягає 5-6 ворожих батальйонів проти одного українського, а в цілому на лінії зіткнення — 3-4 до одного. Це диспропорційне співвідношення посилюється критично низькою укомплектованістю українських піхотних підрозділів, де наявність особового складу може становити лише 30-40% від штатної кількості.
Виснаженість особового складу та недостатність резервів унеможливлює створення ефективних протидиверсійних груп, які життєво необхідні для боротьби з ворожою тактикою інфільтрації, що активно застосовується ворогом по всій лінії фронту. Противник успішно використовує цей метод, шукаючи прогалини та обхідні шляхи, діючи приховано та швидко, часто використовуючи темряву, негоду та спеціальне маскування, включаючи термоізоляційні накидки.
Російські сили атакують уздовж трьох основних оперативних осей. Вони намагаються просунутися від Плавнів до Малих Щербаків з метою вийти на Степногірськ та розвинути наступ вздовж траси Е105 на Запоріжжя; тиснуть у напрямку Гуляйполя (нардепка Безугла заявляє навіть про загрозу оточення) для взяття під контроль залізничної гілки Оріхів-Комишуваха; активно просуваються вздовж траси Н15 Донецьк — Запоріжжя. Передові частини російської армії, за даними карти DeepState, вже зараз стоять в 20 кілометрах від околиць обласного центру.
На східних ділянках Запорізької області за останні місяці також зафіксовано просування ворога, що свідчить про динамічну, хоча і повзучу, втрату території. Такі тактичні досягнення РФ створюють ризик глибокого оперативного обходу — зокрема Гуляйполя з півночі — та перерізання логістики всього південного угруповання ЗСУ. На додаток до боїв, російські війська продовжують повітряний терор: за добу 13 листопада по Запорізькій області було завдано 731 удар по 20 населених пунктах, включаючи атаки FPV-дронами по цивільних авто, що призвело до загибелі чотирьох мирних мешканців.
На тлі цих загроз єдиним стратегічним успіхом на Півдні залишається міцне утримання позицій на правому березі Дніпра на Херсонщині. Це унеможливлює новий наступ ворога на Херсон. Утримання цих позицій змушує російське командування тримати значні сили для противаги, запобігаючи їх перекиданню на критично складний Запорізький напрямок, де вони могли б забезпечити вирішальний прорив. Таким чином, Херсонський плацдарм слугує важливим стратегічним важелем стримування.
Ситуація на північному сході: Сумщина та Харківщина
Північно-східний напрямок України залишається зоною постійного, хоча й локального, протистояння та системного виснаження. Ситуація на Сумщині — це поєднання артилерійських обстрілів та постійної активності ворожих ДРГ. Основні бойові дії тривають по лінії Олексіївка-Яблунівка-Юнаківка.
Російські війська використовують широкий спектр засобів ураження: КАБи, БПЛА, РСЗВ та FPV-дрони. Саме останні найчастіше призводять до трагічних наслідків серед цивільного населення. На цьому напрямку також фіксується інтенсивна робота ворога з пошуку слабких місць в обороні. Водночас ЗСУ досягли останнім часом певних успіхів, зокрема в районі Олексіївки.
На Харківському напрямку ситуація залишається вкрай напруженою: регіон постійно перебуває під ударами, які мають на меті виснаження оборонних ресурсів та терор цивільного населення, ускладнюючи перекидання українських резервів на більш гарячі ділянки фронту. Ключовими точками тут, як і всі останні місяці, залишаються Куп'янськ та Вовчанськ: бої тривають безпосередньо в містах, а самі населені пункти майже повністю зруйновані.
Думка експерта
Військовий експерт, полковник СБУ у відставці Олег Старіков впевнений: станом на зараз збройні сили РФ в рамках кампанії-2025 проводять заключну операцію цього року. Перш за все вона реалізується на Покровсько-Мирноградському, Східно-Запорізькому та Куп'янському напрямках.
«Перший напрямок є напрямком головного удару, все інше — другорядне та відволікаюче. Але перебуваючи в обороні, неможливо вести бойові дії по деокупації територій. На цей час противник використовує тактику під назвою «гойдалки», і це вже призвело до ситуації тактичних криз, які переростають у кризи оперативно-стратегічні. На превеликий жаль, ЗСУ не вдається локалізувати ці тактичні кризи тою тактикою ведення бойових дій, яка наразі використовується (йдеться про стратегічну оборону). Аби змінити ситуацію, необхідно на ці напрямки — перш за все Покровський — перекинути оперативні або стратегічні резерви. Як я розумію, командування ЗСУ бачить ситуацію, що склалася, та вже ухвалило рішення про деблокаду мирноградського та куп'янського гарнізонів, які опинилися у вогневому оточенні. В першому випадку активні бойові дії тривають вже 10 днів у бік добропільского виступу, а на Куп'янському напрямку — на північно-західному фланзі зі спробами перерізати противника по центру міста. До чого це призведе, сьогодні сказати неможливо. Ситуація розвивається дуже швидко», — коментує Старіков.
За словами аналітика, взагалі-то воєнна справа розглядає лише декілька способів дії командування при таких кризах. Це або плановий відхід з позицій, або деблокуючі удари.
«Яке рішення стане остаточним — ми не знаємо. Але згідно з законами війни, рішення про те, як діяти частинам, що перебувають у кризовій ситуації, ухвалюють командири цих гарнізонів. Військова необхідність в цій ситуації має бути вищою за політичну доцільність», — підсумував Олег Старіков.
Резюмуючи, станом на середину листопада 2025 року Україна зіткнулася з подвійною кризою. З одного боку, суспільство та політична система повністю зайняті внутрішнім протистоянням і корупційними скандалами. З іншосго боку, Росія продовжує скоординовані та високоінтенсивні наступальні операції, які створюють реальний ризик оперативного прориву, особливо на Донецькому та Запорізькому напрямках.
Для запобігання стратегічному колапсу державі необхідна негайна переорієнтація пріоритетів. Політична увага має переключитися з внутрішніх чвар на вирішення нагальних потреб фронту. Однак зробити це сьогодні вкрай важко, і перш за все це вина влади, яка допустила масштабну корупцію у критично важливих для суспільства і держави галузях, що викликає абсолютно зрозумілу та аргументовану цікавість і критику з боку громадськості.
