Європейські лідери терміново обговорюють сценарії припинення вогню або післявоєнного регулювання в Україні. Один із них — створення буферної зони між російськими та українськими військами у рамках потенційної мирної угоди. У цьому випадку забезпечувати контроль за дотриманням режиму припинення вогню повинні багатонаціональні сили стримування, миротворчий контингент.
UA.News розповідає, наскільки створення буферної зони може гарантувати тишу на полі бою та чому формат усіх попередніх миротворчих місій непридатний для війни в Україні.
Ідея буферної зони на території України — не нова
Створення демілітаризованої зони вже обговорювалося під час перемовин про завершення війни в Україні. Зокрема про намір створити буферні зони вздовж кордонів РФ з Україною, щоб збільшити відстань від української артилерії та дронів, заявляли у Кремлі.
Європейські дипломати теж розглядали цю ідею, хоча й уникали порівнянь із буферною зоною між Північною та Південною Кореєю, оскільки обидві країни досі у стані збройного конфлікту. Натомість ситуацію в Україні більше порівнюють з поділом Німеччини в роки холодної війни.
За задумом європейських політиків, 40-кілометрова буферна зона має розділяти позиції українських та російських армій. Які території вона охоплюватиме, та якою буде чисельність миротворчого контингенту для патрулювання — остаточно не вирішено. Попередньо передбачають участь від 4 до 60 тис. військовослужбовців. Очікується, що миротворчі сили відповідатимуть як за патрулювання демілітаризованої зони, так і за навчання українських військових.
Відкритим також залишається питання, які країни погодяться направити своїх військових в Україну у складі миротворчого контингенту. Наприклад, Польща та Німеччина категорично відмовилися від участі, натомість Естонія висловила готовність виділити відповідні підрозділи. За словами європейських чиновників, загалом союзники очікують, що основну частину військ поблизу зони припинення вогню надасть Україна.
Сполучені Штати не беруть участі у переговорах з європейцями про створення демілітаризованої зони на українській території. Хоча раніше президент Дональд Трамп заявляв, що США приєднаються до «координації» гарантій безпеки у повоєнній Україні, щоб запобігти нападу РФ після того, як укладуть мирну угоду. Повідомлялося, що Вашингтон надасть стратегічні засоби розвідки, рекогносцировки (ISR), спостереження та управління, а також забезпечить протиповітряну оборону для захисту військового контингенту на місці під європейським командуванням.
У серпні «Коаліція рішучих», до якої входить 30 країн під лідерством Великої Британії і Франції, заявила про готовність розгорнути на території України сили стримування.
«Вони знову наголосили на готовності розгорнути сили гарантування безпеки після припинення бойових дій, а також надати допомогу в забезпеченні безпеки повітряного і морського простору України та відновленні Збройних сил України», — йшлося у заяві, опублікованій на сайті британського уряду.
Водночас приватно європейські чиновники визнали у своїх коментарях для західних ЗМІ, що розгортання багатонаціональних сил стримування може відбутися лише за підтримки Сполучених Штатів.
Політичні перспективи створення буферної зони та реакція України
«Вони хапаються за соломинку. Росіяни не бояться європейців. І якщо вони думають, що кілька британських та французьких спостерігачів завадять їм вторгнутися в Україну, то вони помиляються», — прокоментував перемовини про буферну зону співрозмовник у дипломатичних колах виданню Politico.
У контексті нинішніх спроб президента США схилити Путіна до переговорів, ще один європейський чиновник пояснив: «Всі намагаються якнайшвидше домовитися про гарантії безпеки, щоб Трамп не передумав».
У Києві про ідею створення демілітаризованої зони заявили, що по-суті така зона вже існує на фронті, оскільки обидві сторони вже відтягнули свою техніку на 10 км від лінії зіткнення. До того ж, план створення такої зони — не новий. За словами президента України Володимира Зеленського, він вже не раз чув про нього від європейців та американців.
«Тільки ті, хто не розуміють, у якому технологічному стані зараз проходить війна, пропонують буферну зону 40-50-60 км. Я навіть чув пропозицію про 100 км. Це зовсім інша історія. Сьогодні у нас важка зброя і так перебуває за 10+ км одна від одної. Тому що все уражається дронами. Ця буферна зона, я називаю мертва зона, хтось називає сіра зона, вона вже існує», — пояснив Зеленський.
Глава держави зауважив, що ефективне застосування дронів вже стримує наближення бронетехніки, «тому це просто зайві розмови». Зі свого боку Кремль зацікавлений у відведенні українських Сил оборони подалі від лінії зіткнення, оскільки це дасть можливість окупантам вільніше почуватися на тимчасово окупованих територіях поблизу фронту.
Що не враховує ідея буферної зони — оцінка військового експерта
Буферні зони існують, щоб поставити там умовні сили розведення, які будуть контролювати режим припинення вогню, залежно від їхнього мандату. Відстань у 30-40 км (по 15-20 км в різні сторони) є традиційною для такого розмежування, щоб убезпечити від обстрілів артилерії. Але треба врахувати, що на сьогодні дрони вже діють на відстань до 40 км, підтверджує неактуальність попередніх форматів розмежування військовий оглядач Денис Попович.
«Кілзони» сьогодні сягають відстані 15-20 км, де нічого не може пройти — жодна техніка. Навіть полювання за військовослужбовцями зараз відбувається, тому складно дійти до лінії бойового зіткнення, просто дійти. Тобто воювати там — це одна історія, а потрапити «на нуль» — це вже проблема. Так зараз діють дрони.
Створення буферних зон — доволі традиційна історія. Але я, чесно кажучи, великий скептик стосовно участі європейських сил у гарантуванні безпеки України після укладення мирного договору. Припустимо, ми зробимо буферну зону. Буде 40-кілометрова полоса, де будуть розташовані сили розведення і в якийсь спосіб контролювати режим припинення вогню. У мене виникає питання: на 1,200 км лінію фронту, де протистоять мільйонні армії ( які мають передовий бойовий досвід, які багато в чому цей бойовий досвід масштабують і пишуть нові розділи у військовій справі), якою повинна бути чисельність та якість збройних сил для того, щоб ефективно забезпечити розведення цих воюючих сторін? Скільки військ є у європейських країн для того, щоб завести їх на цю нічию полосу?
Адже коли раніше постало питання переведення збройних сил в рамках сил «Коаліції рішучих», всі погодилися з тим, що в Європі вільних військовослужбовців для цього просто немає. Не вистачає чисельності».
Денис Попович не відкидає можливості створення буферної зони, якщо на це буде політична воля та будуть виділені відповідні ресурси. Але поки що — це все політичні заяви, які мають практичну складність виконання.
«Поки що ми бачимо політичні заяви, в тому числі і з боку Сполучених Штатів Америки. Що відбувається «під водою», так би мовити, ніхто цього не знає. Можливо, кулуарно вже є якісь конкретні плани і конкретне бачення того, як все це буде реалізовано».
Читайте також:
Території в обмін на мир: як рухається лінія фронту на тлі переговорів з РФ
Гарантії безпеки: США та ЄС обіцяють Україні більше зброї
