Мережа магазинів інтимних товарів NO TABOO працює в Україні понад 15 років. Нещодавно вона вчергове зазвучала в інформаційному просторі – бізнес отримав звинувачення від податкової у несплаті сотень тисяч податків. Перевірку компанія успішно пройшла – отримала лише штрафи від 340 до 1000 грн за відсутність РРО.
Магазини NO TABOO можна зустріти ледь не у кожному великому місті України. Компанія навіть встигла відкрити декілька точок в Іспанії. Власниця успішного бізнесу – Анжела Запорожець, колишній банкір та мама трьох дітей. А ще вона авторка YouTube-каналу про секс, стосунки, інтимне здоров'я та статеве виховання і співзасновниця компанії Gufo Kids.
У Києві 30 вересня Анжела Запорожець також виступила на форумі SUPERWOMAN, де ділилася із жінками своїм досвідом.
Як ви потрапили на SUPERWOMAN? Про що розповідаєте жінкам?
Анжела Запорожець: На SUPERWOMAN мене запросили. Я багато разів відмовлялася, тому що не знала, що сказати жінкам. Мені здавалося, що жінки все-все знають, все розуміють. І на той момент, я думала, що наш клієнт – це чоловік. А жінка вдома, та, що не хоче приймати подарунки. Але завдяки SUPERWOMAN я зрозуміла, що ні, жінкам таки хочеться щось почути від мене. Вони не хочуть заходити в такі незрозумілі магазини, організатори закликали мене вийти і показати, яка я є. Насправді, я дуже закрита людина, мене Instagram насильно примушують вести, бо не люблю все виставляти напоказ.
Перші виступи на SUPERWOMAN були такі: я виходила і казала «а що ми сидимо, я вже втомилася вас чекати, уже навіть сюди вийшла, ви посміхаєтеся, вам приємно, але в магазинах я вас не бачу». Було питання «а чому все роблять чоловіки». Дівчата почали сміятися над собою, бо жінки однакові, є соромʼязливість, упередженість. Я вийшла і розказувала, які в мене красиві магазини, що туди не треба боятися ходити, там ніхто не кусається. І це допомогло.
Мені виступи допомогли відчути, що я перші 8 років даремно недооцінювала те, що жінки готові слухати про секс та про такий бізнес, і хочуть цього насправді. До них просто треба знайти підхід. І я його знайшла - просто залишаюся собою, виходжу до них така, яка я є. І кажу: «Ну я ж нормальна, і сексшопи в мене нормальні. Не хвилюйтеся, не бійтеся». Їм подобається, що я жінка, мати, дружина, і сексшопи не розвалили цю картинку. Тобто, може сексшопи не такі небезпечні, як це здавалося.
Команда SUPERWOMAN мене переконала, що пора говорити про це. І дійсно, так і є. Я вже багато років тут виступаю.
Які зміни сталися у вашому бізнесі NO TABOO з початком повномасштабної війни? Чи всі магазини «вистояли», чи довелося закривати локації?
Анжела Запорожець: До повномасштабної війни у нас були цілодобові магазини. Вони зачинилися о 4 ранку 24 лютого, коли на Україну з росії полетіло все.
Потім десь укінці березня директор магазинів по Львову почав вимагати, щоб ми відкрилися. Я кажу: «Ти здурів? У мене офіс згорів, я ще його оплакую». У наш офіс в Києві тоді прилетіла ракета, згоріло все. Ми втратили сервер, всі цифри, базу. Тоді не було і людей, всі поїхали з Києва. І прохання про відкриття у Львові для мене були абсурдом. Я не розуміла взагалі, як можна працювати.
Директор сказав, що Львів гуляє, всі сидять у ресторанах. Я цього не могла зрозуміти, як у одному куточку країни магазини закриті, там бомблять, немає навіть думки про те, щоб відкриватися, а у Львові люди гуляють у такому жаху. Так, це неприємно, бо директор саме волонтерив. Він сказав, що треба відкриватися, бо, мабуть, усі підуть. Я цього не розуміла і не хотіла відкриватися для тих, хто веде такий спосіб життя під час війни. А для кого? Для тих, хто бухає і гуляє? Вони не помруть без сексшопів. А він мені пояснив: «Ні, ви не розумієте. Ми знаходимо записки у дверях магазинів зранку. Люди просять відкритися, просять мастурбатори». У нас зранку вишиковувалася черга чоловіків, жінки яких поїхали. Тоді ми зіштовхнулися з тим, що за три тижні були продані всі мастурбатори, у нас ніколи не було такого ажіотажу. Ми все продали, чоловіки казали: «Дайте хоч щось. Я один, живу не у своїй хаті, «поламаний», скоро з глузду зʼїду…» Потім ще закінчилися лубриканти.
Працювали тільки Львів, Хмельницький, Одеса, але вона відкрилася трохи пізніше, у квітні. У Одесі, до речі, ми працювали на Дерибасівській. Уявіть, на вулиці протитанкові їжаки, люди не ходять, транспорт не їде, всі зачинені - одні ми при свічках там працювали.
Київ почав відкриватися з липня 2022 року. Ми в якийсь час навіть вивезли всі магазини зі столиці, тому що торгівельні центри почали просити забирати товар. Ми його вивозили, коли вже танки стояли під Києвом. Це коштувало дуже дорого. А потім зберігали товар у Львові на складах, коли ціна за оренду виросла в сім разів. Нам треба було ще все перерахувати, бо ми втратили базу. Хотіли хоча б подивитися, скільки товару у нас залишилося, скільки магазинів з того можемо відкрити. Це був жах
Навіть у Lavina Mall був приліт, який пошкодив і наш магазин. Його перефарбовували.
Попиту великого не було. Перші девʼять місяців після відкриття з початку повномасштабної війни ми працювали, щоб люди отримували зарплати. Але вхідних клієнтів було 1-2 на день. Коли податкова, до речі, написала, я сказала: «Люди добрі, ідіть подивіться на рахунки. Ви ж можете це перевірити.»
Ситуація була така: «Шахеди» літають, світла нема, продавці сидять при свічках і чекають того одного клієнта. Ми готові були червону доріжку стелити, коли він таки приходив.
Але ми не зачинялися. Працювали для того, щоб людям не здавалося, що усі зачиняються. Мені як керівнику було дуже соромно зачинятися. Хоча і зараз навіть треба зачинити половину мережі, бо вона не є прибутковою у такий час. Але це буде як поразка. Я не хочу тільки через дії «рашки» зачинятися. Ні, ніби нічого і нема. Так, це збитки, комусь ця робота потрібна, комусь потрібен і сам сексшоп. Хочеться, хоч і штучно, але показувати, що ще не все втрачено, хочеться і треба працювати. І навіть, якщо немає прибутків. Хоча хто взагалі у війну чекає великого заробітку? Ми навіть не рахуємо, що ми втратили через пожежу після прильоту ракети у наш офіс. А там були склади в 700 кв м. Це дуже багато років треба буде відпрацьовувати.
Я не можу закрити все тільки через війну. Може, колись це все оживе. Це не перспектива одного року, зрозуміло. І після війни буде економічна криза, буде важко. Але я готова, за своє життя вже пережила три економічних кризи, і війну цю переживу. І не хочу, щоб усі «русняві» раділи, що в Україні все зачиняється.
Ми зараз постійно рахуємо гроші. Почали рахувати після податкової. Думаю: «А що, я не в курсі, що ми стільки заробляємо? А де гроші. Хлопці, ми щось неправильно рахуємо.» У мене економіст і плакав, і сміявся. Ми можемо запросити податкову, звісно, сидіти і рахувати з нами вхідних клієнтів. Але з того приходу таки почали кожен місяць рахувати гроші. Так, не хочеться, дуже неприємно бачити збитки і борги, в які були змушені втягнутися. Але все одно не бачу вагомої причини, щоб закритися.
Справи йшли погано десь до кінця серпня 2022 року. А потім магазини почали відкриватися, у вересні ми добре поторгували. Люди так зраділи. Після цього «Шахеди», важка зима, магазини могли не працювати по кілька днів, бо люди через блекаути часто хворіли.
Зараз у нас відчинені вже майже всі магазини із тих, які працювали до повномасштабної війни. Залишився зачиненим лише Краматорськ. Ми нічого не «загубили» і навіть вже під час війни відкрили дві франшизи – Золочів і Ужгород.
Як змінився попит серед українців за час повномасштабної війни?
Анжела Запорожець: З початком повномасштабної війни і масовою евакуацією українців стали актуальними мастурбатори. Потім популярність набрали лубриканти. Білизну досі погано купують, а пів року взагалі не запитували про це, тому що жінок або не було, або вони були в стресі.
Зараз відчувається, що люди економлять не на ціні, а економлять на багатофункціональності. Тобто, беруть продукти «3 в 1», «10 в 1» і тд.
У топі зараз, як і завжди, іграшки. Тому що не всі у стресі можуть швидко тримати оргазм і заснути. Жінкам, зокрема, дуже важко і психологічно, і фізично. Також популярними стали іграшки, які пари можуть використовувати на відстані.
Можу сказати, що найкращий наш покупець зараз – це військові. Вони приходять у магазин із великим «апетитом».
У вас зʼявився магазин у Барселоні – чи планується вихід на ринки інших країн?
Анжела Запорожець: У нас є два магазини в Іспанії – у містах Барселона та Валенсія. Але більше ми поки продаж немаємо, навіть не рекламуємо.
Нам завжди здається, що у Європі все краще. І сексшопи, в тому числі. Але ні. Ти розумієш, що все не так, коли починаєш там працювати. Можу сказати, що менталітет – дуже вагомий аспект, на який я ніколи не звертала увагу. А коли почала працювати там, то мені здавалося, що я з усіма домовлюся, всім продам. Але ні, вони мають інший менталітет, іншого хочуть. Треба дуже багато часу, рік-два, щоб його розгадати. Там потрібно повністю все зробити по-іншому. І питання - нащо?
Коли порівнюю українського покупця і європейця, то розумію, що мені з нашим комфортніше. Я його розумію, у нас життя одне, потреби схожі, виховання таке ж. Якось мені перехотілося працювати на європейський ринок. Так, є дві галочки, це приємно українкам. Для європейців теж було дуже цінно побачити нас там, вони сказали, що не очікували такого рівня.
Ми були першими з українців, які виїхали з України через повномасштабну війну, хто відкрився у Європі. Це було першого липня. Я після Бучі два тижні проплакала і сказала, що мені треба щось відкрити, бо я зараз зʼїду з глузду. І вкінці квітня вже шукала оренду. Я просто ховалася у роботі, мене затягувало в депресію. Треба було бігти кудись.
Європейці нас прийняли, дуже нами цікавляться. Але це не наші люди. Там немає такої вдячності, як у нас. Це треба відчути, попрацювавши на тому ринку. Класно відкритися в Європі і працювати там, але не варто забувати про свій бізнес в Україні. Нашу країну має хтось відбудовувати після перемоги.
Як розвивається бізнес за кордоном та чи користується популярністю серед іноземців?
Анжела Запорожець: Справи у Європі йдуть плюс-мінус так само, як і в Україні. Тільки тут починати легше, а там без подушки безпеки і капіталовкладення не можна. Якщо в тебе нема на рік відкладених грошей, ти «вилетиш в трубу» за два місяці. Щоб зрозуміти європейців і отримати прибуток, треба переналаштуватися на їх менталітет.
Україна краща тим, що легше відкритися на старті, тут ти зробиш менше помилок, бо знаєш цю країну, де і виріс. А у Іспанії, наприклад, треба заплатити більше ніж за пів року наперед оренду. Можливо, навіть будуть вимагати оплату за рік, бо вони розуміють, що ти українець і можеш стати банкрутом, у тебе навіть щось може згоріти через війну.
Щодо звинувачення у несплаті податків: який стан справ зараз?
Зазначимо, наприкінці липня голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев звинуватив No Taboo у приховуванні від оподаткування виторгу в 230 000 доларів щомісяця і в тому, що персонал офіційно не працевлаштований. 18 липня ДПС у Києві заявила про виявлення мережі магазинів, у якій під час продажу товару за готівку видавали чеки, що імітують фіскальні, водночас інформацію про такі операції не надсилали до Системи обліку даних РРО. За результатами здійснених контрольно-перевірочних заходів платник податків збільшив показники середньодобового виторгу в мережі на 23%, водночас середньодобові готівкові розрахунки зросли в 10-15 разів.
У вересні Анжела Запорожець у коментарі LIGA.net повідомила, що мережі магазинів інтимних товарів No Taboo за результатами податкової перевірки призначені штрафи – від 340 до 1000 грн за відсутність РРО із вимогою встановити їх до жовтня цього року.
Анжела Запорожець: Я почала рахувати, скільки я заробляю. До візиту податкової я сильно про це не хвилювалася, бо розуміла і так, що прибутку немає, у нас тільки два гостя за день було, про який заробіток може йти мова. Ми знали, що проїдаємо себе, продаємо товари тільки на зарплатню та оренду. Зараз ситуація краще, але все одно обороти в одних магазинах в чотири рази менше, ніж до повномасштабної війни, в інших – в три з половиною, в три. Загалом це гірше, ніж до війни. Є магазини, які можуть дивом наторгувати на суму, яка в два рази менше ніж до війни, але це тоді покриває витрати інших точок.
Мій чоловік – фінансовий директор. Він мені кожен місяць говорить про те, що треба закривати половину магазинів. А я йому відповідаю, що знаю, як вижити – треба відкрити ще більше магазинів.
Новина про податкову була для мене важка. Я не очікувала, що це можна написати в Telegram на неофіційній сторінці. Сприйняла це, як погрозу. Я звернулася до адвокатів – сказали, що будем судитися. Чекала чогось поганого. А податкова просто провела перевірку і видала штрафи по 175 000 гривень. І сказали: «Так, за РРО зараз нема штрафів, але у жовтні уже почнемо штрафувати». Я спитала, навіщо взагалі тоді було писати про це. Вони відповіли: «Ми не знаємо, це ж не ми писали. А ми просто інспектори».
Я так і не зрозуміла, чи це популізм, чи моїми нервами усю країну попередили про те, що треба встановлювати РРО. Але були і корисні моменти. Ми вдень і вночі працювали, все налагодили. Те, на що планували витратити пів року, зробили за півтора місяці. Ми допилили базу, раніше не могли уникнути помилок від продавців по РРО. Так як ми втратили базу на початку повномасштабної війни, то зрозуміли, що треба робити ревізію, виправляти помилки.
Чи замінили ви російські вивіски магазинів?
Анжела Запорожець: Мені прилітало за вивіски. Дзвонить людина, запитує, чому слово «пікантний» на російській мові. Я чесно говорю, що вивіски на 48 магазинах не так легко і просто замінити. У нас є графік цих робіт. І розповідаю покупцю, що конкретно цей магазин замінить вивіску, наприклад, у жовтні.
Нагадаємо, 30 вересня та 1 жовтня у Києві відбулася масштабна подія – SUPERWOMAN Forum. Це перший в Україні форум у форматі Women2Women, створений жінками спеціально для жінок. Зі своїми промовами виступили 24 спікери, які розповідали про реальні бізнес-кейси, мотиваційні секрети, ділилися з аудиторією лайфхаками та потужною експертизою soft skills. Детальніше про захід розповідають UA.NEWS.