На тлі серйозної ескалації бойових дій та інтенсифікації наступальних операцій РФ на східному фронті, особливо на Покровському напрямку, стратегічна увага суспільства вчергове прикута до здатності України забезпечити глибоку та стійку оборону. Швидке просування ворога виявляє не лише тактичні переваги агресора, але й критичні прогалини у стратегічному інженерному облаштуванні українських територій. Більше за все це помітно на прикладі просування росіян на Дніпропетровщині — ключовому регіоні, що забезпечує оперативну глибину для південного та східного театрів бойових дій.
Резонансною стала також недавня публічна заява депутатки Мар’яни Безуглої про те, що російські війська прориваються у напрямку Запоріжжя, свідомо обходячи основні лінії оборони через південні райони Дніпропетровської області. Згідно з її твердженням, цей регіон виявився стратегічно незахищеним, перетворившись на «кілл-зону без сіток, фортифікацій і підрозділів».
Цей політичний резонанс, що вказує на стратегічну непідготовленість, знаходить своє пряме документальне підтвердження в офіційному зверненні військової частини Т0920 до голови ДніпроОВА, датованому квітнем 2024 року. У цьому листі військові фіксують не просто окремі затримки, а системний управлінський колапс у будівництві взводно-опорних пунктів (ВОП). Саме обласні військові адміністрації відповідають за будівництво та забезпечення матеріалами критично важливої третьої лінії оборони. Таким чином, документ в/ч Т0920 стає незаперечним доказом того, що заявлені політичні успіхи та освоєні мільйони гривень не конвертувалися у функціональну та стійку оборонну інфраструктуру.
Що відбувається з фортифікаціями — і на Дніпропетровщині, і в Україні взагалі? Видання UA.News розбиралося в проблемі.
Між документами та реальністю
UA.News отримало на руки звернення військової частини Т0920, яке викриває критичний розрив між адміністративною звітністю та оперативною реальністю на місцях. Документ деталізує вісім пунктів системних проблем, які паралізували процес будівництва фортифікацій на Дніпропетровщині, покладеного на підрозділи за розпорядженням голови ОВА. Ці проблеми — системні, і охоплюють абсолютно всі етапи роботи: від логістики і якості матеріалів до координації та адміністративної взаємодії.
Однією з найбільш гострих проблем є неналежна логістика та хаотичність постачання. Бійці ЗСУ прямо вказують на те, що постачальники та перевізники не дотримуються порядку, і через відсутність чіткої інформації про місце вивантаження матеріали або губляться, або ж військовослужбовці марно витрачають час на їхнє «кружляння по місцевості». Цей логістичний хаос є прямим наслідком неналагодженої координації між цивільними постачальниками та військовими виконавцями, які не можуть отримати просту, але критично важливу інформацію. Це призводить до простою техніки та особового складу, які замість будівництва змушені витрачати до двох годин на день лише на розвантаження матеріалів.
Проблема логістики посилюється відсутністю своєчасної комунікації та управлінським паралічем. В/ч Т0920 зазначає, що бракує інформації про постачання лісоматеріалів на станцію, і для перевезення цього матеріалу довелося додатково залучати сили ОВА. Особливо тривожним є пункт 5 звернення, який свідчить про глибоку управлінську кризу: відсутність реагування посадових осіб Дніпропетровської ОВА на запит про постачання. Це пряме свідчення того, що адміністрація, яка є замовником і відповідальною за забезпечення, просто ігнорувала термінові потреби військових підрозділів, тим самим свідомо зриваючи графік робіт.
Крім того, зафіксовано критичні збої в операційній дисципліні та плануванні. У пункті 6 звернення військових зазначається, що один із постачальників самовільно, без погодження з виконавцем робіт, вивантажив бетонні споруди для ВОП №6 у місті Покровське, що знаходиться за 20 км від місця будівництва. Такий акт самовільності призвів до необхідності термінового перекидання техніки та призупинення робіт на інших ділянках, що лише посилює вже наявне навантаження. На момент дати звернення — а це 19 квітня 2024 року — фіксувалася некомплектність: постачальники не завезли в повному обсязі бетонні споруди для низки ВОП, а для ВОП №11 матеріали не були завезені взагалі.
Найбільш загрозливим елементом, що ставить під сумнів стратегічну цінність укріплень, є проблема якості матеріалів. Військова частина Т0920 документує постачання бракованих бетонних виробів для ВОП №7 та №8, які потребували термінової заміни. Проблема була настільки критичною, що для тимчасового використання бійцям довелося власноруч замазувати вироби бетонним розчином.
Фактично замість надійного укріплення підрозділи отримали споруди, які можуть зруйнуватися під час перших же інтенсивних обстрілів. Провал полягає не в нестачі коштів чи відсутності матеріалів, а у глибинному управлінському хаосі та відсутності відповідальності на рівні OВА.
Адміністративний диссонанс: звіти про успіх та фронтова криза
У той час як військова частина Т0920 у квітні 2024 року фіксувала критичні управлінські та матеріальні проблеми, публічна риторика Дніпропетровської ОВА, очолюваної Сергієм Лисаком, демонструвала абсолютно протилежну картину. Адміністрація неодноразово звітувала про значні успіхи, стверджуючи, що завдання військових з будівництва фортифікацій Дніпропетровщина виконала у повному обсязі та що роботи просуваються вчасно відповідно до плану. Як показала практика, це була цілковита брехня.
Особливе місце в адміністративних звітах займала тема фінансування. ОВА підкреслювала, що з виділених понад 370 млн грн вдалося «зекономити» більше 70 млн грн, освоївши 297 млн грн. Ця економія пояснювалася тим, що роботи виконували не комерційні підрядники, метою яких є прибуток, а фахівці Збройних Сил України та Державна спеціальна служба транспорту. Такий підхід мав створити враження прозорості та ефективного використання державних коштів.
Однак, якщо зіставити цю фінансову економію з документами в/ч Т0920, виникає суттєва суперечність. Замість того, щоб бути свідченням ефективності, ця економія, ймовірно, стала наслідком перекладання операційних витрат і ризиків на самі військові частини. Військові були змушені власними силами вирішувати логістичні проблеми, доопрацьовувати бракований бетон та компенсувати відсутність базових матеріалів (цементу, піску). Постає питання: невже в Україні недостатньо банального піску для будівництва укріплень? Чи, можливо, хтось просто абсолютно щиро «поклав» на свої службові обов'язки?
Таким чином, формальна фінансова економія була досягнута ціною критичного зниження якості, збільшення навантаження на особовий склад ЗСУ (які, взагалі-то, є героями, що захищають країну, а не безкоштовними будівельниками) — та, найголовніше, ціною втрати дорогоцінного часу на підготовку оборонних рубежів. Цікаво, що в грудні 2024-го Дніпропетровщину відвідала ТСК ВР, яка позитивно оцінила роботи, заявивши, що завдання виконані в строк, а всі об'єкти побудовані.
Стратегічні наслідки неготовності ліній оборони
Відповідно до визначеної ролі, третя лінія оборони, будівництво якої покладається на ОВА, має забезпечувати оперативну глибину, мати капітальний характер (з використанням бетонних споруд) та бути готовою до кругової оборони ключових міст. Дніпропетровщина, як тиловий плацдарм для фронту на Донеччині та Запоріжжі, має абсолютно критичне значення. Збої у її фортифікаційному облаштуванні несуть пряму стратегічну загрозу, а корупція на цій темі в умовах військового стану взагалі-то може розглядатися не просто як незаконне збагачення чи злочинна халатність, а як пряма державна зрада.
Якщо взводно-опорні пункти, які є ключовими елементами оборони, не здатні витримати артилерійський чи авіаційний вогогь через дефекти конструкції, то вони, виходить, не можуть виконувати функцію захисту особового складу та утримання рубежів. Така неготовність перетворює лінію оборони на «потьомкінське село», що різко збільшує ризик швидкого просування ворога вглиб території області — про що й попереджала депутатка Безугла. Фактичне просування сил РФ у районах, що межують з Дніпропетровщиною, підкреслює актуальність цієї загрози.
«РФ проривається в напрямку Запоріжжя, обходячи всю лінію оборони півдня через Дніпропетровську область, поки ЗСУ відволіклися на Покровськ. Коментую, що так і є: на південь в Дніпропетровській області нічого не підготували, а голову ОВА Лисака, який, враховуючи проблеми в військовому управлінні, ще й сам чинив спротив здоровому глузду, швиденько перекинули на Одесу. Щоб сховати? Чий задум, як пояснити? У Дніпропетровській ОВА тепер взагалі нікому приймати рішення — додатковий параліч, який доєднується до безладу у військових та маніпуляцій головкома Сирського», — написала Безугла в своєму Telegram.
Ситуація на Дніпропетровщині є частиною великої загальнонаціональної проблеми, пов’язаної з передачею відповідальності за третю лінію цивільним адміністраціям. Сумська, Харківська, Дніпропетровська ОВА — всі вони демонструють критичну управлінську недбалість. Це підтверджує, що головний дефект у системі оборонного будівництва полягає у пріоритезації фінансових та політичних звітів над якістю проведених робіт. Наслідком є відсутність стійкої оборонної глибини, що є абсолютно неприйнятним в умовах повномасштабної війни, яка триває вже майже чотири роки.
Думки експертів
Військовий експерт Олег Жданов визнає проблему. Він при цьому вважає, що йдеться не тільки про конкретний кейс із фортифікаціями, про загальний провал оборони країни.
«Проблема не стільки з фортифікаціями. Це складова частина загальної оборони країни. Є величезні проблеми в організації, в невідповідності виділених сум і так далі. Це само собою. Але наша головна проблема — це військове керівництво, генеральний штаб і головком. От скажіть будь ласка: чи є план оборони країни? Немає такого плану. Чи є переведення економіки на військові рейки? Є загальний план побудови фортифікацій? Головком не повинен вручну рухати роти і батальйони по карті. Він має будувати загальну стратегію. Зараз всі рятують Покровськ, а росіяни вже наступають на Запоріжжя та Дніпропетровщину. Де стратегія? Риба гниє з голови. Де план фортифікацій? Це не потрібно оголошувати, звичайно, це таємні речі. Але план повинен бути. І якщо навіть військові кажуть, що планів немає, що живуть одним днем — ну це вже шлях до поразки», — каже Олег Жданов.
А от боєць ЗСУ, командир підрозділу розвідки ГУР Денис Ярославський оцінює ситуацію більш позитивно, хоча і визнає існування певних проблем.
«Проблема з фортифікаціями дійсно існує. Після минулорічної історії з фортифікаціями під час прориву в тому ж Вовчанську, що на Харківщині, на Дніпропетровщині почалося активне будівництво. Я ще тоді звертав на це увагу. У нас є сьогодні і друга, і третя лінія. Я не можу точно сказати про її стан, не перевіряв. Але фортифікації будуються, вони є. Рубежі на випадок планового відходу з позицій є. Я не бачу такого оточення, як в тому ж Покровську, сьогодні на Дніпропетровщині. Є просування ворога, дійсно, але немає критичної ситуації. Головне на сьогоднішній день — не допустити перерізання логістичних шляхів. Це ключовий пріоритет Росії: перерізати нам логістику», — зазначив Денис Ярославський.
Резюмуючи, сьогодні Україна вже має глибоку кризу управління в процесі будівництва стратегічних фортифікаційних споруд на південно-східних флангах держави. Політичні рішення, такі як переведення керівників ОВА в інші області, не можуть замінити прозоре розслідування та притягнення до відповідальності посадових осіб, чия недбалість, некомпетентність або просто банальна дурість призвела до створення стратегічної загрози безпеці України. Нагальна потреба у зміцненні обороноздатності вимагає негайного виправлення системних помилок, задокументованих військовими — на офіційне звернення яких ОВА за 1,5 роки навіть не спромоглася відповісти.
