Станом на листопад 2025 року місто Покровськ у Донецькій області перетворилося на найгарячішу точку та оперативний епіцентр російсько-української війни. Битва за це ключове логістичне та транспортне перехрестя увійшла у фазу інтенсивних міських боїв, що супроводжуються величезними жертвами з обох сторін та повним знищенням самого міста.
Ситуація довкола Покровська огорнута щільним «туманом війни», що створює кардинальні розбіжності між інформаційними повідомленнями різних сторін. РФ заявляє про значні успіхи, просування у міські квартали та ведення боїв біля залізничного вокзалу — навіть стверджуючи, що українські формування вже оточені. Українська влада, натомість, спростовує повний контроль ворога, наполягаючи на утриманні позицій та ефективному відбитті штурмів, вказуючи, що війська РФ не контролюють жодного району міста. Водночас незалежні аналітики (зокрема, DeepState та ISW) підтверджують критичне погіршення ситуації для Сил оборони, фіксуючи російську інфільтрацію та поступове логістичне оточення.
Що ж насправді відбувається у місті та чого чекати далі? Видання UA.News розбиралося в питанні.
З 2024 до сьогодні: історія битви за Покровськ
Оперативний наступ на Покровський напрямок має довгу та багатоетапну історію, яка розпочалася задовго до безпосереднього наближення фронту до міста. Хоча активна фаза, відома як Покровський наступ, офіційно стартувала 18 липня 2024-го, стратегічний плацдарм для неї створили ще напередодні навесні.
Ключовою подією, що зробила Покровськ вразливим і зумовила глибокий прорив у тиловій системі української оборони, стало падіння Очеретиного у травні 2024 року. Захоплення цього населеного пункту, розташованого на північний захід від Авдіївки, дозволило російським військам розширити плацдарм і розпочати послідовне просування на захід, що різко погіршило тилове забезпечення та оборонну стійкість українських позицій у цьому секторі.
Перший етап Покровського наступу, що тривав з липня до кінця жовтня 2024 року, був сфокусований не на самому Покровську, а на системному знищенні його міст-сателітів та логістичних форпостів. Російські війська послідовно захоплювали ключові населені пункти на сході та південному сході, такі як Новогродівка, Селидове та Українськ. Цей період характеризувався тактикою «повзучого» просування та боями за критичні логістичні вузли. Успішне захоплення цих міст до кінця жовтня 2024 року дозволило ворогу виснажити українські резерви та знищити зовнішній оборонний периметр, що зробило Покровськ наступною та фактично останньою значною міською перешкодою перед наступом на Слов'янськ та Краматорськ.
Вирішальний маневр, який призвів до нинішньої критичної ситуації, відбувся наприкінці 2024-початку 2025-го. Російські сили змінили вектор удару, здійснивши маневр із південного заходу у бік Покровська. Ця тактична зміна дозволила їм обійти фронтальні укріплення та створити передумови для напівоточення міста. Після короткого періоду відносної стабілізації фронту навесні 2025 року, ворог з квітня по серпень 2025 року активізував просування на східному фланзі та у бік Родинського.
Це просування було стратегічно важливим, оскільки Родинське є ключовим пунктом на лінії постачання до північних флангів Покровської оборони, і його ізоляція ставить під загрозу все угруповання. Таким чином, до осені 2025 року війська окупантів змогли наблизитися до оперативного оточення міста з півдня, сходу та частково з півночі, підвівши фронт безпосередньо до міської забудови. Станом на зараз бої тривають вже в самому місті.
Поточна ситуація в Покровську
Станом на 4 листопада 2025 року ситуація в Покровську є критичною. Вона характеризується поєднанням інтенсивних міських боїв, глибокої інфільтрації ворога та серйозною загрозою логістичного колапсу. Російське командування активно докладає зусилля для захоплення міста, перекидаючи сюди додаткові сили та засоби. За словами президента Зеленського, РФ зосередила довкола Покровська до 170 тисяч своїх військових.
Інформаційний простір наповнений кардинальними протиріччями. Ворог заявляє про значні успіхи, стверджуючи, що війська вже увійшли до району Пригородний, закріпилися там та ведуть бої проти «оточених українських формувань» поблизу залізничного вокзалу та промислової зони. Путін взагалі казав, що Покровськ (який він називає по-старому Красноармійськом) вже фактично взятий, і навіть пропонував українським та іноземним журналістам прибути в цей населений пункт та побачити все своїми очима. Подібні заяви мають на меті посилити психологічний тиск на українських захисників, командування і суспільство загалом.
З іншого боку, окремі українські військові спростовують повний контроль ворога, стверджуючи, що підрозділи ЗСУ продовжують утримувати позиції у важких умовах. Зокрема, 7-й корпус ДШВ заявляв, що війська РФ не контролюють жодного району міста.
«Окупанти, які потрапили у місто, не намагаються закріпитися, а мають намір просунутися далі на північ. Тим самим ворог хоче розпорошити сили нашої оборони та заблокувати сухопутні логістичні коридори до міста. Тож наразі про повноцінний контроль над жодним із районів Покровська не йдеться», — сказано в пресрелізі корпусу.
Втім, є й інші погляди. Так, боєць з позивним «Мучной» зробив емоційний пост, в якому написав про дуже складну ситуацію.
«Немає слів, просто повний пи***ць! Навіть не знаю, як це коментувати… Ситуація нагадує Суджу, коли наші козаки виходили через вузьку шийку. Мені дуже шкода бійців, дуже! Боляче за те, що сьогодні недокомандири втирають таку ху**ю у вуха, що все нормально», — написав «Мучной».
Аналогічним чином, тільки більш цензурно, висловилася відома нардепка Мар'яна Безугла, яка активно коментує фронтові події. За її словами, вище політичне керівництво України «просто бреше» про контрольовану ситуацію в місті.
«Зараз президент прямо говорить неправду щодо ситуації в Покровську…І розумієте, якби ця неправда була усвідомленою інформаційною операцією від нього, але рішення приймалися б на основі справжньої верифікованої інформації... Але рішення у нас приймаються на основі цієї ж гнилої неправди, що смердить штабною культурою Генштабу, подається на стіл президенту, а він... самі бачите», — написала народна обраниця в своєму Telegram.
А військовий оглядач Bild Юліан Рьопке взагалі заявляв, що росіяни вже контролюють понад 85% території міста. За його словами, жодні контрудари не змінюють ситуацію.
Незалежні аналітики, зокрема портал DeepState, надають більш тверезу оцінку, яка, втім, все одно схиляє до песимізму щодо довгострокових перспектив. Дані відкритих джерел вказують на те, що хоча російські війська контролюють лише невеликі сегменти міста на південних околицях, загальна картина все ж залишає бажати кращого.
Ключовий елемент, який підтверджує критичність ситуації — це інфільтрація росіян: президент, ЗМІ та військові повідомляють, що в Покровськ змогли просочитися до 300 російських піхотинців, які діють малими групами. Деякі з цих груп змогли досягти залізничної станції, яка розділяє українські позиції та російські позиції. Наявність ворожої піхоти у міській забудові підтверджує, що операція перейшла у фазу міської війни на виснаження. Бої ускладнюються тим, що щільна забудова та погодні умови (вологість і туман) обмежують ефективність застосування БПЛА. Це створює сприятливі умови для продовження російської інфільтрації малими піхотними групами.
Дії ЗСУ зосереджені на збереженні логістичної стійкості, оскільки російські сили намагаються завершити оперативне оточення. Логістика сьогодні є однією з найбільших проблем Покровського напрямку. Офіцер 25-ї бригади «Гера» прямо заявляв, що просто за в'їзд у місто вже можна давати орден мужності.
«На даний час просто заїхати у Покровськ — це вже можна давати людям орден за мужність. Тримати оборону в цьому місті дуже тяжко. У противника дуже розвинена безпілотна система. Вони можуть цілий день працювати скидами, просто знищуючи позицію», — розповів боєць.
Українські сили 3 листопада успішно зупинили спробу російського просування на північ, спрямовану на перерізання ключового шляху постачання, що веде до міста Родинське. Захист цього флангу, посилений додатковими підрозділами ЗСУ, є життєво необхідним для запобігання повному оперативному оточенню. А кількома днями раніше бійці ГУР здійснили незвичну та зухвалу для цієї ділянки фронту повітряно-десантну операцію на захід від Покровська. Це свідчить про намагання стабілізувати тилові райони та доставити критичні підкріплення в обхід наземних шляхів, які перебувають під постійним вогневим контролем ворога.
На жаль, військові дії призвели до тотальної гуманітарної катастрофи. З 60 тисяч жителів у місті залишилося лише близько 1200 цивільних осіб. Інфраструктури більше немає. Найбільш жахає те, що офіційна евакуація цивільного населення призупинена ще з серпня 2025-го через надзвичайну небезпеку. Залишки цивільного населення не наважуються виходити з укриттів, оскільки російські FPV-дрони та військові, яким вдалося пробратися у місто, полюють на цивільних, що намагаються врятуватися пішки.
Якщо Покровськ впаде — що далі?
Падіння Покровська, якщо воно відбудеться, матиме далекосяжні стратегічні наслідки як для України, так і для РФ, потенційно ставши поворотним моментом у всій Донбаській кампанії. Втрата міста є питанням не тільки і не стільки території, скільки логістичної та оперативної стійкості української оборони на сході.
Місто є критично важливим залізничним та автомобільним вузлом, функціонуючи як основна логістична артерія для всього українського угруповання в Донецькій області. Залізничні лінії та автомобільні траси, що проходять через місто (включно з трасою Павлоград — Мирноград), є ключовими для постачання боєприпасів, палива та підкріплень на фронт. Втрата контролю над цим вузлом призведе до необхідності швидкого перенаправлення та подовження логістичних маршрутів на захід, що різко збільшить час і вартість постачання, створюючи оперативну напругу вздовж усієї лінії фронту.
Для Москви ж захоплення Покровська матиме потрійне значення. По-перше, місто стане потужним плацдармом та передовою логістичною базою. По-друге, це відкриває ворогові прямий і короткий шлях до Краматорська та Слов'янська — останніх великих міст, які Київ утримує на Донеччині. По-третє, падіння Покровська стане найбільшим військовим здобутком для РФ з часів захоплення Авдіївки і Часова Яра.
Резюмуючи, битва за Покровськ є кульмінацією багатомісячної кампанії з виснаження цього напрямку, що розпочалася після втрати Очеретино. Хоча заяви сторін різняться, неупереджений аналіз підтверджує, що місто все ж знаходиться на межі падіння через оперативне напівоточення, постійний вогневий тиск та інфільтрацію ворога в міську забудову. Цей бій є надзвичайно кривавим і супроводжується небувалою гуманітарною катастрофою для цивільного населення, яке фактично опинилося у пастці без можливості безпечної евакуації. Результати битви за Покровськ, якими б вони не були, матимуть значний вплив на позиції Києва і Москви та на загальну динаміку бойових дій на сході України.
